Підготовча частина судового засідання: зміст,значення

Підготовча частина судового засідання.

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувається у судовому за­сіданні, в якому можна виділити певні частини:

1) підготовча частина;

2) судове слідство;

3) судові дебати;

4) останнє слово підсудного;

5) постановлення та проголошення вироку.

Підготовча частина судового засідання має своїм призначенням перевірку наявності необхідних підстав та створення умов для належ­ного дослідження доказів у судовому слідстві. Порядок проведення підготовчої частини визначається послідовністю певних статей глави 25 КПК, цей порядок єдиний для всіх справ.

У приміщенні суду розміщують об'яви про те, в якому залі відбува­тиметься розгляд коленої справи. Перед початком розгляду секретар судового засідання перевіряє явку осіб, які були викликані та з'яви­лися до суду, з'ясовує, наскільки це можливо, причини неявки від­сутніх, зокрема, перевіряє, чи було їм вручено повістки, та доповідає головуючому про явку викликаних осіб. Учасники судового розгляду та викликані особи запрошуються до залу судового засідання в при­значений для розгляду справи час. Перед виходом суду секретар судо­вого засідання пропонує присутнім встати.

Починається судове засідання з того, що головуючий відкриває су­дове засідання, оголошує, яка справа буде розглядатися (ст.283 КПК), повідомляє, хто з учасників судового розгляду та викликаних осіб з'явився, а також про причини неявки відсутніх, наскільки такі при­чини можна буде з'ясувати (ст. 284 КПК).

Якщо в справі беруть участь особи, які не володіють мовою судочин­ства, в судове засідання запрошується перекладач, якому головуючий роз'яснює його обов'язок зробити правильний переклад та попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний пере­клад, про що від перекладача відбирається підписка (ст. 285 КПК).

Після виконання зазначених дій суд встановлює особу підсудного та час вручення йому копії обвинувального висновку. Головуючий за­питує у підсудного його прізвище, ім'я, по батькові, з'ясовує рік, дату та місце народження, місце проживання, роботи або навчання, сімей­ний стан, наявність дітей та інші дані, які характеризують особу.

Мета встановлення особи підсудного — перш за все переконатися, що в судовому засіданні присутня саме та особа, щодо якої здійсню­ється провадження. Якщо підсудний знаходиться під вартою, його паспорт приєднаний до матеріалів справи, отже судді повинні озна­йомитися з цим документом, а якщо до підсудного було обрано інший запобіжний захід, необхідно витребувати від нього документ, який посвідчує його особу.

Далі встановлюється час вручення підсудному копії обвинувально­го висновку, а в справах приватного обвинувачення'— копії скарги по­терпілого, та повістки. Коли ці документи не були вручені, або вруче­ні в строк менший як три дні, суд повинен відкласти розгляд справи. Але на прохання підсудного справу можна не відкладати і розгляну­ти, незважаючи на несвоєчасне вручення підсудному названих доку­ментів (ст. 287 КПК).

Після встановлення особи підсудного головуючий оголошує склад суду, який розглядатиме справу, прізвища прокурора, захисника, пе­рекладача, експерта, спеціаліста та секретаря судового засідання і роз'яснює учасникам судового розгляду право відводу. Якщо в судове засідання викликано свідка, який не володіє мовою судочинства, і для допиту такого свідка було викликано перекладача, то право заявити відвід перекладачу роз'яснюється і свідкові.

Щодо захисника, то, на наш погляд, необхідно роз'яснити не право на відвід захисника, а право поставити питання про усунення захис­ника від участі в справі.

Головуючий пояснює особам, які мають право заявляти відвід, під­стави для відводу (ст.ст. 54, 55 КПК), а також підстави, з яких може бути усунуто захисника (ст. 61 КПК).

Судді, прокурор, інші особи, яким може бути заявлений відвід, зобов'язані заявити самовідвід, якщо їм стали відомі відповідні під­стави.

Особи, які звертаються із заявою про відвід, повинні послатися на певні обставини, які слугують, на їхню думку, підставами для відво­ду, суб'єкти, яким заявлено відвід, дають пояснення щодо наявності чи відсутності підстав для відводу, інші учасники судового розгляду висловлюють свої міркування щодо обґрунтованості заяви про відвід. Відвід вирішується в порядку, передбаченому ст.ст. 57, 58, 62 КПК, заява про усунення захисника вирішується відповідно до ст. 61-1 КПК. Рішення за заявою про відвід (крім відводу, заявленого судді, який одноособово розглядає справу)¹ приймає суд в нарадчій кімнаті і формулює в ухвалі (постанові), що приєднується до справи. Рішення за заявою про відвід окремому оскарженню не підлягають. Особи, які не згодні з таким рішенням, свої міркування з цього приводу можуть включити в апеляцію (касаційну скаргу або подання) на рішення по суті справи.

Якщо заяву про відвід буде задоволено, відповідна особа, яку від­ведено, замінюється іншою.

Далі суд вирішує питання про можливість розглядати справу за відсутності осіб, які були викликані, але не з'явилися в судове засі­дання. Ці питання вирішуються відповідно до ст.ст. 288-292 КПК.

Якщо в судове засідання не з'явився підсудний, суд з'ясовує при­чини його неявки і залежно від таких причин приймає рішення. Коли підсудний не з'явився з поважних причин (наприклад, внаслідок хво­роби, яка не потребує тривалого лікування), розгляд справи відклада­ється. Коли підсудний захворів і хвороба його потребує тривалого стро­ку для лікування, а також у випадках, коли підсудний ухиляється від суду і місце його знаходження невідоме, суд вирішує питання про зу­пинення справи відповідно до ст. 280 КПК. Але якщо у підсудного ви­явлено психічну хворобу, в зв'язку з якою він потребує застосування примусових заходів медичного характеру, суд діє відповідно до вимог ст. 316 КПК та рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, які містяться в постанові № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику засто­сування судами примусових заходів медичного характеру та примусо­вого лікування». Тобто суд розглядає справу, призначає експертизу, і переконавшись у наявності у підсудного певного захворювання (яке потребує застосування примусових заходів медичного характеру), ви­носить ухвалу (постанову), в який мотивує своє рішення про продов­ження розгляду справи за правилами, передбаченими главою 34 КПК. Коли підсудний не з'явився без поважних причин, суд відкладає роз­гляд справи і приймає заходи для забезпечення явки підсудного, зо­крема, може обрати запобіжний захід або змінити його на більш суво­рий, ухвалити рішення про примусовий привід (ст.288 КПК).

У випадках, передбачених ст. 262 КПК, суд може розглянути спра­ву у відсутності підсудного.

У разі неявки в судове засідання потерпілого суд може або відклас­ти розгляд справи, або розглянути її без потерпілого. Якщо суд вирі­шить, що права потерпілого можна буде захистити у його відсутності, а показання потерпілого не настільки важливі, щоб без них неможли­во буде з'ясувати обставини справи, справу суд розглядає за відсутнос­ті потерпілого. В іншому випадку суд відкладає розгляд справи і може застосувати до потерпілого, який не з'явився без поважних причин, примусовий привід (ст. 290 КПК). Якщо в судове засідання не з'явилися прокурор чи захисник, суд вирішує питання про їх заміну. При цьому слід мати на увазі, що від­повідно до ч. 5 ст. 47 КПК, питання про заміну захисника можна буде вирішити тільки в тому випадку, коли явка захисника, обраного під­судним, неможлива протягом сімдесяти двох годин, а якщо це так, то підсудному необхідно надати можливість запросити іншого захисни­ка. Якщо і інший захисник, якого обрав підсудний, не зможе з'я­витися, а також тоді, коли підсудний не запросив іншого захисника, суд призначає йому захисника. Відмова підсудного від захисника, яка викликана тим, що захисник не з'явився в судове засідання, повинна розглядатися як вимушена, і не може прийматися судом. На це звер­тає увагу Пленум Верховного Суду України в постанові № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» (п.8).

Участь прокурора в розгляді кримінальних справ є обов'язковою (крім справ приватного обвинувачення), тому відсутність прокурора в судовому засіданні перешкоджає її розгляду і суд робить перерву в судовому засіданні і вирішує питання про забезпечення участі про­курора.

Прокуророві і захисникові, які вперше вступили в справу, надаєть­ся можливість ознайомитися з матеріалами справи, для чого суд об'являє перерву, або відкладає розгляд справи.

Коли в судове засідання не з'явився цивільний позивач чи його представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, а це дозволяє цивільному позивачеві згодом звернутися в суд у порядку цивільного судочинства. За наявності письмового клопотання цивільного позива­ча суд може розглянути позов і за його відсутності. Без цивільного по­зивача суд розглядає його позов також у випадках, коли позов підтри­мує прокурор, або коли позивачем є юридична особа (ст. 291 КПК).

КПК на передбачає наслідків неявки цивільного відповідача чи його представника. На думку науковців, це не перешкоджає розгляду в судовому засіданні цивільного позову¹.

Якщо не всі викликані свідки та експерти з'явилися в судове засі­дання, суд або відкладає розгляд справи, або розглядає справу без свідків, коли без їхніх показань можна буде з'ясувати обставини спра­ви. Вирішення такого питання залежить від деяких чинників. Коли причини неявки свідка поважні, і його явка неможлива (тяжка хворо­ба, тривале відрядження тощо) суд зможе в судовому слідстві оголо­сити показання свідка, які він давав на досудовому слідстві, отже, розгляд справи, як правило, можливий у відсутності такого свідка. Справу можна розглянути у відсутності свідка, якщо його показання стосуються обставин, які можна з'ясувати шляхом допиту інших свід­ків, потерпілого, підсудного. Якщо суд дійде висновку, що без допиту свідка неможливо одержати необхідні докази, розгляд справи необ­хідно відкласти і, коли свідок не з'явився без поважних причин, за­стосувати заходи для забезпечення явки свідка (примусовий привід, накладення грошового стягнення, що передбачено ст. 70 КПК).

У тих випадках, коли розгляд справи потребує досить тривалого часу (декілька днів, або тижнів), суд починає розгляд справи у відсут­ності свідків або експертів, та застосовує заходи для забезпечення їх явки. Питання про можливість розгляду справи за відсутності свідків, експертів, спеціалістів, потерпілого обговорюється всіма учасниками судового розгляду, з урахуванням думки сторін суд і приймає рішен­ня. Суд повинен виходити з того, що сторони мають право на участь у доказуванні, мають право на те, щоб у судовому засіданні були допи­тані свідки, проведена експертиза, допитаний був потерпілий на під­твердження обставин, на які посилатимуться сторони. Слід врахувати також право підсудного, яке закріплене підпунктом «а» пункту 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — так зване «право на конфронтацію», тобто право допитувати свідків, які свідчать проти нього, а також право на виклик і допит свідків, які свідчать на його користь. Отже, якщо підсудний наполя­гає на виклику певних свідків, суд повинен забезпечити їхню явку в судове засідання, або переконатися в тому, що знайти певних свідків, або забезпечити їхню явку неможливо.

У разі неявки зазначених вище осіб необхідно з'ясувати причини їхньої неявки в тих випадках, коли є дані про реальну загрозу їхньому життю, здоров'ю, житлу чи майну, вирішити питання про забезпечен­ня безпеки таких осіб, відповідно до ст. 52-1 КПК.

Після того, як вирішено питання про можливість розгляду справи у відсутності потерпілого, свідків, експертів, суд видаляє із залу судо­вого розгляду свідків, які з'явилися до суду.

Незалежно від того, яке рішення приймає суд про можливість роз­гляду справи за відсутності деяких свідків, потерпілих чи експертів, доцільно надати можливість сторонам звернутися до суду з клопотан­нями. Вирішення таких клопотань (про виклик нових свідків, витре­бування нових доказів) сприятиме кращій підготовці справи до на­ступного судового засідання.

Дійшовши висновку про необхідність відкладення справи в зв'язку з тим, що не з'явились деякі свідки, експерти, потерпілий, суд може провести допит тих свідків, потерпілих, експертів, які присутні в судо­вому засіданні, допитати спеціаліста, цивільного позивача та відпові­дача або їхніх представників. В наступне засідання допитані особи вже не викликаються, і тільки тоді, коли виникне необхідність провести їх допит ще раз, вони можуть бути викликані повторно (ст. 292-1 КПК)

Скористатися цим правилом суд може за певних умов. Перш за все, такий допит дозволить не викликати допитаних осіб в наступне засі­дання, якщо незмінним буде склад суду, тобто буде дотримано умову про незмінність складу суду. Неможливо буде провести допит при від­кладенні справи і в тих випадках, коли в судовому засіданні відсутній підсудний (крім випадків, коли прийняте рішення про розгляд справи у відсутності підсудного відповідно до ст. 262 КПК), захисник або про­курор. Допит будь-яких свідків у відсутності підсудного порушував би право підсудного на участь у судовому засіданні, право звертатися до допитуваних із запитаннями. Розгляд справи у відсутності прокурора також неможливий, адже участь прокурора обов'язкова в усіх кримі­нальних справах (крім приватного обвинувачення), а проведення до­питів у відсутності прокурора означало б, що частина судового розгля­ду була проведена без прокурора. Відсутність захисника також не до­зволяє проводити допити, оскільки відсутність захисника в таких до­питах порушуватиме право на захист¹. Отже, з додержанням наведених умов, суд може провести допит по­терпілого, свідків. Щодо допиту цивільного позивача та відповідача і їхніх представників, необхідно зауважити, що в судовому слідстві не передбачений такий допит. Цивільний позивач має право підтримува­ти цивільний позов, а цивільний відповідач — право заперечувати проти позову, давати пояснення по суті пред'явленого позову. В тих випадках, коли цивільним позивачем є фізична особа, то вона визна­ється потерпілою і саме як потерпілий може давати показання, в тому числі і відносно розміру заподіяної шкоди та висловити свою думку щодо відшкодування такої шкоди. Якщо цивільним відповідачем є фізичні особи (батьки, усиновителі, піклувальники), то їх зазвичай допитують також як свідків, під час допиту вони можуть висловити своє ставлення до цивільного позову. Коли цивільним позивачем та відповідачем є юридичні особи, то допитувати їхніх представників на­вряд чи можливо. Доцільно було б надати їм можливість виступити відповідно з підтримкою цивільного позову та запереченнями проти позову, про що слід було б прямо вказати в ст. 292-1 КПК. Допит спе­ціаліста (про що вказано в ст.292-1) взагалі не передбачений у судово­му розгляді. Допит експерта в суді відповідно до ст. 311 КПК можли­вий після оголошення експертного висновку, крім того, показання експерта не мають значення самостійного джерела доказів і є доповне­нням висновку. Отже, в тих випадках, коли є підстави для того, щоб призначити експертизу в судовому засіданні, проводити допит експер­та в підготовчій частині немає сенсу. Якщо ж суд вирішить, що можна обмежитись дослідженням експертного висновку, який було дано на досудовому слідстві, то перед допитом експерта необхідно оголосити наявний у справі висновок (що не передбачено в підготовчій частині). Отже, в законодавстві бажано було б усунути розглянуті протиріччя.

У підготовчій частині судового засідання передбачено також роз'яснення прав та обов'язків підсудному, потерпілому, цивільному позивачеві та відповідачеві, спеціалістові і експертові, а також попе­редження експерта про відповідальність за відмову виконати обов'язок експерта та за дачу завідомо неправдивого висновку (ст.ст. 294-295 КПК). В тих випадках, коли суд прийме рішення про допит осіб, які з'явилися в судове засідання, при відкладенні справи, права необхід­но роз'яснити перед допитом для того, щоб відповідні учасники судо­вого розгляду могли скористатися ними під час допиту (зокрема, за­давати запитання).

КПК передбачає, що підсудному роз'яснюються його права (ст. 294 КПК), але крім прав, підсудному необхідно роз'яснити і його обов'яз­ки, зокрема, обов'язок додержуватися порядку в судовому засіданні, підкорятися розпорядженням головуючого, звертатися до суду, дава­ти показання стоячи (ст. 271 КПК).

Отже, головуючий роз'яснює права та обов'язки підсудному, потер­пілому, цивільному позивачеві та відповідачеві, спеціалістові, експер­тові, попереджає експерта за відмову виконати обов'язки експерта та за дачу завідомо неправдивого висновку (ст. 295 КПК). Крім того, голо­вуючий роз'яснює права та обов'язки представникам потерпілого, ци­вільного позивача та відповідача, законним представникам неповно­літнього підсудного, законним представникам неповнолітнього або не­дієздатного потерпілого. Якщо в судовому розгляді беруть участь як захисники близькі родичі підсудного чи його піклувальники, їм також необхідно роз'яснити права і обов'язки захисника. При розгляді справ про злочини неповнолітнього в судовому засіданні можуть брати участь представники служби у справах неповнолітніх та міліції у справах не­повнолітніх, а також представники організацій, у яких навчався чи працював неповнолітній, а також представники громадських організа­цій за місцем роботи батьків або піклувальників підсудного (ст.ст.442, 443 КПК). Якщо такі особи беруть участь у судовому засіданні, їм та­кож роз'яснюються права та обов'язки.

Роз'яснення учасникам судового розгляду та іншим особам, які бе­руть участь у судовому розгляді, прав та обов'язків повинно здійснюва­тись з урахуванням рівня розвитку, освіти, віку підсудного, потерпіло­го та інших осіб.

Після роз'яснення прав головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання. Якщо хтось з учасників судово­го розгляду звертається з клопотанням, він повинен його обґрунтува­ти, вказати, для встановлення яких обставин необхідно викликати свідка, які обставини можна буде встановити на підставі нових дока­зів. Коли клопотання стосується виклику і допиту як свідка особи, яка присутня в залі судового засідання, то така особа видаляється із залу, і обґрунтування клопотання відбувається за її відсутності. За­явлене клопотання обговорюють сторони, після чого суд приймає від­повідне рішення. Якщо в задоволенні клопотання суд відмовить, це не позбавляє відповідного учасника права заявити клопотання пізніше.

Після вирішення клопотань суд переходить до наступної частини судового засідання — судового слідства, про що оголошує головуючий.

Поиск по сайту: