Члена Запорізької обласної колегії адвокатів

В. П. ЦЕМКА

На захист Жури

(1957 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

Журу було віддано до суду за п. «а» ст. 138 КК УРСР по обвинува­ченню в убивстві Баранова з низьких спонукань.

Жура визнавав, що у вечір убивства він бився з Барановим, під час бійки Баранов упав і згодом помер. Але Жура категорично заперечу­вав, що убивство вчинено ним і що він завдавав убитому удари ножем.

Справа розглядалася Запорізьким обласним судом. Журу було виз­нано винним у пред'явленому обвинуваченні із застосуванням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1954 р. «Про посилення кри­мінальної відповідальності за вмисне вбивство» та засуджено до вищої міри покарання — розстрілу.

Верховний Суд Української РСР вирок обласного суду змінив, дії Жури кваліфікував за ч.3 ст. 70 КК УРСР і визначив йому міру покаран­ня — позбавлення волі строком на 10 років з наступною поразкою в правах строком на 5 років.

ПРОМОВА АДВОКАТА В. П. ЦЕМКА

Товариші судді!

27 вересня 1956 р. о 21 годині на головній вулиці с Радіонівки Аки-мівського району, проти сільської крамниці двома ударами ножа було вбито молоду людину — шофера колгоспної автомашини Баранова. В спокійне, трудове життя села ця подія ввірвалася, як страшна тінь минуло­го, яка глибоко схвилювала громадськість.

Людина — творець нового суспільства, найдорожчий, найбільший капітал у нашій країні. Немає жахливішого злочину, ніж замах на її жит­тя. Немає серед наших людей місця убивцям.

Саме тому вироки судів про призначення вищої міри покарання убивцям зустрічаються нашою громадськістю схвально.

Але не гомін схвалення супроводив слова прокурора, який просив винести підсудному Журі смертний вирок, а висловлення жаху. І це не випадково. Занадто хиткі ті докази, на яких побудовано обвинувачення.

___________ Судова промова адвоката В. П. Цемка-----------------------------------

Жура обвинувачується в убивстві Баранова з низьких спонукань, його дії кваліфіковані за п. «а» ст. 138 КК УРСР.

Це обвинувачення побудовано на показаннях свідків, які бачили бійку між Журою і Барановим, на тому, що ніж — знаряддя вбивства — нале­жить Журі, і, нарешті, на тому, що після вбивства Жура зник з села.

Перед тим, як перейти до оцінки доказів, до питання про винність або невинність Жури, я хочу зупинитися на одному моменті, який зовсім не був висвітленим в обвинувальній промові, але який має дуже істотне значення — це на мотиві вбивства.

Мотив злочину має велике значення в кожній кримінальній справі, а в справі про навмисне вбивство він має першорядне значення. Проте це важливе питання навіть не піднімалося під час попереднього розслі­дування. Не робилось ніякої спроби пояснити, чому молода людина, якій недавно минуло 19 років, могла вчинити такий тяжкий злочин.

Що спільного між Журою і Барановим, де й коли схрещувались їхні життєві шляхи, у чому зіткнулись їхні інтереси, що в їхніх стосунках мог­ло призвести до такої трагічної розв'язки? Відповідь на ці питання, до певної міри, допоможе встановити, чи могли бути у підсудного мотиви для скоєння вбивства Баранова.

Журі 19 років, а Баранову було 38. Жура працював спочатку тракто­ристом, а потім помічником комбайнера. Баранов — шофером на авто­машині. Ні на роботі, ні в побуті вони не зустрічались. У кожного були свої друзі, своє коло інтересів. Баранов був прив'язаний до сім'ї, до дітей, весь свій вільний час він проводив вдома, тоді як Жура, не маючи сім'ї, був із своїми молодими товаришами. Свідки кажуть, що відносини у них були нормальні, не було між ними до 27 вересня 1956 року ні сварок, ні непорозумінь. З'ясування взаємин Жури і Баранова може привести лише до одного висновку, — ні, не крилося в цих відносинах ніякої ворожнечі, яка могла б призвести до кривавої розв'язки, до вчинення злочину. Ніколи Жура не виказував наміру позбавити Баранова життя.

Убивство Баранова не переслідувало корисливої мети. З протоколу огляду місця події видно, що на руці небіжчика був ручний годинник, у кишенях його були знайдені гроші, авторучка.

Мотиви вбивства органами попереднього слідства не встановлені. Всебічне, глибоке дослідження цього злочину в судовому засіданні теж не дало відповіді на це важливе питання. Важко зараз сказати, чим керу­вався злочинець, коли наносив смертельні рани Баранову, бо очевидців убивства немає, навіть нема впевненості в тому, хто вчинив цей злочин.

Тому не може не викликати здивування позиція, яку зайняло слідство в питанні про кваліфікацію. Слідчий, який прийняв до свого провадження справу, відразу опинився в полоні одної обвинувальної версії — Баранова Умисно позбавлено життя злочинцем, яким керували низькі спонукання.

____________ Судова промова адвоката В. П. Цемка____________

Те, що злочинця не встановлено, було для слідчого не істотною об­ставиною для визнання мотивів убивства. Він впевнено складає поста­нову про порушення кримінальної справи, а чи доведено, що Баранова убив Жура?

Безпосередньо перед убивством Баранов, Жура і більшість із допи­таних сьогодні свідків пиячили в сільській крамниці і вийшли з неї лише в зв'язку з її закриттям. П'яні Жура і Баранов побились. Розпочав бійку Баранов, який вдарив Журу, про що досить детально розповідали свідки. Свідки Чуб, Андрющенко, Колесніков, Калінін та Демидов були поруч із Барановим та Журою, але ніхто з них не бачив у руках останнього ножа, не бачив, щоб він цим ножем або якимось предметом наносив удари Баранову.

Демидов, який розбороняв учасників бійки, говорив, що Баранов двічі вдарив Журу. Жура впав, потім піднявся, вдарив Баранова голо­вою, намагався зробити це вдруге, але Демидов його відштовхнув, тут же Баранов впав на землю.

До Баранова, який упав, підбіг Калінін, виніс його на світло і при­сутні по черзі почали робити йому... штучне дихання (?!).

Не можна не звернути увагу на цей спосіб подання допомоги лю­дині, яка стікає кров'ю, для якої штучне дихання скоріше наблизило смерть, ніж віддалило її настання.

Очевидці, що детально розповідають про хід бійки, ні слова не гово­рять про ніж. Всі в один голос категорично стверджують, що в руках у Жури нічого не було, що він вдарив Баранова тільки головою.

З місця події зникло чотири чоловіки: Чуб, Андрющенко, Колесні­ков і Жура. Колесніков, посилаючись на крайнє сп'яніння, каже, що він далі нічого не пам'ятає, що прокинувся він біля свого городу. Жура, Чуб, і Андрющенко пішли до клубу, по дорозі останні порадили Журі втекти. Вони переконали Журу в тому, що Баранов помер від його удару головою у сонячне сплетіння. В цю ж ніч Жура втік із села.

Найважливіший доказ проти Жури — це належність йому ножа — можливого знаряддя вбивства. Ніж було знайдено на другу добу після убивства недалеко від місця, де лежав труп Баранова. З протоколу додат­кового огляду місця події, видно, що ніж був увесь у засохлій темній рідині, яка нагадує людську кров. Із змісту протоколу ми бачимо, що походження рідини викликало у слідчого сумнів.

Знайдений ніж необхідно було направити до криміналістичної ла­бораторії для визначення походження рідини і якби експертиза встано­вила, що ця засохла рідина являє собою кров людини, тоді треба було б порівняти цю кров з кров'ю Баранова і встановити їх тотожність. Вико­нання всіх цих дій перетворило б ніж у цінний доказ винності або невин­ності Жури в убивстві Баранова.

___________ Судова промова адвоката В. П. Цемка----------------------

На превеликий жаль, таких слідчих дій проведено не було, і мож­ливість заповнити цю прогалину назавжди втрачена, бо ніж після прилу­чення його до справи хтось ретельно витер.

Є ще одне важливе питання — це питання, у кого був ніж у вечір вбивства, під час бійки. З цього приводу у нас є тільки показання свідків Колеснікова і Нюпенка. Вони говорять про те, що Колесников ніж відібрав у Жури безпосередньо перед самою бійкою.

Отже, це виключає нанесення Журою ножем ударів Баранову. Тому і факт знаходження недалеко від місця злочину ножа, який належав підсуд­ному Журі, не є доказом проти нього. Логічний ланцюг міркувань при­водить до висновку, що Жура не вбивав Баранова.

Але ж чому в ніч убивства Жура втік із села? Це питання задавалося йому неодноразово під час попереднього і судового слідства. Не можна не задати цього питання, бо необхідно пояснити, чому людина, яка почуває себе невинною, тікає за 1000 кілометрів від місця вчинення злочину і пере­ховується там більше двох місяців. На ці питання Жура давав одну відповідь; «Чуб і Андрющенко сказали мені, що я убив Баранова, вдаривши його головою, я злякався відповідальності і втік». Він перелякався, уявлення ма­лює йому жах його становища. Все це підігрівається алкоголем, він втрачає спроможність логічно мислити, порівнювати факти, робити висновки.

В цей час він гадав, що тільки виїхавши з села врятується від гніву родичів загиблого, що тільки поїхавши чим далі від місця вчинення зло­чину, сховається від слідства, суду і відповідальності за вбивство. Він пише своїм родичам в село, пише про те, що він ніколи не бажав смерті Баранову і не міг припустити, що можна убити людину ударом голови. У листі-відповіді родичі йому сповіщають подробиці смерті Баранова. З Журою відбувається приблизно те, що було 27 вересня 1956 року. І якщо важко пояснити його втечу, то не трудно пояснити його повернен­ня. Він приходить до районного відділення міліції і дає свої перші пояснен­ня, в яких заперечує убивство ним Баранова. Повернення Жури — це не явка з повинною. Це прагнення зняти з себе обвинувачення за злочин, якого він не вчинив.

Заперечуючи і спростовуючи докази, зібрані проти Жури, я прагну довести невинність підсудного в нанесенні смертельних ран Баранову. Але я не можу і не хочу заперечувати його вини взагалі. Жура винен, але винен у вчиненні іншого злочину. Він лихословив у громадському місці, побився з племінником Баранова, потім і з самим Барановим. Його бійка з Барановим пов'язана з цим убивством лише часом і місцем. Але цей зв'язок — не зв'язок співучасника. Той, хто наніс удари ножем, діяв сам, без будь-якої змови з Журою, тому дії Жури, його бійка з Ба­рановим є самостійним злочином.

____________ Судова промова адвоката В. П. Цемка____________

Ці дії Жури повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 70 КК УРСР.

Як відомо, кваліфікація дій Жури за цією частиною ст. 70 КК УРСР вик­лючає застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1954 р. «Про посилення кримінальної відповідальності за вмисне вбивство».

Вирішуючи питання про міру покарання, згадайте життя підсудно­го, життя юнака, який з п'ятирічного віку лишився без батьків. Незважа­ючи на це, Жура виріс чуйним товаришем, хорошим робітником. Зло­чин його — не логічне завершення безшабашного життя людини, яка розважається пияцтвом і бійками, а прикрий трагічний виняток, що ніяк не характеризує його.

Я не можу не нагадати вам, що батько підсудного загинув на фронті Великої Вітчизняної війни, загинув за свободу, за щастя нашого народу, за радість і щастя свого єдиного сина.

Проаналізувавши все викладене і враховуючи ступінь вини Жури, я вважаю, що ви знайдете підстави для обрання більш м'якої міри пока­рання в межах санкції ч. 2 ст. 70 КК УРСР.

В.В. Титаренко

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

ТИТАРЕНКО Володимир Васильович наро­дився 1925 року в с Попівка Полтавської області в сім'ї педагогів.

В 1941 р. перебував у Краснодарському краї, аз листопада 1942р. по травень 1945 р.— на фронті. Демобілізований 1945 р. по інвалідності. Нагород­жений 13 урядовими нагородами за участь у Ве­ликій Вітчизняній війні.

1945 р. вступив на навчання до Харківського юридичного інституту. 1948 р. сім'я переїхала до Львова, і Володимир Васильович продовжив на­вчання на юридичному факультеті Львівського державного університету, який закінчив 1953 року. Отримав призначення до Івано-Франківської обласної колегії адвокатів. Після 6-місячного ста­жування став адвокатом і працював у Перегінсько-му, Городенківському, Здолбунівському районах. 1963 р. був переведений до Івано-Франківської міської юридичної консультації. Протягом багатьох років був позаштатним кореспондентом журналу «Радянське право», очолював методичну раду при президії Івано-Франківської обласної колегії адво­катів. Опублікував близько 40 наукових праць. У 1973 р. захистив дисертацію, отримавши науко­вий ступінь кандидата юридичних наук. З 1997 р. працює завідувачем кафедри конституційного та адміністративного права в Івано-Франківському інституті права, економіки і будівництва. Адво­катською діяльністю продовжує займатися індиві­дуально.

Нагороджений відзнаками Президента України.

______ Судова промова адвоката В. В. Титаренка ______________

СУДОВА ПРОМОВА

Поиск по сайту: