Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СПОСОБИ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ



На спині (рис. 12). Потерпілого кладуть на спину й підкла­дають трохи нижче лопаток валик із згорнутого одягу, прости­радла тощо. Рятівник стає на коліна збоку від потерпілого і бере його за кисті рук, відводячи їх угору і трохи в боки до зіткнення із землею. Грудна клітка потерпілого розширюється, що створює сприятливі умови для вільного доступу повітря в легені. Почекавши 2-3 сек., рятівник проносить руки потерпілого у зво­ротному напрямку, згинаючи їх у ліктьових суглобах, і кладе до­лоні на груди, натискуючи на них зверху, - це відповідає видиху.

Після цього руки знову відводять за голову та в боки і т. д. Темп штучного дихання -16-20 рухів на хвилину.

На боці (рис. 13). Цей спосіб нагадує попередній. Потерпі­лого кладуть на бік, а нижню руку - під голову. Рятівник стає на коліна за спиною потерпілого і бере обома руками за плече й перед­пліччя його верхньої руки. Згинаючи її в ліктьовому суглобі, під­німає догори й відводить за голову. Почекавши 2-3 сек., рятівник піднімає руку потерпілого і, зігнувши її в ліктьовому суглобі, кладе долонею на грудну клітку трохи збоку й натискає 1-2 сек., що відповідає моментові видиху. Потім рятівник повторює рухи.

"З рота в рот" (або "з рота в ніс"). Рятівник робить глибокий вдих, притискає свій рот до рота потерпілого або бере в свій рот його ніс і видихає повітря в легені потерпілого. Після цього відво­дить свій рот і робить вдих, натискаючи в цей час на грудну клітку потерпілого, щоб видалити з неї повітря. Потім знову вдуває повітря в його легені і т. д.

Ці способи штучного дихання застосовують лише тоді, коли нема спеціальних апаратів. На рятувальних станціях є апарати ЕСД-1 для електричного стимулювання дихання, кисневі подушки й різні медикаменти (кофеїн, адреналін та ін.), проте користува­тися ними повинні тільки ті, хто має спеціальну підготовку.

При виконанні штучного дихання будь-яким способом потер­пілому треба зробити зігрівальний масаж ніг.

Штучне дихання роблять доти, поки потерпілий не почне ди­хати сам.

Коли потерпілий опритомніє, слід дати йому чашку гарячого чаю чи трохи вина й накрити його чим-небудь теплим, щоб він міг зігрітися, а потім відправити його в лікарню або на обстеження до лікаря.

Допомога людині, що провалилася під лід

Взимку, переправляючись по льоду через замерзлі водойми, людина може провалитися під лід або потрапити в ополонку. Опи­нившись у воді, потерпілому ні в якому разі не можна намагатися самому одразу ж вилазити на кригу. Насамперед слід покликати когось на допомогу. А коли поблизу нікого немає, тоді можна спро­бувати самому вибратися з води. Якщо потерпілий потрапив у воду, де є течія, ні в якому разі не слід вилазити на кригу з того боку, де течія заноситиме ноги під лід. Вибираючись на лід, необхідно якнайширше розпластатися на ньому грудьми та животом, розставити руки й ноги в боки. А якщо краї ополонки неміцні і ламаються під вагою тіла, треба негайно припинити всякі спроби самому вибратися з води і чекати сторонньої допомоги, поклав­ши руки на край ополонки.

Допомагаючи потерпілому, рятівники повинні дотримуватися заходів безпеки. Якщо під руками є рятувальні прилади, то найкраще використати їх. А коли таких немає, потерпілому можна кинути кінець мотузки, подати жердину або багор, не підходячи при цьому близько до краю ополонки. Якщо немає багра або мотузки достатньої довжини, можна обережно наблизитись до ополонки. Щоб самому не провалитися, слід покласти на лід кілька дощок або лижі, листи фанери тощо.

Якщо під руками нічого немає, рятівник може сам, але дуже обережно, підповзти до краю ополонки, обв'язавшись перед тим мотузкою, кінець якої віддати товаришеві, що залишається на березі, або прив'язати до дерева чи стовпа. Підповзати до самого краю ополонки не рекомендується. Найкраще зупинитися на де­якій відстані від краю, подати потерпілому кінець якого-небудь предмета, пояс, край одягу, шарф тощо і спробувати витягти його з води, підтягуючи предмет, за який тримається потерпілий. Ви­тягаючи його з води, рятувальник повинен сам поступово від­повзати назад, бо інакше під вагою потерпілого й рятівника лід може проломитись. Якщо потерпілий, не дочекавшись допомоги, зник під водою, треба спробувати витягти його звідти за допомогою багра або чотирилапого якоря. Витягнувши потерпілого з води, рятівник вживає описаних вище заходів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.