КЛАСИФІКАЦІЯ І ТЕРМІНОЛОГІЯ

Класифікація

Відповідно до прийнятої класифікації, плавання ділять на такі основні групи: плавання спортивне й прикладне, ігри й розваги на воді, синхронне плавання, водне поло, стрибки у воду, підводний спорт.

Спортивне плавання характеризується подоланням спортив­ної дистанції без спеціальних пристроїв з використанням техніки рухів, регламентованої правилами змагань.

Змагання зі спортивного плавання проводяться з таких видів: вільний стиль, брас, батерфляй, на спині, комплексне й естафетне плавання, плавальне багатоборство.

Проводяться також змагання і показові запливи на відкритій воді, окремі запливи, пірнання.

Прикладне плавання поділяється на: надання допомоги пото­паючим; переправи вплав через водні перешкоди (з підсобними засобами і без них); прикладне пірнання.

Ігри у воді можна поділити на:

1)ігри, спрямовані на ознайомлення з водою;

2)ігри, що допомагають оволодіти технікою спортивного плавання

та її вдосконалення;

3)ігри, спрямовані на підвищення рівня загальної фізичної підготовки;

4)ігри з метою засвоєння елементів прикладного плавання;

5)ігри з елементами водного поло;

6)ігри, що допомагають освоїти техніку простих стрибків у воду.

Розваги під час відпочинку на воді (індивідуальні й групові) є різновидом ігор, у яких відсутній змагальний елемент. Це вправи у воді на мілкому місці, плавання з перешкодами й ускладненнями.

Спеціально споруджені пристосування (гірки, обертові барабани і т. п.) дозволяють надати різноманітності вправам у воді, що підви­щує емоційність занять, особливо з дітьми.

Синхронне плавання поділяється на сольне і групове. Воно включає в себе обов'язкову й довільну програми. Рухи оцінюються в балах. Довільна програма виконується під музику. В основі синхрон­ного плавання лежать індивідуальні вправи, групові перешикування, групові вправи, виконання плавцями різних фігур.

Водне поло - командна спортивна гра, яка вимагає від спортс­менів високого рівня плавальної підготовки і вміння володіти м'ячем на воді. Полем для гри служить обмежена ділянка водної поверхні розміром 20x30 м (або басейн менших розмірів). Ворота (90 см х 3 м) укріплюють посередині лицьової лінії. Для участі в грі заявляють по 11 чоловік від кожної команди, а безпосередньо в грі беруть участь по 7 чоловік, яких можна заміняти згідно з правилами змагань. Тривалість гри - 20 хвилин чистого часу, роз­діленого на чотири періоди, по 5 хвилин кожний, з 2-хвилинними перервами для зміни воріт. Мета гри - добитися переваги в кількості м'ячів, забитих у ворота суперника.

Стрибки у воду - вид спорту, який вимагає високої координації рухів, що мають велике спортивне і прикладне значення. Стрибки у воду поділяються на спортивні, які виконують з трампліна (1 м і З м) та вишки (5 м і 10 м), та не спортивні (навчальні, прикладні, групові й командні).

Підводний спорт - вид спорту, що пов'язаний з плаванням під водою і при якому використовують спеціальне спорядження та пристрої: дихальний апарат зі стисненим повітрям, ласти, маску й окуляри. При виконанні вправ "плавання в ластах" використо­вують ласти (моноласти), маску (окуляри), дихальну трубку. Підводний спорт ділиться на три види: 1) швидкісний; 2) підводне орієнтування; 3) спортивна підводна стрільба.

Швидкісний вид включає такі різновиди вправ:

а) підводне плавання на 100,400,800 м (чоловіки);

б) плавання в ластах на 100,200,400,800 і 1850 м; естафети -

4x100 мі 4x200 м;

в) пірнання в ластах на довжину 50 м;

г) далекі перепливи на відкритій воді (рекорди не реєструються).

Для юнаків та дівчат (до 17 років):

а) плавання в ластах на 100,200,400,800 м; естафета 4x100 м;

б) пірнання в ластах на 100,200,400,800 м; естафета 4x100 м;

в) пірнання в ластах на довжину 15 м (дівчата) і на 25 м (юнаки).

Підводне орієнтування включає в себе п'ять видів програми: а) орієнтири; б) "зірка"; в) "слалом"; г) "зони"; д) "кут". При вико­нанні вправ, що входять до програми, враховується час, витрачений на проходження всієї дистанції, і використовуються дихальні апа­рати, ласти (моноласти), маска, гідрокостюм, ніж, пристрійний вузол, засоби пошуку, сигнальний буй з буйреломом та інше спо­рядження й обладнання.

У підводному орієнтуванні змагання проводяться на дистан­ціях, описаних у спортивній класифікації.

Спортивна підводна стрільба включає в себе такі вправи:

- стрільба під водою по нерухомих мішенях;

- стрільба під водою по рухомих мішенях;

- стрільба по рухомих цілях (рибах);

- кульова стрільба з малокаліберного пістолета на суші (в тирі) -

МП-1.

При виконанні перелічених вправ використовується таке спорядження: гарпунна гвинтівка, ласти, рукавиці, маска(окуляри), дихальна трубка, пояс із тягарем, гарпуни, ножі, підводні ліхтарі, годинник, глибино метр, рятувальний жилет.

Термінологія - це система спеціальних найменувань (термі­нів), необхідних для короткого позначення певних понять; це професійні вислови, використовувані в певній сфері діяльності. Термінологія полегшує спілкування між спеціалістами. Розріз­няють наукову і побутову термінологію. Використання наукової термінології підвищує якість навчання й тренування в спорті.

Позначення положень і рухів, що виконуються тулубом і кінцівками. Рухи людини виконуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах: сагітальній У-У, яка ділить на праву і ліву частини; фронтальній Х-Х, що ділить тіло на передню і задню частини; горизонтальній Х-У, що ділить тіло на верхню і нижню частини. Відповідно до цього можна розрізняти три взаємно перпендику­лярні осі рухів: сагітальну (передня - задня), фронтальну (попе­речна), вертикальну. При горизонтальному положенні тіла система виявляється повернутою на 90°, в зв'язку з чим вертикальна вісь тіла 2-2 розміщується горизонтально (2₁-2₁), тому зручніше нази­вати її поздовжню; сагітальна вісь У-У , вертикальною (У^УД і її називають передньо-задньою); фронтальна вісь Х-Х стає попе­речною (Х^Х^, і її називають поперечною). Повздовжня, поперечна і передньо-задня осі можуть відноситися й до кожної кінцівки. Три типи основних рухів навколо цих осей позначаються так:

1. Згинання і розгинання - рухи навколо поперечної осі тіла або суглоба. При згинанні кінцеві частини кінцівок наближаються одна до одної або до тулуба, а при розгинанні - віддаляються.

2. Відведення і приведення рухи навколо передньо-задньої (сагітальної) осі у фронтальній площині, причому рухи в бік від сагітальної осі називаються відведенням, а протилежне - приве­денням. Наприклад, нахил тулуба - це відведення, повернення у вихідне положення - приведення.

3. Повороти або обертання - рухи, що здійснюються навколо поздовжньої осі тіла (або кінцівки). При позначенні обертання в суглобах кінцівок ці рухи прийнято називати супінацією (повороти назовні) і пронацією (повороти всередину).

Позначення положення тіла плавця щодо спрямування його руху При описі техніки плавання не завжди зручно користуватися анатомічною термінологією. Наприклад, термін "вперед" переважно позначає рух у сагітальній площині в сторону грудей, термін "вго­ру" - рух уздовж вертикальної (повздовжньої) осі тіла і т.д. При горизонтальному положенні тіла плавця ці терміни набувають іншого змісту: словом вперед позначається рух в сторону напрямку переміщення плавця. Терміни "вгору" і "вниз" зберігають своє значення по відношенню до земної поверхні. Терміном в бік позна­чається рух у горизонтальній площині від повздовжньої осі тіла.

Положення тіла плавця у воді характеризується положенням його повздовжньої осі по відношенню до напрямку переміщення плавця. Ці дві лінії утворюють кут, який називається кутом атаки. Якщо передній кінець лінії, що утворює повздовжню вісь тіла, відхилений вгору по відношенню до напрямку руху плавця, то кут атаки називається позитивним, а при відхиленні переднього кінця вниз - негативним.

Назва рухів верхніми і нижніми кінцівками.

При аналізі й описі спортивної техніки плавця використо­вуються такі терміни.

Цикл рухів - періодичне повторення одного закінченого руху руками і ногами.

Фаза - довжина окремої частини циклу, обмеженого момен­том чуттєвих змін рухів кінцівок.

Темп - кількість циклів, виконаних за одиницю часу.

Ритм - співвідношення довжини фаз у циклі.

Крок - відстань, яку пропливає плавець за один цикл.

Повний цикл рухів будь-якою кінцівкою можна розділити на дві основні частини - робочі рухи (гребки) і підготовчі рухи. Коли виконується гребок, кінцівка рухається назад щодо напрямку руху плавця. При цьому в різних фазах гребка вона може одночасно переміщуватися або вниз, або вгору, або строго назад. Характерною ознакою підготовчих рухів є рух кінцівки вперед. При детальні­шому аналізі рухів кінцівками виділяють ще дві фази - перехід від робочих рухів до підготовчих і навпаки.

Деякі специфічні терміни, використовувані при описі техніки плавання:

Опірна реакція - сила опору, яка виникає на гребучих кін­цівках внаслідок їх руху у воді.

Сила тяги - рівнодіюча сила, що виникає на гребучих кін­цівках і збігається з напрямком руху тіла плавця.

Загальний центр об'єму тіла - точка прикладання відштов­хуючої сили при зануренні тіла у воду.

Поиск по сайту: