Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх



Особливості досудового та судового провадженняу справах про злочини неповнолітніх.

КПК України містить спеціальну главу, присвячену особливостям провадження в справах неповнолітніх (глава 36 КПК). Крім того, до числа норм, що передбачають специфіку провадження в справах не­повнолітніх ставляться, норми, закріплені в інших главах (напри­клад, ст.ст. 6, 7-3, 9, 45, 111, 112, 254, 348, 384, 407таін.).

При провадженні досудового слідства й розгляді в суді справ про злочини неповнолітніх крім кола обставин, встановленого ст. 64 КПК України та які підлягають встановленню у всіх кримінальних спра­вах, ст. 433 КПК України встановлює додатковий перелік обставин, що входять до предмета доказування у цій категорії справ. До числа таких обставин належать:

1) вік неповнолітнього (число, місяць і рік народження);

2) стан здоров'я й загального розвитку неповнолітнього;

3) характеристика особи неповнолітнього;

4) умови життя й виховання неповнолітнього;

5) обставини, що негативно впливали на виховання неповноліт­нього;

6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули не­повнолітнього в злочинну діяльність.

Досудове провадження в справах про злочини неповнолітніх здій­снюється виключно у формі досудового слідства (ст.112 КПК Украї­ни). Провадження досудового слідства у справах про злочини непов­нолітніх здійснюється за загальними правилами провадження досудо­вого слідства по всіх кримінальних справах з урахуванням особливос­тей, передбачених законодавством при провадженні у справах неповнолітніх.

Провадження досудового слідства у справах неповнолітніх згідно з ч. 2 ст. 112 КПК покладається на слідчих органів внутрішніх справ. Під час вирішення питання про підслідність справ про злочини непов­нолітніх, що вчинені у співучасті із дорослими, у кожному конкретно­му випадку в стадії досудового слідства з дотриманням вимог статті 26 КПК України повинна бути з'ясована можливість виділення справи неповнолітнього в окреме провадження. Якщо ж з огляду на характер вчиненого злочину виникає конкуренція видів підслідності, а також у разі неможливості виділення справи неповнолітнього в окреме прова­дження, питання про підслідність конкретної кримінальної справи вирішує прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, про що ним виноситься відповідна постанова (ч.7 ст.112 КПК України).

Виклик неповнолітнього до слідчого, прокурора або в суд здійсню­ється, як правило, через його батьків або інших законних представни­ків. Неповнолітній викликається повісткою (ст. 134 КПК), що направ­ляється його законному представникові. У повістці вказується обов'язок представника забезпечити явку неповнолітнього. Інший по­рядок виклику допускається лише у випадках, коли це зумовлено об­ставинами справи, тобто у випадку його приводу (ст. 136 КПК), при необхідності негайного допиту обвинувачуваного, а також при доціль­ності проведення допиту у відсутності законного представника, коли є підстави думати, що він негативно впливає на неповнолітнього. Не­повнолітня особа, до якої застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, викликається через адміністрацію місця поперед­нього ув'язнення.

Участь захисника при провадженні дізнання та досудового слід­ства в справах неповнолітніх є обов'язковою. При цьому захисник допускається до участі в справі неповнолітнього, який вчинив зло­чин — з моменту визнання його підозрюваним, або пред'явлення йому обвинувачення.

У випадку, якщо неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітній визнаний розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення і його допиті за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутніми педагог або лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит, оголо­шення неповнолітньому обвинувачуваному про закінчення досудово­го слідства й пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143, 218, 219, 220, 221 і 222 КПК України, у присутності захисника.

При оголошенні неповнолітньому обвинувачуваному про закінчен­ня слідства й пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутнім законний представник неповнолітнього. Про за­тримання та взяття під варту неповнолітнього в обов'язковому поряд­ку сповіщаються його батьки, або особи, що їх замінюють, а також по­відомляється за місцем його навчання або роботи (ст.ст. 161, 434 КПК).

Крім того, до неповнолітнього можуть бути застосовані специфіч­ні, які застосовуються тільки до них, запобіжні заходи, передбачені ст. 436 КПК України: а) передача неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів або піклувальників; б) передача під нагляд адміністрації ди­тячої установи.

Судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх провадиться за загальними правилами зурахуванням деяких особливостей, за допо­могою яких знаходять свою реалізацію передбачені законодавством додаткові гарантії захисту їхніх прав та інтересів.

Справа про злочин неповнолітнього може розглядатись у закрито­му судовому засіданні (ч.2 ст.20 КПК).

У разі, коли дослідження окремих обставин справи може негатив­ного впливати на неповнолітнього, суд, як за власною ініціативою, так і за клопотанням учасників судового розгляду, вислухавши думку захисника, законного представника неповнолітнього й прокурора, вправі своєю ухвалою видалити неповнолітнього із залу судового за­сідання на час дослідження таких обставин (ст.444 КПК).

У вироку в справі неповнолітнього, крім даних, передбачених стат­тями 333, 334 і 335 КПК України мають бути зазначені: у мотивуваль­ній частині — підстави, щодо яких суд вважає за необхідне призна­чення громадського вихователя; у резолютивній частині — про необ­хідність призначення громадського вихователя у випадках застосу­вання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільнення від покарання з випробуванням у відповідності зі статтею 104 Кримі­нального кодексу України.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.