Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися судом до осіб: 1) які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності; 2) які вчинили злочин у стані обмеженої осудності; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли психічною хворобою до постановлення вироку або під час відбування покарання (ст. 93 КК). Метою застосування примусових заходів медичного характеру є: вилікування чи поліпшення стану здоров'я вказаних осіб або запобігання вчиненню вказаними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів).
Порушення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб або злочини обмежено осудних осіб здійснюється на загальних засадах з врахуванням таких особливостей: 1) забезпечення обов'язкової участі захисника з моменту встановлення наявності в особи душевної хвороби; 2) обов'язкового проведення судово-психіатричної експертизи з метою визначення психічного стану особи; 3) у випадку визнання особи психічно хворою, постанова про притягнення цієї особи як обвинуваченого не виноситься, обвинувачення не пред'являється; обвинувальний висновок не складається; 4) слідчі дії за участю психічно хворої особи проводяться лише, якщо дозволяє їхній психічний стан; 5) матеріали кримінальної справи після закінчення досудового слідства надаються для ознайомлення законному представнику та захиснику вказаної особи; 6) досудове слідство закінчується винесенням постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (щодо неосудної особи) або обвинувального висновку (щодо обмежено осудної особи), які підлягають затвердженню прокурором.
У випадку згоди з вказаною постановою суддя місцевого суду вносить справу безпосередньо в судове засідання, копія постанови слідчого вручається особі, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а також їй роз'яснюються процесуальні права.
Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за загальними правилами судового розгляду з наступними винятками: 1) участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання; 2) в судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що Доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 3) якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта; 4) судові дебати не провадяться, а після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник; 5) останнє слово особі, стосовно якої розглядається справа, не надається.
Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).
Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.
Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя — постановою закриває справу.
Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів.