Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В. яка виправляє, обробляє будь-який текст і приводить його у відповідність з правилами



 

яка виправляє, обробляє будь-який текст і приводить його у відповідність з правилами літературного складу, стилю, з призначенням, характером і політичною спрямованістю конкретного друкованого видання» [7]. Творці чотиритом-ного «Словаря русского язьїка», що побачив світ другим виданням у 1984 р., зважаючи на авторитет головного ра-дянського енциклопедичного видання (такі видання за ра-дянських часів вважалися еталонними), також поясіпоють термін «редагувати» як «перевіряти (перевірити) і виправ-ляти (виправити) будь-який текст, піддавати (піддати) його остаточній обробці» [8]. Майже дослівно повторюють таке тлумачення російських колег і українські словникотвор-ці: «Редагувати — перевіряти і виправляти або відповідно оформляти певний текст» [9].

 

Зрозуміло, що таке тлумачення поняття редагування та обов'язків редактора чим далі входило в конфлікт з практи-кою. І рано чи пізно проти нього мали виступити опоненти. Чи не першим відважився це зробити один із засновників української школи редагування Р. Іванченко. «З таким ро-зумінням обов'язків редактора і процесу редагування — не можна погодитися, — сміливо заперечує маститим авторам головного радянського енциклопедичного видання моло-дий український дослідник, — за визначенням, що його подає БСЗ, редактор і до текстів, що вийшли з-під пера ви-датних майстрів слова, і до текстів, що їх подали люди, ко-трі вперше взялися за перо, має підходити однаково — пра-вити згідно з їх смаками, підганяти до своїх стилістичних уподобань ... Це визначення мовчазно спонукає до тексту підходити як до такого, що його треба будь-що опрацьову-вати» [10].

 

Незважаючи на справедливу критику офіційних слов-никарських тлумачень сутності редагування, таке його ро-зуміння, переживши тривалий період, перейшло незабаром і в сучасні навчальні віщання, призначені для підготовки майбутніх фахівців видавничої справи та редагування. Ось

 

4 0 8


Тимошик М. С.

 

як визначає предмет і завдання редагування автор найлоні іпого російського навчального посібника «Основи редаг у-вання» О. Мартинова: «Редагування — перевірка, виправ-лення і доповнення по суті конкретного тексту, рукопису, їх остаточна літературна обробка, редакція» [11].

 

Подібна інтерпретація багатогранного процесу редагу-вання, безумовно, збіднює його справжній зміст і значення відповідальної ролі редактора у творенні цілісного й висо-коякісного друкованого продукту, зводить роль носія цієї професії лише до звичайного правщика тексту. Чи не звідси починається і спрощений, а відтак хибний, підхід до оцінки сутнісного наповнення професії редактора? У середовищі батьків та абітурієнтів, та й самих студентів-журналістів, не раз доводилося чути такі оціночні сентенції: спеціальніст ь «Видавнича справа та редагування» не може навіть конку-рувати з «Журналістикою», тому що з дигшомом редактора-видавця доведеться все життя порпатися в чужих текстах у пошуку пропущених букв, крапок і ком. (Про те, що саме для таких випадків у редакційно-видавничому процесі заді - яні ще й посади коректорів, тут годі когось переконувати).

 

Перелічені вище визначення редагування є досить враз-ливими і неповними не лише з точки зору поверхового розу-міння змісту редакторської роботи, а й з точки зору сутності затрачуваних редактором зусиль з пошуку і виправлення помилок. Припустимо, що редактор якогось видавництва, готуючи до видання книгу сучасного маловідомого автора, скажімо, із заголовком «Як не захворіти на грип», ретельно виконав лише те, що йому перед цим «приписано» у визпа ченні редагування, — бездоганно виправив усі «помилки и неточності». Книга оперативно надрукована без помилок, але цілковито не структурована; кричуща неспівмірніоі і. розділів, параграфів фактично розсипає текст; у ній бракує, скажімо, конкретних рекомендацій, переконливих прикла дів з практики, висновків; вкрай годилося б подати до ав тор ського бачення проблеми передмову авторитета галузі, чі а


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

Б розвіяла підозру читача: чи такому тексту варто вірити, чи його не написав якийсь шарлатан; вмістити покажчик основних понять; до того ж, як з'ясувалося, заявлена тема виявилася надто «збитою» для читача — кілька книг на по - дібну тему і з подібною інтерпретацією вже побачило світ.

 

Ось коло проблем, пов'язаних з підготовкою видання, які може виявити фахівець неозброєним оком, а не лише ретельно виправити всі помилки й неточності. Звичайно, хцо таке редагування не задовольнить ні читача, ні видавни-цтво. У такому обсязі виконання воно виявилося нікому не потрібним. Надто ж для видавництва: адже з матеріальної точки зору — воно однозначно збиткове, якщо видавалося не за кошти спонсора, а з іміджевого — ще й компрометує видавця.

 

Отож, перелік невиконаних редакторських функцій, ін-шими словами, неповноту редагування (у цьому випадку) складають: попереднє рецензування авторського оригіналу редактором, поглиблене читання, виконання автором ре-комендацій і вимог редактора щодо структури тесту, його комплектності, остаточна редакторська правка, погоджена з автором ТОЩО' Кожен досвідчений редактор підтвердить, що все це — також редагування. Цього не було зроблено тому, що редактор розумів свої обов'язки у вузькому (спро-щеному) варіанті.

 

Варто звернути увагу ще на одне спірне твердження у спрощеному визначенні редагування, яке з переконливістю повторюється не лише у фахових довідкових, а й навчаль-них виданнях. Зокрема в останньому виданні московської енциклопедії «Книга», третє значення цього багатоаспек-тного поняття подається так: «Редагування — це приведен-ня змісту і форми будь-якого документа, написаного чи під-готовленого кимось у відповідності із загальноприйнятими чи спеціально встановленими вимогами і нормами» [12].

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.