Витрати, пов'язані із розглядом справи

До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи (ст. 81 ЦПК);

2) витрати на правову допомогу (ст. 84 ЦПК);

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою
до суду (ст. 85 ЦПК);

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пере­
кладачів та проведенням судових експертиз (ст. 86 ЦПК);

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем
їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для
розгляду справи (ст. 87 ЦПК).

Правове регулювання підстав та порядку сплати витрат, по­в'язаних із розглядом справи, здійснюється, крім ЦПК, рядом інших законодавчих актів. До них слід віднести Інструкцію про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати вина­городи особам, що викликаються до органів дізнання, попере­днього слідства, прокуратури, суду або до органів, у прова­дженні яких перебувають справи про адміністративні правопо­рушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій екс­пертів і спеціалістів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710^і, Постанову Ка­бінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 "Про виз­начення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у Цивільних справах"² та ін.

ЗП України. — 1996. — № 35.

Урядовий кур'єр. — 1995. — 7 лютого.

Глава 11.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгля­ду справи — це ті витрати, що пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також з виготовленням та видачею копій судових рішень (ст. 81 ЦПК). Вони не залежать від фактичних витрат, пов'язаних зі здійсненням цих процесуальних дій, а встанов­люються відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Мініс­трів України.

За наявністю та порядком сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу справи цивільного судочинства поділяються на три групи:

• справи, в яких ці витрати підлягають сплаті при зверненні
до суду;

• справи, в яких витрати при зверненні до суду не сплачу­
ються, а покладаються на сторони після вирішення спору;

• справи, в яких витрати на інформаційно-технічне забезпе­
чення не стягуються.

За загальним правилом, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають сплаті при зверненні до суду. У разі їх несплати настають наслідки, визначені ст. 121 ЦПК.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформа­ційно-технічне забезпечення у справах про:

• поновлення на роботі;

• стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, ви­
хідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

• відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод­
женням здоров'я або смертю фізичної особи;

• стягнення аліментів;

• визнання батьківства або материнства.

Взагалі не підлягають оплаті витрати на інформаційно-тех­нічне забезпечення у справах про:

• обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздат­
ності фізичної особи;

• надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

• надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­
рядку;

• обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

Судові витрати

• відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішен­нями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ст. 81 ЦПК).

Витрати на правову допомогу — це витрати, що по­в'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Як правило, такі витрати несуть сторо­ни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу по­винен бути встановлений законом (ст. 84 ЦПК).

До витрат, пов'язаних із залученням учасників цивіль­ного процесу (свідків, спеціалістів, перекладачів) та проведен­ням судових експертиз належать: витрати, пов'язані з пере­їздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, пере­кладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведен­ням судових експертиз. Ці витрати несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, пере­кладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо кло­потання про проведення експертизи заявлено обома сторона­ми, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а та­кож компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичай­них занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компен­сація за відрив від звичайних занять — пропорційно до роз­міру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліс­та, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, при­значення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України (ст. 86 ЦПК).

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залу­ченням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням су-

Глава 11.

дових експертиз, встановлений Інструкцією, затвердженою по­становою Кабінету Міністрів України № 710 від 1 липня 1996 р.

Витрати, пов'язані з проведеннямогляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхіднихдля розгляду справи,несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання заявлено обома сторона­ми — обидві сторони порівну.

Розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огля­ду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, повинен встановлюватися Ка­бінетом Міністрів України (ст. 87 ЦПК).

Поиск по сайту: