МЕТОДИ ПРАКТИЧНОГО ВИКОНАННЯ ВПРАВ

Організовуючи та проводячи заняття, викладач використовує такі основні методи практичного виконання вправ.

Метод завдань: викладач дає конкретні завдання учням, слідкує, як вони їх виконують, дає додаткові вказівки тощо. Вико­ристання цього методу дозволяє строго дотримуватися послідов­ності виконання різних вправ та дозувати навантаження. Недолік методу - порівняно низька емоційність занять.

Ігровий метод: вправи надають учням у вигляді гри. Заняття проходять дуже емоційно, але дозувати навантаження при цьому методі значно важче. Крім того, захопившись грою, учні перестають звертати увагу на точне, правильне виконання рухів і можуть засвоювати техніку плавання з деякими помилками.

Метод змагання: учні змагаються між собою у виконанні вправ-завдань. Вони можуть бути в основному двох видів: а) на результат (проплисти якнайшвидше певну дистанцію, проковзати якнайдалі після поштовху від стінки басейну тощо); б) хто краще виконає певний рух. Цей метод примушує учнів якнайкраще виконати вправу й водночас відвертає увагу учня від намагання правильно виконувати рухи. Змагання на краще виконання руху, якщо їх часто застосовувати, можуть знизити емоційність уроку.

Комбінуючи всі ці три методи відповідно до завдань та особ­ливостей учнів, викладач може домогтися найбільшої ефектив­ності занять.

Вікові особливості дітей та підлітків Навчатися плавати ніколи не пізно, та найкраще починати в дитинстві. Це зменшує можливість нещасних випадків, дає змогу ширше використовувати вправи у воді, аби зміцнити своє здоров'я, і створює базу для зростання результатів у спортивному плаванні. Високих результатів плавці досягають звичайно у віці від 17 до 25 років після 8-12 років систематичних тренувань. Щоб підвищити рівень спортивних досягнень наших плавців, необхідно добре організувати навчання плаванню дітей 7-10 років та залучити ши­рокі маси дітей 10-12 років до спортивного плавання.

Загальні вказівки з основ методики навчання і тренування застосовуються відповідно до вікових, психологічних та фізіоло­гічних особливостей дітей.

Діти не можуть довго й наполегливо концентрувати свою увагу на одноманітній монотонній роботі. Ця особливість психіки тим більше помітна, чим молодша дитина. Тому при роботі з дітьми урізноманітнюють програму занять, частіше міняють вправи, активно застосовують ігровий метод й елементи змагання тощо.

Чим менші діти, тим більшого значення набуває наочність викладання. При роботі з ними показують рухи за допомогою кіно­стрічок, малюнків та фотографій, а також використовують про­думану жестикуляцію, образні вислови.

Дітям цікаво змагатися між собою. Цю особливість викорис­товують для збільшення емоційності занять, особливо в тих випад­ках, коли під час уроку необхідно виконати значну за обсягом роботу, коли з'являється втома, яку треба навчитися переборювати, тощо. Проте належить слідкувати за тим, щоб дитина, захопившись змаганням із товаришами, не отримала надто великого наванта­ження, не робила помилок у техніці плавання, не порушувала правил змагання та правил поведінки на уроці.

Дитячому організмові потрібен всебічний гармонійний роз­виток. Тренування задля досягнення спортивного результату в одному із способів плавання призведе до фізичної односторонності дитини, що негативно позначиться на підготовці її до майбутньої трудової діяльності. Основне завдання фізичної підготовки дітей молодшого віку на занятті - підвищити рівень загального фізич­ного розвитку та зміцнити їхнє здоров'я. В юнаків спеціальна фі­зична підготовка домінує над загальною.

У дитячому віці кістки скелета ростуть і міцнішають. Значні м'язові напруження спричиняють деяку деформацію кісток. Вправи з важкою штангою та гантелями на заняттях із маленькими дітьми використовувати не слід. Максимальні силові навантаження з великими обтяженнями обмежують і працюючи з юнаками. Силові вправи динамічного характеру із слабшими напруженнями (плавання з обтяженнями, вправи з гумовими амортизаторами тощо) допустимі, але треба дуже серйозно ставитись до дозування навантаження для дітей молодшого віку.

У період інтенсивного росту розвиток серцево-судинної системи може трохи відставати від росту організму. Тому не можна перевантажувати дітей вправами на суші, пов'язаними зі значними напруженнями, та вправами на розвиток витривалості.

Працездатність дитячого організму порівняно швидко від­новлюється після короткочасних навантажень, навіть при вико­нанні інтенсивної роботи. Тому, навчаючи дітей плавати, застосовують швидкісні вправи. Проте якщо вони повторюються неод­норазово з малими перервами для відпочинку (інтервальне тре­нування), потрібно особливо старанно контролювати стан дітей, не допускати перевантажень.

Діти порівняно легко й швидко засвоюють нові рухи. Однак навики, що сформувалися в дитячому віці, важко переробити і вдосконалити. Тому важливо слідкувати, щоб діти правильно засвоювали техніку плавання.

Поверхня тіла у відношенні до його маси в дитини більша, ніж у дорослої людини, та й механізми терморегулювання в період інтен­сивного росту працюють гірше, ніж у дорослих. Діти порівняно швидко мерзнуть, особливо в тому разі, коли, перебуваючи у воді, мало рухаються. Отож температура води й повітря у басейнах для занять з ними має бути вища, ніж на базах для занять із дорослими. Під час занять із дошкільнятами та школярами першого класу бажано підігрівати воду до 27-29°С, а з юнаками й дівчатами - до 24-25°С. Якщо немає можливості створити такі умови, то можна проводити заняття і при нижчій температурі, але тоді скорочують час перебування у воді та підвищують інтенсивність роботи учнів.

Поиск по сайту: