Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи

Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні в призначе­ний день та час у спеціально обладнаному для цього при­міщенні суду — залі судових засідань. Керує ходом судового засідання та спрямовує судовий розгляд головуючий. Він забез­печує додержання послідовності і порядку вчинення процесу­альних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх про­цесуальних прав і виконання ними обов'язків, а також повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Тому голо­вуючий наділений повноваженнями вживати необхідних захо­дів для підтримання в судовому засіданні належного порядку, розглядати клопотання та інші звернення.

У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, пере­кладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

Судовий розгляд

Процесуальні дії, які проводяться на стадії судового розгля­ду, не є невпорядкованими, вони утворюють чотири послідов­ні частини (етапи), кожна з яких має своє значення, зміст та призначена для вирішення певного кола питань:

1) підготовча частина;

2) розгляд справи по суті;

3) судові дебати;

4) ухвалення та проголошення рішення.

Підготовча частина має попередньо-перевірочний харак­тер і полягає в тому, що процесуальні дії суду та інших учас­ників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Послідовність вчинення процесуальних дій на підго­товчому етапі судового засідання визначається ст.ст. 163-172 ЦПК.

У підготовчій частині вирішуються питання:

• чи може справа розглядатися цим складом суду;

• чи можливе засідання за наявної присутності учасників
процесу, за наявного обсягу доказів;

• про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Підготовча частина починається з відкриття судового за­сідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиме­ться. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з'явився, чи вручені повіст­ки особам, що не з'явилися, та які є відомості про причини нез'явлення останніх.

Заслухавши секретаря, суд встановлює особу тих, хто з'я­вився. У кожної з осіб з'ясовується прізвище, ім'я, по батько­ві, рік народження, місце проживання та роботи. Порядок встановлення особи залежить від суб'єкта та обставин справи.

Якщо у справі бере участь перекладач, йому роз'яснюють його права, обов'язки та під розписку попереджають про кри­мінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Крім того, перекладача приводять до при­сяги, текст якої він підписує, разом з розпискою приєднується До справи.

Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При Цьому судовий розпорядник повинен вжити заходів, щоб свід-

Глава 17.

ки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізви­ща експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового за­сідання та роз'яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов'язки (зокрема, право заявляти клопотання перед судом та відводи), про що зазначається в журналі судового засідання. У першу чергу розглядаються заяви про відводи, після чого головуючий з'ясовує, чи є в учасників процесу клопотання в зв'язку з розглядом справи. Якщо заяви та клопотання заявля­ються, суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує їх. За результатами розгляду заяв та клопотань поста­новляється ухвала, при цьому відмова у задоволенні клопотан­ня не перешкоджає у подальшому заявляти таке саме клопо­тання чи заяву.

Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 169 ЦПК), в тому числі про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи по суті (ст.ст. 173-192 ЦПК) розпочина­ється доповіддю головуючого про обставини справи, в якій за­значаються: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог та обставини, що на них сторони посилаються як на їх обґрунтування; про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (як­що таке мало місце). Якщо справа розглядалася і її розгляд було відкладено, головуючий називає причини цього та по­відомляє, чи їх усунено. Якщо справа була вирішена по суті, але рішення було скасовано, а матеріали надійшли на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції з відпо­відними вказівками, про це також повинно бути зазначено.

Метою даної доповіді є доведення змісту справи до учасни­ків процесу та всіх присутніх у залі судового засідання осіб, що надає їм можливість стежити за рухом процесу (особливо це важливо для сторін та інших осіб, які беруть участь у спра­ві, якщо вони з тих чи інших причин були відсутні на попере­дньому судовому засіданні).

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі надходження

Судовий розгляд

таких клопотань, суд повинен дати на них відповідь (постано­вити відповідну ухвалу чи навіть ухвалити рішення по справі).

Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Законодавчо визначено таку послідовність їх виступів: спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснен­ня першими.

Якщо у справі беруть участь представники, їхні пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку во­ни представляють. Відповідно до ст. 175 ЦПК пояснення мо­жуть давати тільки представники, якщо про це є відповідне клопотання сторони чи третьої особи.

Пояснення дають у довільній формі. Закон не регламентує послідовність викладу обставин, на які посилаються особи як на обгрунтування своїх вимог, та не обмежує час виступу. Проте, якщо особи, що дають пояснення, висловлюються не­чітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — "так" чи "ні".

Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. Наприклад, якщо справу розглядають за відсутності відповідача, головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях.

Додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів учасників цивільного процесу є правило ст. 178 ЦПК, що умож­ливлює відмову від визнання обставин, яке було заявлене в попередньому судовому засіданні. Скажімо, якщо сторона ви­знала певні обставини внаслідок помилки, що має істотне зна­чення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або в результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною, і доведе це, вона може відмовитись від такого ви­знання. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.

Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослі­дження інших доказів у справі.

Допит свідків регламентовано ст.ст. 180-184 ЦПК. Кожен свідок допитується в судовому засіданні окремо та після допи-

Глава 17.

ту залишається в залі судового засідання до закінчення розгля­ду справи, якщо суд не дозволить йому піти раніше. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судово­го засідання під час розгляду справи.

Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, його вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та з'ясовує, чи не відмовляється він на законних підста­вах від давання показань. Відмову від давання показань суд приймає шляхом постановлення ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попе­реджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та при­водить його до присяги, текст якої свідок підписує, а присяга та розписка приєднуються до справи. Після цього головуючий пропонує свідкові розповісти все, що йому особисто відомо у справі.

За загальним правилом, свідків допитують усно, за винят­ком випадків, коли показання пов'язані з будь-якими обчис­леннями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. В такому випадку, даючи показання, свідок може користуватися записами, які потім подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухва­лою суду. В разі відкладення розгляду справи оголошуються показання свідків, зібрані за судовими дорученнями у порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення і якщо участь цих свідків у ново­му судовому засіданні є неможливою.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мо­вою, якою він володіє.

Свідкові можуть бути поставлені запитання в такому по­рядку: першою — особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд ставить за­питання свідкові після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі, проте закон наділяє його правом в будь-який момент допиту з'ясовувати суть відповіді свідка на запитання осіб, які беруть участь у справі. Запитання свідкам можуть ставити і під час дослідження інших доказів. Якщо запитання, поставлені свідку, за змістом ображають честь, гід-

Судовий розгляд

ність особи, є навідними або не стосуються предмета розгля­ду, головуючий має право знімати їх за заявою осіб, які бе­руть участь у справі.

На виконання положень ст. 63 Конституції України у ст. 50 ЦПК закріплено право свідка відмовитися давати показання, якщо відомі йому відомості стосуються його особисто, членів його сім'ї чи близьких родичів. Таку відмову від давання по­казань суд приймає шляхом постановлення ухвали (ст. 180

ЦПК).

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його заявою або заявою сторін чи ін­ших осіб, які беруть участь у справі, чи з ініціативи суду. Свідки також можуть бути допитані одночасно (очна ставка) для з'ясування причин розбіжностей у показаннях.

Особливий порядок передбачений для допиту малолітніх та неповнолітніх свідків (ст. 182 ЦПК): малолітні, а за розсудом суду й неповнолітні, свідки допитуються у присутності педа­гога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, які не заінтересовані у справі. Такі особи з дозволу суду можуть ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку щодо особи свідка, змісту його показань.

Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, не поперед­жається про кримінальну відповідальність за відмову від да­вання показань і за завідомо неправдиві показання, він не при­водиться до присяги, а після закінчення допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необ­хідною його присутність. Задля об'єктивного з'ясування обста­вин справи у виняткових випадках на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бе­ре участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судо­вого засідання головуючий повідомляє її про показання свідка і надає можливість поставити йому запитання.

Зважаючи на те, що пояснення сторін не визнаються зако­ном засобом доказування, відповідно до ст. 184 ЦПК, якщо сторона, третя особа, їхні представники заявлять, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки, в тому числі із попе­редженням їх про кримінальну відповідальність за давання за­відомо неправдивих показань та ін.

Глава 17.

Дослідження письмових доказів (ст. 185 ЦПК), в т. ч. отри­маних в порядку їх забезпечення, огляду на місці або за судо­вими дорученнями, полягає в їх оголошенні в судовому за­сіданні та наданні для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності — також експертам, спеціалістам та свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу вищевказаних доказів або протоколу їх огляду. Щодо досліджуваних доказів їм, а також свідкам, експертам, спеціалістам можуть ставитися запитання.

З метою захисту державної або іншої таємниці, яка охоро­няється законом, ЦПК встановлює спеціальні правила дослі­дження особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції, яка містить таку таєм­ницю. Ці документи можуть оголошуватись у відкритому су­довому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ст. 306 ЦК (особи, яка їх направила, та адресата). Це саме правило засто­совується при дослідженні звуко- і відеозаписів приватного характеру (ст. 186 ЦПК).

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису прово­дяться в залі судового засідання або в іншому, спеціально під­готовленому для цього приміщенні, з відображенням у журна­лі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує по­яснення осіб, які беруть участь у справі. У разі потреби від­творення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису (наприклад, якщо зображення нечітке або носій пошкоджено тощо), а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу.

Дослідження речових доказів проводиться шляхом їх огля­ду в залі судового засідання або іншим способом. За правила­ми ст. 187 ЦПК після огляду такі докази пред'являють для оз­найомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам, які, своєю чергою, можуть звернути увагу суду на ті чи інші об­ставини, пов'язані з оглядом, про що зазначається в журналі судового засідання.

Якщо речові докази досліджувались не в судовому засідан­ні, а, наприклад, за місцем їх знаходження, протоколи огляду

Судовий розгляд 165

оголошуються в судовому засіданні, і особи, які беруть участь у справі, можуть дати щодо них свої пояснення. Крім того, вони можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Дослідження висновку експерта регулюється ст. 189 ЦПК. Поданий експертом письмовий висновок оголошується в судо­вому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експер­тові можуть бути поставлені запитання. Першою, як і при до­питі свідків, запитання експертові ставить особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, потім інші осо­би, а після — суд. Якщо експертизу призначено за клопотан­ням обох сторін, першими ставлять запитання експертові по­зивач і його представник. Суд також має право з'ясовувати суть відповідей експерта на запитання осіб, які беруть участь у справі.

Під час дослідження доказів є можливою участь спеціаліс­та, який може надавати усні консультації або письмові роз'яс­нення (висновки), з приводу яких йому також можуть бути по­ставлені запитання по суті.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх дока­зами головуючий з'ясовує у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чи не бажають вони дати додаткові пояснен­ня, які можуть доповнити матеріали справи.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання, або за відсутності таких, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевір­ки їх доказами і переходить до наступної частини судового за­сідання — судових дебатів.

Судові дебати — це частина судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають під­сумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, на­водять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи.

Ст. 193 ЦПК закріплює чіткий порядок та послідовність виступів учасників процесу у дебатах. Першим надається сло­во сторонам та їх представникам. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на боці якої вони беруть участь. Якщо в справі бере участь третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, то вона та її представник виступають у судових дебатах після сторін. Осо-

Глава 17.

би, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам вислови­ти їх позицію.

Якщо справа порушена органами або особами, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вони виступають у судових дебатах першими. Після них — особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Промови виголошуються у довільній формі та не обмежені часом, проте головуючий може зупинити промовця, якщо ос­танній виходить за межі справи або повторюється. У своїх промовах особи можуть посилатися лише на ті обставини і до­кази, які були досліджені в судовому засіданні.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Реплікою є коротка відповідь, заперечення, зауваження, які висловлюються учасниками судових дебатів в зв'язку зі сказа­ним у промовах. Відповідно до ст. 193 ЦПК право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Інколи в ході судових дебатів виникає необхідність дослі­дження нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. Оскільки у цій частині судового засідання вони досліджуватися не можуть, суд постановляє ух­валу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх дока­зами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кім­нати для ухвалення рішення.

Ухвалення та оголошення рішення суду (ст.ст. 195-196 ЦПК) відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні — нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кім­нати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

Відповідно до ст. 214 ЦПКу нарадчій кімнаті при ухвален­ні рішення суд вирішує такі питання:

• чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і
заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджу­
ються;

• чи є інші фактичні дані (наприклад, пропущення строку по­
зовної давності тощо), які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження;

Одовий розгляд

• які правовідносини сторін випливають із встановлених об­
ставин;

• яка правова норма підлягає застосуванню до правовідно­
син, що були предметом судового дослідження;

• як повинна бути вирішена відповідна справа (задовольняти
повністю або частково позовні вимоги чи ні тощо);

• як розподілити судові витрати між сторонами;

• чи є підстави допустити негайне виконання судового рі­
шення;

• чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову;

• інші питання, обумовлені особливостями конкретної ци­
вільної справи.

Очевидно, що найбільш прийнятною є безперервна нарада суддів у нарадчій кімнаті. Проте не виключаються випадки, коли для ухвалення законного та обгрунтованого рішення у справі не вистачатиме відомостей про певні її обставини. Тут закон передбачає можливість суду з'ясувати будь-яку обстави­ну справи шляхом повторною допиту свідків або вчинення ін­шої процесуальної дії. В такому разі суд, не ухвалюючи рі­шення, відповідно до ст. 195 ЦПК постановляє ухвалу про по­новлення судового розгляду, який проводитиметься виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової пере­вірки.

Головуючий не має жодних переваг при ухваленні рішення, й усі питання вирішуються шляхом голосування більшістю го­лосів, причому жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобо­в'язаний його підписати, однак має право письмово викласти свою окрему думку.

Окрема думка — це викладена у письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судово­му засіданні, але приєднується до справи і відповідно до ст. 19 ЦПК є відкритим для ознайомлення. Проте в науці ци­вільного процесуального права існує точка зору, що ознайом­лення з окремою думкою судді дає повне уявлення про супе­речності в позиціях суддів при прийнятті рішення, і, відповід­но, розкриває таємницю нарадчої кімнати. У зв'язку з цим ви­словлюються пропозиції обмежити доступ до окремої думки.

Глава 17.

Після прийняття та підписання рішення оголошується в су­довому засіданні. У разі відкладення складання мотивувальної частини рішення у судовому засіданні проголошується вступ­на та резолютивна його частини, причому повідомляється, ко­ли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Одночасно з оголошенням рішення головуючий роз'яснює його зміст, строки та порядок його оскарження особам, які бе­руть участь у справі.

Поиск по сайту: