Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив

За загальним правилом, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не має права його скасовувати або змінювати

Глава 18.

(ч. 2 ст. 218 ЦПК). Суд може скасувати тільки заочне рішення (ст. 231 ЦПК), а також рішення у ряді справ окремого прова­дження (ст.ст. 241, 250, 255 ЦПК).

Допущені у рішенні помилки, внаслідок яких воно є неза­конним та (або) необгрунтованим, є підставою для його зміни та скасування судом апеляційної, касаційної інстанції, у зв'яз­ку з винятковими та нововиявленими обставинами.

Однак в окремих випадках, чітко визначених законом, суд, який ухвалив рішення, може, не змінюючи вирішення справи по суті, усунути деякі його вади, які мають несуттєвий харак­тер, однак не дозволяють сторонам отримати захист за цим рішенням. До цих способів слід віднести:

— виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219
ЦПК);

— ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК);

— роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК).

Виправлення описки чи явної арифметичної помилки

(ст. 219 ЦПК) — це спосіб усунення, який спрямований на усунення недоліку рішення суду у ході викладу його змісту. У цьому разі такий недолік повинен мати очевидний характер і не може полягати у зміні ухваленого рішення. Описка полягає у неправильному зазначенні у тексті рішення об'єкта, сторони, певної дати чи строку тощо. Помилкою ж може бути обчис­лення розміру присудженого, його частки тощо. Причому по­милка повинна мати елементарний (арифметичний) та очевид­ний характер.

Цей недолік суд може виправити з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, шляхом постанов-лення ухвали. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких не перешкоджає розглядові. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга.

Ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК) застосову­ється у тому разі, якщо рішення суду має ваду повноти та ви­черпності. Ухвалюється таке рішення за заявою осіб, які бе­руть участь у справі, чи з власної ініціативи якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сто­рони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рі­шення;

Судові рішення (Постанови)

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної су­
ми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке
підлягає передачі, або дії, які треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках
його обов'язковості;

4) судом не вирішене питання про судові витрати.

Суд не має права під виглядом додаткового рішення зміню­вати зміст основного або вирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому засіданні.

Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене протягом строку виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засідан­ні з повідомленням сторін. На додаткове рішення та ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бути подано скаргу.

Роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК) провадиться у тому випадку, якщо воно не відповідає вимогам чіткості викла­ду, що зумовлює труднощі або неможливість виконання.

Якщо рішення незрозуміле, суд, що вирішив справу, на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення допуска­ється, якщо воно ще не виконане чи не закінчився строк, про­тягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Слід зазначити, що у цьому разі таким правом мають бути наділені не тільки державні виконавці, а й усі інші органи дер­жавної влади, юридичні та посадові особи, що повинні вико­нувати рішення (органи опіки та піклування, органи реєстрації актів цивільного стану та ін.).

Питання про роз'яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк. Неявка державного виконавця чи осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розглядові питання (ст. 221 ЦПК). На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подано скаргу.

Поиск по сайту: