Вимоги, яким повинен відповідати вирок суду

КПК визначає вимоги, яким повинен відповідати вироксуду, це законність, обґрунтованість (ст. 323) та мотивованість (ст.334).

Законність вироку— це вимога додержання норм кримінально-процесуального права під час розслідування, розгляду і вирішення справи, а також правильного застосування кримінального та інших матеріальних законів при вирішенні кримінальної справи.

Вирок має бути постановлений законним складом суду, мають бути дотримані процедурні правила не тільки при безпосередньому поста-новленні вироку, але й на попередніх етапах судового розгляду і в ході досудового розслідування, тобто законним може бути лише вирок, по­становлений при дотриманні процесуального закону протягом всього кримінального судочинства. Відповідність вироку матеріальному за­кону означає, що в ньому правильно вирішені питання про застосу­вання норм Загальної частини КК, дана правильна кваліфікація зло­чину, правильно визначено вид і розмір покарання. Якщо в справі було заявлено цивільний позов, у вироку повинні бути правильно за­стосовані норми цивільного (або трудового) права.

Обґрунтованість вироку— це повна відповідність викладених у ньому тверджень, висновків суду щодо фактичних обставин тому, що відбулося в реальності.

Обґрунтованість вироку означає, що висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто тому, що мало місце в реальності. Про те, що висновки суду відповідають реаль­ним обставинам справи, можна переконатися на підставі доказів, на які посилається суд, доказів, які були досліджені в судовому слідстві, визнані належними, допустимими та достовірними, а сукупність та­ких доказів обґрунтовано визнана достатньою для переконливих ви­сновків щодо фактичних обставин.

Однак обґрунтованість різних висновків суду може мати свої спе­цифічні особливості. Твердження про факти в більшості випадків спи­раються на результати аналізу доказів. Таке ж обґрунтування необ­хідно для висновків про оцінку самих доказів. Якщо наведені у виро­ку докази підтверджують, що суду вдалося правильно встановити фактичні обставини справи, вирок можна визнати обґрунтованим. При відсутності достатніх доказів, за наявності сумнівів, які тлумачи­лись на користь обвинуваченого, обґрунтованим можна визнати ви­рок, в якому суд зробив висновки щодо фактичних обставин справи з додержанням зазначених правил. Наприклад, коли доведено, що саме підсудний заподіяв потерпілому ушкодження, від котрих останній по­мер, але є сумніви щодо наявності у підсудного умислу на вчинення вбивства, суд тлумачив такі сумніви на користь обвинуваченого і ви­знав, що злочин вчинено з необережності, вирок буде визнано обґрун­тованим.

Законність і обґрунтованість вироку нерозривно взаємопов'язані. Необґрунтований вирок є й незаконним, тому що кримінально-проце­суальний закон вимагає винесення тільки обґрунтованих рішень. Не­обґрунтованість будь-яких висновків суду у вироку буде порушенням кримінально-процесуального закону, а необґрунтованість при засто­суванні кримінально-правових норм одночасно порушує матеріаль ний кримінальний закон. У той же час, якщо вирок є незаконним че­рез те, що судом допущені істотні порушення процесуальних норм, це також не дозволить визнати вирок обґрунтованим, адже ставить під сумнів всі результати судового дослідження.

Зовнішнім виразом обґрунтованості вироку є його мотивованість.«Мотивованість — це пояснення судом, в силу чого докази визнаються ним достовірними, належними до справи, допустимими, а їх сукуп­ність слугує достатньою підставою для тих чи інших висновків. Це та­кож пояснення того, чому суд відхиляє одні докази й приймає інші. Вмотивованість вироку вимагає письмового викладення в ньому ходу роздумів суддів, який призвів до певних висновків, аналізу доказів та їх синтезу»¹.

Основні вимоги до мотивування вироку вказані в ст. 334 КПК, згід­но з якою в обвинувальному вироку повинно бути докладно сформу­льоване обвинувачення, визнане судом доказаним, з вказівкою форми вини, мотиву вчинення злочину, обставин, що впливають на ступінь винуватості. Суд повинен навести докази, на яких базується висновок суду відносно кожного підсудного, з вказівкою мотивів, з яких суд відхиляє інші докази. Причому, суд повинен посилатися не тільки на джерела доказів, а саме на докази, тобто на зміст показань.

Деякі науковці окрім розглянутих, називають ще деякі вимоги — справедливість, істинність, переконливість вироку. Справедливим вважають вирок, в якому міра покарання обрана з урахуванням всіх необхідних чинників, тяжкості злочину, особистості засудженого, об­ставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Формально закон­ним може бути покарання, якщо воно не виходить за межі санкції від­повідної статті, а справедливим буде таке покарання, яке враховує всі необхідні обставини, відповідає також моральним уявленням про справедливість покарання².

Переконливість вироку вбачають у тому, що він викладений, моти­вований таким чином, що для громадськості очевидно, що суд пра­вильно вирішив справу, обрав покарання, на яке заслуговує засудже­ний³. На наш погляд, переконливість вироку проявляється в його мо-тивованості, а справедливість у законності вироку.

Поиск по сайту: