Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В. Цілком повне й вичерпне, на нашу думку, тлумачення редагування подає ще один



 

Цілком повне й вичерпне, на нашу думку, тлумачення редагування подає ще один російський дослідник К. Би-лінський: «Редагування — це єдиний творчий процес, що охоплює всі сторони роботи над рукописом. В нього входить оцінка теми, перевірка й виправлення викладу, з точки зору політичної і фактичної (наукової, технічної, спеціальної), перевірка й виправлення розробки теми, і, насамкінець, лі-тературна обробка тексту» [36]. У цьому творчому процесі автор вбачає виконання редактором й інших функціональ-них обов'язків: перевірку технічного й художнього оформ-лення видання, участь у коректурі відбитків зі складання, перевірку сигнального примірника.

 

Послідовник М. Сікорського та К. Билінського, україн-ський дослідник М. Феллер, також був прибічником схожо-го підходу до розуміння редагування. І хоч його визначення редагування занадто розтягнуте й виглядає скоріше корот-ким описом самого редакційного процесу, комплексність, всебічність підходу цього вченого до трактування сутності редагування проглядається чітко: «Редагування — це, перш за все, суспільна діяльність (участь у формуванні інформа-ційної системи суспільства або окремої галузі науки, техні-ки, економіки, культури, побуту), яка починається з того, які видання, на які теми, з якими особливостями розробки, викладу й оформлення сьогодні потрібні в першу чергу, і продовжується як підбір авторів, формування творчих ко-лективів, своєрідне керування їхньою працею. Потім робо-та над конкретним рукописом, редактор оцінює і обробляє його як складову певної інформаційної системи, зіставляю-чи з тим, що вже є на книжковому ринку та в бібліотеках і що потрібно відповідним групам читачів» [37]. Новим у підході М. Феллера є бачення процесу редагування в тісно-му контексті формування цілої інформаційної системи сус-пільства.

 

Прихильником всебічного розуміння сутності процесу редагування віддавна є львівський дослідник цієї пробле-

 

4 2 2


Тимошик М. С

 

ми А. Капелюшний. Автор кількох відомих, визнаних, пе-редусім журналістами-практиками, навчальних посібників (відзначимо з-поміж них «Редагування в засобах масової ін-формації», «Практичний посібник-довідник журналіста») критично ставиться до спроб окремих дослідників утверди-ти в науці про теорію і практику редагування ті дефініції з розглянутих нами у першій, другій і третій групах, які хи-бують «на однобічність, на неповноту охоплення всіх сфер діяльності редактора в засобах масової інформації» [38].

 

Повністю підтримуючи позицію А. Капелюшного, вва-жаємо за необхідне додати, що це стосується не лише редак-тора, який працює в ЗМІ, а й будь-якого творчого видавни-чого працівника.

 

Творчо-організаційний зміст редагування зримо про-глядається в працях однієї з провідних сучасних дослідниці, теорії і практики видавничої справи та редагування Н. Зс-лінської [39, див. також 40, 41, 42, 43, 44,45, 46, 47].

 

Багато уваги дослідженню природи редагування приді-лив В. Різун. В цілому, у поле зору цього вченого потрапив широкий комплекс проблем, пов'язаних із становленням професії літературного редактора, історичними, теоретич-ними й методичними засадами його діяльності, технологі-єю редакторської праці в ЗМК та автоматизацією техноло-гічних процесів.

 

У конкретиці означеної теми нашої публікації, проана-лізуємо визначення професора В. Різуна, яке є засадничим у його підручнику «Літературне редагування»: «Літератур-не редагування — це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через ЗМК і спрямованої на підготов-ку журналістського матеріалу до друку або до виходу в ефір. Як вид діяльності, літературне редагування є системою про фесійних дій, спрямованих на виконання виробничих зав дань, які формулюються за результатом редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації» [48].

 


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

Таке визначення ми свідомо зарахували до третьої гру-пи, в якій природа редагування розглядається в комплекс-ному, широкому розумінні. Адже йдеться тут не про вико-нання редактором лише рутинних операцій із виправлення помилок, а про «систему професійних дій», «виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторсько-го аналізу»; доречно, на наш погляд, уникати застарілого положення про приведення редагування у відповідність зі встановленими вимогами чи нормами цілком умотивова-ним «впливом реальної виробничої ситуації».

 

Проте звертаємо увагу на одне принципове «але». Ви-значення В. Різуна, з одного боку, розвиває й доповнює під-ходи попередніх дослідників із цього блоку, а з іншого, — не може бути прийняте беззастережно, оскільки потребує одного принципового уточнення. Адже всю цю складну систему професійних дій, цей вид суспільно -культурної ді-яльності, пов'язаний з підготовкою тексту до друку, учений називає нередагуванням,алітературним редагуванням.

 

Детальніше до питання доцільності й логічної вмоти-вованості поглинання літературним редагуванням усього поняття «редагування» повернемося пізніше, коли розгля-датимемо види й аспекти редагування. А зараз спробуємо підсумувати те, що стосувалося аналізу поглядів на реда-гування у виокремленій нами третій групі, де тлумачення цього поняття виходить за рамки усталеного цілісного твор-чого процесу в роботі над майбутнім виданням.

 

Отож, висновки до цього блоку можуть бути такими:

 

— редагування включає в себе не лише творчі процеси,

 

а й тісно пов'язані з ними організаційні заходи, які необ-хідно виконати редакторові на різних етапах творення кон-кретного видавничого чи журналістського продукту;

— розширення діапазону тлумачення поняття редагу-вання лише як творчого процесу, додають (у цьому випад-ку) такі дії редактора: вивчення кон'юнктури видавничо-го ринку, пошук і відбір авторів, робота з автором у плані

 

4 2 4


Тимошик М. С.

 

оцінки теми та таку ж роботу щодо стану її розробки й удо-сконалення, нромоція видання;

 

Такий підхід до аналізу сутності редагування і в кон-кретиці сучасних тенденцій розвитку видавничої справи, і в конкретиці сучасного стану розвитку науки про видав-ничу справу та редагування є, на нашу думку, найбільш сприйнятливим.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.