Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

На захист Ракова і Будка



(1957 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

Тисьменицька хутрова фабрика Станіславської області одержувала як сировину кролячі шкурки з Станіславського птахокомбінату та міжрай-заготконтор «Заготживсировини». Райківський, який працював началь­ником цеху підготовки сировини на Тисьменицькій хутровій фабриці, систематично протягом довгого часу викрадав хутро.

Під час приймання кролячих шкурок від міжрайзаготконтор він, за взаємною домовленістю з працівниками цих заготконтор, у приймаль­них актах, шляхом дописок завищував фактичну кількість кролячих шку­рок та їх якість, а різницю привласнював і потім ділився грішми зі спільни­ками.

Крім того, Райківський всі розрахунки проводив шляхом переказу грошей, занижував сортність товару і цим створював резерв.

Шкурки він передавав працівникам заготконтор, які в свою чергу доручали заготівельникам хутрової сировини розписувати їх по фіктив­них квитанціях. Гроші за них одержувались готівкою і привласнюва­лись. На території Тисьменицької фабрики під час обшуку виявлено тайник, в якому було 36005 кролячих шкурок. В цю злочинну діяльність Райківський втягнув працівників ряду міжрайзаготконтор «Заготжив­сировини» — всього 36 чоловік.

Ця група завдала державі збитків майже на два мільйони карбованців.

Будко і Раков, як учасники цієї групи, були віддані до суду за ст. 20 КК УРСР та ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 р. «Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного та громад­ського майна».

Справа ця розглядалась виїзною сесією Судової колегії Верховного Суду УРСР в м. Станіславі з 4 до 26 червня 1957 р.

Верховний Суд УРСР Будка і Ракова виправдав.


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка -------------------

ПРОМОВА АДВОКАТА В.В. ТИТАРЕНКА

Товариші судді! Протягом трьох тижнів ви детально досліджували справу, в якій тепер, у процесі дебатів сторін, треба зробити аналіз доказів,

Я, як сторона в процесі, повинен викласти свою точку зору з приво­ду пред'явленого моїм підзахисним обвинувачення.

Обидва вони обвинувачуються в тому, що, працюючи заготівель­никами в Коломийській міжрайзаготконторі «Заготживсировина», в січні 1956 р. вступили в злочинний зв'язок з колишнім директором Коломийсь­кої заготконтори Штицером та завідуючим складом цієї ж контори Ре­мезом і допомагали їм у крадіжці кролячих шкурок з Тисьменицької хутрової фабрики, тобто в злочині, передбаченому ст. 20 КК УРСР та ст. 2 Указу від 4 червня 1947 р.«Про кримінальну відповідальність за крадіжку державного та громадського майна».

Особливість цієї справи полягає в тому, що розкрадання здійснюва­лось у великих розмірах із застосуванням витончених способів. Під час приймання кролячих шкурок від Коломийської міжрайзаготконтори, начальник цеху підготовки сировини Тисьменицької фабрики Райківсь­кий у приймальних актах шляхом дописок завищував фактичну кіль­кість кролячих шкурок.

Колишній директор цієї заготконтори підсудний Штицер, завідую­чий складом Ремез домовлялись із заготівельниками про те, щоб вони виписували заготівельні квитанції на вигаданих осіб та вказували в них ту кількість кролячих шкурок, яка була дописана в приймальних актах. Отже, такі кролячі шкурки існували лише па папері. Одержані гроші для виплати цим вигаданим здавцям хутра Штицер та Ремез відбирали у заготовлювачів та привласнювали, ділячись з Райківським. Тому кількість викрадених кролячих шкурок експертиза визначає не недостачею шку­рок, а фіктивними квитанціями.

До висновку про безтоварність квитанцій експерти дійшли на підставі лише даних попереднього слідства про відсутність чи наявність здавців, тобто: коли здавець по будь-якій квитанції не встановлений, експерти обов'язково вважають таку квитанцію фіктивною, а зазначену в ній суму викраденою, незалежно від того, чи справді кролячі шкурки по ній по­ступили чи ні.

Для того, щоб встановити участь моїх підзахисних у розкраданні, не Двсить наявності лише квитанції з прізвищем здавця, який невідомий, необхідно встановити, що по цій квитанції кролячі шкурки не поступа­ли, для чого треба знайти будь-яку ланку, яка б з'єднувала дії моїх під-


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

захисних з вчинками Райківського, Штицера, Ремеза та інших, які забра­лись у державну скарбницю.

Але такого зв'язку немає, мої підзахисні зовсім випадкові люди в цьому процесі — от що я й маю на меті довести в своєму виступі.

Особливе становище в цій справі, на мою думку, займає підсудний Будко. Будко категорично заперечує фіктивність виписаних ним квитанцій. Він стверджує, що вказував прізвище здавців так, як останні себе називали.

Документів від здавців він не мав права вимагати. Так орієнтувала Укрконтора «Заготживсировини» всіх заготовлювачів, у тому числі і Будка, своїм листом від 27 червня 1950 р., який є в справі. Відсутність здавців, зазначених у квитанціях, він пояснює тим, що, можливо, деякі з них вказали не своє прізвище, а решта не була розшукана в процесі попереднього слідства, хоча насправді такі особи в м. Коломиї та Коло­мийському районі проживають.

У кожній справі необхідна перевірка доказів, щоб з'ясувати істину, особливо це необхідно тоді, коли підсудний повністю заперечує свою вину. Єдиним доказом, висунутим обвинуваченням для обгрунтування вини Будка, є наявність квитанцій на прийняті кролячі шкурки від здавців, які не встановлені попереднім слідством.

Навіть якщо не звертатись до показань свідків у справі, то і тоді можна переконатися в правдивості показань Будка з таких міркувань. У матеріалах справи, що стосуються Будка, є лише 13 квитанцій на загаль­ну суму 1480 крб. 60 коп., які за висновком експертизи, вважаються фіктивними. Загальна кількість кролячих шкурок, зазначених у цих квитан­ціях, становить 101 штуку. Крім цього, в квитанції на ім'я Пантелюка значиться одна котяча шкурка, яка помилково зарахована бухгалтерсь­кою експертизою до кролячих.

Виходячи з даних бухгалтерської експертизи, середня вартість кро­лячих шкурок по цих квитанціях становить 14 крб. 60 коп., що, за виснов­ком експерта, цілком допустимо в першому кварталі 1956 р. в той час, як фіктивні квитанції виписувались на шкурки, ціна кожної з яких станови­ла від 16 крб. до 20 крб. Останній факт підтверджують показання підсуд­ного Паська, який пояснив, що йому була дана вказівка зазначати в без­товарних квитанціях вартість кролячих шкурок не менше як 16 крб. Його доповнює підсудний Кіцур:«У фіктивних квитанціях кролячі шкурки виписувались по 18— 20 крб., тому що за такими цінами мені дописува­ли шкурки в актах на Тисьменицькій хутровій фабриці».

Отже, середня вартість однієї кролячої шкурки в квитанціях Будка говорить на його користь.


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка -------------------

Далі. Серед кролячих шкурок, які зазначені в цих квитанціях, найви­ща вартість окремої шкурки становить 20 крб. Таких шкурок нарахо­вується лише п'ять, що становить лише 4,9% від усієї кількості шкурок по цих квитанціях.

Згідно з висновком технічного експерта, даного ним у судовому засіданні, в першому кварталі 1956 р. на загальну кількість прийнятих кролячих шкурок допускалось від 5 до 10% шкурок вартістю в 20 крб.

Цей факт також стверджує, що кількість кролячих шкурок та їх ціни, вказані в квитанціях Будка, є результатом його фактичної заготівлі, а не виписки фіктивних квитанцій.

Характерна ще одна деталь. Для заготовлювача Будка в першому кварталі 1956 р. визначений план заготівлі кролячих шкурок на загальну суму 3500 крб. Це ствердив у суді підсудний Штицер.

Всього ж Будком за цей час заготовлено кролячих шкурок лише на 2370 крб. Звідси висновок: коли б Будко мав злочинний зв'язок з Штице-ром та Ремезом, то йому було б запропоновано виписати фіктивні кви­танції в межах плану, тобто до 3500 крб., не перевантажуючи інших заготов­лювачів «завданнями» по складанню квитанцій, що перевищували їхній план.

Ще один важливий момент. У справі проведені бухгалтерська реві­зія та бухгалтерська експертиза. В цих документах зазначено, що Будком у першому кварталі 1956 р. заготовлена лише 41 шкурка, в той час, як у 1955, 1957 рр. ним заготовлено в тих же кварталах більше 100 шкурок. Невже ж Будко в першому кварталі 1956 р. (зимові місяці, сезон заготівлі) зовсім не приймав шкурок. Ні, Будко займався заготівлею хутра. На­явність кролячих шкурок і є результатом його фактичної, а не фіктивної заготівлі. Таким чином, наведені вище міркування спростовують об­винувачення щодо Будка.

Коли цих, спростовуючих обвинувачення, тверджень для визнання Будка невинним не досить і всі наведені вище доводи непереконливі, звернемося до інших доказів у справі, які спростовують версію обвинувачення.

За ініціативою суду допитано додаткового свідка Гривняк Ганну Сте­панівну, тобто розшукано свідка, про якого в матеріалах справи зазначено, що він у Коломиї не проживає. Гривняк Ганна Степанівна з'явилась до суду. Одержана та оголошена в суді довідка про те, що вже близько 20 років Гривняк проживає в м. Коломиї. Вона не була раніше допитана як свідок лише тому, що не одержала повістки за адресою, зазначеною в квитанції, а розшукувалась через адресне бюро м. Коломиї, звідки одер­жано категоричну відповідь: «В Коломиї не проживає!» Отже, Гривняк


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка _____

розшукано і допитано в суді. Свідок ствердив, що в кінці березня 1956 р. вона особисто заготовлювану Будку здала чотири шкурки, одержала 35 карбованців та квитанцію. Пред'явлену судом копію квитанції Гривняк впізнала як копію оригіналу, одержаного нею від Будка.

Ви заслухали в судовому засіданні також свідків Токарчука, Підлісну, Пантелюка. Показання свідка Токарчука проливає світло на появу кви­танції від 17 лютого 1956 р. на 12 шкурок. Він стверджує, що всередині лютого 1956 р. здав підсудному Будкові 12 шкурок, одержав за них близь­ко 190 крб., а також квитанцію. При цьому Токарчук вказав не своє прізвище, а прізвище свого знайомого Гончарука Михайла Юрійовича, тому що здавав кролячі шкурки не за місцем проживання і не хотів мати суперечок з заготовлювачем свого району. Будкові ж здавав шкурки тому, що той вірніше визначав їх якість та сумлінно провадив оплату шкурок. Про те, що здавець назвав не своє прізвище, Будко тоді не знав. Лише через рік, навесні 1957 р., це з'ясувалось. В той час свідок здавав, знову ж Будкові, декілька кротячих шкурок, але вже на своє прізвище, тобто Токарчука.

На запитання, чому ж він кротячі шкурки здавав на своє ім'я, а з кролячими шкурками не наважився це зробити, ми одержали відповідь, що заготовлювачі змагаються в основному за виконання плану заготівлі кролячих шкурок. Кожен із них мав свій район, де провадить заготівлю. Це один із прикладів, коли з вини здавця в квитанції зазначено прізвище особи, яка шкурок не здавала. Шкурки на склад поступили, і фактичний здавець одержав гроші. Отже, ця квитанція не є фіктивною. Фіктивність іншої квитанції № 145 636 від 5 лютого 1956 р. спростовується показання­ми свідка Підлісної, яка пояснила, що на початку лютого 1956 р. здала Будкові 12 кролячих шкурок, одержала 185 крб. грошей та, крім того, за квитанцією в магазині зустрічної торгівлі їй видали 35 кілограмів бо­рошна. Віднести в склад до Будка ці шкурки вона попросила дочку су­сіда, яка і вказала прізвище свого батька. Цим пояснюється той факт, що шкурки здавала Підлісна, а в квитанції зазначено прізвище Кирчицького.

Пояснення про три інші квитанції на ім'я Пантелюка дав сам сві­док Пантелюк. Він розповів, що в березні 1956 р. здав Будкові по кви­танції від 6 березня 1956 р. дві кролячі та одну котячу шкурки, одер­жав 41 крб., а по квитанції від 27 березня 1956 р. здав дві кролячі шкур­ки, 24 крб. за ці шкурки одержав повністю. Крім цього, в січні 1956 р. 10 кролячих шкурок на своє прізвище здав зять Пантелюка Зубенко Пав­ло Борисович, це зазначено в квитанції від 15 січня 1956 р. Квитанція відповідає дійсності, не є фіктивною, як і всі попередні. Зубенко не

96


______ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

з'явився на виклик слідчих органів, а також суду тому, що навесні 1956р. виїхав на цілинні землі.

Показання цих свідків такі правдиві та знаходяться в такому зв'язку з об'єктивними даними у справі, що не викликають щонайменшого сум­ніву. Отже, як видно з показань цих об'єктивних, не заінтересованих у справі свідків, перелічені квитанції не є фіктивними; непорозуміння ви­никло не з вини Будка, а з вини самих здавців та адресного бюро, де чомусь не значаться громадяни домовласники, про що буде йти мова також при захисті підсудного Ракова. Що стосується решти квитанцій, а саме: квитанції на ім'я Лозинського та Казибчука, то висновок про фіктивність цих квитанцій базувався винятково на довідках сільської Ради села Семаківців, в яких зазначено, що в селі не проживають громадяни Лозинський та Казибчук в той час, як шкурки здавали й одержали кви­танції та гроші: перший — 123 крб., другий — 180 крб.

Аналогічна справа з квитанціями на ім'я Карпенюка, Кензика, Сме-танюка.

Нерозгаданою залишилась квитанція на ім'я Валентинова. В справі є довідка Коломийського адресного бюро про те, що в списках меш­канців м. Коломиї Валентинов не значиться. За час розгляду справи не Вдалося встановити особи Валентинова. Можливо, це домовласник, який хоча і проживає в м. Коломиї, але в адресному бюро не значиться, як це мало місце з свідком Гривняк та іншими, про яких ще буде мова, а мож­ливо, Валентинов виїхав з м. Коломиї.

По цій квитанції прийнята лише одна кроляча шкурка. Перший при­мірник цієї квитанції так, як і в інших випадках, отоварений, тобто по ній одержано борошно та промтовари в крамниці зустрічної торгівлі.

Не допускаю навіть гадки, що злочинна діяльність Будка, коли б вона мала місце, визначалась таким «розмахом», як виписка фіктивної кви­танції на одну кролячу шкурку. Це ніякою мірою не влаштувало б ні Штицера, ні Ремеза з їхнім апетитом до наживи.

Протягом усього судового процесу, а також і в стадії попереднього розслідування Штицер, а також і Ремез категорично заперечували будь-яку участь Будка в виписці фіктивних квитанцій.

На підставі аналізу всіх доказів я дійшов до твердого переконання, що ця квитанція не є фіктивною.

Треба зупинитись ще на квитанції на ім'я Данилюка із с. Замулин-ців, Коломийського району. В суді Данилюк пояснив, що він кролячих шкурок не здавав, проте хто-небудь, здаючи шкурки своїх кролів, міг вказати його прізвище. Данилюк безвиїзно проживає в с. Замулин-

4 0-398 97


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

цях, де Будко жодного разу не був. Ні Будко Данилюка, ні Данилюк Будка не знають і до судового процесу вони жодного разу не зустріча­лись. У квитанції, про яку йде мова, ім'я та по батькові Данилюка за­значено «Юра Петра». Це специфічний вираз, властивий мешканцям деяких сіл Коломийського району. Як пояснив Данилюк, вираз цей означає:

Юрій син Петра. Отже, назвати так ім'я та по батькові, а звідси і здати ці шкурки, міг тільки мешканець с. Замулинців.

Будко українською мовою не володіє, а тим більше місцевим діа­лектом. Отже, такий вираз у зазначеній квитанції не є творчістю Будка. Тому вірогідним буде виснов'ок, що замість Данилюка ці шкурки здав хто-небудь з його односельчан, не бажаючи називати своє прізвище.

Подібний факт, коли здавець вказував не своє прізвище, навів свідок Демчук Іван Антонович. У лютому 1956 р. він був присутній у загот­конторі в той час, коли заготовлювачі приймали кролячі шкурки. Не­сподівано в одного здавця, який уже одержав квитанцію, випав з ки­шені паспорт. Свідок Демчук підняв паспорт і зауважив, що за паспор­том прізвище здавця Семенишин, а у квитанції він зазначив зовсім інше прізвище.

Виявилось, що цей здавець не має своїх кролів, а систематично ску­повує на ринку живих кролів, м'ясо вживає в страву, а шкурки здає в заготконтору, де одержує за них гроші та промтовари, які іноді пе­репродує.

Отже, випадки, коли здавці зазначають не свої прізвища, не пооди­нокі, а коли б заготівельники мали дозвіл вимагати від здавців посвідчен­ня, таких випадків не було б.

Підтримуючи обвинувачення проти Будка, прокурор вважає фіктив­ними виписані ним квитанції тому, що в деяких не зазначено повністю ім'я та по батькові, а лише ініціали, наводячи, як приклад, квитанції Ва­лентинова та Пантелюка.

Будко, мовляв, говорить прокурор, виписуючи квитанцію, навмис­но це зробив, щоб не можна було встановити особу здавця; він вважає ці квитанції фіктивними.

Заперечуючи проти такого твердження, я звертаю увагу суду ось на що: в квитанції, де здавцем зазначено Валентинова, ім'я та по батькові дійсно зазначено ініціалами, але в цій квитанції не вистачало місця, щоб написати повністю ці дані. Отже, твердження прокурора явно непе­реконливе. Щодо квитанції на прізвище Пантелюка, то, незважаючи на неповний запис, останній підтвердив дійсність цієї квитанції.


______ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ---------

Не навівши жодного переконливого доказу для обгрунтування про­вини, прокурор посилається на свої сумніви щодо вірогідності тих фактів, які вже були мною перелічені раніше для обгрунтування невинності Будка.

На підставі цих сумнівів у обвинувача і зародилась помилкова дум­ка про співучасть Будка в розкраданні державного майна. Та чи можуть сумніви сперечатися з переконливими доказами.

Наявність самих квитанцій без доказу того,.що Будко є спільником Штицера, чи Ремеза, навіть у тому випадку, коли здавці кролячих шку­рок не виявлені, ще не стверджує вчинення злочину Будком. За існую­чим у заготконторі положенням Будко не мав права вимагати від здавців документів, про що мова йшла вище.

Необхідно, щоб між замовником, яким прокурор вважає Будка, та виконавцем (у даному випадку Штицером) була попередня домовле­ність про сприяння в здійсненні злочину.

Але ж ні в одному з рядків цієї багатотомної справи ви не зустрінете і натяку на причетність Будка до групи розкрадачів на хутровій фабриці та в заготконторі. Про таку причетність Будка ви не чули протягом три­тижневого судового слідства. Всі підсудні твердили, що ніколи з Будком не розмовляли про виписування фіктивних квитанцій та не робили жод­них спроб залучити його до своєї групи.

Навіть у той час, коли Штицер на попередньому слідстві в своїх пока­заннях чистосердечно в усьому зізнався, назвавши прізвища всіх осіб, які були його спільниками, він жодним словом не згадував ні про Будка, ні про Ракова, нічого не сказав про будь-який злочинний зв'язок з ними.

Цей факт робить зовсім безпідставним припущення про співучасть Будка в розкраданні державного майна. Невже ж лише за те, що Будко працював в одній заготконторі з Штицером та Ремезом, він мусить не­сти відповідальність.

За всіх наведених вище обставин пояснення Будка заслуговують на увагу і в сукупності з усіма об'єктивними даними становлять незапе­речний доказ його невинності, непричетності до будь-якого злочину.

В процесі як попереднього, так і судового слідства не встановлено будь-якого хоча б побічного факту, який би кидав тінь на дії підсудного та його особу. Ні підсудний Штицер, ні Ремез, ні будь-хто інший з пра­цівників Коломийської заготконтори жодного разу не натякнув на те, Що Будко був нечесною людиною, нечесним працівником заготконто­ри. Ставлення до роботи, до співробітників, до сім'ї та поведінка в побуті Будка — батька двох малолітніх дітей та сина старих батьків — говорять про його високі моральні якості.

4* 99


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка __________

Будко і після порушення кримінальної справи, не будучи усунутим від своїх обов'язків, протягом майже півтора року до дня розгляду справи не мав жодного непорозуміння по роботі, жодного стягнення чи зауваження. Позитивна характеристика на Будка з місця роботи, ввесь його, хоча і не такий довгий, але багатий подіями, життєвий шлях теж доповнюють образ цієї людини: Будко ніколи раніше не судився, він ветеран Великої Вітчизняної війни, офіцер запасу, кілька разів поранений у боях при захисті Батьківщини, кавалер двох орденів Червоної Зірки та шести бо­йових медалей.

Чи не заслуговує особа підсудного Будка на фоні всіх обставин спра­ви на повне довір'я?

Глибоке переконання в невинності Будка дає мені підставу просити суд про його повне виправдання.

Переходжу до з'ясування ролі Ракова в цій справі. Висновок судово-бухгалтерської експертизи встановлює наявність фіктивних квитанцій, виписаних Раковим на 171 кролячу шкурку.

Даючи такий висновок, експертиза базується лише на даних попе­реднього слідства про наявність чи відсутність відомостей про здавців, прізвища яких зазначені в квитанціях.

У цій частині попереднє слідство проведене поверхово. Після судо­вого слідства, після детального дослідження всіх епізодів, перевірки по­казань багатьох свідків, перевірки довідок сільських Рад виявлено зовсім іншу картину, яка дає змогу скласти правильне уявлення про роботу Ракова, про його особу та дійти висновку про відсутність його вини у цій справі.

Якими ж доказами спростовується фіктивність цих квитанцій? Розглянемо квитанцію від 25 січня 1956 р. про заготівлю трьох кро­лячих шкурок. До квитанції приєднана довідка сільської Ради с Гуцулів-ки про те, що Габорак Антон Дмитрович у цьому селі не проживає і не проживав, а значить шкурок не здавав.

У квитанції написано:«Габорак Ан. Дмитр.», ім'я та по батькові
скорочені. Виникло запитання: а можливо здавцем є не Антон Дмитро­
вич, а Анна Дмитрівна? Суд перевірив таке припущення. І що ж? В
судове засідання з'явилась мешканка с. Гуцулівка Габорак Анна
Дмитрівна, яка ствердила, що вона здавала Ракову 25 січня 1956 р. три
кролячі шкурки і одержала квитанцію та 50 крб.

Такого ж змісту довідка сільради с Ковалівки про те, що Лупшак Гнат Іванович у цьому селі не проживає. Але ж у квитанції зазначений Лупшак не Гнат, а Михайло Іванович.


_______ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

Викликаний у судове засідання Лупшак Михайло Іванович розповів, що він має кролів, що ним було здано Ракову зазначену в квитанції кількість шкурок, гроші за них свідок одержав повністю.

Неправильними є і довідки Коломийського адресного бюро.

Квитанціївід 19 січня 1956 р., 26 січня 1956 р. та 16 лютого 1956р. про одержання Раковим 16 кролячих шкурок від Сапюка Івана Миколайовича визнані фіктивними лише на підставі довідки адресного бюро про те, що Сапюк у м. Коломиї не проживає. Проте Сапюк багато років живе за адре­сою, зазначеною у квитанції, навіть має свій власний будинок. Сапюк Іван Миколайович був розшуканий за цією адресою і з'явився в судове засідан­ня, де спростував довідку і пояснив, що він безвиїзно проживає в м. Коло­миї по вулиці Конєва, що дійсно в 1956 р. зимою він тричі здавав Ракову кролячі шкурки. Всього ним здано 16 шкурок на суму близько 230 крб. Перші примірники квитанцій Сапюк одержав негайно ж після здачі шкурок.

Спростовується також фіктивність двох квитанцій, по яких кролячі шкурки здавав Мосюк.

З невідомої причини він не значиться в документації адресного бюро, в той час як проживає у власному будинку по вулиці Хмельниць­кого, 16 (ця адреса зазначена і в квитанції) і розводить кролів. Він стверд­жує, що здавав Ракову шкурки.

Непорозуміння щодо деяких квитанцій мало місце і з тієї причини, що Раков не завжди був на своєму складі, а їздив по селах. Коли він був відсутнім, здавці залишали сировину у нього дома, а квитанції одержу­вали пізніше.

Так, у нього залишив одну телячу шкуру Романюк, а шість кроля­чих шкурок — Бойко. Виписуючи квитанції за їх відсутності, Раков у квитанції на ім'я Бойка помилково записав, що прийнято одну телячу шкуру, а у квитанції на ім'я Романюка, що прийнято шість кролячих шкурок.

Коли він вручив цим громадянам квитанції, помилка з'ясувалась. Не переробляючи квитанції, Раков видав 95 крб. за кролячі шкурки дійсно­му здавцеві їх, тобто Бойку, а також і квитанцію на шість шкурок, але з прізвищем Романюка. Романюк же одержав квитанцію на прізвище Бойка про здачу ним однієї телячої шкури.

Ніхто в той час не подумав про те, що коли-небудь може виникнути якесь непорозуміння, яке може привести Ракова на лаву підсудних. В суді за допомогою свідків Бойка і Романюка вдалось встановити, що ці квитанції не є фіктивними.


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

Заслуговує на увагу і пояснення підсудного щодо квитанції від 7 лютого 1956 р. на прізвище Самотюка. Сталось так. На початку січня 1956 р. Самотюк приніс Ракову кролячі шкурки. Не заставши останньо­го вдома, він залишив ці шкурки з запискою у Ракова. За грішми та квитанцією Самотюк з'явився лише на початку лютого 1956 р. Квитан­ція йому була необхідна для отоварення.

Але на цей час з необережності Ракова ця квитанція була втрачена. Раков за копією квитанції, яка залишилася у нього в звіті, розрахувався з Самотюком грішми, а для того, щоб останній міг одержати товари в магазині зустрічної торгівлі, видав йому нову квитанцію на п'ять шку­рок, зданих Раковим особисто. З цієї причини він вказав у цій квитанції не своє прізвище, а прізвище Самотюка. Викликаний у судове засідання свідок Самотюк повністю все підтвердив.

Це ще один доказ на користь Ракова. Звичайно, не можна схвалити таку систему заготівлі хутра, яка приводить до подібних непорозумінь. Треба бути більш уважним при оформленні квитанцій та при збере­женні їх. Проте необхідно врахувати й умови роботи Ракова. Він був заготовлювачем у Коломиї, але за ним були закріплені ще і деякі села, куди він часто виїжджав, і що стало причиною виникнення подібних непорозумінь.

Але ці дії в жодному причиновому зв'язку не перебувають з тими наслідками, які має на увазі обвинувачення.

Квитанції ці не є безтоварними, гроші сплачено справжнім здавцям, кролячі шкурки в заготконтору поступили. Ні Штицеру, ні Ремезу Раков грошей не передавав. Звідси висновок: Раков не сприяв збагаченню ні Штицера, ні Ремеза за рахунок грошей, які він одержував для заготівлі хутра, тому й не є їхнім спільником.

Лише через збіг певних обставин квитанція на ім'я Ковацюка Васи­ля Федоровича аж до розгляду справи в суді вважалась фіктивною. Справа в тому, що Ковацюк категорично заперечував, що ним здано п'ять кро­лячих шкурок, які зазначені в квитанції від 29 січня 1956 р., але повідо­мив, що в їхньому селі є ще один громадянин — Ковацюк Василь Федо­рович, який має своїх кролів. Це ствердила і сільська Рада. Перевіркою в суді встановлено, що кролячі шкурки здавав справді інший Ковацюк Василь Федорович, який має кролів. Так спростовується ще один епізод обвинувачення.

Достовірність квитанції на ім'я Гаврилюка Григорія Степановича також доведена в суді.

Свідок Гаврилюк розповів суду, що він розводить кролів і здає шкур­ки. Були випадки, коли шкурки Ракову здавала його дружина, але тому,


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ___________

що він голова сім'ї, в квитанціях завжди вказувалось його ім'я. Так було і з квитанцією від 5 лютого 1956 р. на дві шкурки, які здала дружина Гаврилюка, а в квитанції вказала ім'я свого чоловіка — Гаврилюка Гри­горія Степановича.

Залишається декілька нерозгаданих квитанцій, тобто таких, де вка­зані прізвища осіб, яких не виявили.

Щодо цих квитанцій Раков дав таке пояснення. Прізвища в квитан­ціях він писав такі, які називали громадяни, що здавали кролячі шкурки. Документи від них він ніколи не вимагав тому, що це було категорично заборонено. Можливо деякі прізвища він записав неправильно через свої фізичні вади: поганий зір та слабкий слух.

Бували випадки, коли деякі громадяни називали не своє прізвище — можливо, вигадане, можливо, своїх знайомих, як це мало місце з Токар-чуком.

Раков навіть навів такий факт, коли один громадянин (прізвища він не пам'ятає) здав йому кролячі шкурки, а через кілька днів до заготов-лювачів прийшов громадянин, який відшукував викрадені у нього шкурки. За певними ознаками викрадені кролячі шкурки були пізнані у Ракова, вони були здані невідомим громадянином. Особа, яка значи­лась у квитанції, розшукувалась, проте не була встановлена. Цей факт ствердила свідок Гаврилюк Євдокія Михайлівна, яка була очевидцем цього.

Ще один характерний приклад, який пояснює причину існування декількох нерозгаданих квитанцій. Свідок Бойків Микола Михайлович заявив у суді, що йому відомий випадок, коли в січні 1956 р. в його присутності кролячі шкурки Ракову здали декілька циган, які переїжджали через Коломию. Вони вказали своє прізвище та адресу. Але оскільки ці громадяни перекочували в інший район, то не дивно, що за вказаною адресою вони не значаться.

Настав час зробити підсумок. Перед судом пройшов ряд свідків, які дали ясні, чіткі, правдиві пояснення. Всі ці показання є базою для певного висновку у справі. Під час попереднього слідства в основно­му на підставі довідок сільських Рад та адресного бюро був зроблений висновок про безтоварність квитанцій, виписаних Раковим у першому кварталі 1956 р. Цим керувались і експерти при проведенні бухгал­терської експертизи.

Після розгляду справи в судовому засіданні з'ясувалося, що пере­важна більшість цих довідок, як у справі Будка, так і Ракова, були помил­ковими, а оскільки вони помилкові, то і версія про вину Ракова є тим більш помилковою, бо не базується на об'єктивних доказах.


       
 
   
 


_________ Судова промова адвоката В. В. Титаренка -------------------

Матеріалами як попереднього, так і судового слідства, категорично спростовується і будь-який злочинний зв'язок Ракова з Штицером і Ре­мезом, або будь-ким з інших підсудних.

Прокурор, підтримуючи обвинувачення проти Ракова, як і проти Будка, посилається лише на свої сумніви щодо вірогідності тих фактів, які навів Раков та які підтверджені в судовому засіданні. Для заперечен­ня цих фактів потрібні не сумніви, а переконливі докази, але їх немає.

Жодних із переконливих доказів, які б стверджували вчинення Рако­вим злочину, прокурор не навів і тому не дивно, що поряд із версією обвинувачення виникає інша версія, така, що не лише цілком припусти­ма, а й повністю доведена, а саме, що Раков у злочинний зв'язок ні з ким з підсудних не вступав, випискою безтоварних квитанцій не займався.

Треба додати, що Штицер і Ремез категорично заперечують будь-яку розмову з підсудним Раковим про оформлення ним фіктивних кви­танцій, заперечують співучасть його в злочинній діяльності.

У справі немає жодних даних, які б хоч трохи кидали тінь на пояснення Ракова, посіяли щонайменше недовір'я до його показань та дали б підставу для сумніву щодо правдивості свідчень допитаних судом свідків.

Його поведінка під час попереднього слідства і на суді була щирою. Це чесна, правдива людина, трудівник, який сумлінною, чесною пра­цею заробляв собі на прожиття. Він ніколи не судився, не мав жодних адміністративних стягнень, характеризується позитивно по роботі; в роки Вітчизняної війни перебував у лавах Радянської Армії.

Отже, дані про особу підсудного доповнюють загальну його харак­теристику, та ще раз переконують нас у тому, що Раков не вчинив жод­ного злочину.

Товариші судді! Прокурор вважає вину Ракова доведеною і просить засудити його на 10 років позбавлення волі.

Виходячи з засад кримінального права нашої країни, що лише осо­ба, яка вчинила певний злочин, може нести відповідальність у кримі­нальному порядку і що жоден невинний не може бути покараний, я прошу Ракова, як і підсудного Будка, виправдати.


Л.П. Фріс

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

ФРІС Лев Павловичнародився 1914 р. в сім'ї майстра взуттєвого заводу в Краківському воєводстві (Польща). 1933 р., закінчивши на відмінно школу, вступив на юридичний факуль­тет Львівського університету. Після 1 -го курсу перейшов на навчання до Варшавського універ­ситету, який закінчив 1937 р., отримавши звання магістра права. Працював юрисконсультом на підприємствах м. Рівне. На початку війни був ева­куйований до Челябінська, де працював юрис­консультом, згодом адвокатом, завідувачем юридичної консультації Челябінської обласної колегії адвокатів. Постійно виступав як лектор з питань кримінального і кримінально-процесуаль­ного права. Володів латинською, польською, німецькою мовами.

1945 р. Л. П. Фріс повернувся в Україну до м. Дрогобича і був прийнятий до Дрогобицької колегії адвокатів, згодом обраний заступником голови її президії.

Лев Павлович, успішно виступаючи в судах, проявив себе неабияким знавцем права, завжди послідовно відстоював законні права громадян.

Сучасники Л. П. Фріса згадують, що промо­ви його були яскраві, легко сприймалися і за­пам'ятовувалися. Його перу належать 22 друкова­ні праці з різних питань права.


____________ Судова промова адвоката Л. П. Фріса----------------------

СУДОВА ПРОМОВА

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.