Поняття, види та елементи позову

Засобом захисту прав особи у позовному провадженні є по­зов — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, про­цесуальній формі.

Зважаючи на те, що поняття "позов" та похідні від нього застосовуються цивільним процесуальним та матеріальними галузями права, у теорії сформувалося кілька поглядів з при­воду поняття та суті позову. На думку одних, позов — це інс­титут цивільного процесуального права, інших — інститут ма­теріального права. Однак переважна більшість учених вказує на універсальність цього поняття, тобто поєднання матеріаль­но-правового та процесуального аспектів.

Позов як складне явище має кілька елементів, до яких на­лежать: предмет, підстава, зміст.

Предмет позову — це його частина, яка містить матеріаль­но-правову вимогу позивача до відповідача. У процесі розгля-

Загальна характеристика позовного провадження 133

ду справи по суті позивач має право змінити предмет позову (ст. 31 ЦПК), тобто, звернувшись до суду з однією з вимогою, у процесі розгляду справи замінити її іншою. Однак зміна предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин. Інакше позивач має право пред'явити самостійний позов за загальними правилами.

Підстава позову — це частина позову, яка відображає об­ставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК), і докази, що підтверджують позов (п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право нале­жить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, складають активну підставу. До їх складу входять також фак­ти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те що по­зивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин.

Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбача­ється, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують необхідність подання позо­ву та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи необхідність у зміні існуючих між сторо­нами правовідносин.

Зміст позову — це частина позову, яка відображає зверне­ну до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспо­реного чи невизнаного права.

Значення елементів позову полягає у тому, що за ними ви­значаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до ст. 11 ЦПК розглядає цивільні справи в межах заявлених сто­ронами вимог, не можуть вийти за них суди апеляційної та ка­саційної інстанцій при перегляді судових рішень. Елементи позову також індивідуалізують його, допомагають встановити тотожність з іншими. Це має вирішальне значення при від­критті провадження у справі та розвитку процесу у спорі.

У вимозі до суду про порушення його діяльності на захист права визначається і спосіб бажаного захисту, як результат, на досягнення якого спрямовується така діяльність. За способом процесуального захисту, який відображається у змісті позову,

Глава 14.

вони класифікуються на позови: про присудження, про ви­знання, перетворювальні.

Позови про присудження спрямовані на поновлення пору­шеного права, усунення наслідків правопорушення; вимагаєть­ся поновлення становища, що існувало до порушення права, та припинення дій, які їх порушують.

Позови про визнання спрямовані на усунення непорозумінь з приводу наявності та змісту правовідносин між сторонами. Суд своїм рішенням має внести ясність у питання про наяв­ність чи відсутність прав та обов'язків.

Позови перетворювальні спрямовані на захист прав шляхом їх трансформування, тобто зміни чи припинення правовідно­син, які існують між сторонами.

Предметом судового розгляду може бути один позов або кілька. Наприклад, заява позивача та третьої особи із само­стійними вимогами щодо предмета спору розглядаються в од­ному провадженні. Тому закон передбачає можливість об'єд­нання та роз'єднання позовів.

Об'єднання позовів дозволяє в одному провадженні розгля­дати кілька матеріально-правових вимог. Це можуть бути ви­моги одного позивача до одного відповідача, вимоги одного позивача до кількох відповідачів, кількох позивачів до одного відповідача. Об'єднання позовів сприяє економії процесуаль­них засобів і є способом усунення можливості ухвалення про­тилежних за змістом рішень.

Об'єднання позовів може мати місце як з ініціативи пози­вачів, якщо вони визначають свої вимоги (множинні чи до кількох відповідачів) у позовній заяві, так і з ініціативи суду, який постановляє ухвалу з цього питання.

При об'єднанні позовів кожна з вимог зберігає самостійне значення і всі вони підлягають вирішенню судом у спільному процесі, по кожній з них він повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення позову чи про відмову у позові пов­ністю або частково.

Критерієм для об'єднання позовів є його однорідність, під якою розуміють вимоги, які випливають з одних і тих самих правовідносин. Зв'язок однорідних вимог, необхідних для об'єднання, може бути обумовлений особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати

Загальна характеристика позовного провадження 135

як з одних цивільних правовідносин, так і з різних, але пов’я-заних між собою.

Роз'єднання позовів застосовується тоді, коли в одному провадженні перебувають декілька позовів, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи. Про роз'єднання поста­новляється ухвала, і ці матеріально-правові вимоги розглядаю­ться у самостійних провадженнях.

Поиск по сайту: