Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА В УКРАЇНІ



 


Обставини складаються так, що сьо­годні, в умовах зростання значущості індивідуа­льного життя й індивідуальної свободи, коли кожен має досить вільного часу, але не завжди є носієм життєстверджуючих цінностей, мабуть, ніщо не в змозі замінити право в ролі регулятора суспі­льних відносин і додержання суспільного по­рядку. В цьому сенсі можна надійно прогнозу­вати, що роль права й надалі буде тільки зрос­тати.

Далеко не всі згідні з тим, що право займає все більш значне місце в сучасному соціумі, що настає епоха “панування права”. Разом з об’єк-тивним зростанням його ролі стають усе більш голоснішими протести проти, нібито, то­тальної нормативної уніфікації та стандартизації життя. Але всі ці сплески соціальної аномії свід­чать саме на користь права, заставляють більш уважно ставитись до думки про його вирішаль­ний вплив. Більш того, в зв’язку з цим, а також з деяких інших причин, стає нагальною потреба в рефлексії з приводу суттєвих його підвалин, тобто в філософії права.

Філософії права має свою історію, яка ті­сно пов’язана з історією філософії та духовної куль­тури того або іншого народу взагалі. Вона прой­шла досить значний шлях свого розвитку, пере­живаючи ті ж спади і підйоми, як це мало місце в загальній філософії. Своєрідно склада­лися взає­мини між філософією та філософією права, з од­ного боку, і філософією права та пра­вознавст­вом, з іншого. Сучасна філософія права є досить розгалуженою сферою філософії, яка має свій предмет, метод, засоби взаємодії з конк­ретними галузями позитивного права та вихо­дами на со­ціальну конкретику. Здавалося б, у неї є все мо­жливе, щоб виконувати свою рефлексу­ючу та критичну функції. В дійсності це не зав­жди від­бувається. Причини цього в тій ролі, яку відіграє філософія в духовній культурі су­часного суспі­льства. Духовне життя початку но­вого ти­сячо­ліття надзвичайно складне і плюраль­не: з одного боку, воно вкрай насичене сціє­нтизмом, з ін­шого, несе в собі значні елементи окультизму та вульгарної містики, поєднуючи в собі те, що, здавалося б, не поєднується. З ін­шого боку, ці причини ми знаходимо в самому праві, яке втра­тило свій освячений релігією та мораллю зміст і націлене скоріше на виконання суто інструмен­тальних функцій. Право як пози­тивне право, за великим рахунком, не потребує ніякої філософії. Його внутрішня самооцінка, а також зовнішнє визнання чи невизнання, вихо­дять з того, наскі­льки ефективно воно може ви­рішувати нагальні, практичні завдання. Прав­ники, як люди догма­тичного мислення і конкре­тної дії, завжди до­сить скептично ставились до порад філософів. Тільки в епохи соціальних штормів і бурхливих перетворень, коли ситуації переходять точку ки­піння і готові вибухнути, догми права відступа­ють кудись назад і всі за­соби стають у пригоді аби повернути спокій, саме тоді виникає потреба звертатись до глибин­них філософських ідей, шу­кати нові смисли та ціннісні орієнтири, які могли б замінити те, що девальвоване або втрачене.

Україна переживає саме такі часи. Після на­буття незалежності треба було відновлювати ба­гато духовних сфер, які були заборонені або на­вмисно загнані в тенета мовчання та внутрі­шньої еміграції. Однією з них була саме філосо­фія права. У дореволюційній часи російська та українська філософія працювали багато в чому в єдиному ментальному полі і набули досить висо­кого рівня розвитку. Праці багатьох визначних мислителів дореволюційної доби складають зо­лотий фонд східнослов’янської філософської та правової думки. Але за радянських часів ці тео­ретичні набутки не були затребувані і до певного часу лежали мертвим вантажем на полицях архі­вів. Треба було відродити ці скарби думки, зро­бити кращі праці філософів права минулого над­банням широкого наукового загалу. Завдання було нелегким, адже на багато десятиріч була пе­рервана філософська традиція, поховані в “спецс­ховищах” першоджерела, відсутня під­го­товка професіоналів з цієї галузі. Завдання ускладнюва­лось ще й тим, що всі ці роки західна філософ­сько-правова думка не стояла на місці, вона роз­вивалась, ішла вперед разом з розвитком загаль­ної філософії в руслі інтегрального осмис­лення змін, що відбуваються в соціальному бутті.

За останні роки зроблені перші, досить упев­нені кроки для того, щоб поновити розвиток фі­лософії права в Україні, дати новий імпульс її життю, підняти до рівня, який відповідав би ви­могам часу. Виходять друком численні підруч­ники та монографії, де розглядається широке коло питань, пов’язаних з філософсько-правовою проблематикою, приймаються до захисту канди­датські та докторські дисертації, з’явилось чи­мало молодих учених, які спеціалізуються в цій галузі. Доброю подією є те, що українська спілка філософів права стала членом Міжнародної асо­ціації філософії права і соціальної філософії і відтепер вітчизняні дослідники мають можли­вість брати повноцінну участь в обговоренні ва­жливих філософських питань, заявити про себе світовій філософській спільноті.

Особливістю сучасного стану розвитку фі­ло­софії права в Україні є те, що цей процес від­бу­вається в умовах становлення держави й право­вої системи, суттєвих трансформацій су­спільства і людини. Такі обставини можна було б вважати сприятливими, адже саме в епоху ко­рінних зов­нішніх змін народжуються нові, ори­гінальні під­ходи і нестандартні рішення. Але є тут і певні труднощі. З одного боку, швидкі зміни потребу­ють чіткого з'ясування цілей, до яких треба пря­мувати, щоб не відбувалася втрата орієнтирів і перебудова, що називається, на ходу. З іншого, чітке прояснення цілей і вироблення стратегіч­них напрямків потребують клопіткої, повільної роботи в філософському осмисленні перемін, які відбу­ваються, а часу для такого осмис­лення немає.

Право має стати одним з дієвих важелів, які забезпечували б реформування суспільства у по­трібному напрямку, ефективність і незворот­ність змін. Відсутність глибоких філософсько-право­вих концепцій, які були б пов’язані з аналі­зом світу людини, задавали б світоглядні обрії та ціннісні орієнтири, прирікає діяльність на хибні кроки та численні помилки. Як нам здається, од­ним з важливих напрямків вітчизняної філософії права має бути антропологія права, яка спира­лась би на вітчизняну традицію та сучасну українську філософську думку. Водночас, не по­винні зоставатися поза увагою дослідження лю­дини в умовах інформаційного суспільства та розвідки передової західної філософської антро­пології в цих напрямках. Людиновимірний образ права має стати в центр теоретичної та практич­ної роботи філософів права. Якщо буде усвідом­лено, що людина є не об’єктом, а суб’єктом соці­альних дій, що через неї і для неї відбуваються всі навколишні трансформації, що вона – не ме­ханізм і не фактор, а істота, яка має розум і ві­льну волю, то така позиція буде більш сприятли­вою для розуміння сенсу права, удосконалення людини і суспільства.


 

В. Н. Шаповал




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.