Процесуальний порядок відкриття провадження у справі

Право на пред'явлення позову може бути здійснене тільки у порядку, встановленому законом. Складовими порядку є:

• дотримання правил про підсудність;

• дієздатність позивача;

• дотримання належної форми позовної заяви.

Право на пред'явлення позову може бути реалізоване шля­хом звернення до суду, до повноважень якого віднесено її роз­гляд та вирішення. У разі порушення вимоги про підсудність, суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачеві. Ця норма не обмежує права позивача, оскільки ос­танній може звернутися до суду за належністю, де буде пору­шено цивільну справу і, відповідно, його права будуть захи­щені. Однак це положення цивільного процесуального закону може утруднити можливість отримання судового захисту, особ­ливо в останні дні позовної давності чи іншого строку на звер­нення до суду.

Позивач має володіти повним обсягом цивільної процесу­альної дієздатності (ст. 29 ЦПК). Якщо заява подана недієздат­ною особою, суд повертає її заявникові, а якщо недієздатність виявилася в ході розгляду справи — залишає таку заяву без розгляду. Це не перешкоджає зверненню до суду через закон­ного представника такої особи чи іншу уповноважену особу.

Позов подається до суду у формі позовної заяви, яка відпо­відає предмету, підставі та змісту позову, а також вимогам щодо змісту, форми та документального супроводження, вста­новленим ст. 19 ЦПК та іншими нормативами актами законо­давства, зокрема тими, що регулюють спірні матеріальні пра­вовідносини.

Позовна заява подається в письмовій формі та має:

— найменування суду, до якого подається заява;

— ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я
представника позивача, якщо позовна заява подається пред­
ставником, їх місце проживання або місцезнаходження, по­
штовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

— зміст позовних вимог;

Відкриття провадження у справі

_ зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру;

_ виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

_ зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину,

наявність підстав для звільнення від доказування.

Позовна заява підписується позивачем або його представ­ником із зазначенням дати її подання. До неї додаються доку­менти відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві, а також ті, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра­ви. Якщо позовна заява подається представником позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до ст. 120 ЦПК позовна заява та документи, що додаються до неї, мають бути подані до суду у копіях по кіль­кості відповідачів та третіх осіб. Однак це правило не поши­рюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи без­діяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі вирішується суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, про що постановляєть­ся ухвала. Значення дії суду щодо відкриття провадження у справи надзвичайно важливе, оскільки саме з цього моменту настають матеріально-правові наслідки, що випливають із по­рушення цивільної справи. Ухвала про відкриття провадження У справі, як правило, не може бути об'єктом апеляційного ос­карження, за винятком випадку, коли провадження у справі відкрито з порушенням правил про підсудність.

На стадії відкриття провадження у справі суд може поста­новити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення заяви чи залишення її без руху. При порушен­ні цивільної справи можуть також вчинятися дії щодо забезпе­чення позову, вирішуватися питання про об'єднання чи роз'єд­нання позовів.

Відмова у відкритті провадження у справі — це закріпле­не в ухвалі волевиявлення суду, яке полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі на під-

Глава 15.

ставах, визначених законом. Суд відмовляє у відкритті прова­дження, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного
судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду
про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою
позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у
спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет
і з тих самих підстав;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа за спором
між тими самими сторонами, про той самий предмет і з
тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його ком-
петенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той

самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусо­ве виконання рішення третейського суду або скасував і рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж тре­тейському суді виявився неможливим;

5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припинен­
ням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спір-

ні правовідносини не допускають правонаступництва.

Постановлення такої ухвали унеможливлює повторне звер­нення до суду у цій самій справі (ст. 122 ЦПК), однак вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повернення позовної заяви — це закріплене в ухвалі воле­виявлення суду щодо відмови прийняти позовну заяву з під­став, визначених законом, яке не перешкоджає повторному зверненню до суду за умови усунення тих перешкод, що стали підставою для повернення заяви.

Суд повертає заяву позивачеві, якщо:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про
повернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повно­
важень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду;

5) подано заяву про розірвання шлюбу під час вагітності дру­
жини або до досягнення дитиною одного року без дотри­
мання вимог, встановлених СК (ст. 121 ЦПК).

Відкриття провадження у справі

Відповідно до ст. 219 ЩІК ухвала про повернення позовної заяви може бути об'єктом апеляційного оскарження.

Залишення заяви без руху — призупинення вчинення проце­суальних дій щодо відкриття провадження у справі для надан­ня позивачеві чи іншому заявникові можливості усунути недо­ліки у позовній заяві щодо змісту, форми чи порядку надання у строк, встановлений судом. Відповідно до ст. 121 ЦПК суд­дя, встановивши, що до суду подана позовна заява з вадами змісту, форми чи порядку подання, не оплачений судовий збір чи витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Про це повідомляють позивача і надають йому строк для усу­нення недоліків. Така ухвала не може бути оскаржена в апеля­ційному порядку, оскільки не перешкоджає розвитку процесу у справі.

Якщо позивач у встановлений ухвалою строк усуне зазна­чені судом недоліки, то заява вважатиметься поданою у день її первісного подання до суду. Це правило встановлене для за­безпечення доступності правосудця, адже позивач може в силу юридичної необізнаності чи з інших підстав випустити той чи інший момент, який є обов'язковим щодо подання позовної заяви до суду.

Якщо ж позивач не усуне вказані судом недоліки, заява вва­жається неподаною і повертається позивачеві, що не перешко­джає повторному зверненню до суду у загальному порядку.

Пред'явлення позову до суду породжує низку матеріаль­но-правових та процесуальних наслідків. Матеріально-правови­ми наслідками є: перерив позовної давності у випадку пред'яв­лення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є частина вимоги, право на яку має позивач (ст. 264 ЦК), момент присудження періодичних плате­жів (наприклад ст. 191 СК), момент, з якого незаконний доб­росовісний володілець зобов'язаний відшкодувати доходи, які отримали або повинні були отримати від речі, з приводу якої заявлений віндикаційний позов (ст. 390 ЦК). Окремими акта­ми матеріального законодавства можуть визначатися й інші наслідки. Наприклад, у разі звернення до суду з позовом про захист сімейних прав припиняється виконання відповідного рішення органу опіки та піклування (п. З ст. 19 СК).

Процесуальними наслідками пред'явлення позову до суду є вступ у цивільні процесуальні відносини. Приміром, якщо су-дом винесена ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви,

Глава 16.

то позивач або його представник наділяються правами щодо її оскарження. Якщо справа порушена і суд розпочинає прова­дження у ній, виникає ціла низка цивільних процесуальних правовідносин між сторонами та іншими особами. Позивач у цьому разі наділяється великим колом процесуальних прав та обов'язків, які забезпечують його участь у процесі.

Глава 16. ПІДГОТОВКА СПРАВИ

ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

§ 1. Поняття, мета, завдання та значення підготовки справи до судового розгляду

Після прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі розпочинається підготовка цивільної справи до судово­го розгляду — одна із обов'язкових стадій цивільного проце­су. Мета цієї стадії полягає у сприянні охороні прав та закон­них інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом створення умов для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи й ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Завданнями підготовки є:

• створення можливостей для врегулювання спору до судово­
го розгляду, в тому числі примирення сторін;

• визначення характеру спірного правовідношення та мате­
ріальної норми права, яка підлягає застосуванню;

• визначення предмета доказування, тобто фактичних обста­
вин, що мають значення для правильного вирішення справи;

• визначення складу учасників процесу у справі, їх процесуа­
льного становища та способів забезпечення своєчасної явки
цих суб'єктів у судове засідання;

• з'ясування кола доказів, необхідних для вирішення справи
та забезпечення їх своєчасного надання.

Ці завдання виконуються шляхом вчинення комплексу проце­суальних дій судді та інших учасників процесу (гл. З розд. III ЦПК), що складають зміст стадії підготовки справи до судо­вого розгляду.

Суддя призначає попереднє судове засідання, веде його, ух­валює судове рішення у разі відмови від позову, визнання по­зову, укладення між сторонами мирової угоди, здійснює пере­важну більшість процесуальних дій з підготовки справи до су-

Підготовка справи до судового розгляду

дового розгляду, передбачених ст.ст. 127, 130 ЦПК. Водночас, в умовах реформування принципу змагальності обов'язок під­готовки справи до судового розгляду частково лягає на сторо­ни, інших осіб, які беруть участь у справі, та їхніх представ­ників (ст. 38 ЦПК). Зокрема, сторони та особи, які беруть участь у справі, на цьому етапі судочинства заявляють клопо­тання, висловлюють свою позицію з усіх питань, що виника­ють. Сторони можуть укласти мирову угоду і, тим самим, припинити спір, не довівши справу до судового розгляду. Особ­ливого значення підготовка справи до судового розгляду набу­ває в контексті формування доказової бази, адже відповідно до ст. 131 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Інші учасники цивільного процесу (свідки, експерти, спе­ціалісти, перекладачі тощо) також виконують процесуальні обов'язки на стадії підготовки. Наприклад, у випадку пору­шення справи особою або щодо особи, яка не володіє мовою судочинства, при підготовці справи, як і під час судового роз­гляду, не обійтися без участі перекладача. Поряд з тим, ролі кожного з учасників процесу при підготовці справи до судово­го розгляду взагалі та при проведенні попереднього судового засідання зокрема не однакові. Таким чином, процесуальні дії, що складають зміст стадії підготовки, можна поділити за суб'єк­том здійснення на три групи:

1) процесуальні дії судді з підготовки справи;

2) процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі;

3) процесуальні дії осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Отже, підготовка справи до судового розгляду — обов'яз­кова стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій учасників процесу, спрямованих на з 'ясуван-ня можливості врегулювання спору до судового розгляду та на забезпечення своєчасного та правильного розгляду та ви­рішення цивільної справи.

Поиск по сайту: