металами, такими, як А1, М§, та іншими, а також з лугами та гідроксидами важких металів. Підвищення кислотних властивостей гліколів пов'язане з електроноакцепторним впливом гідроксильних груп за рахунок —/-ефекту (одна гідроксильна група зміщує електронну густину від іншої). При взаємодії з активними металами безводні гліколі утворюють неповні та повні гліколяти:
З купрум (II) гідроксидом гліколі утворюють купрум гліколят — комплексну сполуку синього кольору:
СН2ОН „„_ Н2С—О^ >>- СН2
2 | +Си(ОН)2 -|%^ 2| >< |
СН2ОН "Н2° Н2С—ОС^ X)— СН2
Н
купрум гліколят
Зі збільшенням кількості гідроксильних груп у молекулі кислотні властивості спиртів посилюються. Так, гліцерин має більш виражені кислотні властивості, ніж етиленгліколь. У водному розчині лугу гліцерин легко утворює моногліцерати. При взаємодії з купрум (II) гідроксидом гліцерин утворює купрум гліцерат (розчин синього кольору). Висока розчинність гліцератів у воді пояснюється їх комплексною будовою:
СН2ОН
н\ І
Н2С—ОН Н2С—Ск >>—СН
І он- І X І
2 НС—ОН + Си(ОН)2°" » НС—О^ О—СН2
Н2С—ОН СН2ОН
купрум гліцерат
Взаємодія з галогеноводнями. При взаємодії гліколів з галоге-новоднями (НС1 або НВг) утворюються хлоро- або бромогідрини:
Н2С—СН2"с' » Н2С—СН2
2 , | 2 _н20 2 | | 2
ОН ОН ОН СІ
етиленхлоргідрин
Глава 16
Друга гідроксильна група заміщується на атом галогену важче (доцільно використовувати РС15 або 80С12):
230С12
Н->С СНл
Н2С—СН2
І І
ОН ОН
-2502; -2НС1 _
СІ СІ
При взаємодії гліцерину з галогеноводнями утворюється суміш моно- та дигалогенозаміщених:
Н2С—СН—СН,
II І 2
ОН ОН ОН
на
неї
Н-іС СН—СНі
II І 2
СІ ОН СІ
гліцерин дихлорогідрин
-н2о Н-іС СН—СН->
II І 2
СІ ОН ОН
гліцерин монохлорогідрин
Утворення простих і складних ефірів (етерів і естерів).При взаємодії гліколів зі спиртами, мінеральними або органічними кислотами утворюється два ряди похідних:
а) неповні та повні етери:
к—он; н+ -н2о
Н->С—СН-,
І І 2
он он
Н-,С СН-1
І І
онок
НлС—СНт
І І 2
окок
повний етер
к—он; н+ -н,о
неповний етер
б) неповні та повні естери:
но;мо2
-Н,0
ноімо,
-н2о
Н->С—СН-і
І І 2
он он
Н-іС—СН,
І І 2
02іхЮ 0>ГО2
етиленгліколь динітрат
Н7С—СНл
І І 2
он о>то2
но—с—сн3; н+
НО—С—СН,: Н+
Н9С—СН-)
І І 2
он он
етиленгліколь мононітрат
- Н2С—СН
І І
Н3СОСО ОК
етиленгліколь моноацетат
-н-,о
-НлО
-* н2с—сн2
;і і
Н3СОСО ОСОСН3
етиленгліколь діацетат
Гліцерин утворює три ряди похідних. При взаємодії гліцерину з концентрованою нітратною кислотою (в присутності Н2504) до-
Аналогічно, за жорстких умов утворюється повний оцтовокислий естер гліцерину — гліцеринтриацетат:
ї
? __ * І _ ї
Н,С—О—С—СН3
нс-он + зно-с-енз -^ нс-о-с-енз * зн2о
V
н2с—он
н2с-он
н2с-о-с-сн3
Окиснення а-гліколів.При окисненні а-гліколів утворюється суміш продуктів окиснення:
Н О
Н2С—ОН [о] С [0] СООН
--------- - | ----- - |
Н2С—ОН ^ СООН
Н О щавлева
гліоксаль кислота
Дегідратація етиленгліколю та гліцерину.Під дією водовідніма-ючих реагентів етиленгліколь, як і одноатомні спирти, піддається внутрішньомолекулярній або міжмолекулярній дегідратації. Напрямок дегідратації залежить від умов проведення реакції.
Так, при нагріванні етиленгліколю в присутності концентрованої сульфатної кислоти відбувається міжмолекулярна дегідратація і утворюється циклічний простий діетер — діоксан:
Гліцерин при нагріванні з калій гідросульфітом або іншими водовіднімаючими засобами піддається внутрішньомолекулярній дегідратації з утворенням ненасиченого альдегіду — акролеїну:
КНЗО,; І 8-АЛ |0-8+
Н2С—СН—СН2_н^03 » Н2С—СН=СН—ОН ^=^
он
он
о
ОН ОН
V
іОНН
акролеїн "
Акролеїн (акриловий альдегід) являє собою рідину з їдким, задушливим запахом.
При поліконденсації етиленгліколю з терефталевою кислотою утворюється поліестер — поліетилентерефталат, який використовується для виготовлення синтетичного волокна — лавсану.
о
V
н,с—он
пн2о
"І + п "ЗС
терефталева кислота
о
н2с—он но '
но-[-
сн2—сн2—о—с
-°ін
поліетилентерефталат
ОКРЕМІ ПРЕДСТАВНИКИ
Етиленгліколь (1,2-етандіол) НО—СН2—СН2—ОН.Безбарвна в'язка рідина (т. кип. 197,6 °С; т. пл. -11,5 °С), має густину 1,113 г/мл. Гігроскопічний, змішується з водою та етанолом. Сильно знижує температуру замерзання води й використовується для виготовлення антифризу. Дуже токсичний. Широко використовується для одержання синтетичних волокон.
Гліцерин (1,2,3-пропантриол).Безбарвна сиропоподібна рідина без запаху, із солодким смаком, т. пл. 18 °С, т. кип. 290 °С (з розкладенням). Гігроскопічний, змішується з водою та етанолом в будь-яких співвідношеннях. Застосовується як основа для
Гідроксильні похідні вуглеводнів
мазей та паст, добавка до мил. У великих кількостях гліцерин використовується для одержання нітрогліцерину.
Гліцеринтринітрат(нітрогліцерин). Важка масляниста рідина із солодкуватим пекучим смаком, при нагріванні або ударі вибухає, використовується для виготовлення динаміту. У вигляді розведених спиртових розчинів нітрогліцерин справляє судино-розши-рювальну дію і застосовується в медицині при стенокардії. Випускається також у таблетках із вмістом 0,0005 г речовини.
Виявити гідроксильні групи в діолах і триолах можна за утворенням забарвленого в синій колір розчину комплексної солі куп-руму (див. розд. 16.2.3.).
Для виявлення гліцерину можна скористатися реакцією дегідратації з утворенням акролеїну — речовини з різким подразливим запахом.
Феноли
Фенолами називаються гідроксильні похідні ароматичних вуглеводнів, в яких гідроксильна група знаходиться при атомі Карбону, що входить до складу бензенового циклу. За кількістю гідроксильних груп феноли поділяють на: одноатомні — містять одну групу —ОН (ареноли); двоатомні — містять дві групи —ОН (арендіоли); триатомні — містять три групи —ОН (арентриоли). Феноли істотно відрізняються за своїми фізичними і хімічними властивостями від спиртів. Головною причиною цих відмінностей є різний характер електронної взаємодії гідроксильної групи з вуглеводневим радикалом. У спиртах гідроксильна група зв'язана з атомом Карбону в зр3-гібридизації. За рахунок -/-ефекту гідроксильної групи відбуваються зміщення електронної густини по о-зв'язку та утворення на атомі Оксигену часткового негативного заряду 8-, а на атомі Карбону — часткового позитивного заряду 8+:
$£-\ (-/)
У фенолах атом Оксигену гідроксильної групи звязании з Карбоном ароматичної системи, який перебуває в зр -пбридному стані, і тому поряд з негативним індуктивним ефектом (-/) має місце і позитивний мезомерний ефект (+АГ). Унаслідок мезомерного ефек-
гідроксильні похідні вуглеводнів
он
Глава І
ту відбувається зміщення неподіленої пари електронів атома Ок-сигену до бензенового кільця і на атомі Оксигену виникає частковий позитивний заряд. Такий самий за значенням негативний заряд переходить на ароматичне ядро:
+М> -І
Через те, що для гідроксильної групи мезомерний ефект за силою перевершує індуктивний (+М> -І), сумарний частковий заряд на атомі Оксигену фенольного гідроксилу позитивний, а Оксиген спиртового гідроксилу має частковий негативний заряд.
Другий ряд відмінностей пов'язаний з різною реакційною здатністю вуглеводневих радикалів. Ці відмінності підпорядковуються закономірностям, які характерні і для інших функціональних похідних вуглеводнів аліфатичного та ароматичного рядів.
2-нафтол
с2н5
4-етилфенол, 2-ізопропіл-
4-етилгідроксибензен 5-метилфенол, тимол
он
он
Ізомеріяфенолів зумовлена різним положенням замісників убензеновому ядрі, як це має місце у випадку трьох ізомерних крезолів, та структурними змінами замісників, наприклад:
\\ //
н,с—сн2—сн
он
он
нх—сн
16.3.2. СПОСОБИ ДОБУВАННЯ
Природні джерела.Фенол вперше було добуто Ф. Рунге 1834 року 3 кам'яновугільної смоли і названо карболовою кислотою. З кам'яновугільної смоли також виділяють крезоли. Крім того, фенол 1 крезоли утворюються при крекінгу нафти. Проте найчастіше його Добувають синтетичними методами.
Синтез фенолів з аренів.Промисловий синтез фенолу здійсню-^ть із бензену. Реакцію проводять у дві стадії. Спочатку бензен сУльфують або хлорують, а потім за жорстких умов під дією лугу Проводять заміну сульфогрупи або атома Хлору на групу —ОН: