Д. Релігійна нейтральність

Хоча формулювання образу людини обіймає як універсальні, так і специфічні аспекти, моя позиція може бути піддана критиці за неспромо­жність задіяти найбільш потужні духовні сти­мули у межах різних культур: релігію і світогляд (тобто глибоко вкорінених уявлень про світ та світобудову). Можна було б стверджувати, що без підтримки цих духовних сил імплементація прав людини у кінцевому рахунку зазнає невдачі. Така критика вірно вказує на обмеженість мого підходу. Ця обмеженість, однак, є сильною, а не слабкою стороною підходу. Якщо б моя формула безпосередньо інкорпорувала б певну релігію чи певні інші вкорінені (letztbegruendische) виправ­дання прав людини, наприклад, шляхом інкор­порації християнських переконань, це повністю задовольнило б прихильників таких переконань, але виключило б усі інші культури, носії яких сповідують інші релігії* [26, p. 306]. Для того, щоб уни­кнути подібних ідеологічних апропріа­цій ідеї прав людини, моя філософська інтерпре­тація ґрунтується на аналізі людини, який може задо­вольнити усі культури, оскільки він зверта­ється до основоположних цінностей усіх культур та, сподіваюся, інтегрує їх. Такий інтегральний під­хід вимагає, щоб філософська концептуалізація трансцендентувала чи зберігала дистанцію від ре­лігійних чи інших ультимативних переконань будь-якої культури. Тому виправдання ідеї прав людини, яке тут запропоноване, не є ультимати­вним, остаточним обґрунтуванням-виправдан­ням. Натомість, воно є передостаннім обґрунту­ванням (vorletzte Begruendung), тобто, прагмати­чним, таким, що засноване на непереборній по­требі міжкультурного порозуміння і прийняття.

Необхідно зазначити, однак, що, хоча запро­понований образ людини дещо відрізняється від інших специфічних поглядів на світ, він відкри­тий до потенційно «вищих» чи «глибших» інтер­претацій концепцій прав людини з позицій усіх груп і вірувань. Насправді він є відкритим до по­дібних інтерпретацій тому, що боротьба за права людини вимагає підтримки з боку носіїв різних по­глядів на світ та апологетів різних релігій, що слу­жить для їх адептів мотивацією діяти на ко­ристь прав людини відповідно до їхнього розу­міння прав людини, всупереч гнобленню та ти­ранії.

Підсумовуючи, зазначимо, що формула «са­мовизначального, значущого та відповідального способу життя» могла б насправді стати спіль­ним знаменником та універсальним норматив­ним ідеалом різних культур.

Список літератури

1. Гоббс Т. Левіафан. – К., 2000.

2. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на права. – К., 2000.

3. Міжнародна хартія прав людини. — К., 1991.

4. Ролз Дж. Теорія справедливості. – К., 2001.

5. Харт Х.Л. А. Концепція права. – К., 1998.

6. Bielefeldt H. Autonomy and Republicanism: Imanuel Kant’s Philosophy of Freedom, Political Theory (вихо­дить друком).

7. Bielefeldt H. Neuzeitliches Freiheitsrecht und politische Gerechtigkeit: Perspektiven der Ge­selschaftsvertragstheorien (1990).

8. Brugger W. Das Menschenbild der Menschen­rechte // Jahrbuch fuer Recht und Ethik. – 1995. – № 3.

9. Brugger W. Fuer Schutz der Fluenchtlinge – gegen das Grundrecht aus Asyl! // Juristenzeitung. – 1993. – № 48.

10. Brugger W. Menschenrechte im modernen Staat // Archiv des Oeffentlichen Rechts. – 1989. – № 114.

11. Brugger W. Menschenrechte von Fluecht­lingen in universalistischer und kommunitaristischer Sicht // Archiv fuer Rechts- und Sozialphilosophie. – 1994. – № 80.

12. Brugger W. Menschenrechtsethos und Verantwortungspolitik: Max Webers Beitrag zur Analyse und Begruendung der Menschenrechte. – 1980.

13. Brug­ger W. The Image of the Person in the Human Rights Concept // Human Rights Quarterly. – 1996. – № 18.

14. BverfGE. – 1954. – № 4.

15. BverfGE. – 1984. – № 65.

16. Dworkin R. Taking Rights Seriously (1977).

17. Elemente liberaler Grundrechtstheorie // Ju­ristenzeitung. – 1987. – № 13.

18. Glendon M.A. Rights Talk: The Impoverish­ment of Political Discourse (1991).

19. Grundrechte und Verfassungsgerichtsbarkeit in den Vereinigten Staaten von Amerika (1987).

20. Haeberle P. Das Menschenbild im Verfas­sungsstaat (1988).

21. Hart H.L.A. The Concept of Law (1961).

22. Hobbes T. Leviathan / Е. B. Dutton & Co. (1950).

23. Hofmann H. Zur Herkunft der Menschenrecht­serklдrungen // Juristische Schulung. – 1988. – № 28.

24. Jellinek G. Das System der subjektiven oef­fentlichen Rechte (1905, 2nd ed.).

25. Kant I. Perpetual Peace: A Philosophical Sketch / I. Kant. Political Writings (1991, 2nd ed.).

26. Kommers D. The Constitutional Jurispru­dence of the Federal Republic of Germany (1989).

27. Lampe E.-J. Grenzen des Rechtspositivismus. Eine rechtsanthropologische Untersuchung (1988).

28. Menschenrechte: Ihr Internationaler Schutz / B. Simma & U. Fastenrath (1992).

29. Nozick R. Anarchy, State, and Utopia (1974).

30. Oestreich G. Geschichte der Menschenrechte und Grundfreiheiten (1968).

31. Partsch K.J. Vor-und Nachteile einer Region­alisierung des internationalen Menschenrechtss­chutzes // Europaeische Grundrechte Zeitschrift. – 1989. – № 16.

32. Pinkard T. Democratic Liberalism and Social Union (1987).

33. Rawls J.A Theory of Justice (1971).

34. Rentsch T. Die Konstitution der Moralitaet: Transzedentale Anthropologie und praktische Phi­losophie (1990).

35. Riedel E.H. Menschenrechte der Dritten Di­mension // Europaeische Grundrecht-Zeitschrift. – 1989. – № 16.

36. Selznick P. Sociology and Natural Law // Natural Law Forum. – 1961. – № 6

37. Selznick P. The Moral Commonwealth: The Social Theory and the Promise of Community (1992);

38. Staatszwecke im Verfassungsstaat // Neue Ju­ristische Wochenshrift. – 1989. – № 39.

39. Stufen der Begruendungen von Menschen­rechten // Der Staat. – 1992. – № 31.

40. Tenbruck F.H. Die kulturellen Grundlagen der Gesellschaft (1989, 2nd ed).

41. United Nations Documents. – 1948. – A/810.

42. United Nations Documents. – 1966. – A/6316.

(Переклад з англійської та німецької В. С. Бігун)

В. Брюггер

Поиск по сайту: