ТЕХНІКА ПЛАВАННЯ СПОСОБОМ БРАС НА ГРУДЯХ

Плавання способом брас є складним у технічному виконанні.

Характерною особливістю техніки є те, що плавець пересу­вається вперед за рахунок чергування симетричних і послідовних рухів руками і ногами. Виконання підготовчих рухів руками (ви­ведення їх уперед) під водою і ногами (згинання в кульшових і колінних суглобах) періодичне і значно збільшує лицьовий переріз тіла, в зв'язку з чим брас є найменш швидким з усіх спортивних способів плавання. Однак це здавна відомий і популярний спосіб, що має найбільш практичне значення. Він загалом найпошире­ніший, оскільки ним можна долати великі відстані. Саме брас найзручніший для плавання в одязі, а також для транспортування на воді різних предметів.

Плавання брасом входить до програми змагань на дистанціях 50,100 і 200 м, одного з етапів-комбінованої естафети і чверті дистанції в комплексному плаванні.

Плавець ковзає у воді, витягнувши руки вперед (рис. 4а). З цього положення він починає розводити руки в боки, злегка зги­наючи їх у променево-зап'ястних та ліктьових суглобах і повер­таючи в боки долоні. На кінець цього руху він подає плечові сугло­би вперед і потім починає основну частину гребка. Гребок виконує переважно в боки й трохи вниз (рис. 46). Під час гребка кисті віддаляються одна від одної на відстань, трохи більшу за подвійну ширину плечей плавця. У другій половині гребок посилюється рухом плечових суглобів назад.

Коли руки наблизяться до лінії, що проходить через плечові суглоби, починається перехід від гребка до підготовчого руху: руки згинають у ліктьових суглобах (лікті ще продовжують рухатися назад і трохи опускатися). Кисті зближаються, повертаючись долонями всередину. Плавець приводить руки в положення, зображене на рис. 4в., і починає підготовчий рух, просуваючи кисті вперед та водночас наближаючих до поверхні води й повертаючи долонями вниз (рис. 4г).

Під час гребка руками ноги випростані, з'єднані і знаходяться майже горизонтально. В момент перехідного руху руками вони починають трохи згинатися в кульшових та колінних суглобах. Це згинання триває і в першій половині підготовчого руху руками, при чому коліна розводяться на ширину плечей плавця. В боки розводять і ступні, приблизно на ширину таза. Підготовчий рух руками закін­чується тоді, коли кут між тулубом і стегном буде 110-130° (рис. 4г). Починається перехідний рух - плавець відводить носки ніг у боки, ставлячи ступні в положення, перпендикулярне до напрямку його пересування (рис. 4д), і починає гребок ногами, відштовхуючи воду переважно назад. На кінець гребка ноги сходяться (рис. 4а).

Видих роблять через рот і ніс, закінчують через ніс наприкінці гребка руками або на початку перехідного руху. Водночас голову трохи піднімають вгору й обертають обличчям уперед. Рот опи­няється над поверхнею води, починається вдих (рис. 4в), який закінчується в кінці першої третини підготовчого руху руками. Обличчя опускають у воду і починають видих.

Усі рухи кінцівками повинні бути симетричні.

При плаванні способом брас на грудях кут атаки коливається в значних межах. Величина його залежить від положення голови, форми рухів ногами і руками, від узгодження них рухів між собою, від способу підтягування й розведення ніг та рук тощо, а також від індивідуальних особливостей будови тіла плавця. Під час вдиху, коли голова піднята і рот знаходиться над водою, кут атаки 8-12°, при опусканні голови у воду він зменшується до 3-5°. Збільшенню кута атаки до 15-17° сприяє підтягування ніг у вихідне положення перед поштовхом. Після поштовху, коли тіло приймає майже горизонтальне положення, кут атаки може зменшитись до нуля.

Положення тіла близьке до горизонтального, голова спрямо­вана обличчям уперед-вниз. Наприкінці гребка руками плечовий пояс трохи піднімається, а в завершальній частині поштовху но­гами опускається.

Рухи ногами

Ноги при плаванні брасом працюють одночасно й симет­рично. Розрізняють дві фази - підготовчу (підтягування) і робочу (поштовх). Між ними є пауза, тривалість якої зумовлена темпом рухів.

У вихідному положенні ноги повністю випрямлені в кульшо­вих, колінних і гомілкових суглобах та з'єднані. Підтягування починається з одночасного згинання ніг у кульшових і колінних суглобах. Донизу опускаються стегна, коліна плавно розводяться в боки, стопи рухаються біля самої поверхні води, наближаючись до тулуба й водночас повертаючись убік.

Коли закінчуються підготовчі рухи, стопи розвертаються носка­ми вбік, п'ятками всередину, не піднімаючись над водною поверхнею. Між стегнами і тулубом кут становить 120-140°, між стегнами і гоміл­ками - 40-50°. Саме таке положення ніг наприкінці підтягування забезпечує високу ефективність наступного робочого руху-поштовху.

Рух-поштовх починається прискореним розгинанням ніг у кульшових і колінних суглобах. Швидкість руху стоп назад збільшується, а ноги поступово наближаються одна до одної аж поки не з'єднаються. Більшу частину шляху стопи рухаються назад біля поверхні води, потім трохи опускаються. Основну роботу вико­нують внутрішні поверхні стоп і гомілки. Закінчується робочий рух цілковитим випрямленням ніг.

Найефективніше робочий рух виконується, коли розгинання ніг у кульшових суглобах трохи випереджають їх у колінних суглобах. При такій послідовності розгинання ніг подовжується початкова частина гребка, коли гомілки рухаються назад, збері­гаючи положення, близьке до вертикального, що збільшує силу гребка. Але при надмірному запізненні з розгинанням ніг у колін­них суглобах стопи можуть підніматися настільки, що можуть наближатися майже до поверхні води. Тоді переміщення стоп створить ямки, в які буде всмоктуватися повітря. Це зменшить опору гомілок на воду і знизить силу гребка. Тому послідовність розгинання ніг у кульшових суглобах залежить від кута атаки тулуба плавця (тобто від глибини занурення таза). Показником запізнення з початком розгинання ніг у колінних суглобах є збирання поверхні води в зоні перемішуваних стоп.

Рухи руками

Плаваючи брасом, спортсмен працює обома руками одно­часно й симетрично. Рухи руками як у робочій, так і в підготовчій фазі здійснюються у воді. Підготовчі рухи руками мають зустріч­ний напрямок і до певної міри заважають плавцеві рухатися вперед.

У вихідному положенні руки випрямлені вперед, з'єднані й повернуті долонями донизу. Робочі рухи починаються з розвер­тання кистей долонями донизу і назовні. При цьому вони трохи згинаються в променево-зап'ястних суглобах - так, щоб кисті були перпендикулярні до напрямку руху плавця. Далі швидкість руху рук зростає, вони згинаються в ліктьових суглобах і продовжують рухатися донизу-назад. Гребок завершується приблизно нарівні плечей швидким рухом кистей назад-усередину.

Підготовчий рух починається поворотом долонь усередину, згинанням рук у ліктьових суглобах одночасно з рухом кистей угору-вперед. Розгинаючи руки в ліктьових суглобах, поступово виводять їх уперед для чергового робочого руху.

Дихання

Одночасно із закінченням гребка руками плавець піднімає голову вгору, робить вдих - так, щоб рот опинився над поверхнею води. Виводить руки вперед, голова опускає у воду і після невеликої паузи починає видих - одночасно через рот і ніс. Узгодження рухів руками і ногами

Грибковий рух руками плавець починає з вихідного положен­ня. В цей момент ноги повністю випрямлені. Під час основної частини гребка голова опущена, тіло перебуває в горизонтальному положенні. Коли руки виконають трохи більше, ніж дві третини робочого руху, плавець починає підготовчі рухи ногами, згинаючи їх у колінних і кульшових суглобах. Для вдиху голову наприкінці гребка трохи піднімає. У цей момент ноги виконують підготовчі рухи. Вдих плавець закінчує одночасно із завершенням гребка руками. Підтягує ноги одночасно з виведенням рук у вихідне по­ложення для чергового гребка руками. В другій третині підготовчих рухів руками плавець починає поштовх ногами, що закінчується в момент остаточного випрямлення рук.

СТАРТИ, ПОВОРОТИ

Сучасні досягнення в спортивному плаванні високі й продов­жують безупинно рости. Потенційні можливості людини в цьому виді спорту ще не розкриті цілком, резерви підвищення швидкості плавання далеко не вичерпані.

З кожним роком підвищуються обсяг і напруженість спортив­ного тренування, поліпшується його структура, вдосконалюється методика розвитку сили, витривалості і швидкісних можливостей плавця, широке застосування знаходять науково обґрунтовані методи планування й керування тренувальним процесом. Швид­кими темпами розвивається і вдосконалюється техніка спортивних способів плавання.

Значення розробленої техніки рухів для досягнення вершин спортивної майстерності в плаванні важко переоцінити. На най­більших міжнародних змаганнях успіху домагаються спортсмени, котрі не тільки краще за інших підготовлені функціонально і психо­логічно, а й вирізняються своєю високою технічною майстерністю, сучасною технікою плавання, в яку вони творчо вносять нові елементи. Тренер повинен володіти глибокими професійними знаннями, добре розуміти природу рухів плавця, щоб передбачати зміни в техніці, вміти оцінити нове в ній, відокремити неістотні деталі від основного внутрішнього механізму цього варіанту тех­ніки, визначити для своїх учнів шляхи освоєння сучасної техніки й удосконалення в ній.

Поиск по сайту: