ІV. Функції формули образу людини

Сформульована таким чином формула об­разу людини є корисною і місткою, втім також має і деякі вади.

А. Інтеграція

Наведена формула узагальнює права лю­дини, сформовані «трьома поколіннями», які обговорювалися вище. «Перше покоління», зосере­джуючи увагу на самовизначенні, містить поло­ження про вільний вибір економічної, комуніка­тивної, соціальної та політичної участі. Загаль­новизнаним положеннями є захист життя. Най­важливішим документом першого покоління прав є Міжнародний пакт про громадянські і по­літичні права, прийнятий Генеральною Асамб­леєю ООН 16 грудня 1966 р.** [42; 3] «Друге поко­ління» прав людини підкреслює соціальну відпо­відальність, що означає піклування про за­безпе­чення основних потреб індивіда, особливо у ви­падках бідності та хвороби. Ці права, напри­клад, були проголошені та захищені у Міжнаро­дному пакті про економічні, соціальні і культу­рні права, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.* [42; 3] Права людини «тре­тього покоління» стосуються ідей автономії та соціальної відповідальності, поєднуючи їх суть з традиціями конкретних груп чи співтова­риств, чиї колективні права на самовизначення та іден­тичність також повинні враховуватися у кон­тексті забезпечення прав людини [37, с. 9]. Оскільки ця формула образу людини здатна інте­грувати та відповідати характерним особливос­тям усіх поколінь прав людини, вона постає як всеохоп­лююча.

Б. Роз’яснення аналітичних відмінностей

Зазначена формула може також використо­вуватися для аналітичних цілей. Вона корисна для детального дослідження того, якою мірою політична декларація, конституція країни, між­народна конвенція чи певна філософія прав лю­дини підкреслює різні аспекти, пов’язані з обра­зом людини. Наприклад, з лібертаріанської то­чки зору, елементи вільного вибору, як в особис­тому житті людини, так і в умовах соціальної конкуренції, є основоположними передумовами ефективної соціальної співпраці та справедли­вого розподілу тягарів та вигод. Тому соціальне забезпечення і соціальний добробут займають у цій концепції, щонайвище, другу позицію [29]. І навпаки, згідно з концепцією добробуту за лібе­ралізмом держава має активно усувати пере­шкоди на шляху до забезпечення рівних можли­востей через компенсацію тим, хто опинився у суспільстві у менш сприятливих умовах. Це ви­суває припущення про те, що соціальні недоліки не відображають помилкових рішень, за які ін­дивід може нести відповідальність у багатьох випадках [33, p. 90].

Комунізм, з іншого боку, нехтує такими ре­формістськими закликами про відповідальність держави. Ортодоксальні комуністи бачать людей членами всього людського виду, історична мета якого – відмова від бідності пролетаріату, що є ядром майбутнього людства. Індивідуальній ав­тономії та самовідповідальності не відводиться значного місця у комуністичній ідеології. До того ж, важливість права, етики та релігії приме­ншена аж до визнання їх залежності від боротьби між пролетаріатом та капіталом. Ця боротьба, у свою чергу, оцінюється на підставі науково до­сліджуваного руху до експропріації капіталістів та справжнього початку людської історії, якого не можна уникнути [12, s. 115-144].

В противагу цьому, стрижнем комунітаризму є значущість. Комунітаристи підкреслюють важ­ливість розвитку і виховання у співтоваристві задля багатогранного та успішного розвитку життя людини як індивіда та як члена багатьох груп, що складають суспільство. Водночас, про­гресивна, ліберальна течія цього руху вказує на можливість того, що групове життя та оціню­вання якості життя винятково на основі мінімі­зації індивідуалістичного вибору може стати пе­решкодою індивідуальному розвитку людини. З цієї точки зору, культура є корисною не тільки у своєму інструментальному розумінні, але та­кож і через власну цінність [37; 11, s. 318]. У підсумку, ця фор­мула образу людини може використовуватися для роз’яснення розбіжнос­тей між різними про­грамами, правовими актами та різновидами фі­лософії прав людини.

Поиск по сайту: