Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

У цей час ченці починають також захоплюватися фі-лософією «ісіхастів» Григорія Синаїта, Феодосія і Євфімія Тирнавських, Філофея і Калліста, суть якої полягала в міс-



 


П А С І Ч Н И К М . С

 

тичній теорії прижиттєвого злиття людини з божеством, завдяки моральному самовдосконаленню в безмовному ас - кетичному житлі в келії або в безлюдній печері [10]. Це був своєрідний протест збагаченню монастирів і перетворенню їх на великі феодально-кріпосницькі центри. Ісіхасти про-пагували аскетське життя, відлюддя, вимагали від ченців, щоб вони забезпечували себе власною працею і не корис-тувалися надмірною приватною власністю — землею, худо-бою, грішми тощо. Цей аспект вчення згодом використало російське боярство, виступаючи проти швидкого зростання церковного землеволодіння.

 

Коли Болгарія і Сербія спочатку зазнали нападу з боку турецьких завойовників, а потім — і зовсім втратили свою незалежність, з Балканського півострова в Україну та в Ро-сію в кінці XV ст. приходить багато емігрантів. У зв'язку

 

з падінням Візантійської імперії і утворенням Російської централізованої великої держави, погляди багатьох людей слов'янського світу були звернені до Москви як до «третього Риму», що повинна продовжити політичну роль стародав-нього Риму та Візантії. В Росії та в Україні багато емігрантів

з Балкан займали помітне становище в церковній ієрархії і були відомі як політичні та культурні діячі. Так, вихованець Євфімія Тирнавського — Кіпріан став київським, а потім — московським митрополитом, племінник Кіпріана — Григо-рій Цамблак спочатку був ігуменом у Сербії, а потім — отри-мав посаду митрополита українських і білоруських земель Литовського князівства. На «Русі» Кіпріан і Цамблак увели

в церковну проповідь властивий південнослов'янській літе-ратурі тих часів риторичний стиль, який використовували

в своїх проповідях і творах російський чернець Єиіфаній Премудрий і виходець з Афону серб Пахомій Логофет [ 1()|.

 

Зрозуміло, що політичні і культурні взаємозв'язки Русі з південнослов'янськими країнами знайшли своє відображеі і ня в пам'ятках письменності XIV —XV ст., зокрема, в книгах церковного змісту, в перекладних світських творах, в офі

 

V


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

ційних урядових документах — грамотах, листуваннях дер-жавної канцелярії тощо. За зразком південнослов'янської графіки, на Русі виробляється нова манера письма, яку називають молодшим наиівуставом. Різниця між старшим і молодшим напівуставом досить чітко визначена в палео-графічній науці. Ця різниця була не тільки в деякій зміні написання букв, а й у складі алфавіту. О. Соболевський вказував на кілька таких пунктів: намагання відділити книжну мову від народної, встановлення більш-менш стій-ких правил правопису, наближення мови до початкової церковнослов'янської мови і очищення її від пізніших на-родних елементів, поступове знищення в мові й орфогра-фії місцевих староруських особливостей, наближення мови й орфографії до «материнської», тобто грецької, вживання великих юсів, «ь» замість «т» в кінці слів, відсутність йоту-вання перед голосними, вживаїшя «а» замість «я»(твореній,добрыа), наявність великої кількості скорочень в словах за до-помогою титлів і виносних букв над рядком(бгь - бог, снь —син, члвк — чоловік, гсдрь — государ) [1,14].

 

Саме в цей час у східнослов'янськії книжності з'являється плетений орнамент балканського стилю. Якщо раніше руко-писи орнаментувалися в тератологічному чи в дивовижно-му тваринному стилі, то в молодшому півуставі орнаменти були виконані в геометричному стилі. Різниця обох стилів була не тільки в характері малюнка, але і в своєрідному під-борі кольорів та мініатюрах. Другий південнослов'янський вплив був помітним в живописі, оформленні кам'яних хрес-тів та печаток князів.

 

Разом зі зміною орфографії та літературної мови до нас було перенесено з південнослов'янських країн «пле-тение словес» — особливий літературний стиль, який ви-ник у Болгарії за часів Євфімія і був характерним для східнослов'янської церковної літератури до кінця XVII ст., а в окремих місцях і пізніше. «Новий стиль, — підкреслює Д. Лихачов, — примушував уважно ставитись до значення

 

3 8 0


П А С І Ч Н И К М . С

 

слів і до відтінків цього значення, до емоційного (хч N  
до ритміки мови, до її звучання, збагачуючи мову



Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.