МОТИВАЦІЯ ЯК СИСТЕМА СТИМУЛІВ

Що таке мотивація?

Термін "мотивація" має спільний корінь зі словами "двигун", "рух". Тренер повинен зрозуміти, що саме рухає, дає мотивацію спортсменові, як зробити так, щоб плавець докладав максимум фізичних зусиль прагнув удосконалення.

Ми працюємо, тому що сподіваємося отримати щось за роботу - вигоду чи компенсацію. Компенсація в даному разі не зводиться до медалей, грошей чи інших зовнішніх винагород, а є результатом, що випливає із самої діяльності спортсмена. Компенсація дає стимули для докладання необхідних зусиль і часу.

Бірч і Веров (1966) визначили сім систем стимулів, що пояс­нюють людську мотивацію. Ці системи формують каркас, який допомагає зрозуміти індивідуальну мотивацію, збільшувати її, шукати нові джерела стимулів.

Є такі системи стимулів:

1.сенсорна система;

2.цікавість;

3.досягнення;

4.агресія;

5.дружнє сприймання;

6.влада;

7.незалежність.

Мотивація сенсорної системи стимулів Жити - означає сприймати світ через відчуття: бачити, чути, смакувати, відчувати запах, торкатись. Те, що стимулює, збуджує наші відчуття, може спрямовувати нас на певні дії. Образи, звуки, запахи й різноманітні відчуття на тренуваннях і зустрічах безпосе­редньо впливають на спортсменів. Для декого, можливо, це приєм­ний досвід, який зацікавлює, приносить задоволення, утримує на заняттях.

Відчуття, яке приходить, коли легко й ритмічно рухаєшся у воді, правильні й енергійні рухи, вигляд води, приємні товариші по команді, барвисте оточення тільки посилюють ефект і покращують результати. Таке чуттєве піднесення спортсменам випадає переживати часто, і це може бути частиною компенсації за їхні зусилля. Привабливе оточення (чисті переодягальні), вода потрібної температури, всі сприятливі умови збільшують можливість того, що тренування будуть результативнішими. Приємні люди, які слідкують за собою і ведуть здоровий спосіб життя, також є стимулом для самовдосконалення.

Сенсорне стимулювання можна урізноманітнювати, змі­нюючи, наприклад, дощечки для плавання і тому подібне, а для кращого самопочуття не буде зайвим випити після тренування гарячого шоколаду з горіхами.

Мотивація, стимулом якої є цікавість.

Дуже велику роль відіграє зацікавленість спортсменів у тренуванні. Важливо, щоб вони задавали запитання, які їх цікав­лять: що означає плавати правильно? З якою швидкістю я зможу плавати? Який стиль для мене найкращий? Хіба не буде чудово, якщо я навчусь так добре, як той спортсмен, виконувати повороти? Коли я зможу увійти до сильної команди й виступати на прес­тижних змаганнях?

Якщо людина починає задавати собі подібні запитання, то в неї появляється добрий стимул для вступу до клубу. Подібні мо­тивуючі запитання можуть виникнути у потенційних плавців, коли вони переглядають трансляції змагань, слухають розповіді про відомих майстрів голубих доріжок, дізнаються від членів клубів про їхні тренування, спортивне життя. В деяких клубах практи­кують "день відвідувача": друзі і знайомі плавців приходять на тренування і навіть можуть взяти участь в іграх на воді, невеликих запливах, у виконанні нескладних вправ.

Цікавість має бути стимулом і для видатних плавців, постійних членів клубів. Існує чимало способів стимулювати цікавість. Ось декілька з них:

1. Не допускати монотонності на тренуваннях, урізноманіт­нювати програму, використовувати нові вправи, підбирати ігри й запливи, які особливо подобаються плавцям, прислухатися до їхньої думки.

2.Немалу роль відіграє період очікування. Пам'ятаєте, як усі чекають різдвяних подарунків? Можна спланувати щось цікаве, сказавши: "Хлопці, у нас тут дещо заплановано на тренування в п'ятницю!"

3.Якщо є завзяті жартівники, нехай час від часу пожартують. Один тренер почав носити на тренування костюм кота, бо почув, що його назвали тираном, і хотів показати, що він просто котик. Дітям це дуже сподобалось.

4.Не менш важливим є урізноманітнення тренувань, щоб учні не знали, що буде далі. Ніщо так не вбиває цікавість, як рутина. Потрібно вводити до програми найрізноманітніші вправи для тренування навиків, міняти організацію тренувань і т. д.

Слід постійно підтримувати в учнях цікавість й очікування того, що буде далі.

Ще більшу цікавість тренер може викликати, коли сам зада­ватиме запитання плавцям, наприклад: як багато, на твою думку, ти досяг? Чи зможеш виконати це завдання за 50 секунд?

Стимулювати цікавість до навчання можна уникаючи рутини, проводячи заняття різноманітно й цікаво.

Мотивація, стимулом якої є досягнення

Кожна людина повинна ставити перед собою мету й докла­дати всіх зусиль, щоб добитися бажаного результату, стимулом цього є досягнення.

Можна вести мову про давнішні і внутрішні цілі.

Зовнішні - то цілі, що існують "поза" спортсменом. Наприк­лад, такою ціллю може бути встановлення рекорду країни чи світу. Можна поставити собі за мету взяти участь у конкретних зма­ганнях, чемпіонатах, вибороти перші місця, почесні нагороди. До цього можна прийти, готуючись упродовж певного періоду часу.

Внутрішні - то цілі, які спортсмен ставить перед собою. Ін­коли такі цілі пов'язані з попередніми виступами на змаганнях. Наприклад, спортсмен сам бачить, що може пропливти певну дистанцію на тренуванні швидше, ніж місяць тому. Або пропливти 1000 м більшу кількість разів за півторагодинне тренування, ніж це було рік тому. Тоді у плавця виникає стимул поліпшити свої результати, стати вправнішим і кращим. Отже, мотивація досяг­неннями тісно пов'язана з тим, чого саме прагне сам спортсмен, як багато він хоче досягнути. Це і є справжнім ключем до успіху. Необхідно ставити перед собою реальні цілі і бачити реальні свідчення прогресу на шляху до спортивних перемог.

Мотивація, стимулом якої є агресія.

Агресія виражається в словесному, а також фізичному нападі на людей. Специфіка плавання не включає в себе фізичну агресію, але вона, приміром, є складовою водного поло. Стандарти пове­дінки в плаванні не допускають і словесної агресії.

Без сумніву, деякі спортсмени до певної міри керуються агресією. Якщо вони і не намагаються побити конкурента чи заси­пати його образливими словами, все ж часто у спортсменів спосте­рігається таке ставлення до конкурента: "Давай, постарайся, я тебе розворушу у воді. Я кращий за тебе і зараз це докажу!"

Доведено, що людина є агресивною від природи і цього не уникнути. Але потрібно вміти контролювати свою агресивність. Навчитися цього можна у дорослих, що оточують нас, особливо в тих, хто нам не байдужий, кого ми любимо й поважаємо - у батьків, учителів, тренерів.

Якщо тренер стикається з агресивно налаштованим плавцем, то повинен допомогти йому навчитися контролювати свою агресію і виражати її цивілізовано.

Мотивація, стимулом якої є дружнє сприймання Теплота відносин, дружні стосунки, які часто спостерігаються між членами однієї команди, є доказом того, що дружнє ставлення може бути дуже важливим стимулом. Люди - соціальні істоти, яким необхідне відчуття приналежності до групи, це дає їм силу й допомагає ідентифікувати себе в групі.

Коли ми стурбовані чи налякані, то прагнемо, щоб хтось до­поміг нам зрозуміти, що відбувається, і захистив нас. Люди відчу­вають потребу у схваленні іншими того, що ми говоримо, думаємо, як діємо, одягаємося. Часто групи встановлюють стандарти пове­дінки, одягу і т. д. Ці стандарти стають нормами групи.

Буває, що найкращі спортивні команди мають власні традиції тренувань, розваг й участі в змаганнях. Новачкам для того, щоб їх прийняли в команду, треба бути готовими прийняти норми і тра­диції групи. Зробивши це, молодим людям легше знайти себе: "Ми Акули. Нас нелегко перемогти! Ми багато працюємо, але дістаємо від цього задоволення. Ми концентруємося й повністю викла­даємося в кожному запливі. Бути Акулою чудово!"

Дослідження показують, що цей мотив є найпоширенішим і одним із найсильніших. Найкращий спосіб здобути визнання гру­пи - це напружено працювати й розвиватися разом з іншими, в колективі

Дуже часто визнання групи приходить до людини, яка виявляє нахил до лідерства або ініціює щось нове і тим самим спрямовує думку групи в новому напрямі.

Необхідно приділяти більше часу й уваги створенню своєрід­ного "духу" команди. Так званий "дух" команди допомагає вста­новити свої правила, виховує гордість за поведінку плавців, їх тренування, виступи на змаганнях, соціальну єдність. Також сприяє тому, щоб плавці, тренери й інші дорослі члени команди трималися разом.

Мотивація, стимулом якої є влада проявляється у можливості впливати на рішення інших людей. Тренер має владу, оскільки приймає багато рішень, що впливають на плавців, на питання, пов'язані з клубом.

Діти, звичайно ж, влади не мають. Насправді багато з них намагаються захиститися від тих, хто має владу над ними. Її можна застосовувати насильно: бити дітей, не дозволяти виходити з кім­нати, але краще бути м'якшим у використанні своєї влади. Кивок головою, рука, піднята, щоб встановити тишу, а також інші знаки можна використовувати для контролю за поведінкою учнів. Якщо плавець не хоче відповідно поводитись, можна тимчасово відмі­нити його привілеї або придумати якесь інше покарання.

Без сумніву, плавців, особливо молодих, потрібно контролю­вати, але є речі, які слід залишити на їх власний розсуд. Тренери знають, як важко працювати з дітьми, батьки яких хочуть, щоб /Вони займалися плаванням, хоч ті самі не виявляють цього бажання. Такі діти, намагаючись продемонструвати протест проти влади батьків, закриваються в кімнаті, бо не хочуть іти на тренування. У басейні їх треба примушувати ввійти у воду, діти не зосереджені на техніці, вправах і т. п.

Щоб вирішити це непросте питання, слід надати плавцю законну владу над власними діями. Бо якщо тренери і батьки хочуть зберегти свою владу для прийняття важливих рішень, то вони правильніше зроблять, надавши можливість приймати власні рішення, робити свій вибір самим спортсменам. Наприклад, деякі тренування повинні бути обов'язковими, а деякі необов'язковими особливо для малих дітей. Таким чином дитина зможе обирати серед необов'язкових занять ті, відвідування яких, на її думку, при­несе більшу користь і задоволення в моральному плані.

Серед тренувань, зокрема на початку сезону, пункти розкладу мають бути факультативними, залишеними на розсуд плавців. Деякі інші пункти (лише на вибір тренера) можуть бути скорочені до певного відсотка. Тобто якщо, скажімо, вправа вимагає 20-50 повторень, тренер допускає, що плавець може на власний розсуд вибрати тільки 16-50 повторень або ж відпочинок між вправами може тривати, приміром, від 10 до 20 секунд. Отже, потрібно зали­шати вибір за спортсменом. Зазначимо, що не обов'язково практи­кувати це на кожному тренуванні чи при виконанні всіх вправ, але така різноманітність і можливість вибору дуже часто є сти­мулом для спортсмена.

Плавці різного віку і класу повинні мати право голосу при вирішенні питання, що стосується їх участі в змаганнях. Звичайно, інколи спортсмен хотів би виступити на змаганнях вищого рівня, хоча його бажання не співвідносяться з власними можливостями.

У цьому разі позиція тренера має залишатись непорушною. І, навпаки, він повинен наполягати на участі спортсмена в зустрічі чи запливі, в якому той не хоче брати участі. Якщо таке часто повторюється, то це, без сумніву, означає, що тренери або батьки нерозумно використовують свою владу.

Коли плавцям часто дозволяють приймати рішення самим, вони не відчувають, що їх до чогось і відштовхують, примушують. Більше того, якщо батьки і тренери бачать, що плавець здатний самостійно у складній ситуації прийняти важливе рішення, слід надати йому таку можливість. Спортсмени, які відчувають надану їм у певних ситуаціях владу над своїми діями, мають додаткове цінне джерело мотивації.

Мотивація, стимулом якої є незалежність.

Незалежність - це можливість здійснювати щось без допо­моги інших. Зазвичай молоді люди часто потребують допомоги в різних життєвих ситуаціях і їх потрібно підтримувати - можливо, більше морально, аніж матеріально. Важливо при цьому у вирі­шальний момент залишатися немовби осторонь, щоб молода лю­дина вчилася на власному досвіді.

Розумні тренери час від часу допомагають своїм спортсменам, але й чекають від них прохання про допомогу. Це сприяє розвитку почуття незалежності. Процес формування незалежної молодої людини неодмінно має передбачати поступовість прийняття рішень. Поступовість у даному разі означає: давати дитині спочатку трохи свободи у прийнятті рішень, потім більше, аж поки плавець не навчиться приймати власні правильні рішення.

Діти, яких не обмежують, вчаться вирішувати складні питання скоріше, ніж ті, котрим не дозволяють часто це робити. В результаті останні можуть і не навчитися бути незалежними.

Мотивація, стимулом якої є незалежність, має на меті допо­могти стимулювати спортсменів. Особливо важливим є надання їм можливості приймати власні рішення, висловлювати свої судження з різних питань.

Якщо тренери хочуть, аби їхні плавці стали більш незалеж­ними, то не повинні "підносити їм усе на блюдечку". Нехай діти, скажімо, самі по черзі виконують такі рутинні завдання, як збиран­ня дощечок для плавання або розкладання шнурів по доріжках. Дитина виконує свою роботу, коли приходить її черга, а потім відчуває свою незалежність, коли інші виконують цю саму роботу.

Також потрібно задавати такі запитання, які б фокусували увагу плавця на техніці: "Коли дихаєте, ви піднімаєте голову. Чи потрібно це робити?", "Рухаючи ногами, ви занурюєте одну ступ­ню й нижню частину ноги нижче, ніж другу чи ні?" (при плаванні відповідно кролем та брасом) і т. п.

Швидкість - це критичний навик у плаванні. Хороша швид­кість - це результат незалежності плавця. Тренер повинен допома­гати йому розвивати цю незалежність під час тренувань та роз­минок перед запливом.

Один із способів, які можна використати, навчаючи спортсме­нів розвивати швидкість, - задати плавцю пропливти дистанцію за певний передбачуваний час. 80-90% зусиль він витратить на те, щоб пропливти її саме за запланований час. Невдовзі час, за який спортсмен пропливе дистанцію, співпадатиме із заданим часом, а значить, його результати підвищаться.

Поиск по сайту: