Способи захисту відповідача від заявленого позову

Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комп­лексом процесуальних прав. До загальних насамперед нале­жать право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, за­являти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржувати судові рішення та інші права, закріплені у ст. 27 ЦПК. Однак відповідач також має і спеціальні процесуальні способи захис­ту — заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).

Заперечення проти позову — це письмові пояснення відпо­відача, які відхиляють або спростовують вимоги позивача, подані до суду після одержання ним копій ухвали про від­криття провадження у справі та позовної заяви. Причому во­ни можуть бути спрямовані на повне або часткове, постійне або тимчасове нівелювання матеріально-правової вимоги пози­вача. Ці пояснення можуть мати матеріально-правовий та про­цесуально-правовий характер.

Матеріально-правові заперечення спростовують суть позо­ву, вони полягають у тому, що відповідач оспорює матеріаль­но-правову вимогу і тому, безперечно, заперечує можливість виникнення процесу за нею.

Процесуально-правові заперечення обґрунтовують неправо­мірність виникнення або продовження процесу у справі в зв'я­зку з відсутністю передумов для звернення позивачем до суду або порушення порядку його реалізації.

Зустрічний позов — це матеріально-правова вимога пер­вісного відповідача до первісного позивача, пред'явлена до су­ду для спільного розгляду із первісним позовом. За цією позов­ною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач — відповідача. Однак лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача

Глава 14.

відповідач може набути тільки у разі, якщо первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку від­мову.

При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить перед собою подвійну мету: по-перше, захистити своє порушене, оспорене чи невизнане право, по-друге, він за­хищається проти вимог позивача.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з пер­вісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спіль­ний їх розгляд є доцільним, зокрема, якщо вони випливають з одних правовідносин, або вимоги за позовами можуть зарахо­вуватися, або задоволення зустрічного позову може виключи­ти повністю чи частково задоволення первісного позову.

Право на пред'явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і мо­же бути реалізовано до або під час попереднього судового за­сідання. Поданий після цього зустрічний позов розглядається судом у самостійному провадженні в загальному порядку.

Після розгляду справи по суті в судовому засіданні суд ух­валює єдине рішення, в якому дає конкретну відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.

Поиск по сайту: