Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ІV. Функції формули образу людини



Сформульована таким чином формула об­разу людини є корисною і місткою, втім також має і деякі вади.

А. Інтеграція

Наведена формула узагальнює права лю­дини, сформовані «трьома поколіннями», які обговорювалися вище. «Перше покоління», зосере­джуючи увагу на самовизначенні, містить поло­ження про вільний вибір економічної, комуніка­тивної, соціальної та політичної участі. Загаль­новизнаним положеннями є захист життя. Най­важливішим документом першого покоління прав є Міжнародний пакт про громадянські і по­літичні права, прийнятий Генеральною Асамб­леєю ООН 16 грудня 1966 р.** [42; 3] «Друге поко­ління» прав людини підкреслює соціальну відпо­відальність, що означає піклування про за­безпе­чення основних потреб індивіда, особливо у ви­падках бідності та хвороби. Ці права, напри­клад, були проголошені та захищені у Міжнаро­дному пакті про економічні, соціальні і культу­рні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.* [42; 3] Права людини «тре­тього покоління» стосуються ідей автономії та соціальної відповідальності, поєднуючи їх суть з традиціями конкретних груп чи співтова­риств, чиї колективні права на самовизначення та іден­тичність також повинні враховуватися у кон­тексті забезпечення прав людини [37, с. 9]. Оскільки ця формула образу людини здатна інте­грувати та відповідати характерним особливос­тям усіх поколінь прав людини, вона постає як всеохоп­лююча.

Б. Роз’яснення аналітичних відмінностей

Зазначена формула може також використо­вуватися для аналітичних цілей. Вона корисна для детального дослідження того, якою мірою політична декларація, конституція країни, між­народна конвенція чи певна філософія прав лю­дини підкреслює різні аспекти, пов’язані з обра­зом людини. Наприклад, з лібертаріанської то­чки зору, елементи вільного вибору, як в особис­тому житті людини, так і в умовах соціальної конкуренції, є основоположними передумовами ефективної соціальної співпраці та справедли­вого розподілу тягарів та вигод. Тому соціальне забезпечення і соціальний добробут займають у цій концепції, щонайвище, другу позицію [29]. І навпаки, згідно з концепцією добробуту за лібе­ралізмом держава має активно усувати пере­шкоди на шляху до забезпечення рівних можли­востей через компенсацію тим, хто опинився у суспільстві у менш сприятливих умовах. Це ви­суває припущення про те, що соціальні недоліки не відображають помилкових рішень, за які ін­дивід може нести відповідальність у багатьох випадках [33, p. 90].

Комунізм, з іншого боку, нехтує такими ре­формістськими закликами про відповідальність держави. Ортодоксальні комуністи бачать людей членами всього людського виду, історична мета якого – відмова від бідності пролетаріату, що є ядром майбутнього людства. Індивідуальній ав­тономії та самовідповідальності не відводиться значного місця у комуністичній ідеології. До того ж, важливість права, етики та релігії приме­ншена аж до визнання їх залежності від боротьби між пролетаріатом та капіталом. Ця боротьба, у свою чергу, оцінюється на підставі науково до­сліджуваного руху до експропріації капіталістів та справжнього початку людської історії, якого не можна уникнути [12, s. 115-144].

В противагу цьому, стрижнем комунітаризму є значущість. Комунітаристи підкреслюють важ­ливість розвитку і виховання у співтоваристві задля багатогранного та успішного розвитку життя людини як індивіда та як члена багатьох груп, що складають суспільство. Водночас, про­гресивна, ліберальна течія цього руху вказує на можливість того, що групове життя та оціню­вання якості життя винятково на основі мінімі­зації індивідуалістичного вибору може стати пе­решкодою індивідуальному розвитку людини. З цієї точки зору, культура є корисною не тільки у своєму інструментальному розумінні, але та­кож і через власну цінність [37; 11, s. 318]. У підсумку, ця фор­мула образу людини може використовуватися для роз’яснення розбіжнос­тей між різними про­грамами, правовими актами та різновидами фі­лософії прав людини.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.