На захист М. Л. БЄЛОВОЇ

(1957 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

26 червня 1956 р. після дев'ятої години ранку касир продуктового магазину № 118 Ленінського райхарчоторгу, розташованого на розі ву­лиць Пушкінської і Свердлова, М. Д. Белова, одчинивши стінний сейф у підсобному приміщенні магазину, де завжди зберігалася виручка, яка лишалася звечора, виявила відсутність пачок із грошовими купюрами в 100, 50 і 25 крб., що їх напередодні ввечері, за її твердженням, вона покла­ла в сейф. Не відходячи від сейфа, Белова покликала директора магазину Шпак, що працювала в суміжній кімнаті, та інших працівників магазину, заявила про вилучення з сейфу частини покладених туди напередодні грошей, і просила негайно повідомити про це розшук і викликати соба-ку-шукача.

В сейфі були наявні тільки пачки з грошовими купюрами в 10, 5 і З карбованці. Крім того, в сейфі лежав мішечок з розмінною монетою в сумі 250 крб. і пакунок у газетній обгортці, який належав особисто Шпак і в якому було 1825 крб. Прибулі працівники міліції слідів злому сейфа не встановили. Ключ від сейфа був у Бєлової. Напередодні Белова пішла з магазину близько десятої години вечора. В магазині залишалися продавці Сулима і Супрун, які передавали одна одній цінності гастрономічного відділу, директор магазину Шпак і продавець Сокол, що перебували в підсобному приміщенні. Магазин зачинила Шпак у присутності згаданих осіб близько 12 години ночі й здала сторожеві Чеху. Ключ був переданий продавцеві Сулимі. За поясненнями сторожа, в нічний час ніхто до мага­зину не заходив. Одчиняли магазин продавці Сулима і Буга. За їх показан­нями, контрольна записка в замку була ціла. Після перевірки касових до­кументів сума, якої не вистачало в сейфі, визначена в 14 825 крб.

З 0—398 65

________ Судова прамова адвоката М. П. Городиського----------------

Розслідування у справі провадили 1-е відділення міліції м. Києва і прокуратура Ленінського району. Постановою прокурора Ленінського району від 31 серпня 1956 р. справа про крадіжку грошей з каси магазину була закрита за невстановленням осіб, які вчинили крадіжку. Ця постано­ва була скасована Прокуратурою УРСР, і справа передана на доснідування в Київську обласну прокуратуру. Постановою слідчого обласної проку­ратури від 20 грудня 1956 р., затвердженою обласним прокурором, спра­ва знову була закрита за недостатністю зібраних доказів.

У травні 1957 р. Прокуратура УРСР скасувала і цю постанову і наді­слала справу на дослідування в прокуратуру Києво-Святошинського району. Белова була віддана до суду за обвинуваченням в тому, що вона вкрала з каси магазину 14 825 крб. і симулювала крадіжку. Дії її були кваліфіковані за ст. І Указу від 4 червня 1947 р. «Про кримінальну відпо­відальність за розкрадання державного і громадського майна». Згадану справу розглядав народний суд 1-ої дільниці Ленінського району м. Киє­ва 22 — 26 липня 1957 р.

Вироком народного суду Белова була виправдана. За касаційним протестом прокурора обласний суд цей вирок скасував і передав спра­ву на новий розгляд зі стадії досудового слідства, під час якого жодних нових доказів не було зібрано. Белову знову було віддано до суду і при новому розгляді справи у народному суді 2-ої дільниці Ленінського ра­йону м. Києва її було визнанр винною та засуджено з застосуванням ст. 46 Кримінального кодексу УРСР до трьох років позбавлення волі. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про амністію в оз­наменування сорокових роковин Великої Жовтневої соціалістичної ре­волюції» суд звільнив Белову від відбування покарання. На цей вирок прокурор протесту не подав. Касаційну скаргу захисника обласним судом було відхилено. В опротестуванні вироку порядком нагляду було відмовлено.

ПРОМОВА АДВОКАТА М.П. ГОРОДИСЬКОГО*

Товариші судді!

Більше року минуло з того літнього ранку, коли Белова з жахом виявила, що з сейфа, куди вона напередодні ввечері поклала касову ви­ручку і ключ від якого був у неї, зникли пачки з крупними купюрами, що з сейфа хтось викрав близько 15 тис. крб. Хто вчинив цю крадіжку? На жаль, незважаючи на наполегливі прохання Бєлової, органи дізнання нічого не зробили для розв'язання цього завдання.

* Промову виголошено при першому розгляді справи.

________ Судова промова адвоката М. IT. Городиського_________

Прибулі на виклик працівники міліції нашвидку оглянули місце по­дії, склали поверховий протокол огляду, запропонували зачинити мага­зин і запросили працівників магазину у відділення міліції, де взяли від деяких з них письмові пояснення, потім зробили обшук на квартирі Бєло­вої і у слюсаря Вегери, який за два-три тижні до цього ремонтував сейф і ставив замки в дверях підсобної кімнати, де знаходився сейф.

Обшук у Бєлової і Вегери ніяких результатів не дав. Потім прийшли ревізори, почали робити переоблік товарів, уточняти суму, що її бракува­ло з учорашньої виручки. На цьому, по суті, й закінчилися всі дії розшуку.

З пояснень продавців магазину випливало, що після того, як Белова пішла з магазину, там лишалися чотири чоловіка: продавці Сулима і Супрун, які передавали в торговому залі одна одній товари гастроно­мічного відділу, директор магазину Шпак і старший продавець Сокол, які були в приміщенні, що прилягає до того підсобного відділення мага­зину, де стояв сейф. Ні в кого з них обшуку не робили, а у Шпак і Сокол навіть не взяли пояснень. Тільки через два дні допитали Шпак і тільки через десять — Сокол.

Не був сфотографований сейф і те, що в ньому знаходилось. Ні сейф, ні ключ до нього не були піддані криміналістичній експертизі, відбитки пальців на дверцях сейфа були зняті так недбало, що виявилися непридатними для дослідження. Не звернули уваги на відсутність ква­тирки у вікні в кімнаті, прилеглій до тієї, де був сейф. Це було зроблено тільки через рік!

Отже, не було зроблено того, що при даних обставинах було необ­хідним. Згаяли час, пропустили можливість розкрити злочин.

Справа була закрита за невстановленням злочинців.

Прокуратура республіки цілком правильно визнала проведене слідство поверховим і неповним, але надолужити прогаяне було вже неможливо. При дослідуванні так само не було здобуто достатніх до­казів, і справа знову була закрита. Через півроку ця постанова теж була скасована. Справу знову надіслали на дослідування.

Я стверджую, що дослідування справи провадилося під впливом Шпак. Все, що говорила Шпак, слідство сприймало як істину і переноси­ло у текст обвинувального висновку, незважаючи навіть на те, що рані­ше вона говорила цілком протилежне, що ще в постанові про закриття справи в обласній прокуратурі звертали увагу на суперечливість пока­зань цього свідка.

Допитаний вами свідок Ткачук, член партії і голова об'єднаного місцевкому показав, що Шпак звикла «командувати парадом». Очевид­но, це вірно. Вона намагалася «командувати» і тут, і вам, товаришу го­ловуючий, неодноразово доводилося закликати її до порядку. Владна й енергійна, Шпак зуміла організувати навколо себе групу торговельних

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

працівників з числа її приятельок і колишніх підлеглих і створити при їх сприянні ряд штучних доказів проти Бєлової. Проте, якщо це їй частково пощастило зробити на попередньому слідстві, то в умовах судового слідства, прилюдного і змагального, ці спроби були викриті. Сторінку за сторінкою перегортали ми протоколи показань Шпак і викривали її брех­ню, але Шпак не була збентежена. У неї завжди готова відповідь: «Я цього не говорила. Це неправильно записав слідчий». На щастя, більшість пока­зань Шпак написані нею власноручно. Про це вона забула, і коли їй пред'являли її власноручні показання, вона мусила посилатися вже не на необ'єктивність слідчого, а на помилковість власних показань.

Чим же пояснити зміну показань Шпак, яка спочатку зовсім не ви­словлювала яких-небудь підозрінь проти Бєлової, а, навпаки, характери­зувала її як безперечно чесну людину, що виключає саму можливість крадіжки грошей Бєловою?

Як уже відомо, Шпак залишалася в магазині 25 червня ввечері після того, як Белова пішла, протягом приблизно двох годин — між 10 і 12 год. вечора, і хоч згодом і вона, і її підручні намагалися скоротити цей відрізок часу до мінімуму, ця обставина знайшла своє повне підтвердження на суді через зіставлення показань ряду свідків. Ніяких сумнівів вона більше не викликає.

У сейфі, на порушення діючих правил, зберігалися особисті гроші Шпак в сумі 1825 крб. Ці гроші чомусь не були вкрадені.

Відсутність ознак злому сейфа і запорів на дверях, а також вилучен­ня з сейфа тільки частини виручки і залишення в ньому особистих гро­шей Шпак свідчать про те, що крадіжку вчинила не стороння особа, а хтось з працівників магазину, підібравши ключ.

При вказаних обставинах підозріння у викраденні грошей мусило, передусім, впасти на Шпак або Сокол, які залишалися в підсобному при­міщенні після того, як пішла Белова. Проте, як я вже сказав, ні в однієї, ні в другої не зробили обшуку, їх також не допитували в день виявлення крадіжки. Минав час, і небезпека бути запідозреними для них теж минула. Тим часом балансова комісія торгу в засіданні 3 липня 1956 р. визнала, що Шпак у всякому разі несе матеріальну відповідальність за вкрадену суму, оскільки вона допускала зберігання в магазині сум, які перевищують до­пустимий ліміт, не опечатувала сейф, а ключ від сейфа зберігала недбало — він часто стирчав у дверцях сейфа або валявся на столі, що могло бути використано для підробки ключа. Перед Шпак постала реальна загроза стягнення з неї, хай навіть солідарно з Бєловою, завданого крадіжкою збит­ку. Шпак дуже добре знала, що у Бєлової немає ніякого майна, а в неї, як вона сама визнала, був значний вклад в ощадкасі й власний будинок.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

Час згаяно. Злодій уже не може бути викритий. Обставини змінили­ся. Треба добитися тепер засудження Бєлової, тоді Шпак не буде загро­жувати матеріальна відповідальність. Справа вступає в нову фазу, Шпак починає міняти свої показання. Припинення справи їй уже невигідне. Тепер вона проявляє шалену енергію, домагаючись скасувати постано­ву про закриття справи і заради цієї мети не гребує ні наклепом на слідчих, ні іншими негідними методами.

Так Шпак з особи, на яку падала цілком обгрунтована підозра, пере­творюється в обвинувача Бєлової.

Старий, як світ, метод: «Лови злодія!». Скасування постанови про закриття справи, на думку обвинувача, є заслугою Шпак: це, мовляв, найкращий доказ її невинності. Чи це так?

Задумайтесь, товариші судді, над справжніми мотивами, якими керува­лася Шпак, і ви навряд чи погодитеся з цією наївною тезою обвинувачення.

Я аж ніяк не можу твердити, що гроші з сейфа вкрала саме Шпак. Таких доказів у моєму розпорядженні немає. Але я тверджу, що Шпак організу­вала й очолила зговір певної групи свідків з метою добитися засудження Бєлової і в ім'я цієї мети створювала проти Бєлової штучні докази. Ця непо­рядна її роль у справі не може не викликати у нас найтяжчих роздумів.

Пригадайте, товариші судді, показання свідків Ткачука, Кофман, Власенко. Вони твердили, що створення штучних нестач у підзвітних осіб — звичний метод Шпак. Так, молодий працівник Кофман із слізьми на очах розповіла нам, як Шпак приписала їй у накладну два ящики курей, яких вона не одержувала, внаслідок чого за Кофман утворилася нестача. Вона мусила сплатити її і перемінити місце роботи. На новому місці роботи у Кофман не було ніяких нестач. Пригадайте показання свідка Власенко, матері трьох малолітніх дітей, яка з болем і гнівом роз­повідала, як Шпак спершу штучно створила їй нестачу в кілька тисяч карбованців, використавши її недосвідченість у торговельних питаннях, а потім під загрозою порушити проти неї кримінальну справу заво­лоділа її піаніно, єдиною її цінністю. Піаніно і досі стоїть у Шпак, цього не заперечує і вона сама, але вона намагалася переконати вас, ніби «купила» його у Власенко! Власенко скаржилася на Шпак, вона зверта­лася до прокуратури Ленінського району, і в нашій справі є копія подан­ня прокурора Ленінського району в торг про зняття Шпак з роботи в зв'язку з сигналами про її непорядні вчинки.

Свідок Ткачук, людина, яка користується довір'ям торговельних праців­ників, заявив, що він не довіряє Шпак, що за короткий період вона звільнила 12 працівників нібито через нестачі, що ці нестачі були штучно створені Шпак, яка обраховувала підзвітних осіб, і що обком профспілки збирався ставити питання про звільнення Шпак за ст. 49 Кодексу законів про працю УРСР.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

Шпак вважає себе неприступною для обвинувачень. У тих презир­ливих поглядах, які вона кидала в бік небажаних їй свідків, ховалася німа погроза: «З сильним не борися, з багатим не судися». Вона забуває, що це правило у нас не діє!

Таким є, товариші судді, моральне обличчя Шпак за матеріалами судового слідства. Такі є мотиви її поведінки в цій справі.

Зупинимось на ролі Сокол. Ввечері 25 червня Сокол після здачі Бєловій виторгу за проданий цукор у сумі 13 080 крб. залишалася в магазині й пішла звідти близько 12 год. ночі. Коли було виявлено крадіж­ку грошей, Сокол пропонувала не зчиняти шуму, не дзвонити в міліцію, а покрити нестачу спільними зусиллями всього колективу, використав­ши для цього повернення двох відомостей на сплату зарплати. Цю об­ставину раніше підтверджувала сама Шпак в трьох своїх показаннях. Тепер вона цього «не пам'ятає»! Чоловік Сокол, майстер вагового заво­ду, за фахом слюсар. За родом роботи Сокол мала доступ до того при­міщення, де знаходиться сейф. Після того, як Белова пішла з магазину, вона залишалася в підсобному приміщенні, двері з якого ведуть до тієї кімнати, де знаходиться сейф. Ці двері Шпак залишила відчиненими, що підтверджувала Шпак у своїх власних показаннях на початку слідства. Згодом Шпак категорично твердила, що негайно після того, як пішла Белова, вона нібито замкнула двері кімнати з сейфом, але після пред'яв­лення їй на суді її власних показань з цього питання вона мусила цю обставину визнати. Я сподіваюся, що ви це пам'ятаєте, товариші судді! Ми встановили, що Шпак двічі виходила у підвал магазину — один раз, щоб вибрати собі курку і розставити ящики, другий — для перевірки запорів у підвалі.

Під час виїзду суду на місце ми всі мали можливість переконатися, що підвал цей дуже великий і що шлях від підсобки до холодильника і назад забирає 4—5 хвилин. Ну, а скільки часу потрібно було Шпак, щоб вибрати собі курку, ми, звичайно, визначити не можемо. Шпак жінка хазяйновита. Як директор магазину, вона вважала, мабуть, своїм неза­перечним правом вибрати для себе курку якомога більшу й жирнішу, тим більше, що курка ця потім не зважувалася і не оплачувалася — це, з властивим Шпак почуттям гумору, вона й сама визнала!

Безперечно встановлено, що Сокол в той вечір була деякий час у підсобному приміщенні сама, і що двері з цього приміщення в те, де знаходиться сейф, не були в той час замкнені. Я тільки констатую факти. Я зовсім не тверджу, ніби Сокол скористалася цим проміжком часу, щоб одчинити сейф і вкрасти гроші. Я не маю доказів того, що Сокол мала ключ від сейфа, хоч замок у цьому доморощеному сейфі аж ніяк не унікальний, а при тому порядку, який існував у магазині, не виключа-

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

лася можливість зняти зліпок з ключа або зарисувати його контур. Як відомо, для цього потрібний тільки олівець або трохи воску і майстерність слюсаря, якому такий зліпок або малюнок переданий. Звичайно, це тільки припущення, але погодьтеся, товариші судді, що повноті розслідування справи не пошкодив би обшук у квартирі Сокол негайно після виявлен­ня крадіжки.

Крім Шпак і Сокол, того вечора в магазині залишалися ще Супрун і Сулима. Супрун працювала в магазині тільки третій день. Ми допитува­ли її в судовому засіданні, і мені здається, що ні в кого з нас не виникло ніяких підозрінь про якусь її причетність до крадіжки грошей.

Допитати Судиму нам, на жаль, не вдалося: вона скоро після цієї події звільнилася з роботи і виїхала з Києва. За показаннями нового ди­ректора магазину, яка змінила Шпак, свідка Рубашевської, Сулима була звільнена в зв'язку зі скандалами, які відбувалися в магазині між нею та її коханцем, що відвідував її в магазині. Ні про неї, ні про цього коханця нам нічого не відомо. У Сулими теж не було зроблено обшуку після крадіжки. Тим часом ключ від магазину в ту ніч залишався у Сулими, і вона вранці 26 червня відчиняла магазин, а згодом свідчила, що конт­рольна записка в замку не була порушена.

Такі далеко не повні відомості про інших працівників магазину, які лишалися в магазині після того, як Белова пішла.

Звернемося тепер до Бєлової. Вона працювала в цьому магазині з дня його відкриття. За більш ніж три роки своєї роботи вона зарекомен­дувала себе безперечно чесним і сумлінним працівником. Це мусила визнати навіть Шпак. Усі допитані свідки — працівники магазину — підтвердили, що на Белову ніколи не було скарг, що вона була уважна і коректна, ніколи нікого не обраховувала. В тих випадках, коли хто-небудь з працівників магазину під час здачі виторгу ненароком передавав їй зайві гроші, вона завжди з власної ініціативи повертала їх. Скромна і нелукава жінка, бездоганно чесна сама, вона наївно вірила в чесність інших. Саме її колектив обрав профоргом. Єдина з усіх працівників ма­газину вона піднімала голос проти адміністративної сваволі Шпак, яка ігнорувала правила охорони праці. Єдина з усіх вона наважувалася спере­чатися з всевладною «хазяйкою» магазину, яка не допускала критики у ввіреному їй колективі! Це підтвердив свідок Ткачук.

Свідок, народний артист республіки Белоусов, показав, що він знає Белову та її чоловіка протягом сімнадцяти років. Чоловік Бєлової, ко­мендант театру російської драми, працює в театрі 25 років. Як голова МК театру, Бєлоусов обстежував матеріально-побутові умови працівни­ків. Він підтвердив дуже скромний спосіб життя Бєлової та її чоловіка. Як Белову, так і її чоловіка він характеризував з найкращого боку, підкрес-

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

ливши чесність обох. А Шпак, бажаючи дискредитувати це подружжя, повідомила слідчому, що у чоловіка Бєлової, за її відомостями, нібито в театрі фактично встановлено розтрати чи нестачі на суму 10 тис. крб., натякаючи на можливість крадіжки Бєловою грошей для того, щоб вря­тувати чоловіка. Ця чергова вигадка Шпак спростована відповіддю ке­рівництва театру, яке дало чоловікові Бєлової найкращу характерис­тику і засвідчило, що у нього ніколи не було ніяких нестач і на нього ніколи не робили ніяких нарахувань.

Отже, ні в поведінці Бєлової, ні в її моральному обличчі, ні в укладі життя її сім 'ї ми не знайшли ніяких плям або рис, які давали б нам підста­ву припустити, що ця скромна жінка, через руки якої пройшли мільйо­ни карбованців, несподівано 25 червня вкрала 15 тис. карбованців, а потім розіграла мелодраму, симулюючи пограбування сейфа.

Ваш життєвий досвід, товариші судді, допоможе вам правильно оці­нити людські якості Шпак та її оточення, які протистоять Бєловій. Я не маю сумніву, що ви правильно розв'яжете питання, хто з цих людей заслуговує більшого довір'я.

А тепер уважно перевіримо всі дії і вчинки Бєлової протягом вечо­ра 25 і ранку 26 червня, проаналізуємо кожний її крок, щоб спростувати твердження обвинувального висновку, взяті з показань Шпак та її при­бічників, про підозрілість цих вчинків.

Я мушу зауважити, що ці так звані докази поведінки, розцінювані обвинуваченням як побічні докази винності Бєлової, слід розділити на дві групи: на звичайні, нормальні дії Бєлової, яким хочуть надати невла­стиві їм мотиви, і на факти, яких насправді не було і які тенденційно вигадали деякі свідки.

Зі слів Шпак автор обвинувального висновку, а слідом за ним і об­винувач, вважають підозрілим те, що Белова, яка не любила затримува­тися в магазині після закінчення роботи, на цей раз сама виявила ініціа­тиву і висловила готовність прийняти від Сокол досить крупну суму, виручену останньою від продажу близько двох тонн цукру в другій по­ловині дня 25 червня.

Белова справді, як і всякий працівник, воліла після закінчення робо­ти йти додому, тим більше, що в неї є син, якого треба погодувати. А втім, це їй не завжди щастило робити, бо її часто затримували продавці, які приходили здавати виторг перед самим зачиненням магазину. За показаннями свідків Гайсенкової, Власенко, Кучиної і Кофман, Белова ніколи не відмовлялася затриматись і прийняти гроші, внаслідок чого йшла з магазину не о восьмій годині, а о пів на дев'яту або навіть о дев'ятій вечора. Проте цього разу вона затрималася довше, ніж звичай­но, і пішла після дев'ятої години, бо Сокол здавала багато грошей, і підра-

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

хунок їх вимагав, за її твердженням, хвилин сорок. У цьому питанні Белова ще на першому допиті пояснила, що син її тоді перебував у піонерсько­му таборі в с Кичеєві, і тому вона не поспішала додому, а, навпаки, визнала за краще затриматися ввечері, бо інакше їй довелося б шдрахо-вувати виручку Сокол наступного дня після закінчення зміни, а вона збиралася 26 червня поїхати після роботи до сина. Такі цілком перекон­ливі пояснення Бєлової підтверджені довідкою про перебування її дити­ни в червні 1956 р. в піонерському таборі, яку я подав судові. Отже, нічого підозрілого немає в тому, що Белова воліла прийняти гроші вве­чері, щоб не затриматися завтра вдень. її зміна, як ви пам'ятаєте, закін-чується о 3 год. дня. Прийняти 13 тис. крб. під час роботи в касі не­можливо, бо для цього треба, принаймні, на півгодини закрити касу, а магазин працює без обідньої перерви. Це питання настільки з'ясовано, що з цим «доказом» обвинуваченню слід розпрощатися.

Водночас слід внести ясність до питання про те, скільки ж часу на­справді забрало у Бєлової приймання цих грошей і коли саме вона пішла того вечора з магазину.

Показаннями Бєлової і свідків Москвичової та Бекетової, що збіга­ються в цій частині, встановлено, що приймати гроші від Сокол Белова закінчила на початку 10 години. Так, Бекетова, яка пішла з магазину, за її твердженням, о 21 годині 10 хвилин, підтвердила, що перед її виходом Белова вже несла гроші з підсобного приміщення, де вона їх приймала від Сокол, в касу. Те ж саме, по суті, показала і Москвичова. Як Шпак, так і Сокол показали, що після закінчення приймання грошей від Сокол Белова залишалася в касі недовго: «кілька хвилин», за твердженням Шпак, близько півгодини, на думку Сокол. Отже, Белова закінчила роботу і пішла з магазину в усякому разі не пізніше, як пів на десяту або сорок п'ять хвилин десятої. Те ж саме говорить і чоловік Бєлової, який при­йшов за дружиною, і свідок Шнеддер, який ждав їх на вулиці.

Чому ж Шпак, а за нею і Сокол стали твердити, що Белова пішла з магазину об 11 годині вечора?

В перших показаннях, даних особисто працівниками магазину в міліції 26 червня, вони твердили, що Белова пішла близько 10 години, а Шпак, Сокол, Сулима і Супрун зачинили магазин і пішли з нього близько 12 години ночі. Отже, протягом двох годин у магазині залишалися люди і, якщо Супрун і Сулима були в цей час у торговому залі, то Шпак і Сокол залишалися в безпосередній близькості від кімнати з сейфом. Ця обста­вина, яка не викликає ніяких сумнівів, уявляється Шпак несприятливою Для неї і Сокол. Саме тому в другій половині слідства з боку Шпак прояв­ляється виразна тенденція цей інтервал скоротити. З цією метою вона і свідки, які вторять їй, починають твердити, що Белова пішла близько 11

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

години, а магазин зачинили на початку 12-ї і, отже, між часом, коли Белова пішла з магазину, та зачиненням його минули тільки лічені хви­лини, протягом яких неможливо було взяти гроші з сейфа. На жаль, це не так. Свідок Супрун на суді підтвердила, що магазин зачинили не ра­ніше ніж без п'яти хвилин дванадцять, бо слідом за цим вона почула дзвін кремлівських курантів. Коли вже говорити про «докази поведін­ки», то вони в даному разі наявні, але не у вчинках Бєлової, а у свідомо­му перекрученні справжніх обставин з боку Шпак.

Нагадаю, до речі, що згідно з показаннями Бєлової, підтвердженими Москвичовою і самою Сокол, вона приймала гроші від Сокол, стоячи біля стола в підсобному приміщенні. Навряд чи вона і Сокол не сіли б, якби це приймання тривало 2 — 3 години, як намагалася запевнити нас Шпак.

Ще очевиднішою є тенденція Шпак і Сокол приховати те, що Сокол залишалася в магазині аж до його зачинення. За показаннями Супрун і Сулими, даними в день виявлення крадіжки, Сокол була присутня при зачиненні магазину. Це підтверджувала і Шпак у своїх перших, власно­ручно написаних показаннях від 28 червня, твердячи, що вона хотіла передати ключ від магазину після його зачинення саме Сокол, але та відмовилася, пославшись на те, що вранці вона затримається, бо їй тре­ба кудись вести дитину. Нарешті, й сама Сокол раніше показувала, що вона того вечора була присутня при зачиненні магазину — перевірте перші її показання.

Отже, всі особи, присутні при зачиненні магазину, одностайно по­казали, що Сокол пішла разом з ними. Чому ж згодом і тут на суді всі вони стали це заперечувати, твердячи, ніби Сокол пішла значно раніше, хоч ніхто не пам'ятає, коли саме? Але вони забули про одного свідка— сторожа, якому здавали магазин при зачиненні. Цей 72-річний старий, свідок Чех, тут підтвердив, що при зачиненні магазину в той вечір стар­ший продавець Оля, тобто Сокол, була присутня. Навіщо ж потребува­лась Шпак та іншим свідкам ця брехня? Щоб встановити «алібі» Сокол?!

Я не надаю особливого значення питанню про те, коли саме пішла Сокол — на 15 хвилин раніше чи одночасно з іншими. Чи не однаково— була вона в підсобному приміщенні після того, як пішла Белова, півтори або дві години.

Якщо повірити цим зміненим показанням, треба замислитися, чому Сокол поспішила піти одна і так, що ніхто не помітив. Чи пішла вона взагалі — адже її не бачили? Може, вона залишилася ночувати в підвалі магазину? Для мене в даному разі істотним є не це, а та одностайність, з якою свідки змінюють свої показання. І якщо перші їх показання, які відбивали справжнє становище, в цьому питанні точно збігалися, то в нинішніх їхніх показаннях, незважаючи на очевидний між ними зговір, є

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

істотні розбіжності — всього не передбачиш! Тим більше, товариші судді, що ви задовольнили моє прохання і допитували цих свідків підряд без перерви, відмовившись від свого законного відпочинку.

Але повернемося до Бєлової. Шпак, а слідом за нею і Сокол не розу­міють, навіщо Бєловій стало потрібним перше, ніж скласти виручку, прийняту від Сокол, в сейф, віднести ці гроші в касу і тільки потім піти до сейфа. Прокурор вбачає в цьому безперечний доказ крадіжки грошей Бєловою. Мені зрозуміло, навіщо це говорять Шпак і Сокол, але чому це здається підозрілим прокуророві, я не можу зрозуміти. Адже, крім гро­шей, прийнятих у Сокол, яка передала 13080 крб., в касі у Бєлової було ще близько 6 тис. крб., прийнятих нею, як ми встановили, від Парфенцо-вої, Сулими і одержаних безпосередньо касою. Хіба ті гроші не треба було покласти в сейф? Хіба не треба було виписати Бєловій прибутко­вий ордер на здані нею гроші? А бланки прибуткових ордерів зберігали­ся в касі, й на столі у Сокол не було навіть чорнила та ручки — це Сокол сама визнала. Хіба не треба було скласти решту купюр, яких невистача-ло для повних пачок, з такими самими купюрами грошей, які лежали в касі. Хіба не треба було підбити підсумок всієї суми, включаючи і ви­ручку Сокол? Хіба не в касі робоче місце Бєлової? Чому прокурор вважає, що гроші Сокол треба було зразу віднести в сейф, потім повер­нутися в касу по гроші, що там лежали, і вдруге йти до сейфа?

Адже ми встановили, що касири ввечері ніколи не відносили гро­шей до сейфа в два прийоми, а робили це один раз перед тим, як піти. Якби Белова, всупереч звичаю, зробила так, як рекомендує прокурор, то він, безперечно, твердив би, що саме ця обставина є підозрілою.

Белова твердить, що, приймаючи гроші від Сокол, вона не складала їх по сто однакових купюр у пачки, а складала навхрест, бо в неї під рукою не було касових стрічок, якими вона завжди обгортає пачки. Пригадаймо, що приймання відбувалося стоячи, і що в такому положенні оформляти пачки важко. Сокол і Москвичова наполягають на тому, що пачки оформ­лялись одразу, хоч на попередньому слідстві вони твердили прямо проти­лежне. В усякому разі — це визнає і Сокол — не всіх купюр вистачало на повні пачки, куди, як відомо, вкладається по сто знаків однакової вартості. Отже, частину купюр неодмінно треба було з'єднати з такими самими купюрами, що лежали в касі, й тільки потім обклеїти. Ось ще одна безпе­речна підстава для повернення Бєлової до каси.

Отже, дії Бєлової, яка віднесла гроші, прийняті від Сокол, до каси, щоб з'єднати їх з касовою виручкою, обклеїти — хай навіть не всі, а частину пачок, — виписати прибутковий ордер Сокол, підбити підсу­мок за день і лише після цього віднести їх у сейф, здаються мені абсолютно правильними і мотивованими.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

В обвинувальному висновку вказано, що Белова, всупереч звичаю, не склала гроші в сумку і не опечатала її. Ця теза теж взята з показань Шпак. Справді, якби такий порядок звичайно застосовувався, а цього разу був порушений, це могло б здатися підозрілим. Але ви вже знаєте, це підтвердила і другий касир Шумяцька, і заступник директора Пігета, що гроші складали в сумку, а сумку опечатували тільки вдень після здачі всієї зміни, коли сумку готували для передачі інкасаторові, який прихо­див о 4 — 5 годині дня. Ввечері цього ніколи не робили, бо зміна касирів закінчувалася тільки наступного дня о третій годині. Це мусила визнати і Шпак, яка намагалася твердити, ніби таких показань вона слідчому не давала, чи слідчий її не зрозумів. Проте виявилося, що таке твердження є і в її власних показаннях від 18 грудня, де вона написала: «Шумяцька і Белова завжди решту кладуть в сумку і опечатують, а чому Белова 25 червня цього не зробила?» Ось вам, товариші судді, ще один приклад створення Шпак штучних доказів проти Бєлової!

Отже, цей «доказ» не існує зовсім. Його створила Шпак, яка тут сама мусила його спростувати.

Переходимо до питання про пропозицію Бєлової залишити ключ від сейфа Шпак. Шпак твердить, що Белова ніколи раніше їй ключа від сейфа не пропонувала, коли в сейфі були гроші, які числилися за Бєловою. Якби це відповідало дійсності, то в намірі Бєлової залишити ключ Шпак саме в той вечір, коли з сейфа зникла частина грошей, можна було побачити бажання Бєлової перекласти відповідальність за цілість цінностей у сейфі на Шпак. Проте з показань Шпак, даних на початку слідства, можна вста­новити, що Белова неодноразово довіряла їй ключ від сейфа. Ви пере­свідчилися в тому, що на допиті від 11 серпня Шпак показала: «Мушу пояснити, що Белова дуже часто пропонувала мені ключ від сейфа, незва­жаючи на те, що в сейфі були гроші, які лічилися за нею. Я розцінюю це як її довір'я до мене». Тепер Шпак заперечує це і знову зводить наклеп на слідчого, який нібито записав те, чого вона не говорила. Звернемося до її власних показань. Ви пам'ятаєте, товариші судді, що Шпак сказала Бєловій, що, коли вона поспішає, то може не приймати грошей від Сокол сьогодні ввечері, а їх прийме сама Шпак. Це підтверджує і Белова. Куди ж могла Шпак подіти 13 080 крб? Не нести ж їх додому! А сейф у магазині один. Справді, куди гадала покласти їх Шпак? На це питання ми знаходимо відповідь у першому власному показанні Шпак: «у сейф»! Отже, Шпак сама пропонувала Бєловій, якщо та не прийме гроші від Сокол, залишити ключ, щоб Шпак могла покласти туди прийняті нею у Сокол гроші. Отже, залишення ключа директорові справді практикувалося.

Свідок Власенко підтвердила, що вона неодноразово здавала вве­чері гроші Шпак, коли касира вже не було. Прийняті від неї гроші Шпак

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

при ній клала в сейф. Отже, у Шпак в цих випадках був ключ від сейфа, а ввечері в сейфі завжди зберігалася виручка за другу половину дня, яка лічилася за касиром. Це ще раз спростовує твердження Шпак, ніби Белова ніколи не довіряла їй ключа від сейфа.

Белова називала ряд випадків, коли при наявності грошей у сейфі вона залишала ключ Шпак, яка чекала продавців, що торгували поза мага­зином. Але навіщо вона в цей день запропонувала ключ Шпак? Більше ніхто не мав здавати виручку, і ключ не міг бути потрібним Шпак, коли вже гроші від Сокол прийняла сама Белова, так твердить обвинувач. Так, грошей більше ні від кого не чекали. Це правильно. Але прокурор забув, що в сейфі лежали особисті гроші Шпак — 1825 крб. Шпак у своїх перших показаннях пригадувала, що Белова, коли клала гроші в сейф, сказала їй: «Тут щось лежить», на що вона відповіла: «Нехай лежить!»

Чи не природно, що Белова, яка довіряла Шпак, і раніше неоднора­зово залишала їй ключ, знаючи, що в сейфі лежать особисті гроші або речі Шпак, спитала її, чи не буде потрібним їй ключ?

Шпак розуміла — в тому, що їй запропонували ключ, немає нічого підозрілого, бо вона не раз брала його раніше. Тому вона вирішила посилити враження і в одному з своїх показань написала, ніби Белова, після її відмови взяти ключ, пропонувала його Сокол, про що вона знає нібито зі слів самої Сокол. Проте на цей раз Сокол не змогла підтримати Шпак, бо дала вже кілька показань, де докладно розповідала про обста­вини пропонування ключа Шпак. Мало того, вона вже показала, що ніколи ключем не користувалася і їй ніхто його не давав. Тому на моє пряме запитання вона відповіла, що ніякого ключа Белова їй не пропо­нувала і що вона ніколи не говорила про це Шпак.

Спіймана на брехні, Шпак визнала, що Сокол їй цього справді не говорила, що про це їй сказав хтось в торгу і, повернувшись до магазину, вона спитала про це Сокол, але та сказала їй, що це неправда. Виникає законне питання — навіщо ж Шпак, уже твердо знаючи, що цього не було, говорила про це слідчому? Як взагалі могла виникнути ця версія з поси­ланням на слова Сокол, якщо встановлено, Шпак і Сокол в час, коли Бело­ва ішла додому, сиділи за одним столом і, отже, Шпак добре знала, що Белова зовсім не пропонувала залишити ключ Сокол? Ще один приклад нечесності Шпак, ще одна неспроможна її спроба створити штучний до­каз проти Бєлової! Кількість цих спроб переходить у якість, яка не тільки знецінює доказову силу показань свідка Шпак, а й примушує замислитись над справжньою роллю Шпак у події, що сталася.

Останній доказ, який стосується вечора 25 червня, полягає в при­ході за Бєловою її чоловіка. В чому полягає цей «доказ», мені й досі незрозуміло. Всі свідки, в тому числі й сама Шпак, показали, що чоловік

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

Бєлової часто заходив увечері за нею. Оскільки в цей вечір вона затри­малася, прихід його тим більше виправданий.

За поясненнями чоловіка Бєлової, він після дев'ятої години вечора зустрів біля театру свідка Шнейдера, який мав намір їх відвідати. Сказав­ши йому, що «Мусі ще немає», він запропонував разом піти їй назустріч, що вони й зробили.

Не зустрівши Бєлової по дорозі, він зайшов у магазин, щоб довіда­тись, чи вона ще там. Свідок Супрун сказала йому, що Белова у директо­ра, і він попрямував туди. Шпак, побачивши чоловіка Бєлової на порозі підсобного приміщення в той момент, коли остання вже зачиняла сейф, сказала їй: «Вас уже розшукує чоловік», після чого Белова сказала йому, що вона зараз звільниться. Він вийшов на вулицю, де чекав Шнейдер, а Белова, пригадавши, що дома немає цукру, купила у продавщиці Сокол кілограм цукру, розкривши при цьому сумку, куди Сокол і поклала два пакети по півкілограма кожний. Сумка, за свідченням Сокол, була по­рожня. Яке відношення мають всі ці обставини до крадіжки грошей?

Прокурор звертає увагу на те, що Белова погодилася затриматись, незважаючи на те, що по неї прийшов чоловік. Ніхто, звісно, не захроно-метрував точного часу приходу чоловіка Бєлової, але всі свідчать, що він прийшов тоді, коли вона або закінчувала приймати гроші, або вже клала їх у сейф. Отже, коли вона висловила згоду прийняти гроші й поча­ла їх лічити, чоловіка її ще не було. Не могла ж вона в зв 'язку з приходом чоловіка припинити приймання грошей!

Про те, що ввечері буде великий виторг, бо Сокол продаватиме цукор, чоловік Бєлової знати не міг, як не знала цього і Белова, йдучи з дому. Це визнала і Шпак. Чоловіка Бєлової не обвинувачують у співучасті, в тому, що він допоміг дружині винести з магазину 15 тис. крб. Та вона й не залишалася з ним у магазині наодинці. Навіщо ж ми приділили більш як годину з'ясуванню цих обставин, які нічого не дають для справи?

Прокурор вважає доказом і те, що Белова купила цукор і розкрила сум­ку, щоб усі бачили, що вона порожня. На думку прокурора, Белова готувала своє алібі. Прокурор навіть не звернув уваги на те, що Белова ні разу на слідстві і в суді не посилалася на це. Про це випадково сказала тут Сокол.

Отже, перевіривши всю поведінку і дії Бєлової в той вечір, коли вона, за концепцією обвинувачення, вкрала 15 тис. крб., ми не можемо знайти в її поведінці нічого, що могло б здатися незвичайним або підозрілим.

Свідок Шнейдер провів подружжя до рогу вулиць Леніна і Пушкін-ської, тут вони хвилин 10 — 15 розмовляли про навчання хлопчика і ро­зійшлися. Чоловік Бєлової зайшов до театру перевірити хід відвантажен­ня декорацій у зв'язку з наступним виїздом театру на гастролі до Моск­ви, а Белова попрямувала додому приготувати чай і зміну білизни для сина, яку вона збиралася завтра повезти в піонерський табір.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

Що відбувалося в цей час у тій підсобній кімнаті магазину, де був сейф, лишається, на жаль, нерозв'язаною загадкою.

Настав ранок 26 червня, ранок того дня, який на все життя зали­шиться в пам'яті Бєлової.

Магазин відчинили Сулима і Буга. За п'ять хвилин до сьомої години, коли починається торговельна діяльність, прийшла Белова. Все йшло своїм звичаєм. Незабаром у підсобній кімнаті з'явилася Сокол. Потім прийшла і Шпак. Після девятої години ранку в касі у Бєлової не стало купюр по три карбованці для здачі, й вона пішла по них до сейфа.

Відчинивши сейф, Белова відразу звернула увагу на те, що купка покладених нею напередодні пачок з грішми стала нижча. їй кинулась у вічі відсутність пачок з купюрами великого формату — в 100 і 50 крб., кінці яких вона, за її словами, укладаючи в сейф, підігнула, щоб не при­щемити їх дверцями сейфа. Вона негайно покликала Шпак і крикнула, щоб подзвонили до прокуратури і викликали собаку-шукача. Потім вона побачила, що немає і купюр по 25 крб. Позбігалися співробітники. По­чалася метушня. Белова просила, щоб ніхто не підходив до сейфа, щоб не затоптати слідів. А Сокол умовляла не робити шуму і колективними зусиллями покрити нестачу. Белова категорично заперечувала проти цього, заявивши, що не дасть і карбованця. Нехай покриває той, хто взяв.

Така послідовність подій встановлена всіма допитаними свідками.

У поведінці всіх учасників цієї сцени, як мені здається, заслуговує дослідження тільки питання про те, чому Сокол так наполегливо умов­ляла не зчиняти шуму і покрити нестачу, висловивши готовність пожерт­вувати і своєю зарплатою. Припустимо, що вона справді керувалася почуттям «солідарності», що їй хотілося звільнити і себе, і товаришів від принизливих підозрінь і стомливих допитів, але навіщо вона тепер так категорично заперечує, що вносила таку пропозицію? Навіщо і Шпак, яка сама написала про це в своїх перших і других показаннях, тепер посилається на те, що не пам'ятає цього? Чому про це показувала Сули-ма? Адже їх показання повністю збігалися в цій частині з показаннями Бєлової. Тут є над чим замислитися, товариші судді!

Проте слідство цим не зацікавилося, приділивши основну увагу тому, як поводилася в ці хвилини Белова: чи була вона схвильована, була вона бліда чи ні, чи тремтіли в неї руки та ін.

Марні запитання! Для неупередженої людини цілком очевидно, що хвилювання у кожного індивідуума проявляється по-різному, і що Бело­ва не могла не бути схвильована як у випадку, коли зникнення грошей було для неї несподіваним, так і тоді, коли б вона сама їх украла, бо тоді наставав кульмінаційний момент її злочину, від результату якого зале­жала її доля. Отже, хвилювання Бєлової, неминуче при даних обстави-

79

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

нах, не може само по собі свідчити ні про винність Бєлової в симуляції, ні про її сумлінність.

Перейдемо до інших «доказів» обвинувачення, взятих з того самого джерела — показань Шпак.

їх лишилося три. Перший: навіщо Белова пішла вранці до сейфа; другий: чи є правдоподібним твердження Бєлової, що вона напередодні підігнула кінці пачок з крупними купюрами, оскільки глибина сейфа дає можливість укласти такі купюри, не згинаючи їх; і останній — як Белова змогла більш або менш точно визначити суму вкрадених грошей до перевірки каси.

Розглянемо ці питання в цій самій послідовності.

Белова пояснила, що вона пішла до сейфа взяти пачку купюр по 3 крб. для розрахунків з покупцями, бо в касі у неї не було розмінних купюр.

Шпак твердить, що для цього Бєловій не треба йти до сейфа — вона могла позичити дрібні купюри в штучному відділі, який торгує за готів­ку. Але ми вже знаємо, що штучний відділ, який продає переважно на­пої, вранці майже не торгує, отже, Белова не могла розраховувати на виторг цього відділу.

Белова не пригадує, чи питала вона про це у продавця штучного відділу, але свідок Москвичова категорично підтвердила тут, що Белова, не виходячи з каси, голосно спитала чи є купюри по 3 крб. їй ніхто не відповів, і тоді вона пішла по них до сейфа. На жаль, касова готівка і виторг продавця штучного відділу не були зразу зафіксовані, внаслідок чого ми не маємо можливості документально підтвердити посилання Бєлової. Проте, незалежно від цього, слід визнати, що якби вона вкрала гроші їй було б невигідно квапити події. В такому разі вона зволікала б розкриття пропажі грошей. їй було б куди вигідніше виявити нестачу в сейфі наприкінці зміни, вигравши 5 годин, протягом яких Шпак та інші мали доступ до тієї кімнати, де був сейф. Відчинення сейфа означало негайне виявлення нестачі грошей. Злочинець неодмінно став би зволіка­ти розв'язку якнайдовше.

Отже, з психологічного боку відчинення сейфа вранці швидше свідчить на користь Бєлової, аніж на шкоду їй, а саме пояснення Бєлової про не­обхідність піти до сейфа за розмінними купюрами не тільки нічим не спростоване, а побічно підтверджене показаннями свідка Москвичової.

Свідок Рубашевська — наступниця Шпак по магазину та її вірний друг, яка прийшла того ранку до Шпак, щоб узяти собі чи то цукру, чи то курку, намагалася створити версію, нібито Белова двічі одчиняла сейф — перший раз узяла гроші дрібними купюрами і зачинила сейф, а потім прийшла вдруге, знову навіщось одчинила сейф і тільки тоді заявила про крадіжку. Такі показання Рубашевська дала вперше 20 грудня, через

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

півроку після події. Вони суперечать усім без винятку показанням, у тому числі й показанням Шпак. Ці показання спростовуються і тим, що пачка з купюрами по 3 крб. була виявлена в сейфі.

Сама Рубашевська при допиті на суді заплуталася. Під час огляду ми з вами переконалися, що з того місця, де сиділа Рубашевська, сейфа не видно. Справді, «послужливість не за розумом!» Ця версія, як явно на­думана, провалилася, ще раз викривши несумлінність свідків, виставле­них Шпак.

Отже, посилання на підозрілість відчинення Бєловою сейфа того ранку виявилися теж неспроможними.

Перейдемо до питання про укладання купюр. Чи треба було їх підгинати? Це питання, власне кажучи, не варте уваги, бо касир, уклав­ши пачки в сейф напередодні ввечері, уже завдяки професіональному досвіду може помітити нестачу частини грошей з цілого ряду невло­вимих для сторонньої людини ознак. Проте, коли вже цьому питанню приділялося так багато уваги, зупинимось і на ньому. Ми з вами вимі­рювали глибину сейфа — справді, пачки з купюрами по сто карбо­ванців точно відповідають його глибині й можуть бути укладені без згинання, але тільки в тому разі, коли в сейфі немає сторонніх речей. А того вечора в сейфі був мішечок з 250 крб. дрібної монети і особиста пачка грошей Шпак.

Під час місцевого огляду в нашому розпорядженні був мішечок тільки з 103 крб. дрібної монети, об'ємом в 2,5 раза менший, ніж той, що був у сейфі 25 червня. Не було в нас і особистого згортка Шпак, і проте пачки з купюрами по 100 крб. уже трохи випиралися з сейфа, бо їх витіс­няв мішечок з дрібними грішми. Характерно, що коли ми відчинили сейф, то побачили в ньому купюри по сто карбованців з підігнутими кінцями, бо вони справді там не вміщалися. Нарешті, ми довідалися, що ввечері 25 червня біля тієї стінки, де вмурований сейф, лежали один на одному мішки з цукром, що не давало можливості близько підійти до сейфа, і, природно, могло утруднити складання грошей щільно до зад­ньої стінки сейфа.

Отже, і в цій частині пояснення Бєлової мають об'єктивне підтверд-ження, і всі сумніви в тому, за якими ознаками Белова виявила крадіжку грошей з сейфа, розвіяні.

Лишається останнє питання: як могла Белова «відгадати» вкрадену суму? Але вона зовсім не «відгадувала». Вона точно знала, яку суму поклала напередодні ввечері, вона пам'ятала кількість пачок, особливо крупних, вона знала, що купюр по 100 крб. було всього півпачки, одна

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського_________

пачка по 50 крб. і дві пачки — по 25 крб. Саме ці пачки і зникли з сейфа. Касирові не потрібен час, щоб визначити при такому становищі, скільки вкрадено грошей. Це підтвердила вам і Рубашевська, присутня там, коли на запитання Шпак Белова, стоячи перед наполовину спорожнілим сей­фом, відповіла, що, на її думку, вкрали не менш як 15 тис. крб. На жаль, це було так! Але який же це доказ? Чи можна посилатися на це, як на доказ симуляції крадіжки?

Мені здається, що я зловживаю вашим часом, зупиняючись на таких безперечно ясних питаннях, але в цьому винний не я, а обвинувач, який вбачає в кожному русі, в кожному слові Бєлової «докази поведінки».

Я сподіваюся, товариші судді, що ви переконалися в тому, що цих доказів не існує, що їх вигадала Шпак, і мені лишається тільки пожалку­вати, що слідчий Києво-Святошинської прокуратури, а слідом за ним і обвинувач опинилися під впливом цього явно несумлінного свідка.

Прокурор звертав особливу увагу на дворазове скасування Проку­ратурою республіки постанов про закриття цієї справи, що свідчить нібито про те, що Прокуратура республіки вважає встановленою вину Бєлової. Це не так. Прочитайте ці постанови, і ви переконаєтесь, що в них ідеться тільки про необхідність перевірити посилання Шпак. Тепер вони всебічно перевірені, й несумлінність цих посилань встановлена.

У постанові від 23 травня цього року Прокуратура республіки про­понувала перевірити, навіщо Белова пропонувала ключ Сокол. Ви тепер переконалися, що Белова не пропонувала Сокол ключа, що це вигадка Шпак, яку вона сама мусила тут спростувати. Далі там ставилося пи­тання про те, чому Белова виявила нестачу грошей тільки при другому відчиненні сейфа — ви тепер знаєте, що це не відповідає дійсності, що того ранку вона лише один раз одчинила сейф і негайно виявила крадіж­ку. Прокуратура республіки пропонувала перевірити, чому Белова не опечатала ввечері 25 червня сумку, як завжди. Ви тепер переконалися, що сумку ввечері ніколи не опечатували. Прокуратура республіки за­цікавилася тим, чому Белова не поспішала додому, коли її чекав чоловік. Ви тепер твердо знаєте, що чоловік прийшов тоді, коли Белова вже закін­чила приймати гроші й збиралася додому.

На кожне з цих запитань ви, товариші судді, можете і повинні дати вичерпну відповідь у вашому вироку, як міг її дати і слідчий, коли б схотів уважно проаналізувати і перевірити показання Шпак.

Прокурор, пропонуючи засудити Белову, твердить, що ви мусите засудити її тому, що не можете відповісти в своєму вироку на питання, хто ж інший вкрав ці гроші.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

Ставити так питання — значить перекрутити завдання, що стоїть перед вами. До суду віддана лише Белова, і ви можете розв'язати питан­ня лише про неї — чи вчинила вона цей злочин, і коли ви — а я в це твердо вірю — відкинете обвинувачення Бєлової, то тим самим ви відпо­вісте на запитання прокурора, бо визнаєте, що гроші вкрав хтось з осіб, які лишалися в магазині після того, як пішла Белова. Але хто саме з них — цього ви не маєте права вирішити, бо вони не віддані до суду; ви й не можете цього вирішити, бо з вини органів попереднього слідства безпо­воротно упущені ті докази, які є необхідними для безпомилкового роз­в'язання цього питання.

А вирок суду, від якого залежать честь і свобода громадянина, по­винен бути безпомилковим, бо не існує більшої несправедливості, аніж засудження невинного; не існує більшого тягара для суданського сумління, ніж сумнів у тому, що засуджений винен.

Я сподіваюся, товариші судді, що у вас не лишилося ніяких сумнівів у тому, що не Белова вкрала ці гроші, що вона не винна в пред'явленому їй обвинуваченні, і я прошу винести їй виправдувальний вирок!

В.П. Цемко

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

ЦЕМКО Володимир Павлович народився 1926 р. у м. Ялті в сім'ї службовців. У1944 р. закін­чив середню загальноосвітню школу, в березні 1945 р. був призваний на військову службу, зго­дом — в діючу армію на фронт. 3 1945 по 1947 р. навчався в Тульському військовому зброє-техніч-ному училищі. У жовтні 1947 р. був демобілізова­ний. 1948 — 1952 рр. навчався на юридичному фа­культеті Одеського державного університету. З 1952 до 1960 року — член Запорізької обласної колегії адвокатів. Був членом президії обласної ко­легії, завідувачем юридичної консультації При-азовського, Якимівського районів та м. Запоріжжя.

У 1960 — 1963 рр. — аспірант сектора держави і права АН УРСР (м. Київ). У 1963—1967 рр. — науковий співробітник-консультант Президії АН УРСР. У 1967—1995 рр. — керуючий справами На­ціональної академії наук України, з 1995 р. — за­відувач відділу проблем використання й охоро­ни земельних ресурсів Ради по вивченню продук­тивних сил України НАН України, декан факульте­ту міжнародних відносин Міжнародного інститу­ту лінгвістики та права.

Наукові праці з різних аспектів права, еконо­міки й екології землекористування, охорони грунтів

та навколишнього природного середовища. Науко­вий доробок В.П. Цемка становить понад 160 друко­ваних праць, у тому числі 13 монографій, 14 бро­шур, 28 довідників і збірників, понад 90 статей. Кан­дидат юридичних наук (1964), старший науковий співробітник (1967), доктор економічних наук (1992), академік Української екологічної академії наук (1992), член-кореспондент НАН України (1995), професор Нью-Йоркської академії наук (1996).

За час роботи в НАН України нагороджений орденом «Знак пошани» (1976), Почесною грамо­тою Президії Верховної Ради України (1986). Як учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 років, нагороджений 7 медалями, орде­ном «Вітчизняної війни» II ступеня. Лауреат премії ім. академікаВ. І. Вернадського (1982).

____________ Судова промова адвоката В. П. Цемка____________________

СУДОВА ПРОМОВА

Поиск по сайту: