Члена Чернігівської обласної

Колегії адвокатів

А. П. КОПІЙЧЕНКА

На захист Мороза

(1956 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

22 липня 1950 р. житель с Лиски Прилуцького району Чернігівської області, Саверський Андрій, заявив у сільраду про зникнення його 24-річної дочки Саверської Надії, кладовщиці колгоспу ім. Борців Рево­люції, яка проживала разом з батьком. За заявою Саверського, дочка його напередодні не повернулася додому після роботи. В зв'язку із зник­ненням Саверської почалося слідство.

У перших своїх показаннях слідчим органам Саверський висловив припущення, що дочку його вбили особи, які були невдоволені призна­ченням її на посаду кладовщиці, і подав два анонімних листи з погроза­ми, нібито одержаними нею незадовго до зникнення. При цьому Са­верський висловив упевненість, що труп дочки слід шукати в колодязі, розташованому поблизу їх садиби.

Уважним дворазовим дослідженням колодязя, проведеним слідчи­ми органами, труп у колодязі не був виявлений. Через 10 днів Саверсь­кий повідомив, що він сьогодні знайшов труп дочки у тому самому колодязі. Заява Саверського цього разу підтвердилась, труп витягли й пізнали в ньому Надію Саверську, яка зникла.

За висновком судово-медичної експертизи смерть Саверської наста­ла від асфіксії. Ніяких слідів насильства на тілі небіжчиці не виявлено, про­те в ротовій порожнині виявлена тістоподібна маса. Такою самою масою забруднене ліве плече й волосся на лівому виску, а також зовнішні час­тини носових отворів. За висновком експертизи, труп лежав у колодязі недовгий час. Смерть сталася, безперечно, не від потоплення. Експерти дійшли висновку, що смерть була насильницькою і сталася від задушення внаслідок накладання пов 'язки з тканини, на якій було житнє борошно.

За обвинуваченням в умисному вбивстві Саверської на підставі побічних доказів були віддані до суду за п. «а» ст. 138 КК УРСР Мороз, Соболь, Гречка Павло і його син Гречка Олексій.

Вироком народного суду Прилуцького району від 13 січня 1951 р. всі перелічені особи були визнані винними і засуджені до тривалих строків

_____ Судова промова адвоката А. 77. Копійченка________________________

позбавлення волі. За касаційними скаргами засуджених Чернігівський обласний суд щодо засуджених Гречки Павла та Гречки Олексія вирок скасував і справу закрив за недостатністю зібраних доказів. Вирок щодо Мороза і Соболя був залишений у силі.

У 1954 р. за протестом Прокурора УРСР в зв'язку з новими обстави­нами вирок народного суду й ухвала судової колегії обласного суду Вер­ховним Судом УРСР були скасовані в повному обсязі й справа поверне­на на дослідування.

Після дослідування Мороз, Соболь і Гречка Павло знову були віддані до суду за п. «а» ст. 138 КК УРСР.

Вироком народного суду м. Прилук 30 липня 1955 р. Мороз, Со­боль і Гречка були засуджені за п. «а» ст. 138 КК УРСР до тривалих строків позбавлення волі. Обласний суд касаційні скарги засуджених відхилив. За скаргою у порядку нагляду справу витребував Генераль­ний Прокурор СРСР, який вніс протест на згаданий вирок народного суду і ухвалу Чернігівського обласного суду до Верховного Суду УРСР.

30 жовтня 1956 р. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду УРСР протест Генерального Прокурора задовольнила, вирок і ухва­лу скасувала, а саму справу закрила за недоведеністю вини підсудних.

ПРОМОВА АДВОКАТА А. П. КОПІЙЧЕНКА*

Товариші судці!

П'ять років тому, 23 липня 1950 р., громадяни с Лиски були схвильо­вані чуткою про зникнення Наді Саверської, скромної і милої дівчини, яка виросла в цьому селі й недавно була призначена кладовщицею кол­госпу ім. Борців Революції.

По селу пішли тривожні чутки, але всім хотілося вірити, що Надя жива, що вона несподівано кудись поїхала, нікого про це не попередив­ши, що нічого поганого з нею не трапилося.

Непомітно минали дні, повні напруженої праці,— стояли жнива,— а Надя все не поверталася. Через десять днів у колодязі поблизу будинку, де вона жила, був знайдений її труп. Для всіх стало очевидним, що Надю вбито, що чиїсь злочинні руки знищили молоде життя в розквіті сил. Глибокий сум сповнив серця її односельчан і товаришів по колгоспу.

Минуло п'ять довгих років з дня трагічної загибелі Надії Саверської, але спогад про цей злочин продовжує викликати сум і обурення її одно­сельчан, як і у нас, учасників цього процесу.

Священним є життя людей. Закон охороняє людину від будь-якого зазіхання на її життя і здоров'я, на її честь і свободу. Убивство, умисне * Промову виголошено при повторному розгляді справи.

_________ Судова промова адвоката А. 77. Копійченка___________________

позбавлення життя є найтяжчим злочином. Закон вимагає, щоб обви­нувачення громадянина у вчиненні злочину грунтувалося на безпереч­них доказах, щоб не було судових помилок, щоб ніхто не був засуджений за злочин, якого він не вчинив.

Чи зібрані такі докази щодо підсудних і, зокрема, щодо мого підза­хисного Мороза, якому обвинувальний висновок і скасований вирок приписує головну роль у вбивстві Саверської?

Я тверджу, товариші судді, що ці висновки грунтуються не на доказах, а на припущеннях, на яких не можна будувати обвинувального вироку.

Я зобов'язаний нагадати вам, що Верховний Суд республіки, скасу­вавши перший вирок, прямо вказав у своїй ухвалі, що засудження Мо­роза та інших обвинувачених грунтувалося не на конкретних доказах, а на припущеннях, і надіслав справу на дослідування для того, щоб усі обставини справи були перевірені й щоб обвинувачення грунтувалося на конкретних доказах.

Чи виконана ця ухвала Верховного Суду республіки? Чи зібрані те­пер такі докази?

Ні, товариші судді! Слідчі органи доклали багато зусиль, щоб з'ясу­вати цю справу. Що тільки не було зроблено! В справі проведено дві судово-медичні експертизи, ексгумовано труп Саверської, досліджено анонімні листи, нібито одержані Саверською, з проведенням графічної експертизи, багаторазово робилися місцеві огляди, складалися схеми і плани місцевості, було допитано понад сто свідків, перевірено і дослід­жено кожний крок підсудних, кожний їх вчинок — проте обвинувачення проти Мороза та інших, як і раніше, грунтується на припущеннях.

Мороз обвинувачується за п. «а» ст. 138 КК УРСР, тобто в умисно­му вбивстві, вчиненому з підлих мотивів. Обвинувачення твердить, ніби він був невдоволений призначенням Саверської на посаду кладовщиці колгоспу тому, що Саверська відмовлялася видавати йому безплатно продукти з комори колгоспу. Така є версія обвинувачення щодо Моро­за. Соболь і Гречка, хоч і не мали особистих мотивів для вбивства Са­верської, проте взяли в ньому участь через солідарність з Морозом.

Погодьтеся, товариші судді, що ця конструкція вкрай наївна. Двое людей, які займали керівні посади, обвинувачуються в тому, що вони без будь-яких особистих мотивів, тільки через дружні стосунки з Моро­зом чинять найтяжчий злочин — убивство!

Та чи були насправді якісь мотиви для вбивства у Мороза?

У справі встановлено, що Мороз з 1945 р. протягом п'яти років переобирався на посаду голови сільради. За ці роки змінювалося керів­ництво колгоспом, змінювався і штат кладовщиків. Усіх їх допитали на слідстві й на суді, і жоден з них не підтвердив, що Мороз намагався коли-

---------------- Судова промова адвоката А. П. Копійченка___________

небудь незаконно користуватися будь-якими благами з колгоспної комори. А в перші післявоєнні роки, коли зруйноване господарство тільки відбудо­вувалося, всі, в тому числі й Мороз, відчували певні труднощі. І якщо Мо­роз у ті часи не намагався використати своє становище й брати які-небудь продукти в колгоспі незаконно, то які є підстави гадати, що в 1950 р. Мороз при його службовому і матеріальному становищі став на шлях дрібних поборів і, заради можливості одержувати безперешкодно продукти, вбив кладовщицю, яка нібито перешкоджала йому в цих намірах?

Таке припущення не має ніякого підтвердження в усій поведінці й способі життя Мороза. Чи подало обвинувачення хоч будь-який доказ на підтвердження цієї версії? Ні, товариші судді. Воно не змогло нічим підкріпити своє припущення, крім посилання на сумнівні анонімні за­писки з погрозами, нібито одержаними Саверською за кілька днів до убив­ства. Заслуговує на увагу те, що саме одержання цих записок Саверською нічим не встановлено, вона нікому про них не говорила, нікому не пока­зувала. Ці записки були подані її батьком, і сама поява цих записок викли­кає серйозний сумнів. Дослідження криміналістичної експертизи приве­ло до непевного висновку. Ці записки були написані друкованим шриф­том, їх важко досліджувати. Експертиза, встановивши елементарні риси схожості і розбіжності почерку, визнала, що вона не має достатніх даних для висновку, що ці записки написані Морозом. Проте юна і не виключає такої можливості. Доказова сила такого висновку дорівнює нулю.

Цілком очевидно, що у Мороза, якби він справді був ініціатором цих записок, у всякому разі вистачило б розуму не писати їх самому. Отже, вони не могли бути написані ним власноручно.

Голові сільради доводиться підписувати сотні документів і довідок, і в умовах невеликого села його почерк усім знайомий. Отже, ці записки, які своїм змістом ні в чому не викривають Мороза, ніяк не можуть правити за доказ наміру Мороза усунути Саверську. Ніяких інших до­казів, які підтверджували б зацікавленість Мороза в усуненні Саверсь­кої, обвинувачення не має.

Отже, слідчі органи не змогли довести саму основу обвинувачення, наявність мотивів убивства Саверської Морозом.

Версія обвинувального висновку про вчинення Морозом убивства Саверської з помсти за відмову задовольняти його корисливі вимоги не тільки не знайшла підтвердження, не тільки є логічно необгрунтованою, а й прямо спростовується показаннями ряду свідків про те, що Мороз ніколи не займався поборами і не ставив ніяких вимог до попередників Саверської видавати йому які-небудь продукти. Нічим не підтверджені такі вимоги щодо Саверської, яка працювала на посаді кладовщиці лише один місяць. Отже, основна теза обвинувачення — існування, нібито,

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка-------------------

корисливих мотивів у Мороза — цілком спростовується, і вся схема обвинувачення розпадається.

Але звернемося до обставин, які передували загадковому зникнен­ню Саверської, і до доказів, поданих обвинуваченням на підтвердження провини Мороза.

За версією обвинувачення, Саверську було вбито близько 12 год. ночі біля її будинку. Тим часом з показань свідків ми знаємо, що Са-верська повернулася додому до 12 год. ночі. Так, свідок Заяць Дмитро підтвердив, що Саверська близько 11 год. ночі зачинила комору і пішла додому. На відстані 100—150 метрів від свого будинку вона зустріла групу молоді, серед якої був Гречка Олексій, Денисенко і Неділько. По­стоявши з ними близько години, Саверська послалася на втому і попря­мувала додому. Вся група молоді лишалася на тому місці, звідки пішла Саверська, ще не менш як півгодини. 100—150 метрів відстані до дому; Саверська, навіть коли вона йшла повільно, могла пройти максимум за п'ять хвилин. Ніякого шуму, заклику про допомогу або інших підозрілих; звуків ніхто з групи молоді не чув. Якби над Саверською було вчинене якесь насильство, воно не могло б не викликати шуму, який на такій невеликій відстані в нічну пору, звичайно, почули б товариші, від яких вона щойно пішла. Отже, Саверська благополучно дійшла додому, і подія сталася з нею не по дорозі, а після того, як вона прийшла додому. Ці обставини примушують серйозно сумніватися в правдивості тверджен­ня її батька Саверського Андрія про те, що дочка його в той вечір додому не повернулася.

Основним доказом, який нібито викриває Мороза, є те, що в ніч зникнення Саверської Мороз брав у колгоспі коня під приводом виїзду в поле для перевірки охорони колгоспного врожаю. За версією обвинува­чення, Мороз ніколи раніше не виїздив уночі в поле і, отже, кінь був йому потрібний для того, щоб перевезти труп Саверської. Проте це тверд­ження було спростоване ще на попередньому слідстві. Свідки Неділько, Соболь, Коломієць та інші підтвердили, що в ніч на 19 липня було вста­новлено кілька випадків розкрадання зерна в колосках на полі. Навряд чи треба пояснювати, що голова сільради не міг поставитись байдуже до цих сигналів. Адже він, як керівник місцевого органу, передусім му­сить піклуватися про збереження загальнонародної власності — свя­щенної і недоторканної основи нашого суспільства.

Допитом ряду колгоспних сторожів установлено, що Мороз в цю ніч справді об'їздив артільні поля, перевіряв, як сторожі несуть охорону, розмовляв з ними й давав їм вказівки. З допиту цих свідків було встанов­лено, що Мороз в ту ніч не вперше перевіряв охорону, що він і раніше не раз перевіряв уночі пости й об'їздив поля. Згідно з показаннями цих

---------------- Судова промова адвоката А. П. Копійченка__________

небудь незаконно користуватися будь-якими благами з колгоспної комори. А в перші післявоєнні роки, коли зруйноване господарство тільки відбудо­вувалося, всі, в тому числі й Мороз, відчували певні труднощі. І якщо Мо­роз у ті часи не намагався використати своє становище й брати які-небудь продукти в колгоспі незаконно, то які є підстави гадати, що в 1950 р. Мороз при його службовому і матеріальному становищі став на шлях дрібних поборів і, заради можливості одержувати безперешкодно продукти, вбив кладовщицю, яка нібито перешкоджала йому в цих намірах?

Таке припущення не має ніякого підтвердження в усій поведінці й способі життя Мороза. Чи подало обвинувачення хоч будь-який доказ на підтвердження цієї версії? Ні, товариші судді. Воно не змогло нічим підкріпити своє припущення, крім посилання на сумнівні анонімні за­писки з погрозами, нібито одержаними Саверською за кілька днів до убив­ства. Заслуговує на увагу те, що саме одержання цих записок Саверською нічим не встановлено, вона нікому про них не говорила, нікому не пока­зувала. Ці записки були подані її батьком, і сама поява цих записок викли­кає серйозний сумнів. Дослідження криміналістичної експертизи приве­ло до непевного висновку. Ці записки були написані друкованим шриф­том, їх важко досліджувати. Експертиза, встановивши елементарні риси схожості і розбіжності почерку, визнала, що вона не має достатніх даних для висновку, що ці записки написані Морозом. Проте вона і не виключає такої можливості. Доказова сила такого висновку дорівнює нулю.

Цілком очевидно, що у Мороза, якби він справді був ініціатором цих записок, у всякому разі вистачило б розуму не писати їх самому. Отже, вони не могли бути написані ним власноручно.

Голові сільради доводиться підписувати сотні документів і довідок, і в умовах невеликого села його почерк усім знайомий. Отже, ці записки, які своїм змістом ні в чому не викривають Мороза, ніяк не можуть правити за доказ наміру Мороза усунути Саверську. Ніяких інших до­казів, які підтверджували б зацікавленість Мороза в усуненні Саверсь-кої, обвинувачення не має.

Отже, слідчі органи не змогли довести саму основу обвинувачення, наявність мотивів убивства Саверської Морозом.

Версія обвинувального висновку про вчинення Морозом убивства Саверської з помсти за відмову задовольняти його корисливі вимоги не тільки не знайшла підтвердження, не тільки є логічно необгрунтованою, а й прямо спростовується показаннями ряду свідків про те, що Мороз ніколи не займався поборами і не ставив ніяких вимог до попередників Саверської видавати йому які-небудь продукти. Нічим не підтверджені такі вимоги щодо Саверської, яка працювала на посаді кладовщиці лише один місяць. Отже, основна теза обвинувачення — існування, нібито,

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка-------------------

корисливих мотивів у Мороза — цілком спростовується, і вся схема обвинувачення розпадається.

Але звернемося до обставин, які передували загадковому зникнен­ню Саверської, і до доказів, поданих обвинуваченням на підтвердження провини Мороза.

За версією обвинувачення, Саверську було вбито близько 12 год. ночі біля її будинку. Тим часом з показань свідків ми знаємо, що Са-верська повернулася додому до 12 год. ночі. Так, свідок Заяць Дмитро підтвердив, що Саверська близько 11 год. ночі зачинила комору і пішла додому. На відстані 100—150 метрів від свого будинку вона зустріла групу молоді, серед якої був Гречка Олексій, Денисенко і Неділько. По­стоявши з ними близько години, Саверська послалася на втому і попря­мувала додому. Вся група молоді лишалася на тому місці, звідки пішла Саверська, ще не менш як півгодини. 100—150 метрів відстані до дому; Саверська, навіть коли вона йшла повільно, могла пройти максимум за п'ять хвилин. Ніякого шуму, заклику про допомогу або інших підозріли звуків ніхто з групи молоді не чув. Якби над Саверською було вчинене якесь насильство, воно не могло б не викликати шуму, який на такій невеликій відстані в нічну пору, звичайно, почули б товариші, від яких вона щойно пішла. Отже, Саверська благополучно дійшла додому, і подія сталася з нею не по дорозі, а після того, як вона прийшла додому. Ці обставини примушують серйозно сумніватися в правдивості тверджен­ня її батька Саверського Андрія про те, що дочка його в той вечір додому не повернулася.

Основним доказом, який нібито викриває Мороза, є те, що в ніч зникнення Саверської Мороз брав у колгоспі коня під приводом виїзду в поле для перевірки охорони колгоспного врожаю. За версією обвинува­чення, Мороз ніколи раніше не виїздив уночі в поле і, отже, кінь був йому потрібний для того, щоб перевезти труп Саверської. Проте це тверд­ження було спростоване ще на попередньому слідстві. Свідки Неділько, Соболь, Коломієць та інші підтвердили, що в ніч на 19 липня було вста­новлено кілька випадків розкрадання зерна в колосках на полі. Навряд чи треба пояснювати, що голова сільради не міг поставитись байдуже до цих сигналів. Адже він, як керівник місцевого органу, передусім му­сить піклуватися про збереження загальнонародної власності — свя­щенної і недоторканної основи нашого суспільства.

Допитом ряду колгоспних сторожів установлено, що Мороз в цю ніч справді об'їздив артільні поля, перевіряв, як сторожі несуть охорону, розмовляв з ними й давав їм вказівки. З допиту цих свідків було встанов­лено, що Мороз в ту ніч не вперше перевіряв охорону, що він і раніше не раз перевіряв уночі пости й об'їздив поля. Згідно з показаннями цих

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка__________

свідків, об'їзд Морозом постів тривав з 23 годин 21 липня до 2 годин 22 липня. Так, свідок Коломієць підтвердив, що Мороз відвідав його пост, розташований за два кілометри на південь від села, на початку 24 години. За показаннями свідка Неділька Мороз десь опівночі прибув до його по­ста. Пів на першу ночі Мороз був на ділянці сторожа Денисенка, звідки попрямував на ділянку Соболя. Інші свідки підтвердили, що Мороз при­їздив до них між першою і другою годинами ночі. Показання цих свідків не тільки спростовують твердження прокурора, ніби Мороз брав коня не для об 'їзду постів, а й перетворюються в переконливий доказ алібі Моро­за, оскільки за версією обвинувачення вбивство Саверської сталось опів­ночі, а Мороз в цей час був не менш як за три кілометри від села.

Так висунута обвинуваченням версія була повністю спростована, і в розпорядженні обвинувачення лишився тільки один доказ — показан­ня Віри Савок, несумлінність якої цілком очевидна.

Ви пам'ятаєте, товариші судді, що заява Савок, подана в 1954 р. до сільради, стала підставою для перегляду цієї справи через нововиявлені обставини. Проте, скасовуючи вирок для нового розслідування справи, Верховний Суд УРСР звернув увагу на суперечності в показаннях цього свідка і в своїй ухвалі від 3 вересня 1954 року прямо вказав: «Показання Савок Віри підлягають об'єктивному дослідженню й перевірці їх прав­дивості, бо є суперечливими».

Уважний аналіз показань цього свідка переконує нас у її несумлін­ності. В лютому 1954 р., майже через чотири роки після загибелі Са­верської, Савок уперше розповіла своїм односельчанам, ніби вона ба­чила на власні очі, як в ніч на 22 липня 1950 р. Мороз, Соболь і Гречка несли труп Саверської. При цьому Савок на законні запитання своїх слухачів, чому вона мовчала чотири роки, пояснила, що боялася розпо­відати правду. Кого боялася Віра Савок? Мороз, Соболь і Гречка були засуджені й перебували під вартою. Майже рік був під вартою і Гречка Олексій. Ніхто не перешкоджав Савок з'явитися в слідчі органи ще під час першого розслідування справи і розповісти про такі важливі обста­вини, які могли розплутати цю таємничу справу. Більше того — це був її прямий обов'язок. Чому ж вона цього не зробила? І в чому полягає причина її запізнілого викриття? На це питання ви знайдете, товариші судді, переконливу відповідь у показаннях сина Віри Савок, Савок Івана, який перебуває в рядах Радянської Армії і допитаний за окремою вимо­гою військовим слідчим у квітні 1955 р.

Дозвольте дослівно процитувати частину показань цього свідка: «Моя мати мені розповіла, що, приїхавши в с Лиски в 1954 р., вона посварилася з матір'ю засудженого Мороза. Сварка сталася через те, що мати Мороза позрізала дерева на нашій садибі. Під час сварки мати 58

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка-------------------

Мороза, Мороз Дарина, образила мою матір. Після цього моя матір пішла до голови сільради товариша Авдієнка і заявила, що була очевид­цем вбивства Саверської Морозом. Раніше вона мені ніколи не розпо­відала про те, що бачила, як убили Саверську».

Отже, Віра Савок не розповідала про це нікому, навіть своєму си­нові, боятись якого в неї, звичайно, не було підстав.

Коли тут у присутності Віри Савок прочитали показання її сина, вона намагалася їх заперечувати, заперечувати саму сварку з Мороз Дариною, хоч і визнала, що та справді зрізала дерева на її садибі.

Виникає питання, чому показання Савок майже точно збігаються з обставинами убивства, викладеними в обвинувальному акті, складено­му при першому розслідуванні справи? Причина цього збігу ясна: Са­вок була присутня в залі суду, коли справа розбиралася перший раз, і багаторазово чула в суді версію обвинувачення — це вона сама визнала вчора. Але в той час Савок ще не посварилася з Дариною Мороз, не було в неї почуття помсти, і вона не тільки й слова не говорила про те, що їй відомі обставини убивства, але навіть підписала листа своїх одно­сельчан до обласного суду, в якому було твердження про невинність обвинувачених. Справжність свого підпису на цьому листі, якого ви, товариші судді, їй пред'явили, Савок мусила визнати. Цього підпису вона викреслити не може і, якби ми повірили нинішнім викриванням Савок, нам важко було б оцінити всю глибину її віроломства: очевидець убив­ства підписує звернення до суду про невинність убивць!

Але звернемося до показань Савок, і ви переконаєтеся в їх супереч­ливості. На допиті в прокуратурі вона показала, що в ніч, яка передувала зникненню Саверської, вона ходила в с. Ладан відвідати сина. Чи не здаєть­ся вам, товариші судді, що час для материнських відвідин був обраний трохи незвичайний? І ось по дорозі до сина, недалеко від млина, вона помітила прив'язаного до стовпа рудого коня під сідлом, який належав четвертій бригаді. Подумавши, що хтось збирається обікрасти млин, вона, не дійшовши до третього телеграфного стовпа від коня, злякалась і лягла в канаві при дорозі. Через якийсь час вона побачила, як троє чоловіків несли жінку, тримаючи її за руки й за ноги. Обличчя жінки було повернене вниз. Вона почула крик, але визначити, кричала жінка чи чоловік, вона не може. Несли жінку нібито Мороз, Соболь і Гречка. Вони пройшли повз неї метрів за п'ятдесят і попрямували до прив'яза­ного коня. При їх наближенні кінь занепокоївся, перервав ремінець вуз­дечки й втік. Мороз кинувся його ловити, а Соболь і Гречка понесли жінку до яру. Все це, за її словами, вона бачила, бо ніч була місячна. Тим часом із довідки Гідрометеостанції видно, що ніякого місяця в ніч з 21 на 22 липня бути не могло, бо новомісяччя було 25 липня. А безмісячної

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка__________

південної ночі на відстані 100 — 150 метрів не тільки не можна визначити масті та інших прикмет коня, а неможливо за п'ятдесят метрів у темну ніч упізнати людей. Отже, посилання на місяць спростоване. Прилучені вами довідки і показання свідка Радченка та інших викрили Савок в явній брехні: вона не могла вночі йти в с Ладан, щоб побачитися з сином, з тієї простої причини, що син її в 1950 р. там не жив, а жив разом із матір'ю в с Лиски! В одних своїх показаннях Савок твердила, ніби Саверську несли четверо чоловіків і серед них був Олексій Гречка. Тепер вона це категорично заперечує. Свідкові Авдієнку Савок розповідала, нібито Саверська кричала: «Пустіть, я нікому не скажу, завтра ж виїду». Тепер вона це категорично заперечує. Савок посилалася на те, що саме тоді в с Ладан ішли також Саверська Анастасія і Соболь Михайло і що вони теж бачили, як несли Саверську. Проте обидва ці свідки посилання Са­вок не підтвердили і показали, що в с Ладан вони не тільки не ходили, а й не збирались іти і тієї ночі були вдома.

Версія Савок про перервану вуздечку з коня спростовується пока­заннями колгоспного конюха Савицького Тимофія, який твердить, що Мороз здав йому коня з цілою вуздечкою.

Така є цінність показань Савок Віри, багаторазово нею змінюваних і спростованих іншими доказами у справі.

Отже, подані обвинуваченням докази виявилися непереконливими, і будувати на них обвинувальний вирок не можна. Версія обвинувачен­ня не тільки не підтвердилась, але вона має такі прогалини, які прокурор нічим не міг заповнити.

Насправді, як могла Саверська опинитися в ту ніч під владою Моро­за та інших підсудних. Обвинувачення гадає, що дівчину схопили і си­ломіць завели або занесли. Невже здорова, фізично сильна 24-річна дівчи­на не спробувала б захищатися. Тим часом ні на трупі Саверської, ні у тих, хто, як гадають, вкрав її, не знайдено ніяких пошкоджень.

Прокурор нічим не міг пояснити й того, навіщо вбивці, які, за вер­сією Савок, винесли Саверську за межі села, повернулися туди і вкинули труп у колодязь біля садиби небіжчиці. З якою метою вони б ризикували повертатися в село з таким страшним вантажем?

З висновку судово-медичної експертизи відомо, що смерть Саверсь­кої сталася від асфіксії, тобто від задушення, і що в колодязь був уже спущений її труп, причому він лежав там до його знайдення не більше доби. Отже, труп Саверської був десь захований недалеко від будинку. А вбита вона була, безперечно, в такому стані, що не могла чинити опору. Знайдена експертизою в ротовій порожнині тістоподібна маса дала екс­пертам підставу для висновку, що Саверська була задушена шляхом на­кладення пов'язки з тканини, просоченої борошном. Очевидно, таку 60

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка__________

пов'язку могли накласти на Саверську під час сну, оскільки жертва не чинила опору. Ця обставина здається мені надзвичайно істотною, вона цілком підриває версію обвинувачення. Таким способом Мороз та його товариші по лаві підсудних не могли умертвити Саверську, бо це могло бути здійснено лише в приміщенні, а не на сільській вулиці або в полі.

Я закінчив розгляд доказів, поданих до суду обвинувальними орга­нами. Але я не можу не висловити своїх думок про те, хто ж винний у цьому страшному злочині.

Не все було гаразд в сім'ї Саверської. Про це вам розповіли свідки Саверська Ганна, Тарасенко Іван і Тарасенко Уляна — близькі родичі небіжчиці. Вони розповідали вам, що Надія не раз прибігала до них уночі заплакана, в розірваній сорочці й скаржилася, що батько примушує її жити з ним.

Ви знаєте, що Саверська осиротіла п'ять років тому і що батько її не одружився вдруге.

Повідомлені цими свідками факти розкривають глибокий драма­тизм відносин між батьком і дочкою й дуже погано характеризують Саверського Андрія.

Тим часом саме він у перший же ранок зникнення Саверської вису­нув твердження, що її вбито; саме він чомусь одразу вказав на колодязь, гадаючи, що туди вкинули його дочку. Це тоді не підтвердилось, але через десять днів він заявив, що в цей ранок знайшов труп дочки, і він справді опинився в цьому колодязі. За показаннями свідків, Саверський після смерті дочки ні з ким не вступав у розмови, був похмурий і скоро після першого розгляду справи вмер.

Саме він після зникнення Саверської подав анонімні записки з по­грозами на адресу Саверської, записки, про які до її зникнення нікому нічого не говорив.

На жаль, у Саверського Андрія, не взяли зразків почерку, і тому експертиза його не дослідила.

Саверський Андрій, за загальними показаннями, був людиною замкнутою, але з одним чоловіком він дружив. То був Василь Тара­сенко. Заслуговує на увагу те, що Мороз, довідавшись вранці про зник­нення Саверської, негайно повідомив про це начальника Прилуцької міської міліції, висловивши підозру на Василя Тарасенка, який до при­значення Саверської претендував на посаду кладовщика. Зверніться до тексту написаного Морозом повідомлення начальникові міліції, яке знаходиться в справі. У Тарасенка були взяті зразки почерку, і, за вис­новком експертизи, є деякі спільні риси між почерком Тарасенка і накресленням окремих літер в анонімних записках. Тарасенко Василь, не взятий під варту на початку слідства в справі Саверської, з села зник,

_________ Судова промова адвоката А. П. Копійченка___________________

і розшукові його органи слідства, на жаль, не приділили достатньої уваги.

Зовсім не розслідували ще одну важливу обставину. За показання­ми свідків, коли відбувався перший судовий розгляд і суд пішов у нарад-чу кімнату, до секретаря судового засідання підійшла подруга небіжчиці і багатозначно сказала: «Ех, не знають вони, хто вбив Надію!» — і з слізьми на очах пішла з залу. Через два дні цю дівчину знайшли в стайні колгоспу повішеною. Судовий медик констатував самогубство. Чи не­має зв'язку між цією смертю і справою про вбивство Саверської? На жаль, слідство не зважило на всі ці обставини. Лишилися недосліджени-ми і взаємини Надії Саверської з її батьком.

Немає в живих ні Саверської Надії, ні Саверського Андрія. Ми не можемо проникнути в таємницю їхніх відносин, а, можливо, саме в цьо­му був ключ до розкриття цієї трагічної справи.

Багато Мороз за ці роки передумав, але ні разу не просив про поми­лування і, коли його рідні приносили йому в тюрму для підпису прохан­ня про помилування, він відмовлявся їх підписати й відповідав, що милу­вати можна винних, а він не винний ні в чому.

З нетерпінням жде Мороз вашого вироку. Він вірить, що ви розбе­ретеся в цій заплутаній справі й повернете йому честь і свободу.

М.П. Городиський

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

ГОРОДИСЬКИЙ Марсель Павлович наро­дився 1901 р. в Одесі в сім'ї інженера-хіміка. За­кінчив Київську гімназію з золотою медаллю. В юнацькі роки, після навчання у театральній сту­дії, працював актором театру «Соловцов». До війни декілька років керував акторською школою-студією при Київському театрі російської драми.

Згодом М. П. Городиський здобув і філоло­гічну освіту, а в 1924 р. — фах юриста, й відразу був прийнятий до адвокатури. Проявляючи особ­ливо великий інтерес до теорії кримінального права, М. П. Городиський незабаром став досвід­ченим захисником у кримінальних справах. Бага­то років очолював криміналістичну секцію Київ­ської обласної колегії адвокатів, читав цікаві лекції і виступав з доповідями з правових проблем, оби­рався членом президії, заступником голови пре­зидії колегії.

М.П. Городиський — талановитий юрист, відомий адвокат — передавав свій досвід моло­дим адвокатам, навчав їх адвокатській майстер­ності, особливостям ведення захисту в суді, вихо­вував у них відданість професії. Він написав ряд посібників з адвокатської практики. При підготов­ці Науково-практичного коментаря Кримінально­го кодексу УРСР 1969 р. М. П. Городиський був його спецредактором, зробивши значний внесок у його видання. У 60-х роках читав лекції з судово­го ораторського мистецтва на юридичному фа-культеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

М. П. Городиський був високоосвіченою людиною. Продовжуючи адвокатську практику, Марсель Павлович з 1935 р. протягом 20 років

очолював літературну частину Київського театру російської драми ім. Лесі Українки.

М.П. Городиський улюбленій справі віддавав усі набуті знання та майстерність. Він принципово відстоював свою позицію в ім'я справедливого і законного вирішення долі кожного підзахисного.

В 1970 р. М.П. Городиський провів свою ос­танню справу, пов'язану з убивством дівчини. Трьох обвинувачених було засуджено до вищої міри покарання — розстрілу. Вироки обласних судів у цій справі двічі відмінялися. Врешті Вер­ховний Суд УРСР у касаційному порядку вирок відмінив і провадження у справі припинив за не­доведеністю вини. Було висунуто нову версію сто­совно 3., якого було звинувачено за п.п. "є" і "ж" ст. 93 КК УРСР. Слідство велося старшим слідчим з особливо важливих справ Прокурату­ри СРСР, справа розглядалася Верховним Судом УРСР у першій інстанції.

Марсель Павлович захищав 3. і був упевне­ний у його непричетності до вбивства. У скарзі в порядку нагляду він зробив глибокий аналіз усіх доказів і розкрив у них процесуальні порушення, які в кінцевому результаті призвели до судової помилки по відношенню до 3. М.П. Городиський доповідав скаргу в Москві у Верховному Суді СРСР, але не знайшов там розуміння. Повернув­шись в готель, він помер від інфаркту 21 січня 1971р.

Через два роки його наглядову скаргу уважно вивчили і вирок було опротестовано й скасова­но, а справу 3. закрито.

Праця захисника була недаремною. Навіть че­рез два роки після смерті Марселя Павловича його полум'яне слово захистило невинну людину.

________ Судова промова адвоката М. П. Городиського----------------

СУДОВА ПРОМОВА

Поиск по сайту: