АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОГО ОРГАНІЗМУ

Життєві процеси, що відбуваються в чоловічому і жіночому організмах, основні положення лікарського контролю та методи обстеження приблизно однакові й визначаються загальними фізіо­логічними особливостями. Однак організм жінки характеризується цілим рядом морфологічних і фізіологічних особливостей, що визначають його головну біологічну функцію - функцію мате­ринства, яка має також велике соціальне значення. Жінки відрізняються від чоловіків і цілим рядом інших анатомо-фізіологічних ознак. Скажімо, у них менші зріст і маса тіла, грудна клітка коротша і ширша. Діафрагма розміщена вище, тип дихання грудний. Щодо зросту тулубу жінок дещо більший, ніж у чоловіків, а довжина верхніх і нижніх кінцівок - менша. Міжхребетні диски відрізняються більшою шириною та еластичністю, що забезпечує більшу гнучкість (рухливість) хребетного стовпа. Поперекові хребці відносно більші, куприк нижчий і ширший. Дітородна функція жінки зумовлює й визначені пропорції її тіла: поперечні розміри, глибина й ширина таза більші, а ширина плечей менша, ніж у чоловіка. У жінки кістки скелета менші й тонші, ніж у чоловіка. Відповідним чином відрізняється і маса скелета.

Є особливості і в розвитку м'язів у жінок. Процентне співвід­ношення між масою м'язової тканини і загальною масою тіла у дорослої жінки становить 30-35%, у чоловіка - 40-45%. В жіночому організмі жирової тканини більше і в абсолютному, і у відносному відношеннях (28-30%, у чоловічому-18-20%).

Особливо значні жирові відкладення у жінок в ділянці грудей, таза і стегон. Жир заповнює вільні місця між всіма м'язами. При великих енерговитратах під час вагітності, родів, годування дити­ни, менструацій жирова тканина слугує необхідним резервом. Од­нак надлишок жиру негативно впливає на діяльність серцево-судинної системи. Тому спортсменкам доцільно частково зменшу­вати масу свого тіла (щодо зросту) за рахунок жирової тканини.

Показники сили м'язів у жінок значно нижчі, ніж у чоловіків. Однак, поступаючись чоловікам у силі, жінки переважають їх у точності, координації, пластичності рухів при їх виконанні. Жінки витриваліші за чоловіків, краще пристосовані до тривалої ритмічної роботи.

У таблиці 1 наведено дані досліджень щодо визначення складу тіла плавців вищої кваліфікації. З них видно, що відносна маса та об'єм тіла у жінок менші, ніж у чоловіків. Це значною мірою компенсує меншу абсолютну силу, разом з тим у жінок менша (на 13,09%) середня знежирена маса тіла, що є резервом для збільшен­ня абсолютної сили.

Таблиця 1. Склад тіла плавця (за даними К. П. Ханіної і Р. Г. Чаговця)

Серце у жінок відрізняється меншим об'ємом і величиною порожнин. Середня маса серця у чоловіків 366 г, у жінок - 230 г, що виражається співвідношенням 100:86,5. Ця різниця ще краще по­мітна при порівнянні маси серця з масою тіла: у чоловіків це спів­відношення становить 1:174, у жінок -1:162. Поперечник серця (при зрості 165-174 см)у чоловіків -11,4 см, у жінок -10-10,5 см.

Загальний об'єм крові у чоловіків становить 70-80 см на 1 кг маси, у жінок - 60-70 см³; СОЕ у жінок більше на 4-8 мм. Кров жінки містить більше води (80,11%), ніж кров чоловіка (78,15%). Кількість формових елементів крові у чоловіків вища: еритроцитів 5х10¹²/лучсловіківі4,5х10¹²/л у жінок. Це зумовлює сумарну площу еритроцитів у жінок, приблизно на 345 м² меншу, ніж у чоловіків, чим пояснюється менша, ніж у чоловіків, здатність до зв'язування кисню. Кровотворна функція у жінок вища, ніжу чоловіків. Частота серцевих скорочень (ЧСС) в жінок у спокої вища приблизно на 8-10 за 1 хв. Кількість крові, яка викидається серцем при кожному ско­роченні, у жінок менша, однак кровообігу них прискорений. Серцеві скорочення слабші, ніж у чоловіків, що є однією з причин нижчого рівня пульсового систолічного й діастолічного артеріального тиску. Збудливість нервового апарату, що регулює діяльність серцево-судинної системи, у жінок вища, ніж у чоловіків.

Маса легень у чоловіка становить в середньому 1350 г, а у жінок - 1050г. ПоверхнялегеньучоловікаблизькоШм²,у жінки - 80 м² і менше. Частота дихання в спокої у жінки вища, ніж у чоловіка, -в середньому вона досягає 20 і більше за 1 хв., а глибина менша, що відображається на ЖЄЛ, яка у жінки в середньому на 1200-1500 см³ менша, ніжу чоловіка. У жінок за 1 хв. через легені проходить 3-5 л повітря, при цьому поглинається 150-180 см кисню (у чоловіків - 5-6 л, а кисню поглинається до 200 см³). Основний обмін у плавців-жінок в середньому на 10-13% нижчий, ніж у плавців чоловіків.

Таким чином, у жінок менші функціональні резерви, ніж у чоловіків. У жінок пульсова реакція загалом сильніша, ніж у чоловіків, тоді як у величині піднесення максимального артеріаль­ного тиску цієї різниці не спостерігається. Це говорить про те, що навіть у достатньо тренованих жінок збільшення хвилинного об'єму серця у відповідь на фізичне навантаження відбувається не стільки через збільшення ударного об'єму серця, скільки у зв'яз­ку з прискоренням пульсу.

Період відновлення ЧСС й артеріального тиску у жінок дещо триваліший.

Організм жінки пластичний і відрізняється досконалішим резервом пристосування та механізмами регуляції функцій, ніж організм чоловіка. Дослідження останніх років розшифрували істотні зв'язки між гормональною регуляцією жіночого організму і динамікою їх рухових здібностей: в різні фази циклічних змін у жінок маса тіла змінюється в межах 0,5-2,0 кг, при цьому змі­нюються обмін речовин, пристосовуваність до навантажень і т. д.

Специфічна біологічна особливість жіночого організму фізіологічна функція, яка періодично повторюється й визначається циклічними змінами в нейроендокринній регуляції. У період статевої зрілості організм здорової жінки зазнає складної перебу­дови, яка підготовлює його до можливої вагітності. Біологічно важливі зміни, що відтепер ритмічно повторюються, називаються овуляційний місячний цикл (ОМЦ).

ОМЦ продовжується від першого дня останньої менструації до першого дня наступної. Найпоширеніший тим є 28-денний цикл (60%). Менструація триває, як правило, 3-5 днів (максимум 6-7).

Але строга ритмічність циклу в багатьох дівчаток може встано­витися не зразу.

Середній вік дівчат у момент початку менструацій -13 років; фізіологічні відхилення - від 9 до 15 років.

У результаті гуморальних та рефлекторних впливів у різні фази циклу проявляється тенденція до зміни процесів збудження і гальмування ЦНС (у межах фізіологічних коливань). Відповідно до цього хвилеподібно змінюються температура тіла, артеріальний тиск, кількісний склад формових елементів крові та ін.

На 2-й і 3-й день менструації відбувається різке падіння загального та білкового обміну речовин, виділення азоту нормалі­зується, зменшується збудливість нервової системи, спостерігаєть­ся сповільнення ЧСС і дихання.

В час менструації при виконанні фізичного навантаження частота пульсу зростає, час його відновлення збільшується. Макси­мальний артеріальний тиск підвищується менше, ніж у нормі, тоді як мінімальний тиск підвищується на 0,5-3,3 к Па. Незначне збіль­шення максимального артеріального тиску в поєднанні з підви­щенням мінімального є однією з найнесприятливіших реакцій сер­цево-судинної системи на фізичне навантаження. Внаслідок змен­шення кисневої ємності крові у спортсменок може виникнути задуха.

При надмірному чи незвичному за характером фізичному навантаженні в період менструації може порушуватися система­тичність ОМЦ, при цьому спостерігаються швидка втомлюваність, запаморочення голови. Такі порушення найчастіше зустрічаються у спортсменок зі слабкою чи середньою загальною і спеціальною спортивною підготовкою.

Провідні спеціалісти з лікарського контролю та спортивної медицини вважають, що новеньких і мало тренованих спортсме­нок під час менструації не слід допускати до участі в змаганнях взагалі, а їх тренувальні навантаження в цей період належить значно обмежити. Спортсменки масових спортивних розрядів можуть бути допущені до змагань з дозволу спеціалістів, якщо реакція їх орга­нізму на спортивне навантаження в цій фазі вивчена лікарем і тренером. При цьому необхідно строго обмежити статичні і силові вправи. У спортсменок вищих розрядів також обов'язково слід попередньо перевірити реакцію організму на спортивні навантаження.

Спортсменки, які продовжують свої заняття під час менструації, нерідко добиваються в цей період досить високих результатів. Це спостерігається головним чином при короткочасних вправах стереотипного характеру, тоді як при тривалих силових вправах на витривалість результати в жінок у цей час погіршуються.

До середини 50-х років минулого століття практично в усіх видах спорту результати порівняно з теперішніми були низькі. Звичайно, і функціональні зрушення в організмі спортсменів були незрівнянно менші. Однак уже в той час почало виникати питання, що стосується особливостей спортивної роботи з жінками: чи по­трібно створювати для жінок специфічні тренувальні програми, чи обмежитися структурою тренувального процесу, як і в чоловіків, але з меншими обсягами й інтенсивністю.

Специфічний біологічний цикл жінки-спортсменки у ті роки розглядали в дещо іншому аспекті. Несприятливим вважали без­посередньо період менструації, деякою мірою – перед менструальну фазу й кілька днів пост менструальної. Всю решту періоду вважали сприятливою для здійснення тренувальних і змагальних програм.

Проблема вивчення впливу великих фізичних навантажень на залози внутрішньої секреції, зокрема статеві, окреслилася вже досить давно. Спеціалісти в галузі спорту і спортивної медицини встановили, що статева функція великою мірою страждає від ве­ликих фізичних навантажень.

Необхідність вирішити проблему, пов'язану із впливом менструального циклу на працездатність здорових жінок спортсменок, привела до виникнення у лікарів, тренерів, наукових працівників таких запитань: 1) чи впливає менструація на організм спортсменки? Якщо відповідь буде позитивною, то: 2) чи не буде краще змістити або взагалі відмінити період, який є перешкодою для досягнення високого спортивного результату в цей момент (або чи не є цей момент несприятливим для досягнення високого спортивного результату)?

Дані про вік початку менструацій однакові у більшості дослідників (13-14 років). Разом з тим більшість дослідників відзначає, що у дівчат, які почали інтенсивну спортивну підготовку до початку ОМЦ, спостерігаються триваліші менструальні пору­шення, ніж у тих, хто почав займатися спортом вищих досягнень уже після початку менструацій.

Дослідження, проведені у Болгарії, показали, що приблизно 60-80% спортсменок продовжують свої тренування під час менструації, 20-30% іноді переривають їх, а 4-5% ніколи не тренуються в цей період. Серед членів олімпійської збірної 34% постійно продовжують тренування, 54% тренуються періодично і 12% не тренуються. Із 69% спортсменок, які входять до олімпій­ської збірної і які постійно змагалися протягом усього ОМЦ, 31 % вибірково брали участь у змаганнях залежно від їх важливості й масштабу. З усіх обстежених представниць різних видів спорту найбільшу групу спортсменок, які не тренуються під час менст­руації, становлять дівчата плавчині (33%).

Вже багато років традиційно вважається, що у спортивно не підготовлених жінок в середньому зустрічаються частіше пору­шення менструальної функції, аніж регулярний ОМЦ, який жінки переносять по-різному, залежно від індивідуальних особливостей організму. Що ж стосується напруженої спортивної діяльності, то результати досліджень у різних видах спорту статистично досто­вірно говорять про вплив тренувальних і змагальних навантажень на ОМЦ та про зміну працездатності спортсменок у цей період.

Результати вивчення функціонального стану серця в різні фази ОМЦ, за даними електрокардіограми (ЕКГ), дозволяють зробити висновок про те, що систематичні спортивні тренування в менст­руальній фазі можуть призвести до перенапруження серця. В цей період жінкам можна рекомендувати короткочасні вправи з неве­ликим навантаженням і працювати над технікою виконання вправ.

При дослідженні працездатності баскетболісток у різні фази ОМЦ науковці визначили, що в овуляторну, перед менструальну і менструальну фази погіршується ефективність ігрових дій: спосте­рігається скорочення загального шляху і швидкості переміщення по майданчику, збільшується час, коли спортсмен рухається сповільнено, з неповною віддачею сил. Баскетболістки інтуїтивно знижують тренувальні й змагальні навантаження, пом'якшують характерних вправ, що в умовах змагань негативно позначається на результаті гри всієї команди. Одночасно з погіршенням фізичного стану в бас­кетболісток значно знижуються точніші пристрої орієнтації, тонкі м'язові відчуття й загальний емоційний стан - якості, що є основними в баскетболі і значною мірою визначають результативність виступу не тільки окремих іранців, а й команди в цілому.

Великі фізичні навантаження не завжди приводять до ба­жаних позитивних зрушень функціонального стану. Іноді вони різко впливають на організм спортсмена, а часом навіть зумов­люють патологічні зміни. Спостереженнями багатьох дослідників встановлено, що великі фізичні навантаження порушують нор­мальний біологічний цикл. Наприклад, лише 10-15% велосипе­дисток, які посилено тренуються, мали нормальний ОМЦ. В ін­ших видах спорту зміни або відхилення в проходженні нормаль-і юго біологічного циклу були менш виражені. Частково це можна пояснити і тим, що в більшості видів спорту не проводилися такі поглиблені й різносторонні дослідження, як у велосипедному спорті, гімнастиці й плаванні.

Дуже важливе для спортивної практики питання про зміну пра­цездатності спортсменок у ті чи інші дні ОМЦ. Ряд учених від­значають, що під час менструацій спортивні результати здебільшого і погіршуються. Спостереження інших вчених показали, що резуль­тати гірші в період менструацій у спортсменок, рівень тренувань яких був нижчий, і у тих, хто не тренується в період цієї фази.

Спеціалісти вказують на те, що рівень досягнень спортсменок різних спортивних спеціалізацій при участі в змаганнях у перед менструальних і менструальній фазах відрізняється. Погіршення результатів частіше спостерігається у жінок-плавчинь (43,3%) і .; рідше у легкоатлеток (від 28 до 38%), гімнасток (29,7%), ковзанярок (25,7%) та акробаток (16,7% )(Ю. О. Короп, Ю. О. Кононенко, 1983 р.).

Поиск по сайту: