На захист Л. І. НАЗАРЕНКА

(1952 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

В ніч на 12 серпня 1951 р. в м. Києві, на вулиці Саперна Слобідка, № 47, кв. І, було знайдено труп громадянки Сенах Ганни Володимирівни.

За звинуваченням у навмисному вбивстві з підлих мотивів до суду було віддано гр. Назаренка Лазаря Івановича, який був у фактичних шлюбних відносинах з покійною.

Справу розглядав народний суд 1 -ої дільниці Московського району м. Києва. Вироком суду Л. І. Назаренка за п. «а» ст. 138 Кримінального кодексу УРСР (навмисне вбивство з підлих мотивів) засуджено до по­збавлення волі строком на вісім років.

Вирок народного суду було опротестовано Головою Верховного Суду УРСР, але Судова колегія Верховного Суду УРСР відхилила цей протест.

Голова Верховного Суду Союзу РСР опротестував вирок народно­го суду у Верховний Суд СРСР. Вирок народного суду і всі ухвали, що їх винесли в цій справі інші судові інстанції, були скасовані, а справу пере­дано на новий розгляд із стадії попереднього слідства.

В процесі дослідження наприкінці 1956 р. за відсутністю достатніх доказів справу про звинувачення Назаренка було закрито.

ПРОМОВА АДВОКАТА С. Б. ЛЮБІТОВА

Товариші судді!

Злочин справді мав місце: у власному будинку ножовим ударом у скроню, нанесеним з великою силою, було вбито літню жінку Сенах Ганну Володимирівну.

Нам кажуть, що вбив її Назаренко. При цьому визнають, що прямих доказів його винності немає, але твердять, що побічні докази настільки серйозні, що вони цілком і повністю викривають підсудного, безпереч­но доводять його винність.

_________ Судова промова адвоката С. Б. Любітова ___________

Ми з вами двічі слухали перелік цих доказів. Перший раз на початку судового засідання, коли головуючий зачитував обвинувальний висно­вок. Вдруге — наприкінці судового засідання, коли прокурор виголо­шував обвинувальну промову.

Чи переконали вас ці докази? Чи досить вони серйозні, щоб ви мог­ли сказати, що вбивцю знайдено, що його прізвище — Назаренко, що звуть його — Лазар Іванович?

Перевіримо ж ще раз ці побічні докази.

Перший з них полягає в тому, що Назаренко з 1930 р. по 1946 р. жив зі своєю дружиною Назаренко Мотрею і одного разу побив її, а потім, коли йому вже минуло п'ятдесят років, залишив її.

Отже, в одному цьому доводі зібрано одночасно два докази вин­ності Назаренка у вбивстві Сенах. По-перше, Назаренко за п'ять років до вбивства Сенах побив свою першу дружину Назаренко Мотрю; по-дру­ге, він залишив свою колишню дружину Мотрю тоді, коли вже був літньою людиною, коли йому минуло п'ятдесят років.

Яка ж цінність цього побічного доказу?

Самий факт побиття Мотрі Назаренко підсудним Назаренком нічим об'єктивно не стверджено. Але не будемо досліджувати це питання, при­пустимо, що такий факт справді мав місце, що Назаренко Лазар справді побив Назаренко Мотрю в 1946 р. Як показала тут, у судовому засіданні, свідок Назаренко Мотря, такий випадок мав місце один раз за 16 років.

Виникає цілком законне питання: яке відношення має побиття Наза­ренко Мотрі до вбивства Ганни Сенах? Чому, якщо навіть вважати, що він побив у 1946 р. свою першу дружину, то у 1951 р. він може вбити свою другу дружину?

Невже ж представник обвинувачення цілком серйозно гадає, що той, хто один раз за 16 років наносить побої одній людині, може у на­ступні 5 років вбити другу людину?

Я певний, що таку точку зору не можна навіть обговорювати сер­йозно, її й критикувати особливо не слід, бо неспроможність цієї думки цілком очевидна.

Що ж до тези, яка полягає в тому, що Назаренко у 50 років залишив свою колишню дружину Назаренко Мотрю, то в цьому побачити доказ винності підсудного у вбивстві, побачити щось таке, що викриває його, просто неможливо. Хіба ж людина, яка у 50 років залишає дружину, обов'язково повинна у 62 роки вбити другу свою дружину?

Абсолютна безпорадність аргументації в цій частині, сподіваюсь, не викликає жодних сумнівів.

Покінчивши з першим побічним доказом, нас підводять до другого, вірячи в його безгрішність. Назаренко, кажуть нам, знаходився з 1946 р. у

_________ Судова промова адвоката С Б. Любітова ___________

фактичних шлюбних стосунках з Сенах, але вже через два роки — в 1948 р.— він почав жити з Цецюрою. Саме через це між Назаренком і Сенах виникали сварки, які повторювалися майже щодня. Сенах не впускала Назаренка до хати, а він бив їй вікна. Це твердження прокурор обґрунтовував показаннями свідків Шкільної, Цецюри, Бикова Конона, Викової Катерини.

Справді, Назаренко був у близьких стосунках з Цецюрою. Справді, на цьому грунті іноді виникали сварки між Назаренком і Сенах. Але те, що відбувалося інколи, обвинувач у своїй промові перетворює на яви­ще повсякденне.

Назаренко визнав, що він одного разу побив шибку, коли Сенах не впустила його до хати. Цей випадок в обвинувальній промові прокуро­ра перетворився на систему.

Як же можна такими аргументами доводити вбивство? Нам нагадують про існування третього доказу винності Назаренка, вважаючи, мабуть, що цей вже доказ цілком викриває тяжкий злочин, вчинений Назаренком. Цей доказ, як ви пам'ятаєте, полягає в тому, що Назаренко говорив Цецюрі, що він би одружився з нею, якби доз­воляли матеріальні умови.

Але яке це має відношення до вбивства Сенах? Адже ні на яке по­ліпшення матеріальних умов у зв'язку з вбивством Сенах Назаренко розраховувати не міг. Він не був з Сенах в зареєстрованому шлюбі, він знаходився з нею тільки в фактичних шлюбних стосунках, які, як відо­мо, жодних юридичних прав не створюють.

Сенах мала власний будинок і фруктовий сад. Але всім цим добром Назаренко міг користуватися тільки за життя Сенах. її смерть негайно позбавила б його всіх матеріальних благ, бо на сцені з'явились би спад­коємці, як вони і з'явились в дійсності, і Назаренко повинен був негайно йти з чужої хати.

На думку прокурора, він убив Сенах з метою покращити свої мате­ріальні умови, а тверезий аналіз юридичних взаємовідносин приводить до висновку, що смерть Сенах була перш за все невигідна.самому Наза­ренку. Як бачимо, цей побічний доказ не тільки не доводить винності підсудного, а навпаки, свідчить на його користь.

Обвинувач навів четвертий побічний доказ винності Назаренка у вбивстві Сенах — він нібито пропонував Сенах зареєструвати з нею шлюб, але вона не погодилась на це тому, що збиралася все своє майно залишити своїм родичам. Це твердження обгрунтовано показаннями сестри вбитої Сенах — Бикової Катерини.

Для того щоб зареєструвати свій шлюб з Сенах, Назаренко повинен був розірвати шлюб зі своєю колишньою дружиною Назаренко Мот-

_______ Судова промова адвоката С. Б. Любітова ___________

рею. А вона показала на суді, що підсудний навіть ніколи не просив її про розлучення.

Але припустимо, що Назаренко все ж пропонував Сенах зареєстру­вати з ним шлюб. Припустимо, що ця людина, якій пішов вже сьомий десяток, плекала, виношувала одну мрію, одну жагучу пристрасть — заволодіти будинком Сенах. Але чому ж він убив її, не зареєструвавши шлюб? Чому вбив тоді, коли вбивство було йому явно невигідне?

Як же можна наводити цей мотив як доказ того, що Назаренко вбив Сенах?

У розпорядженні прокурора є ще один доказ — не менш цінний, не менш важливий. Він полягає в тому, що, як це було дослівно сказано, «Назаренко збирався стати господарем будинку, про що він сам говорив Сенах». Твердячи це, прокурор послався на показання Людмили Викової. Отже, знову представник родини Викових. Але забудемо про це на хвилину. Припустимо, що ці показання йдуть з чистого джерела. Бикова Людмила розповіла, що одного разу в її присутності Назаренко і Сенах пили горщку. Сенах попросила його налити їй ще одну чарку, але він відмовився це зробити. Тоді Сенах вилаяла Назаренка і сказала, що не буде давати йому грошей на горілку. А він нібито відповів, що він їй покаже, коли через місяць або два стане господарем.

Правда, невідомо, господарем чого збирався стати Назаренко. Але припустимо, що він збирався стати господарем її, Сенах, будинку. При­пустимо, що він, посварившись із Сенах з-за чарки горілки, сказав їй, що, коли він буде господарем будинку, то він їй покаже, або «тоді їй буде досить погано».

Припустимо, що Бикова, розповідаючи про цю розмову, нічого не вигадала і нічого не перекрутила. Отже, він перш за все повинен був стати господарем будинку, а вже потім щось показувати Сенах. Але хазяїном будинку він не став.

Виходить, що основне, чого він прагнув, не сталося. В чому ж тоді доказовий сенс цього факту?

З свого арсеналу обвинувач черпає ще один доказ, і виявляється, що за кілька місяців до вбивства Сенах, у січні 1951 р., коли Сенах хворіла і знаходилась у ліжку, Назаренко намагався умертвити її за допомогою чаду, для чого він поклав у духовку печі шматок сала.

Джерело інформації — Бикови — Конон і Катерина, тобто рідна сестра покійної та чоловік цієї сестри, тобто спадкоємці Сенах, ті, хто негайно оволодів усім майном вбитої, у тому числі будинком і садом.

Особливо цікаво те, що про цей замах на задушення Сенах Бикова Катерина забула розповісти під час свого першого допиту, 29 жовтня 1951 р., а згадала тільки під час другого допиту — 24 грудня 1951 р. Про це саме тоді ж почав розповідати і її чоловік, Биков Конон.

_________ Судова промова адвоката С. Б. Любітова ___________

Тільки вони, лише вони — і більше ні жодна людина — знають про цю «чадну» історію.

Але навіть їй, Виковій Катерині, яка живе тепер у будинку Сенах, тільки після ночі на 12 серпня стало зрозуміло, що сало було покладене у січні в духовку з метою удушити Сенах.

По справі було допитано багато свідків, багато сусідів покійної Се­нах. І всі вони — Микитько, Підцерковна, Шкільна — показали, що ніко­ли Сенах нічого не розповідала їм про історію з салом і чадом, хоча вона була дуже одверта і не приховувала від знайомих і сусідів подробиці свого родинного життя.

Обивательські шепотіння, звичайна плітка, яку розповсюджують зацікавлені люди і яку не підтверджують люди сторонні, подається як безперечний доказ, що 11 серпня 1951 р. Назаренко вбив Сенах.

Але всього цього мало. Нам говорять ще про один побічний доказ, який викриває Назаренка: доводять, що він, тільки він вбив Сенах. Цей доказ полягає ось у чому: Назаренко прийшов додому, квартира була зачинена, а Людмила Викова сиділа біля воріт, чекаючи тітку свою Се­нах; він не пішов у квартиру, не відчинив дверей, а сидів налаві і приго­щав фруктами Люду Викову.

Це, так би мовити, доказ підозрілої поведінки, від якої прямісінький шлях до формулювання тези про вчинення Назаренком вбивства.

Абсолютно неможливо зрозуміти, чому саме така поведінка є до­казом того, що Назаренко вбив Сенах.

Якщо він насправді її вбив, то йому вигідно було, заставши у дворі Люду Викову, в її присутності відчинити двері квартири, разом з нею зайти в приміщення і «знайти» труп. Адже тоді ж Люда Викова була б свідком того, що вона разом з дядьком Назаренком зайшла до квартири і побачила, що тітка Сенах мертва.

Назаренко запевняє, що він не входив до квартири, бо у нього не було ключа. Він пояснює, що разом з Людмилою Виковою сидів у дворі, чекаючи повернення Сенах. Пояснення цілком вірогідні, природні. Але йому не вірять.

Він сидить на лаві склавши руки, потім рве траву, потім збирає фрук­ти і пригощає ними Люду Викову, а прокурор вбачає в звичайній по­ведінці людини щось дуже підозріле, а це підозріння подає як ще один доказ його провини.

Обвинувач посилається ще на одну підозрілу, на його погляд, обста­вину: Назаренко, знайшовши вночі труп Сенах, зчинив галас, але не повідомив органи влади, а спочатку закликав сусідку Шкільну і попроч сив її поворушити вбиту, і тільки після цього повідомив про вбивство Сенах свого сусіда — міліціонера Журбу.

_________ Судова промова адвоката С. Б. Любітова --------------------

Тут все, буквально все вражає. Людина бачить труп своєї дружини і здіймає галас — це здається підозрілим. На цей галас прибігає сусідка Шкільна, і Назаренко просить її доторкнутися до Сенах — може вона ще жива, може її можна врятувати, — але й це повертається проти нього. На галас Назаренка прибігає сусід — міліціонер Журба, який нака­зує нікого у квартиру не пускати, а сам біжить у міліцію, щоб повідоми­ти про цей жахливий випадок, але підсудному закидають навіть і те, що він не повідомив органи влади. Чудні доводи, що й сказати!

А втім, в справі вони не поодинокі. Адже за матеріалами поперед­нього слідства доказом винності підсудного у вбивстві Сенах було те, що він, Назаренко, нібито плакав, а сліз не було видно. Ці глибокодумні спостереження свідка Журби були записані слідчим до протоколу допи­ту. Але в суді Журба ствердив, що Назаренко був дуже схвильований, а сліз не було видно на його обличчі, оскільки електричного світла на вулиці немає й там вночі тьма кромішня. В цій темряві не тільки сліз на обличчі людини не побачиш — інколи і самої людини не помітиш.

Після судового слідства «підозрілий плач» і «сльози, яких не бачи­ли» перестали бути доказом винності Назаренка. Але те, що він, поба­чивши труп, здійняв галас, попросив Шкільну поворушити труп і, вби­тий несподіваним горем, не побіг сам до міліції, а надав цю можливість молодому і здоровому міліціонеру Журбі, це все, на думку прокурора, продовжує залишатися доказом винності Назаренка.

Але є ще й інші, на думку обвинувача, докази винності підсудного у вбивстві Сенах. Черговий доказ полягає в тому, що на правому пе­редпліччі Назаренка знайдено кілька синяків. Нам кажуть, що ці синяки, мабуть, є наслідком боротьби з Сенах під час вбивства.

Відомо, що Назаренко робітник. Він займається виготовленням відер, на роботі весь час має справу з залізом та бляхою, вдома теж займається фізичною працею. Ці синяки могли з'явитися від мільйона різних при­чин, але з них необгрунтовано і штучно вибирають тільки одну — пе­редсмертну боротьбу Сенах з Назаренком.

Якість доказів, як бачимо, нікчемна, але кількість їх досить велика. Ось ще один: у Назаренка знайдено ніж, лезо якого розміром підходить до рани, до отвору в черепі Сенах. Нам кажуть: ймовірно, що він вбив Сенах цим ножем.

Але питання стоїть для юриста так: вбито Сенах цим ножем чи та-ким-ножем?

Таких ножів — стандартних, складних великого розміру — мільйо­ни. Отже, кожний власник такого ножа може бути під підозрою.

_________ Судова промова адвоката С. Б. Любітова ----------------

Нарешті, якщо мова йде тільки про відповідність розміру леза ножа розміру рани, то це ж взагалі нічого не доводить, бо всі існуючі на світі маленькі і середні ножі, не тільки складні, можуть ввійти в рану на черепі, з тією лише різницею, що маленькі ввійдуть глибше (далі), а великі — зупиняться ближче до вхідного отвору. А є одна, хоча б одна індивіду­альна ознака цього ножа у рані? Експертиза відповідає: ні!

Товариші судці, ми з вами бачили цей ніж — старий, вищерблений. Легко зрозуміти, що на такому ножі обов'язково повинні були зберегтися сліди крові, якщо тільки ним, цим ножем, вчинене вбивство. Але другий акт експертизи стверджує, що саме на цьому ножі немає слідів крові.

Нам рекомендують ще один доказ — одинадцятий. Він полягає в тому, що на подвір'ї знайшли закривавлені шматки сорочки Назаренка.

На думку прокурора, подія відбувалась так: Назаренко під час вбив­ства був одягнений у цю сорочку, у боротьбі з Сенах сорочку розірвали і кров вбитої потрапила на неї, а потім Назаренко заховав шматки сороч­ки в своєму ж подвір'ї, мабуть, скажемо ми від себе, для того, щоб їх могли швидше знайти.

Висновком експертизи встановлено, що рукав і комір сорочки за­гальних ліній розриву не мають. Це значить, що сорочку не було розір­вано одним ривком, тобто під час боротьби.

Ми бачили цю сорочку на вашому столі, товариші судді, серед інших речових доказів. Це старе лахміття, яким вже давно не користуються.

Свідок Шкільна показала, що вона багато часу тому бачила на підсуд­ному цю сорочку. Навіть Бикова Катерина показала, що бачила на ньо­му цю сорочку рік тому.

Слід поміркувати над таким питанням: якщо б Назаренко справді вбив Сенах і на старих шматках його сорочки була кров, то чи став би він ховати ті шматки в своєму подвір'ї, де їх так легко виявити.

І ще: кому вигідно було «заховати» сорочку Назаренка так, щоб, по-перше, її знайшли, а по-друге, щоб це можна було використати як доказ проти Назаренка!

Адже у справі встановлено, що шматки сорочки знайшли тільки 13 серпня, а також встановлено, що 12 і 13 серпня у будинку весь час пере­бував, охороняючи майно своєї дружини, Биков Конон. Шматки сороч­ки легко можна було підсунути у перше-ліпше місце на подвір'ї, щоб потім на ці шматки звернути увагу слідчих. Адже так було й насправді.

Те, що повністю реабілітує підсудного, в очах прокурора є доказом його винності.

І, нарешті, останній доказ — самий нікчемний і жалюгідний з усіх нікчемних і жалюгідних — він полягає в тому, що на подвір 'ї є злі собаки, які хліба у сторонніх не беруть. Ідея! Сторонні люди не мали змоги зайти на подвір'я, а тому вбивцею є Назаренко.

_______ Судова промова адвоката С. Б. Любітова ___________

При цьому забувають, що, крім Назаренка, були ще свої. Адже свідок Підцерковна показала, що Биков Конон не боявся собаки і спокійно хо­див по подвір'ю.

При цьому забувають і те, що в день вбивства Сенах собаки взагалі не було на подвір'ї біля будинку, а був на віддалі, охороняючи садок.

Слідчий, який проводив слідство у справі, вважав навіть за потрібне провести спеціальний експеримент, присвячений з'ясуванню й розв'я-занню такого важливого й актуального питання, чи гавкають дворові собаки та чи беруть вони хліб від чужих людей.

Скільки зусиль витрачають на те, щоб перевірити, чи гавкають злі собаки (ніби без цього «дотепного» експерименту невідомо, що гавка­ють), а ось негайно провести обшук у тих, кому вигідна смерть Сенах, хто стає її спадкоємцем і оволодіває всім її майном — на це, мабуть, часу не вистачило. За хвилюючими турботами про перевірку собачого гавкання недобачили головного.

Ось і все, ось і всі докази винності Назаренка. Ці докази нічого не доводять, вони ні в чому не викривають підсудного, нікчемність цих доказів цілком очевидна.

Дозвольте поставити перед вами останнє запитання — коли, саме в який час доби 11 серпня сталося вбивство Сенах?

У цій справі питання про час вбивства є вирішальним. Обвинуваль­ний висновок вирішує його дуже просто: Назаренко вбив Сенах між 12 год. 20 хв. і 12 год. 40 хв.

Ідея така: під час обідньої перерви Назаренко йде додому, вбиває Сенах, а потім повертається на роботу і продовжує спокійнісінько пра­цювати.

На думку автора обвинувального висновку, він міг за 20 хв. дійти з роботи до будинку Сенах, вбити її, навести порядок у своєму туалеті і по­вернутися знову до місця роботи. Легкість рухів у цієї літньої люди-ни-вбивці повинна бути незвичайною!

В обвинувальному висновку написано: «Слідством встановлено, що за 20 хв. Назаренко міг пройти відстань від приміщення артілі до будинку Сенах. Після вчинення вбивства Назаренко закрив приміщення на ключ і повернувся на роботу».

Але справа в тому, що робітник Тищенко бачив Назаренка в артілі вже після перерви, о 12 год. 45 хв., значить, якщо він навіть був відсутній, то не більше 45 хвилин. На дорогу в обидва кінці йому потрібно, на думку автора обвинувального висновку, 40 хвилин. Отже, на вбивство Сенах, на туалет, на те, щоб заховати шматки сорочки, зачинити двоє дверей і інше йому відведено всього лише п'ять хвилин.

_________ Судова промова адвоката С. Б. Любітова -------------------

Скажемо відверто, що цього замало навіть для професіонального вбивці. А ці п'ять хвилин відведені літній людині, якій пішов сьомий деся­ток, якого ми з вами бачимо на лаві підсудних і тому не можемо зрозу­міти твердження автора обвинувального висновку.

Вам, товариші судді, обвинувачення не подало жодного доказу вин-ності Назаренка. Захист Назаренка подав вам ряд міркувань, які ви­ключають його винність.

З самого початку, буквально з першої хвилини, слідство пішло по­милковим, примітивним шляхом. Є у Сенах фактичний чоловік, у нього є кохана, він бажає заволодіти будинком, і з цією метою вбиває Сенах.

Правда, під час вбивства Сенах Назаренко був на роботі, але цю перешкоду усувають надзвичайно легко, наділяючи підсудного якостя­ми скорохода і заплічних справ майстра.

Правда, йому безглуздо вбивати Сенах тому, що не він, а Бикови одержують у спадщину будинок, але й цю перешкоду легко усувають посиланням на те, що він мав намір, мав бажання зареєструвати свій шлюб із Сенах.

Правда, ані на ножі, ані на руках, ані на одязі підсудного немає слідів крові, але й цю перешкоду усувають дуже легко: мовчанням.

Повинні були перевірити всі можливі версії. Треба було негайне» перевірити справжніх спадкоємців, не обмежуючись перевіркою уяв­ного спадкоємця.

На жаль, цього не зробили. Ніякі інші версії — законні, розумні — не перевіряють. Обрали одну версію — найнесерйознішу — і за неї вперто, міцно тримаються, їй все підпорядковують, в неї все втискують.

Не наша з вами провина, що справжній вбивця або вбивці не знай­дені. На цій лаві, на лаві підсудних, ніхто нікого не заступає. Назаренко опинився на лаві підсудних без будь-яких підстав для цього. Ось чому він повинен бути виправданий.

І. О. Булінський

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

БУЛІНСЬКИЙ Ілля Омелянович народився 1914 р. в м. Борщів Станіславської (тепер — Іва­но-Франківської) області в сім'ї службовця. Після закінчення Самбірської гімназії 1933 р. поступив на юридичний факультет Львівського університе­ту, який закінчив 1937 р., отримавши диплом магістра права. В 1947 р. зарахований до Дрого­бицької колегії адвокатів. Після успішного стажу­вання у 1948 р. його було направлено на роботу завідувачем юридичної консультації Устрицького району Дрогобицької області. У зв'язку з реор­ганізацією області І.О. Булінського було переведе­но до Львова в юридичну консультацію № 3 Ле­нінського району.

І. О. Булінський успішно здійснював захист у кримінальних справах і представництво у ци­вільних справах. Свої промови він ретельно готу­вав, уміло використовуючи у них афоризми, при­слів'я. Добре володів німецькою, польською, фран­цузькою, українською та російською мовами.

З 1950 р. впродовж багатьох років був членом комісії з перевірки якості роботи адвокатів Львів­ської обласної колегії.

Промови І.О. Булінського в суді знайшли ви­соку оцінку юридичних кіл Львівщини. Натхнен­ною багаторічною працею адвоката він завоював визнання й авторитет своїх колег.

Помер І. О. Булінський 17 березня 1965 року.

_________ Судова промова адвоката І. О. Булінського__________

СУДОВА ПРОМОВА

Поиск по сайту: