ТЕХНІКА ПЛАВАННЯ СПОСОБОМ БАТЕРФЛЯЙ (ДЕЛЬФІН)

Спосіб плавання батерфляй за своїми швидкісними можли­востями посідає друге місце після кролю. Найпоширенішим різно­видом батерфляю, застосовуваним на змаганнях, є дельфін. Цим способом плавці змагаються на дистанціях 50,100,200м, на одному з етапів комбінованої естафети 4x100 м, а також на відрізку 25, 50 чи 100 м комплексного плавання на 100,200 і 400 м. Техніка плавання батерфляєм дуже змінюється залежно від швидкості. Є кілька варіантів техніки. Оскільки в спортивному плаванні нас найбільше цікавить швидкість просування плавця, то розглянемо найрезультативніший варіант техніки.

Рухи руками і ногами при плаванні батерфляєм (рис. 3) нага­дують рухи при плаванні кролем на грудях, але повинні бути си­метричними. З вихідного положення - руки випростані вперед - плавець починає гребок двома руками. Він схожий на той, що при плаванні кролем, але руки плавця трохи відведені в боки - так, щоб в середині гребка відстань між кистями була 15-25 см.

У першій половині цього руху таз ледь опускають униз і ноги трохи згинають у кульшових та колінних суглобах (рис. За). У другій половині гребка виконують удар вниз, який допомагає плавцеві підняти над водою голову (рис. 36). Руки виймають з води в боки-вгору й проносять через боки вперед. Під час цього руху коліна знову опускаються донизу, ноги злегка згинаються в колінних та кульшових суглобах і набувають вихідного положен­ня для нового гребка-удару. Його виконують у той момент, коли руки опускають у воду (рис. З). Відстань між кистями рук у цей час дорівнює приблизно ширині плечей плавця. Видих закінчують у кінці гребка руками. Вдих виконують під час виймання рук із води та в першій третині їхнього руху над водою.

Положення тіла

Під час плавання цим способом тіло зазнає істотних коливань у вертикальній площині (внаслідок хвилеподібних рухів тулуба й піднімання голови для вдиху). Кут атаки коливається в значних межах. Скажімо, в момент пронесення рук над водою він досягає 20°, а при занурюванні їх у воду може мати і від'ємне значення. Проте такі значні коливання кута атаки не повинні приводити до великого зміщення плечей вниз.

У момент занурення рук у воду плечовий пояс слідом за ними й головою певною мірою теж занурюється, а таз трохи підні­мається до поверхні. Під час виконання основної частини грибкового руху плечовий пояс набуває крайнього верхнього положення над водою. Такі ритмічні коливання тіла сприяють підвищенню ефективності роботи рук і ніг, полегшують дихання.

Рухи ніг і тулуба

Рухи ногами нагадують рухи хвостового плавця дельфіна. Ноги виконують одночасні й симетричні рухи згори донизу і знизу догори. На відміну від інших способів плавання, в дельфіні ефективній роботі ніг сприяють хвилеподібні рухи тулуба. Рух згори донизу починається з послідовного розгинання ніг у колінних і згинання в кульшових суглобах. Водночас тулуб трохи проги­нається в попереку. Після нього стопи й гомілки опускаються вниз, а таз поступово наближається до поверхні води. Завершуються рухи ніг цілковитим випрямленням у колінних суглобах, підніманням таза і стегон до поверхні води. У крайньому нижньому поло­женні ноги значно зігнуті.

Підготовчі рухи ніг догори починають з розгинання в кульшо­вих суглобах з одночасним опусканням таза і згинанням тулуба в попереку. Спочатку випрямлені ноги рухаються догори, а потім поступово згинаються в колінних суглобах. При цьому стопи роз­вертаються і розводяться у бік. Підготовчий рух завершують істотним згинанням ніг у колінних суглобах, а також значним опус­канням тазу і згинанням тулуба в попереку. Треба пам'ятати, що амплітуда, ритм і темп рухів ногами по можливості повинні бути сталими. Кожний наступний їх удар має бути схожий на попередній за формою і силою. Це створить сталий динамічний момент тяги й забезпечують постійну швидкість руху плавця.

Його просування вперед відбувається завдяки рухові зверху-вниз, а рух знизу-вгору є ніби підготовчим. Тепер прагнуть збіль­шити темп рухів, що, в свою чергу, веде до деякого скорочення амплітуди рухів ногами. Це виправдано тим, що зменшується опір води, який виникає в зв'язку зі збільшенням медіанного перетину тіла після закінчення рухів віт униз. Огопа має бути максимально розслаблена, що дає можливість ефективно виконувати робочі й підготовчі рухи.

Рухи руками

Для зручності опису весь цикл рухів руками можна умовно поділити на такі фази: занурення рук у воду і захват, основна части­на гребка, вихід рук з води, рухи рук над водою.

Руки занурюються у воду трохи більше, ніж на ширину пле­чей, у такій послідовності: кисть, передпліччя, плече. У цей мо­мент вони розслаблені, лікті спрямовані догори, долоні - донизу. Обличчя опущене у воду.

При зануренні кисті трохи згинаються - починається захват води, що супроводжується згинанням рук у ліктьових суглобах, причому останні піднімаються ще й трохи більше. Наприкінці захвату рука ще сильніше згинається в променево-зап'ястному суглобі - так, щоб кисті перебували під якнайбільшим кутом до напрямку руху. Піднятий лікоть дає можливість вивести перед­пліччя у вигідне для гребка положення.

В основній частині гребка руки й далі згинаються в ліктьових суглобах, кисть знаходиться перпендикулярно до напрямку руху плавця.

У момент гребка лікті рухаються назад і вбік, кисті - назад, приблизно на ширині плечей чи ближче до вертикальної площини, що проходить через повздовжню вісь тіла. У другій половині гребка, після того як передпліччя набули вертикального положення, руки, продовжуючи рухатися назад, поступово випрямляються в ліктьових суглобах. Основна частина гребка закінчується біля стегон майже повним випрямленням рук.

Правильно закінчивши основну частину гребка, плавець легко й природно виносить з води руки в такій послідовності: плечі, передпліччя, кисті.

Далі руки проносяться над водою через сторони майже прямі. В момент виймання рук із води долоні повернуті вверх-назад. Під час пронесення руки повертаються так, щоб до моменту вкладання їх у воду долоні були повернуті вниз. Проносити руки над водою треба швидко. Інерція цього руху створюється під час виймання рук з води і на самому початку їх руху над нею. У другій половині цього руху руки повинні бути максимально розслаблені.

Дихання

Техніка дихання тісно пов'язана з рухами рук і тулуба. Вдих виконують, коли плечовий пояс знаходиться в найвищому поло­женні, тобто наприкінці основної частини гребка руками. В цей момент голова піднімається над поверхнею води й починається вдих, що закінчується, поки рука пройде першу половину шляху у повітрі. Після цього голова швидко опускається донизу й почи­нається видих. Вдих виконується через рот, а видих - через рот і ніс. Щоб вдихнути повітря, не обов'язково підводити голову вперед-угору, її можна повертати вбік (як при плаванні кролем на грудях).

Узгодження рухів руками і ногами

Найраціональнішим варіантом узгодження рухів є так званий дво ударний дельфін: на один акт дихання припадають два повні рухи ногами. Така координація забезпечує рівномірне просування плавця.

Узгоджують рухи рук і ніг у дельфіні так. У момент занурення рук і початку захвату відбувається перший робочий рух ніг хлистоподібний удар згори вниз. Тим часом обличчя перебуває у воді й плавець робить видих. Закінчення удару ногами збігається з кінцевою фазою захвату руками вода. В момент, коли руки вико­нують першу половину основної частини гребка, ноги здійснюють підготовчий рух для другого удару. Останній збігається з другою половиною основної частини гребка. Завершується удар ногами в момент закінчення основної частини гребка. Вихід рук із води та пронесення їх у повітрі супроводжується підготовчим рухом ніг для чергового удару. Цикл завершується виведенням ніг у крайнє положення й зануренням рук уводу. Після цього починається черговий цикл рухів.

Поиск по сайту: