КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ

ПРОБЛЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА У ЗВ’ЯЗКУ

З ФІЛОСОФІЄЮ ПРАВА

Основною проблемою філософії права є проблема співвідношення права як основного засобу саморегуляції суспільства з законом.

Саморегуляція суспільства в сфері еконо­міки неможлива без пізнання застосу­вання циві­ль­ного права, яке охоплює основний спектр май­нових і немайнових відносин осіб.

Але для того, щоб цивільне право сприяло дійсній саморегуляції суспільства потрібно, щоб воно було чітко визначено в законі і знайшло своє місце у системі правового регулювання. На жаль, в Україні – єдиній державі серед держав СНД – цивільне право знаходиться у сумнівному стані в якості засобу правового регулювання.

Я не буду нагадувати довгу історію прийн­яття Цивільного кодексу, скажу лише про ре­зультат – в статтях першій і дев’ятій говориться про те, що цивільним законодавством регулю­ються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, ві­льному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників, а законом можуть бути передба­чені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це означає, що при­йня­тий одночасно з Цивільним Господарський ко­декс фактично буде регулювати майже всі відно­сини, пов’язані з господарською діяльністю тих же суб’єктів цивільного права.

Як зазначають вчені господарники, госпо­дарське право розвивається як система норм, які ре­гулюють три сектори економіки, і домінуючим при цьому є державний сектор. Допускають вони ще сектор, що ґрунтується на так званій колекти­вній власності, і зовсім неве-лику частину еконо­міки відносять до приватного сектору.

Отже, цивільне право, яке є найважливі­шим після конституційного права правом, яке охоп­лює і регулює інтереси людини, в тому чи­слі і у сфері економіки, відкинуте повністю. На­томість державне регулювання, державний вплив, як і раніше, в добрі застійні часи займа­ють чільне місце. Чи не тому, як повсякчас від­мічає євро­пейська спільнота, реформи в Ук-раїні не йдуть і взагалі наша держава топчеться на од­ному мі­сці. Прийняття Господарського кодексу, який закриває до­рогу приватній ініціативі і спра­вж­ньому підприємництву, було звичайно, полі­тич­ним рішенням Верховної Ради, яка належним чином не порахувалася навіть із вказівками Пре­зидента, які були ним висловлені при накладанні „вето”. І так політика впливає на розвиток права, на його можли­вості виконувати свою роль як засобу саморегуляції суспільства.

Проте життя на цьому не закінчується. За останне десятиліття відбулися великі, навіть ма­сштабні зміни, завдяки яким була відновлена і функціонує приватна власність, в то-му числі і на за­соби виробництва, що тягне за собою ко­рінні зміни і в правовій системі України. Не мо­жна жити і добиватися успіху людині, коли її голова повернута назад. Розвиток права відбува­ється і зараз знову постає питання про поділ права на приватне і публічне.

Встановлення між публічним і приват­ним правом оптимального співвідношення і взаємодії стає центральною і найбільш акту­альною про­блемою розвитку і удосконалення правової сис­теми України. Тут знайде своє міс­це і цивільне право як в аспекті оптимального співвідношення публі­чного і приватного права.

В першу чергу, існування основного під­роз­ділу – публічне – приватне право пов’я-зується з наявністю у суспільстві приватних і публічних інтересів. При цьому під публічним інтересом ро­зуміють не стільки інтереси дер­жави, скільки сукупні інтереси громадян.

Приватне право охоплює – дозвільне і дис­позитивне регулювання, у публічному відноси­ни регулюються на засадах субординації. До того ж регулювання тут має централізований характер.

Публічне право – інтенсивно використовує примус, переважають і імперативні приписи.

Приватне право регулює відносини на за­садах координації, абсолютну перевагу тут ма­ють диспозитивні норми, а правове регулювання відбувається на засадах децентралізації.

Як висновок, можна сказати, що філософія права може допомогти вирішити проблему спів­відношення приватного і публічного права, в якій з розвитком сучасного права постає все бі­льше питань.