Зміни у позовному спорі

У процесі розгляду та вирішення справи сторони наділяються широкими процесуальними правами і можуть вільно ними роз­поряджатися.

Позивач протягом усього розгляду справи має право зміни­ти по суті підставу або предмет позову, збільшити або змен­шити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Від­повідач має право визнати позов повністю або частково. Сто­рони можуть укласти мирову угоду (ст. 31 ЦПК). Такі дії сто­рін є проявом принципу диспозитивності цивільного судочин­ства.

Зміна предмета та підстави позову є важливим правом позивача, оскільки дозволяє оперативно змінювати конструк­цію позовного спору (вимогу до позивача та суду) у зв'язку, наприклад, зі збором доказів, дослідженням обставин справи, очевидністю неправильного визначення матеріально-правової вимоги та обставин, які її обґрунтовують, тощо. Обмеження щодо зміни предмета та підстави позову законом не встанов-

Загальна характеристика позовного провадження

лені, однак ці зміни не повинні виходити за межі матеріально-правової вимоги. Інакше особа позбавляється права на звер­нення до суду у загальному порядку.

Збільшення чи зменшення обсягу позовних вимог також дозволяє керувати процесом у справі, зважаючи на ті ж при­чини. Причому особливістю такої розпорядчої дії є те, що у разі збільшення обсягу позовних вимог повинні бути дотрима­ні зміст та форма такого звернення до суду, а також оплата судового збору, обчисленого на підставі збільшеного обсягу позовних вимог. У випадку зменшення обсягу позовних вимог, надміру сплачений судовий збір не повертається, оскільки на­явна часткова відмова від позову, тобто особа у певній частині відмовляється від судового захисту заявленої вимоги.

Відмова від позову — це одностороннє усне або письмове волевиявлення позивача в суді, спрямоване на відмову від су­дового захисту своєї вимоги. Така дія може бути вчинена про­тягом всього провадження у справі (ст.ст. 174, 306, 334, 372 ЦПК). Будучи проявом принципу диспозитивності, така дія позивача здійснюється під контролем суду. Останній відмов­ляє у прийнятті відмови позивача від позову, якщо така розпо­рядча дія суперечить закону, інтересам інших осіб чи з інших причин не може бути прийнята судом. Також не приймається відмова від позову, якщо вона вчинена представником всупе­реч інтересам позивача.

Прийняття судом відмови позивача від позову тягне за со­бою закриття провадження у справі і виключає можливість у майбутньому звернення до суду з таким самим позовом. Тому наслідки вчинення такої дії позивачем повинні бути роз'яснені судом.

Відмову від позову слід відрізняти від відмови від поданої заяви чи скарги. Наприклад, повернення заяви за клопотанням позивача до відкриття провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню до суду. У порядку, встановленому ст. 109 СК, подружжя, яке подало спільну заяву про розірван­ня шлюбу, може її відкликати до ухвалення рішення у справі. Особи, які подали апеляційну чи касаційну скаргу, також мо­жуть від неї відмовитися (ст.ст. 300, 330 ЦПК), що тягне за собою закриття відповідно апеляційного чи касаційного прова­дження. Але така дія не свідчить про відмову від позову (су­дового захисту), оскільки має не матеріально-правовий, а про­цесуальний характер.

Глава 14.

Визнання позову відповідачем — одностороннє усне або письмове волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем (ст. 174 ЦПК). Суд може вважати позов ви­знаним, якщо у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує чиїхось прав та законних інтересів і не зроблене під впливом проти­правної поведінки щодо нього інших осіб або з метою прихо­вати інші обставини, необхідні для вирішення справи.

Правом визначення позову відповідач наділений протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції. У разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання відпо­відачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суперечить інтересам відповідача (як­що визнання позову вчинено представником), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд справи.

Мирова угода — це укладена між сторонами та визнана судом домовленість (договір) про припинення спору між сто­ронами шляхом взаємних поступок, яка стосується їхніх прав, обов'язків та предмета позову (ст. 175 ЦПК). Сторони можуть укласти мирову угоду протягом усього часу провадження у справі (ст.ст. 306, 334 ЦПК), в тому числі у процесі виконання рішення суду (ст. 372 ЦПК).

Сторони, які уклали мирову угоду, у спільній заяві повідо­мляють про це суд, а той роз'яснює наслідки вчинення такої дії. На підставі цієї заяви суд вирішує питання про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сто­рін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Як­що така угода суперечить закону, порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена представником сторони поза ме­жами своїх повноважень чи всупереч інтересам особи, яку він представляє, суд відмовляє у визнанні мирової угоди і продов­жує судовий розгляд. Ухвала про визнання мирової угоди мо­же бути оскаржена в апеляційному порядку.

Визнана судом мирова угода є підставою для виконання, тому ухвала про її визнання повинна відповідати вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Загальна характеристика позовного провадження

§ 5. Забезпечення позову

Одним із недоліків судового способу захисту порушеного пра­ва є його фактична неоперативність, тобто, з огляду на вимогу дотримання цивільної процесуальної форми, розгляд справи може затягнутися, що спричинить негативні наслідки для осо­би, яка потерпіла від правопорушення, або навіть станеться так, що розгляд справи взагалі втратить будь-який сенс. Для запобігання такій ситуації існує інститут забезпечення позову, порядок застосування якого визначений ст.ст. 151—155 ЦПК.

Забезпечення позову — це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду про присудження у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Підставою для вирішення питання про забезпечення позову є заява осіб, які беруть участь у справі. Вона подається до су­ду, у провадженні якого перебуває справа, із вказанням: при­чин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; виду забез­печення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інших відомостей, потрібних для забезпе­чення позову (ст. 151 ЦПК). Заходи забезпечення позову мо­жуть бути вчинені на будь-якій стадії розгляду справи, та сто­суватися усієї матеріально-правової вимоги чи її частини.

Питання про забезпечення позову вирішується ухвалою су­ду в день надходження заяви без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. В ухвалі про забезпе­чення позову вказуються підстави застосування та заходи за­безпечення, виконується вона негайно у порядку, встановлено­му законодавством про виконавче провадження.

Заходи забезпечення позову (ст. 152 ЦПК) визначаються на засадах розумності, співмірності та з врахуванням обставин конкретної справи. їх можна поділити на дві групи: універ­сальні та спеціальні.

До універсальних заходів, які можуть застосовуватися у будь-якій справі за будь-яким позовом, належать:

• накладення арешту на майно або грошові кошти, що нале­
жать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

• заборона вчиняти певні дії;

• встановлення обов'язку вчинити певні дії;

• заборона іншим особам здійснювати платежі або передава­
ти майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зо­
бов'язання;

Глава 14.

• передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам (судовий секвестр).

Спеціальними є заходи, які використовуються тільки в ок­ремих справах:

• зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов
про право власності на це майно або про виключення його
з опису;

• зупинення стягнення на підставі виконавчого документа,
який оскаржується боржником у судовому порядку.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Законодавством передбачена можливість скасування забез­печення позову, заміни одного способу забезпечення позову на інший, а також застосування кількох забезпечень за умови, що загальна їх сума не перевищує позовної.

Ухвали про забезпечення позову чи скасування забезпечен­ня можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Подання скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову і не перешкоджає подальшому розгляду справи, а на ухвалу про скасування заходу, що його вжито для забезпечення позо­ву, або про заміну одного виду забезпечення позову іншим, — зупиняє виконання цієї ухвали (ст. 155 ЦПК).

Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, можуть вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків шляхом внесення застави у розмірі, достатньому для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК). У разі відмови в позові, після набрання рішен­ням законної сили відповідач може стягнути з позивача збит­ки, завдані йому забезпеченням позову, а якщо застосовува­лась застава, то з неї у першу чергу здійснюється відшкоду­вання таких збитків (ст. 155 ЦПК). Предмет застави поверта­ється позивачеві, якщо ухвалено рішення про задоволення по­зову або укладено мирову угоду між сторонами, а також тоді, коли позов про відшкодування збитків не подано відповідачем протягом двох місяців (ч. З ст. 155 ЦПК).

Відповідач може захистити свої інтереси від застосування до нього заходів забезпечення позову. У разі, якщо позов має грошову оцінку, відповідач згідно зі ст. 155 ЦПК може з доз­волу суду або судді замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену у позовній заяві.

Відкриття провадження у справі

Якщо в позові буде відмовлено, провадження у справі за­крито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи із забез­печення позову зберігаються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може водночас з ухваленням судово­го рішення або після цього постановити ухвалу про скасуван­ня заходів забезпечення позову (ст. 155 ЦПК).

У разі необхідності запобігання порушенню права інтелек­туальної власності позов може бути забезпечений до подання позовної заяви. Заява про забезпечення до позову розглядаєть­ся судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрун­тованої вимоги заявника, це питання розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжи­ти заходи забезпечення позову. В ухвалі суду про забезпечен­ня позову обов'язково вказується строк, впродовж якого заяв­ник повинен подати відповідну позовну заяву: десять днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Якщо по­зов не подано, то заходи забезпечення позову скасовуються.

Глава 15. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

§ 1. Поняття та передумови відкриття провадження

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного про­цесу — це сукупність процесуальних дій суду та інших учас­ників процесу, спрямованих на визначення передумов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.

Відкриття провадження у справі пов'язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реа­лізації. Право на позов є похідним поняттям від загального права на судовий захист, закріпленого та гарантованого ст. 55 Конституції України.

У теорії цивільного процесуального права в даному випад­ку застосовуються поняття "право на позов", "право на судо­вий захист", "право на звернення до суду". Кожне із цих по­нять має право на існування, причому у кожному конкретному випадку у них вкладається відповідний зміст.

Щодо права на позов, то у науці цивільного процесуально­го права думки науковців розійшлися. В одному випадку пра-

Глава 15.

во на позов визначається як процесуальне поняття, у друго­му — зводиться до матеріального, а в третьому — матеріаль­но-правові та процесуально-правові моменти судового захисту об'єднуються в єдине поняття права на позов. Інколи ще нази­вають право на пред'явлення позову та право на задоволення позову.

Право на позов є єдиним поняттям, яке включає:

• право на задоволення матеріально-правової вимоги позивача;

• право на пред'явлення позову і порушення справи у суді.

Право на задоволення позову стосується кінцевого результа­ту діяльності суду із розгляду та вирішення справи. Тобто, в особи це право виникає ще в момент порушення права, однак підтвердити його, а в подальшому реалізувати, можна тільки після ухвалення рішення суду про задоволення позову. Підста­ви для підтвердження та реалізації цього права визначаються, як правило, нормами матеріального права.

Право на пред 'явлення позову є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред'явлення позову користується певною са­мостійністю. Важливою гарантією можливості отримати судо­вий захист є положення про те, що відмова від права на звер­нення до суду за захистом є недійсною (ст. З ЦПК, ст. 6 Зако­ну України "Про судоустрій України").

Правом на пред'явлення позову наділені всі заінтересовані особи (ст. З ЦПК), в тому числі іноземні фізичні та юридичні особи та держави (ст. 410 ЦПК). Усі вони можуть звернутися до суду з позовом про захист суб'єктивного права чи охоро-нюваного законом інтересу. В окремих визначених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи в інтере­сах інших осіб, державних чи суспільних інтересів (ст.ст. З, 45 ЦПК). Слід також зазначити, що право на звернення до суду за судовим захистом мають не тільки фізичні та юридичні особи, а й інші суб'єкти, які наділені цивільною процесуаль­ною правосуб'єктністю.

Право на пред'явлення позову — це інститут цивільного процесуального права, який регулює підстави та порядок по­рушення судової діяльності із захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Процесуальними наслідками реалізації пра­ва на пред'явлення позову є виникнення судової діяльності із здійснення правосуддя у цивільній справі та ухвалення рішен­ня суду як результат цієї діяльності. Для цього інституту не

Відкриття провадження у справі

має значення питання щодо характеру спірного рішення — про задоволення заяви або про відмову у ньому. Якщо в ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звертається до суду, не має на це права, то справа має бути закрита чи заява має бути залишена без розгляду.

В теорії цивільного процесуального права передумови права на пред'явлення позову поділяють на суб'єктивні та об'єк­тивні.

До суб'єктивних передумов належать процесуальна право­здатність позивача і відповідача, процесуальна заінтересова­ність особи.

Об'єктивні передумови права на звернення з позовом до суду можуть бути позитивні та негативні.

Передумови, наявність яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду, називають позитивними: належ­ність справи до цивільної юрисдикції суду; правовий характер вимоги позивача. Якщо цих передумов немає, процес не може бути порушений, оскільки позивач не має права на звернення до суду.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон пов'язує можливість звернення з позовом. До них нале­жать: відсутність рішення, що набрало законної сили, винесе­ного зі спору між тими самими сторонами, про той самий пред­мет і з тих самих підстав; відсутність ухвали суду, яка набра­ла законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; відсутність у прова­дженні суду справи щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутність укла­деного між сторонами договору про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Усі ці передумови права на звернення до суду мають вик­лючно процесуальний характер і не стосуються питань про на­явність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. У зв'язку з цим суддя не має права відмовити у від­критті провадження або повернути заяву з тих причин, що у позивача немає матеріального права, тобто права на задово­лення позову, якщо дана категорія справ підлягає розгляду у суді.

Відсутність права на пред'явлення позову є підставою для відмови у відкритті провадження або повернення заяви, а як­що справа прийнята до провадження суду, — закриття прова-

Глава 15.

дження у справі чи залишення заяви без розгляду. Такі дії оформляються ухвалою.

Поиск по сайту: