Подача апеляцій. Строки подачі апеляцій та суб'єкти, які мають право на подачу апеляцій

Апеляція, відповідно до ст. 347КПК України, може бути подана:

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухваленПії'сІцеТйІУШсу-дами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру;, ухвалені місцевими судами.

іяція також може бути подана: ї)на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове^р^>зслілу^ян"^я; 2)Тїа окремї'ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК.

(А Апеляцію мають право подати:

" 1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник і захисник — у части­ні мотивів і підстав виправдання;

3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам непов­нолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного харак­теру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувало­ся питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний пред­ставник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;

6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове роз­слідування, його законний представник і захисник — у частині моти­вів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

7) цивільний відповідач або його представник — у частині, що сто­сується вирішення позову;

8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої ін­станції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висно­вок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інте­ресів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосу­ється вирішення позову;

11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) інші особи у випадках, передбачених КПК.

Апеляція (крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 349 КПК) подаєть-■£я_через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Якшо апе­ляція подана оезпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надси-

лає їх дсГсуду першої Інстанції для виконаним шшог."передбачених

~стхт735ТГї"351 КПК- ~*

Апеляція на вирок, ухвалу чи_ постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено К11К,"може бути подана протягом гГят-надцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебу­ває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії ви­року. Протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення пода­ються апеляції на постанови про застосування, скасування або зміну примусових заходів медичного характеру (ст. 424 КПК); на постанову про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 449 КПК).

Апеляція на інші ухвали чи постанови подається у строки: — З доби з дня винесення постанови про відмову в задоволенні скарги на постанову про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування (ст. 52-5 КПК); про взяття особи під варту або про відмову в цьому (ст. 165-2 КПК); про продовження строку тримання

під вартою чи про відмову в цьому (ст. 165-3 КПК); про відмову в про­веденні обшуку (ст. 177 КПК); про направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну чи судово-психіатричну експертизу, або відмову в такому направленні (ст.205 КПК);

— 7 діб з дня одержання копії постанови — про відмову в порушен­ні кримінальної справи (ст. 99-1 КПК);

— 7 діб з дня винесення (оголошення) постанови — про законність чи незаконність затримання особи (ст. 106 КПК); за результатами роз­гляду скарги на постанову про закриття справи (ст. 236-6 КПК); за ре­зультатами розгляду скарги на постанову про порушення криміналь­ної справи (ст. 236-8 КПК); за результатами розгляду скарги на поста­нову про відмову у порушенні кримінальної справи (ст. 236-2 КПК); з питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 407 КПК); з питань звільнення від покарання за хворобою (ст. 408 КПК); з пи­тань скасування звільнення від відбування покарання з випробуван­ням (ст. 408-2 КПК); з питань скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох ро­ків (ст. 408-3 КПК); з питань заміни штрафу покаранням у виді гро­мадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлен­ня волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дис­циплінарному батальйоні (ст. 410 КПК); з питань застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи нарко­манами, і його припинення (ст. 411-1 КПК); з питань розгляду клопо­тання про зняття судимості (ст. 414 КПК).

У разі подання апеляції з пропуском встановленого строку і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція постановою го­ловуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. У разі пропус­ку строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотан­ня. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, поста­нову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його віднов­ленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду. Постанова судді чи ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстан­ції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, ви­знати апеляцію такою, що підлягає розгляду.

При поданні апеляції мають бути дотримані вимоги КПК щодо апе­ляції. В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, по­станови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

У разі невиконання особою вимог щодо змісту та форми апеляції, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідом­ляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підля­гає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної ін­станції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду.

Після виконання вимог, передбачених статтею 351 КПК щодо по-' відомлень про апеляцію, ознайомлення із апеляцією та отримання за­перечень на апеляцію, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеля­цією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату роз­гляду ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна на­дійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду. Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересова­них осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщен­ня оголошення на дошці об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідом­ляється через начальника відповідної установи.

Поиск по сайту: