Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В. що «словесна модель американського «копіедітора» у ЗМК не відрізняється від моделі



 

що «словесна модель американського «копіедітора» у ЗМК не відрізняється від моделі нашого літредактора» [68].

 

П'ягий. Усі підрадянські роки на теренах колишнього СРСР дисципліну, за якою навчали майбутніх журналістів і редакторів-видавців, називали «Літературне редагуван-ня» (в західних університетах такий курс здебільшого на-зивається «Редагування», «Редагування для...» (журналістів, технічних, гуманітарних спеціальностей) або просто «Мис-тецтво редагування»). Пояснення цьому справді радянсько-му феномену А. Капелюшний дає так: «Оскільки навчальні плани й програми надсилали з Москви, там не могли дозво-лити, щоб до його (редагування. — М. Т.) складу входили теми, що порушують інші, крім літературного, аспекти ре-дагування» [69]. В умовах, коли такі плани не змінювалися десятиліттями, видати посібник із цієї проблематики з ін-шою назвою було неможливо. Очевидно тільки цим мож-на пояснити той факт, що в першому посібнику україн-ського автора Р. Іванченка, який називається «Літературне редагування», годі шукати окремого визначення поняття

 

літературне редагуваїїня, — його там немає. Книжка профе-

 

Сора Іванченка присвячена просто редагуванню: кожна її сторінка просякнута аналізом сутності, природи, специфі-ки редагування, обсягу редакторської роботи, проведення всього творчого процесу. Не полемізуючи ні з ким, не зва-жаючи на тісні рамки затверджених згори назв навчальних дисциплін, Р. Іванченко, як й інший засновник української школи редагування Д. Григора, писали в своїх текстах «ре-дагування», «зміст редагуваїшя», «обсяг роботи редактора», не звужуючи коло редакторських обов'язків означенням «літературне». Такий підхід, до речі, застосували й провідні російські дослідники цієї проблеми: М. Сікорський, К. На-корякова, В. Свинцов, А. Мільчин. Вкладаючи в процес ре-дагування широкий творчий або творчо-організаційний зміст, вони говорили про редагування, а не про літературне редагування.

 

4 3 2


Тимошик М. С.

 

Інші види редагування У цьому підрозділі будемо говорити про ті усталені ви-

Давничою практикою види редагування, які ні з наукового, ні з практичного боку не викликають дискусій у дослідників з точки зору тлумачення термінів та їх змістового наповне-ння. Такими є, передусім, художнє і технічне редагування.

 

Образнохудожнє редагуванняможна назвати естетичною

 

«одежиною» текстової частини видання. Завданням цього виду редагування є відтворення ідеї того чи іншого видання такими зображальними засобами, які б сприяли виокрем-ленню його серед безлічі видань і були логічно вмотивова-ні, відповідно до виду видання, його тематики, структури, змісту, читацького призначення, матеріальної конструк-ції тощо.

 

Така «одежина» передбачає виконання на професійно-му художньому рівні, передусім, палітурки чи обкладинки майбутнього видання, а також основних елементів худож-нього оформлення — титулу (розгорнутого титулу), шмуц-титулів, заставок, кінцівок, заголовних літер, рідше — фор-заців, закладок, капталів. Сюди входить також і значний перелік наявних у внутрішній частині видання різних видів зображального ряду — фотоілюстрацій, малюнків, рисун-ків, таблиць, графіків, діаграм, колонтитулів, вклейок, вста-вок. Повнота цього ряду, кількість зображальних засобів залежить від задуму видавництва, його фінансової спромож-ності й бажання зробити видання звичайним, поліпшеним, подарунковим, мініатюрним, фоліантним чи ювілейним.

 

Найголовнішим у художньому редагуванні є: оцінка ва-ріантів оформлення обкладинки та інших елементів худож-нього оформлення, оцінка пробних відбитків відповідно до оригіналів, змістова відповідність видання художньому та поліграфічному відтворенню. Художній редактор у ви-давничому підрозділі, як правило, є спеціалістом із вищою художньо-поліграфічною освітою.

 

- Ш


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

Головним завданнямтехнічного редагуванняє забезпе-

 

Чення реального втілення задуму щодо створення видання на високому художньому, структурному, змістовому та по-ліграфічному рівнях виконання.

 

Технічне редагування передбачає значний обсяг важли-вих операцій на різних етапах проходження авторського і видавничого оригіналу. Зокрема, на етапі підготовки його до складання: технічні параметри складання й верстки (формат, ширина шпальти, відступи, спуски, підверстки), шрифтову палітру складання (величина та гарнітура заго-ловків, підзаголовків, основного тексту) на етапі версток та сигнальних аркушів: аналіз якості складання, якості відтво-рення тексту та ілюстрацій, якості фальцювання аркушів, палітурних та оздоблювальних процесів, здійснюваних на поліграфічному підприємстві.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.