Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Технічний редактор веде кожне конкретне видання від початку першого варіанту редакторського аналізу ав торського оригіналу до отримання з друкарні сигнального примірника віщання



 

Наукове редагування. У ряді випадків, зважаючи на склад

 

Ність або архіважливість видання, яке готується до друку, виникає необхідність запрошення провідного спеціаліста в тій чи іншій галузі науки. Такий спеціаліст здійснює науко ве редагування авторського оригіналу. Основне його зав дання — аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей, з наукового погляду.

 

За видами видань, наукового редагування, найчастіше, потребують словники, довідники, енциклопедії, монографії з різних галузей знань, наукові періодичні видання, збірпи ки наукових праць або доповідей та повідомлень на науко вих конференціях, науково-популярні видання.

 

Інколи наукове редагування замінюється поняттям ги гульного редагування. Ім'я такого редактора зазначаєть ся на титульному аркуші, що слугує для читача гаранті» и > високої якості й престижності видання. Режисери фільмів

 

4 3 4


TLLMUMMII' М

 

історичної тематики зазвичай запрошують до С П І Н І Ц М кож відповідного фахівця, зазначаючи його па шцм - н наукового редактора або наукового консультанта V 1 1 відності з вимогами видавничих стандартів, ім'я 11.і \ і . • • . .

 

редактора зазначається на титулі або на звороті тип <н м . сторінки видання.

 

Висновки Перед тим, як запропонувати своє визначення пончі їм

 

редагування та літературне редагування, варто, па паш п> > гляд, ще раз з'ясувати ту основу, яка випливає із здійсненої і • аналізу та викладених вище його результатів.

 

З умовно виділених нами трьох груп розумінь доспіл никами природи редагування (нормативного, творчою і творчо-організаційного) в останній, третій групі визначені., на нашу думку, найповніше враховано і сучасні тенденції розвитку видавничої справи й сучасні напрацювання в на уці про видавничу справу та редагування.

 

Таким чином, змістове наповнення багатогранного по няття редагування не може обмежуватися лише:

 

а) перевіркою й виправленням помилок у тексті, з точ ки зору його нормативності;

 

Б) творчими аспектами в роботі редактора з авторським оригіналом.

 

Розширеїшя діапазону тлумачення поняття редагуван-ня лише як творчого процесу додають, у цьому випадку, такі дії редактора:

 

А) процес пошуку й відбору авторів; б) робота з автором після здійснення редакторського

 

аналізу в плані оцінки теми та така ж робота щодо стану її розробки й удосконалення та виконання інших виробни-чих завдань;

 

В) вивчення кон'юнктури видавничого ринку; г) промоція видання.

 

Отож, наше визначення понять редагування та літера-турне редагування є таким:

 


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

Редагування — це вид професійної діяльності, який пе-редбачає послідовне виконання спеціально підготовленим працівником, за результатами редакторського аналізу, низ-ки творчих та організаційно- технічних функцій на різних етапах підготовки й випуску конкретного видавничого чи журналістського продукту і спрямований на удосконален-ня змісту та форми цього продукту, з метою ефективнішого сприйняття його користувачем.

 

Літературне редагування — це різновид редагування, який передбачає послідовне виконання, спеціально підго-товленим працівником, низки творчих функцій, спрямова-них, передусім, на удосконалення мови, стилю, композиції, всієї структури конкретного видавничого чи журналіст-ського продукту.

 

На нашу думку, такий підхід до розв'язання проблеми мав би сприяти зближенню, а не роз'єднанню різних точок зору дослідників на предмет, зміст та складові редагуван-ня — одного із засадничих понять у теорії та практиці ви-давничої справи та редагування.

 

 

1 . К а п е л ю ш н и й А . О . Р е д а г у в а н н я в засобах масової і н ф о р м а - ції: Н а в ч . п о с і б н и к . — Львів: П А ї С , 2005. — С. 9.

 

2 . А б д у л л и н Р . Г . Т е о р и я и п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я : О б з о р

 

н а у ч н о - и с с л е д о в а т е л ь с к и х р а б о т 1965 —1969. — М., 1970. — С. 7.
3. Т а м само . — С. 8 — 10.          
4. І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у р е д а к т о р а . — Харків: Ред . - вид . від-
д і л К н и ж к о в о ї п а л а т и У к р а ї н и , 1967. — С. 9.        
5. Р і з у н В. В. Л і т е р а т у р н е р е д а г у в а н н я : П і д р у ч н и к . К.: Л и -
бідь, 1996. - С. 63.            
6. О ж е г о в Е. С л о в а р ь р у с с к о г о языка . — 7-е изд . — М.: С о в е т
е к а я э н ц и к л о п е д и я , 1968. — С. 665.          
7. Б о л ь ш а я С о в е т с к а я Э н ц и к л о п е д и я . — 2-е изд . — Т. 36. М.
Б С Э , 1955. - С. 238.            
8. С л о в а р ь русского я з ы к а : В 4 т. — 2-е изд., и с п р . и д о п .
Т. 3. - М., 1984. - С. 695.            
9 . В е л и к и й т л у м а ч н и й с л о в н и к сучасної у к р а ї н с ь к о ї мови .
К.: Ірпінь; П е р у н , 2001. - С. 1021.          
4 3 6              

              Тимошик М. С.
10. І в а н ч е н к о Р. Р у к о п и с у редактора . — Харків: Ред.-вид. від-
д і л К н и ж к о в о ї п а л а т и У к р а ї н и , 1967. — С. 9.  
11. М а р т ы н о в а О . В . О с н о в ы р е д а к т и р о в а н и я ; Учеб. посо-
бие . - М: А к а д е м и я , 2008. - С. 5.    
12. К н и г а : Э н ц и к л о п е д и я . - М.: БСЭ. - 1999. - С. 524.
13. П а р т и к о 3 . В . З а г а л ь н е редагування: Н о р м а т и в н і основи:
Н а в ч . п о с і б н и к . — Львів: А ф і ш а , 2001. — С. 33.  
14. М и л ь ч и н А . 3 . М е т о д и к а р е д а к т и р о в а н и я текста: Учеб -

ник . — И з д . 3-е, п е р е р а б . и доп . — М.: Логос, 2005. — С. 31.

 

15. П а р т и к о 3. В. Зазнач, п р а ц я . — С. 13.

 

16. Т а м само . — С. 13 — 14.

 

17. Т а м само . — С. 26.

 

18. М и л ь ч и н А. Э. Методика ... — С. 43.

 

19. С и к о р с к и й Н . М . Т е о р и я и п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я :
У ч е б н и к . — М.: В ы с ш а я ш к о л а , 1971. — С. 24.
20. Н а к о р я к о в а К . М . Р е д а к т и р о в а н и е м а т е р и а л о в массовой

и н ф о р м а ц и и : О б щ а я м е т о д и к а р а б о т ы н а д текстом . — М.: Изд - во МГУ, 1982. - С. 6.

21. Т а м само .

 

22. М и л ь ч и н А. Э. М е т о д и к а р е а к т и р о в а н и я текста. — С. 9.

 

23. М и л ь ч и н А. Э. И з д а т е л ь с к и й словарь - справочник . — М.:
Ю р и с т ъ , 1998. - С. 3 3 1 - 3 3 2 .
24. О г а р Е . О . У к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к и й та російсько - український
с л о в н и к - д о в і д н и к з в и д а в н и ч о ї справи . — Львів: П а л і т р а д р у к у ,
2002. - С. 152.    
25. І в а н ч е н к о Р. Г. Л і т е р а т у р н е редагування . — К.: Вища ш к о -
ла, 1981. - 248 с.    
26. І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у редактора . — С. 16; Л і т е р а т у р н е

р е д а г у в а н н я . — С. 13 — 14.

 

27. А б д у л л и н Р. Г. Зазнач, п р а ц я — С. 10.

 

28. І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у редактора . — С. 1196; Літератур - не р е д а г у в а н н я . — С. 15.

 

29. Г р и г о р а ш Д. С. Ж у р н а л і с т и к а в термінах і виразах . — Львів: Вид - во п р и Л ь в і в с ь к о м у ун - ті ВО «Вища ш к о л а » . — С. 203.

30. Л о б о д а С . Н . М е т о д и к а р е д а к т и р о в а н и я . — Луганск: Альма -

 

М а т е р , 2004. - С. 5.  
31. Т и п о в о е п о л о ж е н и е о подготовке р у к о п и с и к и з д а н и ю . —
М.: К н и г а , 1967. — С . 16; Д и в також: С п р а в о ч н и к н о р м а т и в н ы х ма -
т е р и а л о в д л я и з д а т е л ь с к и х р а б о т н и к о в . — М., 1969. — С. 92.
32. С п р а в о ч н и к н о р м а т и в н ы х м а т е р и а л о в д л я издательских
р а б о т н и к о в . — С. 92.  
      4 3 7

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В          
33.   Д о в і д н и к п р а ц і в н и к а в и д а в н и ч о г о о б ' є д н а н н я « В и щ а піко
л а » / У п о р . А. С. К р и в о ш е я . — К.: В и щ а ш к о л а , 1977. — С. 30 — 55
34. Н о р м а т и в н ы е м а т е р и а л ы п о и з д а т е л ь с к о м у д е л у : С п р а н о ч
н и к . - M.: К н и г а , 1987. - С. 179.      
35. С и к о р с к и й H . M . Т е о р и я и п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я
У ч е б н и к . — М.: Высш . ш к о л а , 1971. — С. 25.    
36.   Б ы л и н с к и й К . И . , Р о з е н т а л ь Д . Э . Л и т е р а т у р н о е р е д а к т и
р о в а н и е . — 2-е изд . — M.: Искусство, 1961. — С. 12.    
37.   Ф е л л е р М . Д . Э ф ф е к т и в н о с т ь с о о б щ е н и я и л и т е р а т у р н ы й
а с п е к т р е д а к т и р о в а н и я . Львов: Изд - во п р и Львов, ун - те
ИО « В и щ а ш к о л а » , 1978. - С. 7.      
38. К а п е л ю ш н и й А. О. Зазнач, п р а ц я . — С. 8.    

39. З е л і н с ь к а H . Т е о р е т и ч н і з а с а д и р о б о т и р е д а к т о р а н а д л і т е р а т у р н о ю ф о р м о ю гвору ( л і т е р а т у р н е о п р а ц ю в а н н я тексту) . — К „ 1989.

 

  40. З е л і н с ь к а Н . Р е д а г у в а н н я т в о р ч і с т ь чи «облік і конт -
р о л ь » ? (До п р о б л е м и суспільної реабілітації ф а х у ) / / І н ф о р м а
ц і й н е суспільство . — К., 2005. — Вип . 1. — С. 14 — 16.    
  41. З е л і н с ь к а Н . Е д и т о р и к а — т е о р і я і п р а к т и к а р е д а г у в а н н я
у р е а л і я х н о в о г о т и с я ч о л і т т я // Д р у к а р с т в о . 2006. - № 5. -
С . 1 9 - 2 4 .                  
  42. З е л і н с ь к а Н . П а р а д и г м а р е д а к ц і й н о - в и д а в н и ч о ї д і я л ь н о ї
т і — е д и т о р и к а / / К в а л і л о г і я к н и г и : V I М і ж н а р . н а у к . - п р а к т
к о н ф . : 36 наук, п р а ц ь . — Львів, 2007. — С. 5 — 8.        
  43. З е л і н с ь к а Н . Т и п о л о г і ч н і п р о б л е м и р е д а к т о р с ь к о ї підго
т о в к и в и д а н н я : т е о р е т и ч н і т а м е т о д и ч н і а с п е к т и / / I n m é d i a s res
36 . наук, п р а ц ь . — Д н і п р о п е т р о в с ь к , 2007. — С. 82 — 90.    
  44. З е л і н с ь к а Н . Р е д а г у в а н н я я к ф о р м а с о ц і а л ь н о ї відповідаль -
ності: ira п е р е х р е с т і д о с л і д н и ц ь к и х п а р а д и г м / / С п о к о н в і к у б у л о
слово... — Одеса: А с т р о п р и н т , 2007. — С. 141 — 152.      
  45. З е л і н с ь к а Н . М і с ц е в и д а в н и ч о ї с п р а в и в системі с о ц і а л ь н и х
к о м у н і к а ц і й // Д е р ж а в а та р е г і о н и . — Сер.: Г у м а н і т а р н і н а у к и . —
З а п о р і ж ж я , 2008. - № 4. - С. 8 2 - 8 7 .            
  46. З е л і н с ь к а Н . Т е о р е т и ч н і о б р и с и с у ч а с н о г о р е д а г у в а н н я ,
а б о Щ е р а з п р о е д и т о р и к у / / Д е р ж а в а т а р е г і о н и . — Сер . : Соці -
а л ь н і к о м у н і к а ц і ї . — З а п о р і ж ж я , 2010. — № 2. — С. 226 — 232.
  47. З е л і н с ь к а Н . П р о б л е м и теорії р е д а г у в а н н я : м і ж «сучаспи
м и » к о н ц е п ц і я м и т а « а р х а ї ч н и м и » п р а к т и к а м и / / Світові стан -

д а р т и с у ч а с н о ї ж у р н а л і с т и к и . — Ч е р к а с и , 2010. — С. 309 —313.

 

48. Різун В. В. Л і т е р а т у р н е р е д а г у в а н н я : П і д р у ч н и к . — К.: Ли бідь, 1996. - С. 73.

 

4 3 8


        Тимошик М. С'.
49. С и к о р с к и й Н. М. Т е о р и я и практика редактирования:
У ч е б н и к . - С. 253.    
50. Б ь ш и н с к и й К. И., Розенталь Д. Э. Л и т е р а т у р н о е редакти -

р о в а н и е . — С. 15; Б ь ш и н с к и й К. И. Л и т е р а т у р н о е р е д а к т и р о в а н и е

 

газеты. — М.: Гослитиздат, 1953. — 64 с.  
51. С е н к е в и ч М. П. С т и л и с т и к а научной речи и л и т е р а т у р н о е
р е д а к т и р о в а н и е н а у ч н ы х произведений . — 2-е изд. — М.: Высш.
ш к о л а , 1984. - С. 21.  
52. Л и т е р а т у р н о е редактирование: Учебное пособие . — М:

М о с к о в с к и й п о л и г р а ф и ч е с к и й институт, 1987. — 82 с.

 

53. М и л ь ч и н А. Э. Издательский словарь - справочник . — М.:

 

Ю р и с т ь , 1998. - С. 194.
54. О г а р Е. Українсько - російський та російсько - український

с л о в н и к - д о в і д н и к з видавничої справи . — Львів: Палітра друку, 2002. - С. 224.

55. Зелінська Н . Теоретичні засади роботи редактора над лі т е р а т у р н о ю ф о р м о ю твору (літературне о п р а ц ю в а н н я тексту). — К „ 1989. - С. 5.

 

56. Терехова В. Л и т е р а т у р н о е редактирование . — Л.: Изд-во

 

Л е н и н г р а д с к о г о ун - та, 1975. — С. 3 — 4.

 

57. М и л ь ч и н А. Э. Издательский словарь - справочник . — М

 

Ю р и с т ь , 1998. - С. 194.

 

58. Різун В. Зазнач, праця . — С. 61.

 

59. П а р т и к о 3. Зазнач, праця . — С. 28.

 

60. К а п е л ю ш н и й А. Зазнач, праця . — С. 9.

 

61. Див . статті «Термін», «Термінологія», «Словосполучення» в: Українська мова: Енциклопедія . — 2-ге вид. — К.: Вид-во «Укр.

Е н ц и к г . » ім. М. Бажана . , 2004; Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. / Авт . - уклад . Ю. І. Ковалів. — К.: ВЦ «Академія», 2007.

62. Glossary of Publishing Terminology / The Publishers
Association UK, / / h t t p : w w w . o s i . h u / c p d / r e s o u r c e s /
paglossaryRUS . htm      
         

63. O x f o r d A d v a n c e d Learner's Dictionaty: International Student's Edition . - P. 325.

64. Coggin W., Porter L. Editing for the Technical Professions. — Toronto, 1993. - 254 p.

65. Baskette F. K., Sissors J. Z„ Brook B. S. The Art of Editing. - N e w York; London, 1982. - 462 p.

66. Doubtfire D. Creative Writing. - London, 1999. - 148 p.

 

67. T r z y n a d l o w s k i J. Edytorstwo . Tekst, j§zyk, opracowanie W a r s z a w a , 1978. - 174 s.

68. Різун В. В. Л і т е р а т у р н е редагування . — С. 73.

 

69. К а п е л ю ш н и й А. Зазнач, праця . — С. 6.


У Д К 0 0 7 : 3 0 4 : 6 5 5 . ( 4 7 7 ) ( 0 9 2 )

х о н ю в . в .

 

СУЧАСНА ТЕРМІНОЛОГІЯ у ЦАРИНІ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ: ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ЗАТЯГНУВСЯ?!

 

Д о с л і д ж е н о п р о б л е м н і д і л я н к и , п о в ' я з а н і з і с п р о б а м и м о д и ф і к а -

 

ції р е д а к т о р с ь к о г о ф а х у і о н о в л е н н я м ф а х о в о ї т е р м і н о л о г і ї вна -
слідок т е х н і ч н и х і т е х н о л о г і ч н и х змін у галузі в и д а в н и ч о ї с п р а в и
т а р е д а г у в а н н я .  

 

Ключові слова: видавнича справа, редагування, модернізаційні процеси, галузева термінологія.

 

Термінологія, покликана «обслуговувати» кількісно і якісно невизначену понятійну множину явищ і процесів, що їх спостерігаємо в галузі видавничої справи та редагу-вання, останнім часом зазнала суттєвих змін. Починаючи від збагачення лексики на позначення самого фаху та чис-ленних «спеціалізацій» у його межах. Тут вже не прийнят-ний, звичний для середини 90-х років минулого століття ланцюг «автор — редактор — читач».

 

Справа не лише в симптоматичних викривленнях тлу-мачення ролі редактора: зведення його функцій до корек-торських (справщика) і не у принциповому погляді на ре-дактора (в усій сукупності його професійних обов'язків, у широкому сенсі) як на «фігуру універсальну», в ідеалі — «директора видання» [3; 4; 16, с. 161 — 164]. Стрижень про-блеми обертається довкола невиправданих термінологій них нашарувань, так би мовити, на горизонтальному рівні, через що доводиться все частіше заглядати до словника, аби розібратися в численних модифікаціях на зразок «автор — кріейтор — копірайтер» [7, с. 141]; «редактор — оптиміза

 

4 4 0


Хоню В. В.

 

тор» [6, с. 142], «транслятор і ретранслятор» (з мови авто-ра — на мову читача) чи навіть «проектувальник» [1, с. 245]; «читач — снриймач — реципієнт».

 

У багатьох публікаціях сучасних науковців [3; 4; 9; 10], і, зокрема — в наших попередніх розвідках [11; 14] уже йшло-ся про намагання замінити редагування едитологією, а його аспекти — нормами. Потребують узгодження і модифікації термінів на позначення самого процесу: «редагування — оптимізація [8, с. 24—30] — доведення» [16, є. 160] і подібне. Усі ці зміни відбуваються одночасно і абсолютно неконт-рольовано, без усвідомлення їх справжньої необхідності та реальної практичної користі.

 

Тому приступаючи до чергової розвідки із вказаної про-блеми, не доводиться долати внутрішній спротив, який міг би бути викликаний механічним повторенням уже ви-найденого, — лише легке подивування невичерпності «мо-дернізаційних зусиль» і, частково, безрезультатності отого «калатання в усі дзвони». А бити на сполох треба, бо нині, в епоху міждисциплінарних досліджень (що, в цілому, не є негативною тенденцією), спостерігаємо чергову «епідемію» того, що, вслід за Є. Малашоком, варто назвати «фаховим аматорством». Тож, за таких обставин, професіонали повин-ні працювати в єдиному руслі, злагодженою спільнотою.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.