Загартовуюча дія плавання

Реакції нервової системи під впливом водних процедур набагато більші від реакцій, що виникають у звичайних умовах, на повітрі. При цьому нова якість нервових зв'язків зумовлюється кількістю й силою температурних, рухових та багатьох інших фак­торів впливу водного середовища, сонячної радіації і повітря.

Вода діє на шкірні рецептори, підвищує електричну актив­ність біострумів, їхню напругу, примушує нервові клітини працю­вати на повну силу. Під впливом води і повітря від периферії до центру з усіх ділянок тіла йде потік сильних імпульсів до 15 млрд. нервових клітин центральної нервової системи.

Водне середовище тонізуюче впливає на нервову систему людини. Нервові закінчення, що знаходяться в шкірі, здатні дифе­ренційовано сприймати температурні подразнення, а також тиск водного середовища. Через сприйнятливу нервову структуру шкіри здійснюється багато рефлексів автономної нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів. Плавання врівноважує впливає на автономну нервову систему, рівномірно знижуючи тонус симпатичного її відділу й підвищуючи активність парасимпа­тичного. В результаті нормалізується діяльність серцево-судинної (зменшується периферичний опір судин, стає нормальним сер­цевий ритм, знижується артеріальний тиск) і дихальної (підви­щується активність дихального центру, що приводить до/поглиб­леного дихання, покращення кровопостачання тканин легень, значного збагачення крові киснем) систем.

Загалом, систематичні заняття плаванням дисциплінують людину, що, в свою чергу, допомагає їй легше переносити різні стресові ситуації. Плавання сприяє продовженню активного життя і є сильним джерелом позитивних емоцій.

Підвищення працездатності й активне довголіття Людина в 20, в 30 років ніколи не думає про старість з її нездужанням, хворобами. Бо вона, енергійна, повна сил, ще легко справляється з великими навантаженнями. Наш організм напру­жується, долаючи труднощі, і здається, що так буде завжди, але тим часом на внутрішніх органах накопичуються так звані «рубці», які проявляться тоді, коли організм почне старіти і слабшати. Однак черговий наступний десяток років проходить швидко, і в житті людини наступає важливий рубіж - їй виповнюється 40.

Треба ще в молоді роки серйозно подумати про себе, про те, який вести спосіб життя, аби не допустити передчасної старості. Але ми почуваємо себе молодими, дужими, перспективними, старість про себе не нагадує, тож чимало часу витрачаємо ні на що, а про своє здоров'я подумати ніколи. Ми ще впевнені, що проживемо довго, що наш організм усе витримає, що нас обминуть старечі недуги. Якщо до цього додати, що ми навантажили себе різними обов'язками і турботами, звели до мінімуму фізичну активність, то й виходить, що самі прискорюємо прихід старості. Геронтологи вважають, що процес старіння розвивається, як правило, між 40 і 60 роками. Ознаки його відомі: шкіра втрачає еластичність і стає сухішою, збирається в зморшки і складки, кількість яких безперервно збільшується. М'язи обличчя й шиї втрачають пружність, робляться в'ялими. Змінюється постава з'являються надмірна чутливість, біль у попереку, труднощі при ходьбі, присіданні, нахилах.

У старіючої людини м'язи, не отримуючи необхідного навантаження, зморщуються, зменшуються в об'ємі, робляться в'ялими, амплітуда рухів у суглобах різко скорочується. При старінні вдвоє зменшується вироблення гормонів. Ослаблений організм дедалі більше страждає від захворювань.

Більш серйозний процес старіння відбувається всередині ор­ганізму. У людей, які не займаються фізкультурою, не дістають навантажень, серце працює в пониженому режимі і все слабше перекачує кров. Відповідно кровоносні судини - внаслідок того, що по них протікає невелика кількість крові, - поступово зву­жуються, втрачають еластичність. Дихання стає поверховим, тка­нини легень втрачають здатність скорочуватися.

Найнеприємніші зміни відбуваються з віком у головному мозку людини. Механізм його старіння науковці пояснюють тим, що через погіршення роботи серця й кровоносних судин до мозку надходить дедалі менше й менше крові, а отже - кисню і поживних речовин, що веде до ослаблення, а потім до поступового відми­рання клітин. Особливо чутлива до нестачі кисню та ділянка го­ловного мозку, що пов'язана із запам'ятовуванням. Нерідко в лю­дей середнього віку погіршується пам'ять.

У результаті багатьох спостережень лікарі дійшли висновку, що порушення вікового характеру в організмі людини дуже подібні до порушень, які є наслідком малої фізичної активності. Як і в старих людей, у тих, хто веде малорухливий спосіб життя, відбуваються аналогічні зміни в організмі. Лише рухливий спосіб життя, систематичні заняття фізичними вправами можуть призу­пинити процес старіння, зробити його менш відчутним.

Усе частіше ми зустрічаємо серед своїх колег і знайомих людей, котрі виглядають на 10-20 років молодшими свого віку. їх працездатність і гострота мислення набагато вищі, ніж у розпов­нілих молодих чоловіків та жінок. Більшості людей середнього і зрілого віку це вдається завдяки посиленій руховій активності й заняттям спортом.

Серед різноманітних тренувальних занять особливу популяр­ність здобуло плавання. Бо воно, передусім, більшою мірою, ніж інші фізичні вправи, сприяє різносторонньому розвитку організму. Це пов'язано з тим, що в роботу включається багато м'язових груп. Навантаження діє не тільки на великі м'язи ніг, рук, тулуба і шиї, айва велику кількість малих м'язів, що, в свою чергу, стимулюють діяльність внутрішніх органів.

Однією з особливостей плавання є поперемінне включення в роботу різних м'язових груп, яке відбувається в певному ритмі і у визначеній послідовності. Таке переключення діяльності м'язових груп забезпечує швидкий відпочинок одних м'язів під час роботи інших. Таким чином, включення додаткової їх діяльності (наприк­лад, роботи рук) не збільшує, а, навпаки, значно знижує енергетич­ні затрати, напруження функціональної діяльності систем крово­обігу й дихання.

Третьою важливою перевагою плавання є можливість правильно дозувати навантаження. Діапазон впливу плавання на організм великий - від поступового зростання споживання кисню і збільшення активності серцево-судинної системи до реакції, що перевищує звичайний рівень діяльності органів дихання і кровообігу у 8-10 разів. Сучасна медицина робить спроби боротися з багатьма фізич­ними симптомами старіння, зводить до мінімуму викликані цим незручності. До найдієвіших засобів тут слід віднести плавання. Особливою популярністю користується цей вид спорту в жінок, які переступили рубіж 50 років. Окрім чисто фізичного оздоров­чого ефекту, який приносить їм плавання, важливе значення має і особливий, піднесений психологічний стан від систематичних занять. Часто жінки цього віку відчувають меланхолію й душевні спади, впадають в депресію, дратівливість або байдужість. У ре­зультаті систематичних занять оздоровчим плаванням значно покращуються їх настрій і самопочуття.

Отже, досконалість біомеханічної структури плавання, доступність оволодіння його методикою, можливість легко дозу­вати навантаження, сприятливий психологічний ефект роблять плавання особливо цінним для людей середнього і похилого віку, які бажають продовжити активний період життя.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Чи можна точно встановити, коли люди навчилися плавати? Історичні пам'ятки підтверджують, що наші предки, які селилися на морському узбережжі, біля річок та озер, з давніх-давен використовували плавання як важливий прикладний навик. Первісні люди добували собі їжу, збираючи плоди й коріння дикорослих рослин, полюючи на тварин, ловлячи рибу, молюсків. При цьому їм часто доводилося переправлятися через потоки й річки. В одній із гробниць стародавнього Єгипту, спорудженій понад чотири ти­сячі років тому, зображено плавця. Одна його рука виконує гребок у воді, друга випрямлена над її поверхнею, ноги виконують рух у вертикальній площині. Малюнок свідчить про те, що стародавні єгип­тяни вміли плавати способом, який нагадує сучасний кроль. В усипальниці єгипетського фараона знайдено друге зображення на камені, яке нагадує плавця, котрий пливе технікою брас: він лежить на грудях із зігнутими, як у жаби ногами.

Вперше почали застосовувати плавання як засіб фізичного виховання стародавні греки, вважаючи, що людям, котрі не вміють плавати й рахувати, не можна довірити службу.

У військовій підготовці римських легіонерів важливе місце посідало навчання плаванню, зокрема з повним спорядженням. Видатні римські полководці Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан Август, Гней Помпей були самі не тільки вправними плавцями, а й здібними, вмілими вчителями своїх воїнів.

Слов'янські народи здавна славилися добрими плавцями. Скажімо, у ІХ-Х століттях під час походів на Візантію воїни Київської Русі, яким доводилося рятуватися із човнів, що їх підпа­лювали вороги, кидалися у воду і зі зброєю пропливали сотні метрів, дістаючись до своїх неушкоджених кораблів.

У стародавній Греції плавання набуло поширення не тільки як прикладний навик або гігієнічна процедура, а й мало певне спортивне значення. Приміром, Павсаній вказує, що до програми щорічних свят у Герміоні входили змагання з музики та плавання. З повідомлень Геродота також відомо, що в Греції відбувалися змагання з плавання і стрибків у воду. Нарешті, є відомості, що до програми великих Італійських ігор, які проводили кожних три роки на честь бога морів Посейдона, входили й змагання з плавання.

У стародавньому Іпатьївському літописі розповідається про патріотичний вчинок руського юнака, який врятував Київ від погра­бування і зруйнування кочівниками-печенігами. Обложивши Київ, коли в ньому не було князя Святослава, котрий з своєю дружиною був у поході, печеніги от-от могли здобути місто. Бачачи це, юнак переплив Дніпро й повідомив князя. Той повернувся з дружиною і розбив ворога.

У самостійній системі фізичного виховання слов'ян, які відзна­чалися силою, сміливістю, витривалістю, плавання посідало значне місце поряд з такими вправами, як верхова їзда й стрільба з лука.

Найпоширенішими народними способами плавання в ті часи були плавання на боці і з перемінними рухами ногами й руками, що дістали назву "саженки" і були прямими прообразами спор­тивних способів кроль та на боці.

Вітчизняне спортивне плавання сягає в першу половину XIX ст. 1832 року де в корпусі військової армії провели перші офіційні змагання за спеціально розробленими правилами. Згідно з ними звання відмінного плавця одержав той, хто вмів добре плавати на спині й животі, в одязі, стрибати у воду головою і ногами, пірнати й діставати з дна якийсь предмет.

У середині ХЖ ст. змагання з плавання стали дуже популяр­ними в найбільших містах Англії. Це була перша країна, де почали проводити національні чемпіонати.

1858 року в Австралії відбулися перші міжнародні змагання на дистанції 100 ярдів. 1889-го на міжнародних змаганнях у Будапешті зустрілися плавці кількох європейських країн. Уже тоді змагання відбувалися в басейнах, але єдиних їх правил ще не існувало. До програми включали плавання на різні дистанції - від 50 м до 2 км.

Великої популярності набули індивідуальні й групові далекі про­пливи. Перший такий проплив через Ла-Манш (34,6 км) здійснив 1875 року капітан англійського флоту М. Вебб. Цю дистанцію він подолав за 22 години. Лише через 36 років було показано кращий результат. Відтоді сотні людей перепливали Ла-Манш, і тепер час подолання цієї марафонської дистанції становить 9 год. 35 хв.

У другій половині XIX ст. найпоширенішими були три спо­соби плавання - плавання на боці, Треджен і брас на грудях.

Народний спосіб плавання на боці добре відомий у багатьох країнах. Удосконалений англійцями в середині ХГХ ст., він дістав назву оверарм. На честь англійця Джеймса Треджена, який першим продемонстрував цей спосіб, його названо Треджен.

Водночас в Австралії набув поширення новий спосіб, що ха­рактеризувався безперервним рухом ніг і був продемонстрований Р. Кевілем. Так народився кроль на грудях - найшвидший спосіб плавання.

1894 року змагання з плавання організував Турток любителів спорту в Петербурзі. 1903-го створено "Ризьке товариство плав­ців", а незабаром - і "Балтійське товариство плавання". Особливо популярною була традиційна першість "Найкращий плавець Балтійського моря". Змагалися на однокілометровій дистанції.

1908 року під Петербургом було створено перший центр плавання - "Шуваловську школу плавання Російського товариства рятування на водах". Заняття проводилися в 50-метровому басейні. Тут були трибуни для глядачів, проходили тренування і змагання.

Цей досвід перейняли аматори з Москви, Харкова, Севасто­поля, Самари, Ростова-на-Дону.

Популярність плавання наприкінці ХГХ ст. так зросла, що його включили до програми відроджених Олімпійських ігор.

На перших Олімпіадах - в Афінах (1896 р.), Парижі (1900), Сент-Луїсі (1904) - плавці змагалися не в стандартних басейнах і результати тут були невисокі порівняно з наступними рекордами. На цих перших трьох Олімпіадах проводилися змагання з при­кладного плавання: долали перешкоди, пливли в одязі, пірнали.

На IV Олімпійських іграх, що відбувалися 1908 року в Лондо­ні, плавці вперше стартували в 100-метровому басейні. Американ­ський плавець Ч. Даніельс з результатом 1 хв. 5,6 сек. став першим на 100-метровій дистанції. 1912 року на Олімпійських іграх у Стокгольмі тріумфального успіху добився плавець Д. Каханамоку. Він встановив новий світовий рекорд у плаванні на 100 м. Спосіб кроль, яким він плив, істотно відрізнявся від техніки інших плавців, зокрема попе­реднього рекордсмена Ч. Даніельса.

Гаваєць Д. Каханамоку довго утримував свій рекорд і лише на УШ Олімпійських іграх у Парижі він поступився першістю американцеві Дж. Вейсмюллеру, який став одним з найвидатніших спортсменів в історії плавання.

Найвідомішим плавцем того часу на довгі дистанції був швед Арн Борг. Його рекорд на дистанції 1500 м, встановлений у 1927-му, більше 20 років ніхто не міг побити.

На початку 30-х років минулого століття високих результатів досягають японські плавці. Скажімо, на X Олімпійських іграх у Лос-Анжелесі (1932 р.) вони здобули 11 медалей із 18, що розігру­валися тут. Щ результати зумовила вдосконалена техніка плавання за рахунок напруженої, в найвищому темпі, роботи рук і ніг.

У програмі плавання наступних Олімпійських ігор з'являється новий вид - батерфляй, який, власне, становить різновид брасу.

1926 року плавці колишнього Радянського Союзу вперше взяли участь у Міжнародних змаганнях. Вони провели кілька това­риських зустрічей у Німеччині.

У 30-х роках у багатьох містах Росії, України, Білорусі відкри­лися перші дитячі спортивні школи. 31936-го між спорт школами різних міст почали систематично проводити матчеві зустрічі.

З'явилася ціла плеяда талановитих плавців, таких як А. Шумін, С. Бойченко, Л. Лишков, В. Ушаков та інші. Вони стали спортсменами міжнародного класу.

У плаванні на спині К. Альошина в 1935 році на дистанції 400 м показала результат, що значно перевищував світове досягнен­ня американки Ф. Хардінг. Л. Мешкав і С. Бойченко не поступалися протягом 17 років (1935-1952) жодному зарубіжному плавцеві в брасі й батерфляї. В. Ушаков перевершив європейські досягнення в плаванні вільним стилем.

Друга світова війна перешкодила проведенню Олімпійських ігор 1940 і 1944 рр. Найвідомішою фігурою в спортивному плаванні того періоду була голландка Р. Хвегер, яка встановила 42 світові рекорди.

1948 року відбулися Олімпійські ігри в Лондоні. На змаганнях мали перевагу американські плавці, які виграли 8 з 11 золотих медалей.

На Олімпійські ігри в Гелсінкі спортсмени колишнього СРСР брали участь вперше. Найкраще серед радянських плавців виступила киянка Марія Гавриш, яка зайняла 6-те місце в плаванні брасом. Американські плавці поступилися своїми позиціями, виборовши лише три золоті медалі. Великого успіху домоглися угорські спортсменки, які стали олімпійськими чемпіонками в чотирьох видах плавальної програми Олімпіади.

31953 року батерфляй виокремлено в самостійний спосіб плавання. Першим світовим рекордсменом у ньому був видатний угорський спортсмен Д. Тумпек.

У 1956-му в Мельбурні відбулися XVI Олімпійські ігри. Австралійські плавці, виступаючи в себе на батьківщині, вибороли 8 із 13 золотих медалей. Особливо відзначилася Д. Фрезер, виграв­ши найвищу нагороду на дистанції 100 м вільним стилем. Вона не знала поразок протягом багатьох років і перемогла ще на двох Олімпіадах - у Римі й Токіо.

Першими з радянських плавців завоював олімпійську медаль бронзову на дистанції 200 м брасом у Мельбурні X. Юнічев.

На ХУП Олімпійських іграх, що відбулися 1960 року в Римі, найкраще виступили американські плавці. Вони виграли 9 із 15 золотих медалей. П'ять найвищих нагород здобули плавці Авст­ралії й одну - Великобританії.

1964 року на ХУЛІ Олімпійських іграх у Токіо було вста­новлено 55 олімпійських і 14 світових рекордів - майже вдвоє рази більше, ніж на попередніх іграх. Упевнену перемогу завоюва­ли американські плавці. Найбільше відзначився 18-річний Дон Шоландер, який здобув чотири золоті медалі (дві - на дистанціях 100 і 400 м вільним стилем і дві - в естафеті).

Уперше в історії українського плавання севастопольська шко­лярка Галина Пршуменщикова в Токіо стала олімпійською чемпіонкою на дистанції 200 м брасом, а львів'янин Г. Прокопенко срібним призером, С. Бабаніна з Ташкента завоювала бронзову медаль.

XIX Олімпійські ігри, що проводилися в Мехіко в умовах середньогір'я, знову принесли перемогу американцям, другими були австралійці. Успішно виступили радянські плавці, особливо чоловіки, які здобули 15 срібних та бронзових медалей. Першу і золоту медаль виборов у Мехіко плавець із тодішньої Німецької Демократичної Республіки Р. Матгес. Згодом він став дворазовим чемпіоном світу.

На XX Олімпійських іграх у Мюнхені (1972) знову лідерами стали спортсмени СІЛА. Серед них особливо виділявся М. Сштц, який здобув сім золотих олімпійських медалей. Блискуче висту­пила й австралійка ПІ. Гоулд - три золоті медалі.

XXI Олімпійські ігри в Монреалі були позначені зміною співвідношення сил: конкуренцію американцям склали посланці НДР, які завоювали 11 золотих медалей, лише на дві менше, ніж представники СІЛА.

Значних успіхів у Монреалі досягли і спортсмени СРСР. Скажімо, на дистанціях 100 і 200 м способом брас здобуто п'ять із шести розіграних медалей. М. Кошова виграла заплив на 200 м з новим світовим рекордом, другою була М. Юрченя, третьою - Л. Русанова.

1980 року в Москві відбулися ХХП Олімпійські ігри. Плавці Радянського Союзу вибороли 8 золотих, 9 срібних та 4 бронзові медалі. Найкращими серед українських спортсменів були С. Фесенко та А. Сидоренко, які впродовж 5-12 років виступали нарівні високих світових досягнень.

Однак після 1982 року здобутки плавців СРСР ставали з кожним роком меншими й меншими. Скажімо, кількість їхніх місць у світових десятках скоротилася із 41 в 1982 році до 24 в 1986-му. Якщо на чемпіонаті світу в 1982 було завойовано 14 ме­далей, в тому числі чотири золотих, і 105 очок командному заліку, то через чотири роки результати різко знизились -10 медалей, з них дві золоті, і всього 49 очок у командному заліку.

Причина одна - недостатнє поповнення основної команди ре­зервом із молодіжної збірної, сильне форсування підготовки плав­ців. Швидкий прогрес, який був добре помітний у 1978-1982 роках, змінився періодом застою й зниження результатів; ряд перспек­тивних юних спортсменів залишили плавання. У команді потрібна була істотна перебудова методики підготовки плавців до відпові­дальних змагань, п організаційної та матеріально-технічної основ на базі використання можливостей передусім інтенсивних фак­торів. Однак ситуацію всебічно проаналізовано не було, почалися організаційні і методичні "розборки". Досить сказати, що за три роки (1982-1985) тричі поміняли головних тренерів збірної ко­манди, які нічого нового, істотного в роботу з нею не внесли.

Останніми роками серйозно почали займатися підготовкою спортсменів високого класу в багатьох країнах Азії та Африки, значно зріс рівень результатів в Італії, Швейцарії, Франції, Угор­щині, Румунії, Болгарії, Китаї. Нині китайський спорт займає про­відне місце в Азії, однак плавання поки що не вийшло на рівень світових досягнень.

ХХШ Олімпійські ігри відбулися 1984 року в Лос-Анжелесі (СІЛА). На змаганнях із 29 видів плавальної програми виступали не всі найсильніші спортсмени світу - через неможливість за­безпечити їх безпеку організаторами ігор, а також з політичних міркувань. Олімпійські медалі отримали плавці із 13 країн. Спортс­мени з Радянського Союзу участі в змаганнях не брали.

На ХХГУ Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі (Південна Корея) плавці розігрували 31 комплект нагород. Медалі здобули представники 22 країн світу. Найбільшого успіху серед спортсменів з України досяг В. Ярощук із Кривого Рогу. У складі радянської ко­манди плавців нагороди також отримали В. Сальников (1 м.), І. Полянський (1 і 3 м.), Д. Волков, Г. Пригода (3 м.), Е. Дендеберова (2 м.).

XXV Олімпійські ігри 1992 року відбулися в Барселоні (Іспанія). Спортсмени України виступали в складі збірної СНД. Плавці 17 країн вибороли медалі в 31 виді програми. Український плавець Павло Хникін із Вінниці здобув дві бронзові нагороди в естафеті 4x100 м вільним стилем та в комбінованій естафеті.

На XXVI Олімпійських іграх 1996 року в Атланті (СІЛА) збір­на України вперше виступала окремою командою. Команда плавців була представлена 16 спортсменами. С. Бондаренко посіла 4 місце на дистанції 100 м брасом. П. Хникін двічі був шостим - на дис­танціях 100 м вільним стилем і батерфляєм. Д. Силантьєв зайняв8 місце.

XXVII Олімпійські ігри проходили в Сіднеї (Австралія). На цій Олімпіаді наша команда плавців виступила набагато краще. Дворазовою переможницею стала спортсменка з Харкова Яна Клочкова (200 та 400 метрів, комплексне плавання), вона також була другою на дистанції 800 м вільним стилем.

Срібну медаль виборов плавець із Запоріжжя Денис Си­лантьєв на дистанції 200 м батерфляєм. О. Волинець посів 8 місце, І. Червінський - 7 місце, С. Бондаренко -13 місце, О. Мукомол -14 та 17 місця, С. Фесенко -16 місце, В. Ніколайчук -16 місце. Загалом команда з плавання принесла українській збірній медалей більше, ніж усі інші види спорту.

Нині вітчизняне плавання на піднесенні. Свого найбільшого успіху українські майстри голубих доріжок домоглися на студент­ських іграх 1997 року в Палермо, де завоювали чотири золоті й одну срібну медалі. Вагомі здобутки принесла їм й остання Універсіада в Пекіні. На початку цих змагань рахунок медалям, здобутим нашою командою, відкрила Яна Клочкова, яка впевнено перемогла в запливі на 800 метрів вільним стилем - 7.59,52. Бронзову медаль завоював Володимир Ніколайчук на дистанції 100 метрів на спині. І знову порадувала нас Яна Клочкова: вже на дистанцію 200 м "рідного комплексу", показала результат 2.14,13. Харків'янка на дев'ять сотих секунди побила один із найстаріших (з 1991) рекордів Універсіад, який належав китаянці Лін Лі. В'ячеслав Ширшов ви­боров бронзу на 100-метрівці вільним стилем - 49,81.1 це ще не кінець. Найуспішнішим для українських плавців виявився чет­вертий день змагань: вони виграли ще дві золоті та дві срібні наго­роди. Чемпіонами Універсіади стали Олег Лисогор на 50-метрівці брасом - 27,99 (рекорд ігор) та, що особливо приємно, Ігор Снітко, який давно не радував нас своїми здобутками: він переміг на дис­танції 400 м вільним стилем - 3.51,94. Андрій Сердинов встановив особисте досягнення, завоювавши срібло на 100-метрівці ба­терфляєм - 52,88, а на дистанції 50 м кролем другою була Ольга Мукомол-25,72.

XXVIII Олімпійські ігри 2004 року проходили в Афінах. Збір­ну України представляли 27 спортсменів. Уже перший день при­ніс нам і першу велику радість - героїня Сіднея, Яна Клочкова завоювала своє перше "золото" афінської проби на дистанції 400м комплексним плаванням. Через три дні у фінальному запливі на дистанції 200м комплексним плаванням Яна Клочкова завоювала другу золоту медаль, а всього четверту з урахуванням стартів у Сіднеї. Бронзовим призером з Олімпійським рекордом на дистанції 100м батерфляй став Андрій Сердінов. Послідуючі спортсмени нашої збірної в Афінах займали такі місця: Світлана Бондаренко -7 місце, Олександр Волинець - 7 місце, Олег Лісогор - 8 місце, Денис Сілантьев -12 місце, Сергій Адвена -14 місце, Ірина Амшейнікова -15 місце і в комбінованій естафеті 4х 100м чоловіки зайняли 6 місце (шлічов П, Лісогор О., Сердінов А. та Єгошин Ю.).

Поиск по сайту: