С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И. Ше для «дорослих» читачів: Оксани Думанської «Школярк з передмістя»; Сергія та Марини

Ше для «дорослих» читачів: Оксани Думанської «Школярк з передмістя»; Сергія та Марини Дяченків «Ритуал», «Спа коємиця»; Ірен Роздобудько «Зів'ялі квіти викидають», «Ґ дзик»; Юрія Андруховича «Таємниця».

Хто ж, як не дитячий письменник, зможе відповісти н запитання: яким має бути дитячий автор? На цьогорічном «Форумі видавців — дітям», зібралося чимало визначни дитячих літераторів, які вже здобули собі ім'я в дитячій л тературі. Деякі з них спробували поділитися своїм досвідо і влаштували своєрідний майстер-клас. Серед них: Оле сандр Гаврош, Зірка Мензатюк, Іван Андрусяк, Мар'ян Савка, Володимир Читай, Сашко Дерманський. Ось які п ради вони дали:

Зірка Мензатюк спершу порадила поставити перед с бою питання: навіщо тобі стати дитячим письменником Заради грошей? Слави? Бо слава схожа на птаха, який тіка В одну мить він є, в іншу — вже немає. Однак, щоб бут дитячим письменником, треба виношувати в душі якийс «біль», вболівати за щось щире, любити рідних людей, я тебе оточують.

Іван Андрусяк стверджував, що дитячий письменни має бути «схибнутий на всю голову» (в позитивному сенсі вміти придумувати і робити шкоду, мати вередливих бат ків, нестандартно мислити (по-своєму, щоб не повторю ватись).

Мар'яна Савка впевнена, що дитячий письменник х дить догори дригом, тобто не такий, як усі. Повинен вміт проникати в дитячу душу і дивитись на світ крізь «роже окуляри», усвідомлено робити неусвідомлені речі, щоб тв сприймався позитивно і дарував ту безпечність у житті, як притаманна лише дітям. І з жалем заявила, що не хочетьс дорослішати.

Олексаіщр Гаврош порекомендував любити читат мріяти та фантазувати. Його своєрідним девізом був вислі «Читайте і мрійте!»

3 5 2

С А С Я К О . I .

Олександр Дерманський навіть поставив свої умови дня того, щоб стати дитячим письменником. Спершу — наро-дитися, потім — навчитись писати, а згодом — в кожного по-своєму. А ще майбутнім письменникам порадив завжди (про запас) вдома обов'язково мати вірші про любов і кара-мельки, бо коли прилітають музи на своїх пегасах, то остан-ніх треба годувати карамельками, щоб той не сполохав музи, яка в той час з ложки годує натхненням. Цю пораду з особливим захопленням слухали діти, які прийшли на зу-стріч до свого улюбленого автора.

Всі дійшли згоди, що будь-який дитячий письменник повинен мати добре розвинене почуття гумору. Це все умовні поради, адже справжній дитячий письменник не міг відповісти по-іншому.

2. М а л и к Г. На з а х и с т д р а ж н и л о к , с т р а ш и л о к , с в а р и л о к і ми -

р и л о к // К н и ж н и к ревю . — 2007. — № 5.

3 . М а ц к о І . К о л и П о п е л ю ш к а стане п р и н ц е с о ю / / Літератур -

на Україна . — 2008. — ЗО ж о в т а я .

4 . О г а р Е . І . Д и т я ч а книга: п р о б л е м и в и д а в н и ч о ї підготовки:

У Д К 0 0 7 : 3 0 4 : 6 5 5 . ( 4 7 7 ) ( 0 9 2 )

УЛОЗАЙТЕ Д. В.

ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ВИДАВНИЧО-РЕДАКТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ФРАНКА у СУЧАСНІЙ

ТЕОРІЇ РЕДАГУВАННЯ

п р а к т и к у р е д а г у в а н н я .

Ключові слова: видавець, редактор, обов'язки редактора, редакторс принципи, автор.

І. Франко був видавцем упродовж всього життя: і кол видавав власні твори та цілі книжкові серії, і коли працю вав у різних періодичних виданнях та першій національній Академії наук — Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, наприкінці життя, коли уражений важкою невиліковною хворобою, готував до друку свої останні видавничі серії переглядав і перевидавав твори, які увійшли до скарбниц світової культури. Студії на тему «Іван Франко як книго знавець і видавець» дають можливість дослідити його сві тоглядні засади, пізнати творчі підходи та методи на нив видавничої практики й важливі аспекти творчості письмеї г ника і вченого.

За твердженням одного з визначних теоретиків книго знавства М. Мак- Люена, друковане слово створило «публі ку», характерною рисою якої є її поглиблена самосвідоміст із акцентом на візуалізацію як індивідуума, так і групи лю

3 5 4

УЛОЗАЙТК Д . В .

дей [1]. Власне на розширення кола цієї публіки й відповід-і ю до росту її самосвідомості та творення майбутнього на-ції працювали провідні українські діячі народу, зокрема,

Франко.

І. Франко був одним із перших професійних видавців і редакторів в історії української видавничої справи. Він за-клав основні принципи аналізу, оцінки, підготовки до ви-дання, редакційного опрацювання творів різних жанрів лі-тератури і типів видань. Така система поглядів вироблена завдяки багаторічному досвіду у книговидавничій, журна-лістській та редакторській діяльності. Свої думки з приводу редакційно-видавничої діяльності І. Франко виклав у статті «Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людо-ві видавництва». У цій статті виокремлює принципи, якими повинні керуватися видавництва: систематичність видав-ництва та правдивість думок, які об'єднує основна ціль — правдиво просвітити народ.

Редакторську діяльність І. Франка досліджував Л. Ма-ляренко. Цей дослідник наводить такі принципи редак-торської діяльності І. Франка: ідейна спрямованість, приї і-циповість стосовно суспільної орієнтованості видання, правдивість слова, колегіальність у прийнятті редакційних рішень, планування редакційної діяльності, об'єктивний відбір авторів і матеріалів, повага до індивідуальної творчої манери авторів, тісний зв'язок редактора з авторами і (якщо можливо) узгодження з ними виправлень [2, с. 22—39].

Вивчення редакторських здобутків І. Франка є актуаль-ним, адже редакторська діяльність українських письменни-ків в науковій літературі висвітлена недостатньо, а вони за-лишили значну редакторську спадщину сучасним вченим. Вона є постійним джерелом для вироблення принципів та підходів до виправлення тексту.

Поиск по сайту: