Як узгодити систему стимулів спортсмена і тренера

Ми вже обговорили мотивацію, яка переважно стосується спортс­мена. Але потрібно зазначити, що тренер також керується сімома системами стимулів. Коли плавець і тренер починають працювати разом, необхідно звернути увагу нате, чи збігаються їхні мотивації.

Тренер не повинен бути егоїстом. Він має діставати задово­лення й радість від того, що діти виявляють ентузіазм і готовність разом працювати, вчитися, гратися і професійно зростати. Тож наставникові належить знаходити час і для планування та роздумів про потреби плавців, що зростають і постійно змінюються.

У даному разі йдеться про здорове поєднання більшості описаних систем стимулів. Тренер діставатиме сенсорне задово­лення, спостерігаючи, як діти тренуються. Цікавість тренера постійно стимулюється низкою несподіванок і виявів про­фесійного зросту плавців, й ліпше відчуття досягнень вини­кає із ростом клубу, підвищенням техніки спортсменів. Найбільше задоволення при носять довіра й особистий зв'язок між тренером і плавцем, плавцем та іншими членами команди (тут задіяна мотивація, стимулом якої є дружнє ставлення).

Якщо у тренера існують усі ці джерела мотивації, то навряд чи виникне конфлікт між ним і плавцями.

Якщо у тренера існують усі ці джерела мотивації, то навряд чи виникне конфлікт між ним і плавцями. Варто підкреслити, що описана ситуація характеризується справжнім інтересом до плавців і відсутністю егоїзму. Тренер не використовує їх для задоволення власних амбіцій.

Егоїстичні мотиви ведуть до того, що люди використовують обставини та інших людей для власних цілей, не задумуючись над тим, якої шкоди це може завдати. Так само як дехто з матерів, усупереч своїм добрим спонуканням, насправді не дає рідній дитині рости, розвиватись, відводячи їй одну роль: "мій малюк". Така мати іде на поводу власного егоїзму, не думає про майбутнє дитини. Можливо, їй потрібні регулярний контакт із дитиною (сен­сорна система стимулів), відчуття залежності дитини від матері (мотивація, стимулом якої є дружнє ставлення) та відчуття, що вона контролює життя і розвиток своєї дитини (мотивації, стиму­лами яких є агресія і влада). Будь-яка спроба дитини зруйнувати цей обтяжливий зв'язок, стати більш незалежною, здобути владу над власним життям, зустрічає сильний, а часом винахідливий протест, ще більш зростаючий контроль з боку матері.

Тим часом має бути обдуманий баланс між забезпеченням необхідного захисту, опіки і контролю над дитиною. Важливо, щоб залишалась можливість для підвищення її самостійності, усвідом­лення нею свого місця в житті. Вона повинна іти до такої мети з раннього дитинства. Необхідними ж передумовами для цього є відсутність егоїзму в тренера (навпаки, він прагне допомогти ди­тині розвиватись), уважне спостереження за підлітком, щоб знати, коли і як можна дозволити йому самому відповідати за власні вчинки. Це нелегко. Набагато простіше приймати рішення за інших, аніж навчити когось приймати їх самому.

Тренер не повинен використовувати плавців у власних егоїс­тичних інтересах, йому належить стримувати задоволення власної системи стимулів. Ця законна винагорода має збігатися з інтере­сами дитини. Це означає, що тренерові слід бути толерантним до різноманітних стимулів плавця.

Чимало дітей починають займатися плаванням з абсолютно незрозумілих мотивів. Ними можуть бути: "Мені набридло нічого не робити", "Плаванням займається дехто з моїх друзів", "Мої батьки хочуть, щоб я займався якимось видом спорту", і т. п. Лише незначна кількість дітей починають займатися плаванням із серйозних, далекоглядних мотивів. Винятком є те що дехто має сильне бажання відзначитися, стати визначним спортсменом. Тренери, які ведуть звичайний спосіб життя, без великих цілей і досягнень, забувають про це, займаючись із дітьми. Хоч усі плавні прагнуть стати великими, фактом є те, що, незважаючи на напружену працю, більшість із них не досягає справжніх висот. Буває, що в спортсмена-початкіця є потенціал, але нема бажання досягти чогось.

Нерідко батьки, які критикують дітей за відсутність бажання тренуватися, не знають простої речі, що діти, як і дорослі, не люблять якось виділятися. Це ще один приклад того, що дитині слід "робити, як я кажу, а не як я роблю".

Навіть тренер світового класу з високою мотивацією не завжди зауважує те, що всі діти прагнуть досягти висот у спорті. Потрібно лише підштовхнути кожну дитину до подолання пере­шкод на цьому шляху і розвинути її" потенціал.

Можливо, для тренера найкращим підходом до своїх вихован­ців буде наполягати на дотриманні кількох основних правил відвідування занять і тренувань. Потім слід налагодити спілкування з плавцями, аби визначити їхні цілі. Далі потрібно намагатися за­кріпити вже існуючі мотиви, додати нові мотиви, при цьому завжди бути толерантним у спілкуванні з плавцями.

Одним із найважливіших уроків для батьків і тренерів є усві­домити, що люди, зокрема й діти, мають власний погляд на життя, власні цінності, які належить поважати. Це не означає, що людина може робити все, що їй заманеться. Повинні існувати певні пра­вила, що стосуються всіх і кожного. Але потрібно прислухатися до думки плавців щодо участі у певних видах діяльності і постійно заохочувати дітей до прийняття рішень. Якщо дитина вирішує зробити те чи інше, вона підійде до цього більш творчо. Коли дитину примусити до чогось, вона стає жертвою, яка рідко докладає всіх зусиль до виконання завдань.

Найважливіша риса людей - це їхня здатність учитися, змі­нюватися, досягати чогось. Тренери повинні пам'ятати, що явно лінива, без мотивації дванадцятилітня дитина менш як за два роки може стати серйозною людиною, котра обдумує свої вчинки. Тож, такі можливості приваблюють й / утримують увагу багатьох найкращих тренерів до занять ', зі своїми підопічними. Немало майбутніх чемпіонів починали як "діамант без оправи".

Поиск по сайту: