Підготовка цивільної справи до судового розгляду розпочинається після відкриття провадження у справі. Від цього моменту суддя невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі,
Глава 16.
копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачеві — також копії доданих до позовної заяви документів. Поінформованість про суть заявлених позовних вимог та їх обгрунтування дозволяє відповідачеві та особам, які беруть участь у справі, вчасно і належно підготуватися до такої участі. Зокрема, відповідач після отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, може подати суду письмове заперечення проти позову. Інформація, отримана судом з такого заперечення, дозволяє судові мати більш повне уявлення про обставини справи вже на цьому етапі судочинства.
Більшість процесуальних дій, що складають зміст стадії підготовки справи до судового розгляду, вчиняється у попередньому судовому засіданні, яке має бути призначене і проведене впродовж одного місяця від дня відкриття провадження у справі. Про призначення попереднього судового засідання суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 ЦПК засідання має проводитись за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому, призначаючи засідання, необхідно враховувати час, потрібний для отримання повідомлення відповідною особою та забезпечення її явки до суду.
За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладене, якщо причини неявки будуть визнані судом поважними. У разі неявки сторони на попереднє судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки, з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів надалі залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.
Попереднє судове засідання проводиться за загальними правилами, проте з певними особливостями, обумовленими специфікою цілей та завдань стадії підготовки.
Зокрема, відповідно до ст. 130 ЦПК, проведення попереднього судового засідання має на меті виконання низки завдань. По-перше, це з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, по-друге, забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
Для врегулювання спору до судового розгляду на попередньому засіданні суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони
Підготовка справи до судового розгляду
укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.
Сторони, своєю чергою, висловлюють свої позиції з приводу можливості вирішення справи до судового розгляду і можуть відмовитись від позову, визнати позов, укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. У разі виявлення сторонами бажання вчинити одну з таких дій, суд ухвалює у попередньому судовому засіданні рішення по справі або постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.
Така можливість вирішення спору між сторонами до судового розгляду дозволяє не тільки заощадити їх час та кошти, а й уникнути передачі на судовий розгляд по суті вже вирішеної справи.
Якщо спір не врегульовано, діяльність усіх учасників процесу в попередньому судовому засіданні спрямовується на створення умов для майбутнього правильного та швидкого розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. З цією метою суд:
1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову, зміст заявлених ним вимог, з'ясовує можливі заперечення проти них, попередньо одержує відомості про обставини, що мають значення для справи та докази. З'ясовуючи суть заявлених вимог та заперечень, суддя роз'яснює сторонам право закінчити справу мировою угодою, звернутися за ви рішенням спору до третейського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин;
2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Для правильного визначення їх складу суддя:
• перевіряє, чи належні позивач та відповідач у справі. Якщо буде встановлено, що відповідач є неналежною стороною, суддя може вирішити питання про його заміну;
• перевіряє наявність процесуальної співучасті, що можлива у справі як на стороні позивача, так і відповідача, причому якщо співвідповідачі залучаються до справи незалежно від їх бажання, то у разі пред'явлення позову не всіма особа ми, чиї права порушені (оспорені), суд не може притягнути останніх як співвідповідачів без їх згоди. Він може лише повідомити таким особам про наявність в суді відповідної цивільної справи. Якщо останні не виявлять бажання всту пити в процес як співпозивачі, суд може притягнути їх до
Глава 16.
участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;
• за наявності підстав вирішує питання про правонаступницт- во в справі;
• визначає необхідність залучення або вступу у справу третіх осіб, прокурора, органу державної влади чи місцевого са моврядування. У справах, що стосуються захисту неповно літніх чи малолітніх, а також про розірвання шлюбу з осо бою, визнаною в установленому порядку безвісно відсут ньою або недієздатною, суддя вирішує питання про притяг нення до участі представника органів опіки і піклування для охорони майнових прав відповідача, а також для забез печення інтересів дітей;
3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує, які з них визнаються кожною сто роною, а які підлягають доказуванню;
4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона обґрунтовуватиме свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин та встановлює строки їх подання; На сьогодні обов'язок зби рати докази лежить, головним чином, на особах, які беруть
участь у справі, проте за судом також збереглися певні повноваження. Зокрема, відповідно до ст.ст. 130, 137 ЦПК суддя, встановивши, що поданих доказів недостатньо для підт-
вердження вимог позивача чи заперечень відповідача, за клопотанням сторони, зобов'язаний витребувати докази, необхідні для вирішення справи. У разі, якщо є загроза, що
подання потрібних для правильного вирішення справи доказів стане згодом неможливим або утрудненим, суддя може вжити заходів до забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК);
5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спе ціаліста, перекладача, особи, яка подає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судово го розгляду;
9) визначає час і місце судового розгляду.
Підготовка справи до судового розгляду
Крім того, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи учасники процесу повинні також вирішити на стадії підготовки питання про можливість об'єднання чи необхідність роз'єднання позовних вимог у порядку, встановленому ст. 126 ЦПК.
Загалом, обсяг підготовки кожної конкретної цивільної справи до судового розгляду неоднаковий та обумовлюється її особливостями (специфікою спірного правовідношення, його суб'єктного складу, фактичних обставин тощо). В таких умовах практично неможливо передбачити вичерпний універсальний для будь-якої категорії справ перелік процесуальних дій з підготовки, тому закон передбачає можливість вчинення інших дій, які не зазначено в гл. 3 розд. III ЦПК.
Процесуальні дії з підготовки справи до судового розгляду слід відрізняти від подібних дій на стадії судового розгляду: перші спрямовані на сприяння примиренню сторін та забезпечення судового розгляду, останні — на вирішення справи по сугі.
Хід попереднього судового засідання, як і судового розгляду, повністю фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Це обов'язок секретаря, який одночасно веде і журнал судового засідання.
Відповідно до ст. 156 ЦПК стадія підготовки справи до судового розгляду завершується постановленням ухвали, в якій зазначається, які підготовчі дії проведені. Цією ухвалою також встановлюється дата судового розгляду справи в межах п'ят-надцятиденного строку після закінчення всіх необхідних підготовчих дій.
§ 3. Судові виклики та повідомлення
Місцем судового розгляду, як правило, є приміщення відповідного суду. Визначення часу проведення судового засідання обумовлюється рядом факторів. По-перше, слухання справи повинно бути призначене в межах строків, встановлених ст.ст. 129, 157 ЦПК, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а слухання справи про поновлення на роботі, стягнення аліментів та попереднє судове засідання має бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. По-друге, при визначенні дати судового засідання має
Глава 16.
бути врахований час, об'єктивно необхідний для вручення повісток про виклик учасників процесу до суду та їх можливості підготуватися до участі в справі та з'явитися в суд.
Явка осіб в судове засідання та можливість їх участі в дослідженні доказів залежить від своєчасного їх поінформування про час і місце розгляду справи чи вчинення певної процесуальної дії (згідно із ст. 74 ЦПК але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання).
ЦПК (гл. 7 розд. І) передбачає дві форми доведення до відома учасників процесу їх права чи обов'язку з'явитися в суд: судове повідомлення та судовий виклик.
Судове повідомлення має інформативний характер, тобто являє собою інформування осіб, які беруть участь у справі, про вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. Повідомляються, як правило, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, адже їх явка до суду це, як правило, їх право, а не обов'язок.
Судовий виклик — це вимога з'явитися до суду, котра адресується тим учасникам цивільного процесу, які зобов'язані з 'явитися. Ця вимога стосується свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.
Судові виклики надсилаються судовими повістками про виклик, судові повідомлення — судовими повістками-повідом-леннями.
Повістка надсилається окремо кожній особі, якій адресований виклик чи повідомлення. Повістки надсилаються за адресою, вказаною самими сторонами або іншими учасниками справи, рекомендованим листом із повідомленням про вручення або через кур'єрів. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка також може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти та перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Виклики в суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судо-
Підготовка справи до судового розгляду
ві повістки-повідомлення — особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, участь у яких для них не є обов'язковою.
У повістці про виклик має бути зазначено:
1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій вона адресується;
2) найменування та адресу суду;
3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; ,
4) назву справи, за якою робиться виклик;
5) в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
6) викликається особа в судове засідання чи у попереднє су дове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв'яз ку з необхідністю дати особисті пояснення — про потребу дати особисті пояснення;
7) у разі необхідності — пропозицію особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази;
8) обов'язок особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її ад ресатові;
9) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуально го статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, зали шення заяви без розгляду), а також про обов'язок повідо мити суд про причини неявки.
Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.
Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці має бути зазначено про це, а також що особа має право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
Для того, щоб суд володів інформацією про одержання повістки чи повідомлення адресатом, разом з повісткою надсилається зворотна розписка. Повістки про виклик, адресовані фізичним особам, вручаються їм особисто. При одержанні повістки отримувач ставить свій підпис на зворотній розписці, після цього розписка підлягає поверненню до суду з зазначенням часу її одержання адресатом. Повістка, адресована юридичним
Глава 16.
особам вручається відповідній службовій особі, яка також розписується про її одержання на зворотній розписці.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
У разі відмови адресата отримати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а в разі відсутності таких — через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. Судова повістка вважається врученою, якщо її вручено представникові адресата.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Якщо повістка відправляється поштою, вона надсилається за адресою, вказаною у позовній заяві, тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані згідно зі ст. 77 ЦПК повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі. За відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає.
Судовий розгляд
В окремих випадках суд зобов'язаний вжити заходів щодо розшуку відповідача. Зокрема, відповідно до ст. 78 ЦПК, якщо невідоме місце фактичного перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю фізичної особи, суд оголошує його розшук, що провадиться за ухвалою суду органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду.
Глава 17. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД
§ 1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної справи
Покладений на суди обов'язок із захисту суб'єктивних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права виконується перш за все у ході судового розгляду цивільної справи.
Судовий розгляд — стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд та вирішення цивільно-правового спору по суті.
Значення судового розгляду визначається змістом діяльності суду відповідної інстанції і виконуваних ним функцій на цій стадії процесу, адже в ході судового розгляду на основі всебічного та повного дослідження доказів, наданих сторонами, встановлюються фактичні обставини справи та приймається рішення по суті.
Законодавець визначив, що "розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні" (ст. 158 ЦПК), з чого виникає закономірне запитання: як співвідносяться поняття "судове засідання", "розгляд справи" та "судовий розгляд"? Аналіз чинного законодавства (зокрема гл. 4 розд. III ЦПК) дозволяє зробити висновок, що розгляд та вирішення цивільної справи є змістом стадії судового розгляду, а судове засідання — процесуальною формою.
Цивільне процесуальне законодавство закріплює чіткий порядок розгляду та вирішення цивільних справ, який: визначає послідовність вчинення та зміст процесуальних дій суду та інших учасників процесу; окреслює гарантії захисту процесуаль-
Глава 17.
них прав та виконання процесуальних обов'язків останніх; відображає дію більшості принципів цивільного процесуального права (диспозитивності, змагальності, безпосередності, усності та ін.).
Цивільні справи розглядаються та вирішуються судом першої інстанції протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — впродовж одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше, ніж на один місяць.
Законом закріплено особливі правила відкриття судового засідання та його проведення, звернення учасників процесу до судді (суддів), постановлення та оголошення судових рішень, які спрямовані на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства. Наприклад, при вході судді (суддів) в зал судового засідання всі присутні в залі повинні встати, особи, які беруть участь у справі; свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти дають пояснення (свідчення) стоячи, звертаючись до судді словами "Ваша честь".