ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КИРИЛИЧНОГО ДРУКАРСТВА В УКРАЇНІ

ч и н и в и н и к н е н н я к и р и л и ч н о г о д р у к у , й о г о з а р о д ж е н н я і р о з в и - т о к у контексті різних, н е р і д к о с у п е р е ч л и в и х , п р о ц е с і в с о ц і а л ь н о - го й к у л ь т у р н о г о ж и т т я .

Ключові слова: культура, кириличне друкарство, рукописна книга.

Історичні умови для розвитку культури і, зокрема, письменства в Україні у XIV — XVI ст. були надзвичайно не-сприятливі. Ще в XIII ст. монголо-татарська орда знищила на своєму шляху багато центрів економічного, політичного та культурного життя колишніх руських земель. Спустоше-ні були монастирі та церкви, де зберігалася богослужбова література, переписувалися нові книги і підтримувалося письменство.

Все це лягло тягарем на розвиток того величезного зле-ту літератури, що його ми зазнали за часів могутньої Ки-ївської Русі. І все ж, як не можна було вбити народ, так не можна було знищити і його культуру, його кращі тради-ції. Народ жив і творив. І хоч про оригінальні літературні пам'ятки XIV — першої половини XVI ст. відомості дуже скупі, є всі підстави говорити про подальший розвиток те-пер вже українського письменства, яке було продовженням традицій Київської Русі і розвивалося на основі поглиблен-

3 7 6

П А С І Ч Н И К М. С

ня східнослов'янських, міжслов'янських та європейських зв'язків [5].

Деякі суспільні й літературні рухи названого періоду залишалися спільними або мали місце в різних площинах на руських, українських та білоруських землях. Татарський, литовський, польський гніт накладав свій відбиток на за-гальне спрямування перекладних і оригінальних творів, робив певні повороти чи зміни в ідейному змісті навіть бо-гословської літератури, викликав боротьбу поглядів і думок у патріотично налаштованого духовенства. Разом з тим, це був період великого Відродження чи Ренесансу в Західній і Центральній Європі. Ідеї цього періоду, незважаючи на всі несприятливі умови, знайшли також відгук у Східній Європі. Ідеї гуманізму, протестантизму поступово стають здобутком російської, української і білоруської культури. Найцікавішими явищами в східнослов'янській культурі XIV —XVI ст. були — «Другий південнослов'янський вплив», єресь і продовження традицій Київської Русі на південних і північних землях.

«Другий південнослов'янський вплив» пов'язують з відродженням літератури південних слов'ян і, в першу чергу, Болгарії та Сербії, що визволилися з-під іноземно-го гніту Візантії і досягли помітного розквіту вже у першій половині XIV ст. Центром культури в Болгарії стає колиш-ня болгарська столиця Тирнов, а в Сербії — Далматинське узбережжя Адріатичного моря. Саме тут частково схрещу-валися слов'янські, візантійські та романські впливи. Так, наприклад, у Сербії були перекладені в той час: з грецької

— повість про Олександра Македонського (відома сербська «Олександрія»), з латинських оригіналів, що мали грецьку основу, — повість про Троянську війну («Троянська при-тча») і «Повесть об Индейском царстве», з італійської мови на сербську згодом переклали «Повесть о Бове королевиче» тощо [4]. Подібні твори перекладалися і в болгар, а звідти переходили до всіх східних слов'ян.

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

Південнослов'янське відродження сербів і болгар йшло під лозунгом критичного ставлення до церковних обрядів і догм, а це вимагало критичної оцінки майже всієї поперед-ньої книжності, починаючи від мови, орфографії і завершу-ючи змістом літературних творів на церковну, історичну, філософську та природничу теми. Йшла перевірка старих перекладів, виникали нові, в основному візантійського чи грецького походження; в житійній та історичній літературі максимально використовувалися першоджерела й відкида-лися різні вигадки, посилився інтерес до психології героїв, дедалі більше починала проявлятися в творах особа пись-менника чи перекладача.

Наприкінці XIV ст. у Болгарії тирнавський патріарх Єв-фімій провів книжкову реформу. Реформа Євфімія Тирнав-ського знайшла свого прихильника в особі болгарина Кос-тянтина Костенцького, що був на службі в серба Стефана Лазаревича. І в Болгарії, і в Сербії тепер робилися переклади за системою Євфімія Тирнавського і Костянтина Костецько-го, а самі тексти перекладів називалися Тирнавськими і Ре-савськими (так само, як і монастирі) ізводами.

На цей період припадає розвиток інтенсивних зносин і культурних взаємозв'язків між слов'янськими народнос-тями і державами. Зросла кількість руських паломників до Константинополя і Афона та до інших монастирів Балкан-ського півострова. Часто ченці на багато років оселялися в монастирях, утворюючи цілі колонії або й окремі монасти-рі, як це було на Афоні, де провів добру частину свого жит-тя І. Вишенський. І взагалі склад ченців Візантії, Болгарії чи Сербії був досить таки різнонаціональний. Вихідці з україн-ських чи російських земель, прибувши до згаданих монас-тирів, перевіряли наявні книги, доповнювали їх новинами, переписували нові тексти.

Поиск по сайту: