Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КИРИЛИЧНОГО ДРУКАРСТВА В УКРАЇНІ



 

 

У статті р о з г л я н у т о особливості р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и ,
з о к р е м а , д р у к а р с т в а п е р і о д у XIV —XVII ст. П р о а н а л і з о в а н о п р и -

ч и н и в и н и к н е н н я к и р и л и ч н о г о д р у к у , й о г о з а р о д ж е н н я і р о з в и - т о к у контексті різних, н е р і д к о с у п е р е ч л и в и х , п р о ц е с і в с о ц і а л ь н о - го й к у л ь т у р н о г о ж и т т я .

 

Ключові слова: культура, кириличне друкарство, рукописна книга.

 

Історичні умови для розвитку культури і, зокрема, письменства в Україні у XIV — XVI ст. були надзвичайно не-сприятливі. Ще в XIII ст. монголо-татарська орда знищила на своєму шляху багато центрів економічного, політичного та культурного життя колишніх руських земель. Спустоше-ні були монастирі та церкви, де зберігалася богослужбова література, переписувалися нові книги і підтримувалося письменство.

 

Все це лягло тягарем на розвиток того величезного зле-ту літератури, що його ми зазнали за часів могутньої Ки-ївської Русі. І все ж, як не можна було вбити народ, так не можна було знищити і його культуру, його кращі тради-ції. Народ жив і творив. І хоч про оригінальні літературні пам'ятки XIV — першої половини XVI ст. відомості дуже скупі, є всі підстави говорити про подальший розвиток те-пер вже українського письменства, яке було продовженням традицій Київської Русі і розвивалося на основі поглиблен-

 

3 7 6


П А С І Ч Н И К М. С

 

ня східнослов'янських, міжслов'янських та європейських зв'язків [5].

 

Деякі суспільні й літературні рухи названого періоду залишалися спільними або мали місце в різних площинах на руських, українських та білоруських землях. Татарський, литовський, польський гніт накладав свій відбиток на за-гальне спрямування перекладних і оригінальних творів, робив певні повороти чи зміни в ідейному змісті навіть бо-гословської літератури, викликав боротьбу поглядів і думок у патріотично налаштованого духовенства. Разом з тим, це був період великого Відродження чи Ренесансу в Західній і Центральній Європі. Ідеї цього періоду, незважаючи на всі несприятливі умови, знайшли також відгук у Східній Європі. Ідеї гуманізму, протестантизму поступово стають здобутком російської, української і білоруської культури. Найцікавішими явищами в східнослов'янській культурі XIV —XVI ст. були — «Другий південнослов'янський вплив», єресь і продовження традицій Київської Русі на південних і північних землях.

 

«Другий південнослов'янський вплив» пов'язують з відродженням літератури південних слов'ян і, в першу чергу, Болгарії та Сербії, що визволилися з-під іноземно-го гніту Візантії і досягли помітного розквіту вже у першій половині XIV ст. Центром культури в Болгарії стає колиш-ня болгарська столиця Тирнов, а в Сербії — Далматинське узбережжя Адріатичного моря. Саме тут частково схрещу-валися слов'янські, візантійські та романські впливи. Так, наприклад, у Сербії були перекладені в той час: з грецької

 

— повість про Олександра Македонського (відома сербська «Олександрія»), з латинських оригіналів, що мали грецьку основу, — повість про Троянську війну («Троянська при-тча») і «Повесть об Индейском царстве», з італійської мови на сербську згодом переклали «Повесть о Бове королевиче» тощо [4]. Подібні твори перекладалися і в болгар, а звідти переходили до всіх східних слов'ян.


П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

 

Південнослов'янське відродження сербів і болгар йшло під лозунгом критичного ставлення до церковних обрядів і догм, а це вимагало критичної оцінки майже всієї поперед-ньої книжності, починаючи від мови, орфографії і завершу-ючи змістом літературних творів на церковну, історичну, філософську та природничу теми. Йшла перевірка старих перекладів, виникали нові, в основному візантійського чи грецького походження; в житійній та історичній літературі максимально використовувалися першоджерела й відкида-лися різні вигадки, посилився інтерес до психології героїв, дедалі більше починала проявлятися в творах особа пись-менника чи перекладача.

 

Наприкінці XIV ст. у Болгарії тирнавський патріарх Єв-фімій провів книжкову реформу. Реформа Євфімія Тирнав-ського знайшла свого прихильника в особі болгарина Кос-тянтина Костенцького, що був на службі в серба Стефана Лазаревича. І в Болгарії, і в Сербії тепер робилися переклади за системою Євфімія Тирнавського і Костянтина Костецько-го, а самі тексти перекладів називалися Тирнавськими і Ре-савськими (так само, як і монастирі) ізводами.

 

На цей період припадає розвиток інтенсивних зносин і культурних взаємозв'язків між слов'янськими народнос-тями і державами. Зросла кількість руських паломників до Константинополя і Афона та до інших монастирів Балкан-ського півострова. Часто ченці на багато років оселялися в монастирях, утворюючи цілі колонії або й окремі монасти-рі, як це було на Афоні, де провів добру частину свого жит-тя І. Вишенський. І взагалі склад ченців Візантії, Болгарії чи Сербії був досить таки різнонаціональний. Вихідці з україн-ських чи російських земель, прибувши до згаданих монас-тирів, перевіряли наявні книги, доповнювали їх новинами, переписували нові тексти.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.