Обчислення, зупинення, поновлення і продовження цивільних процесуальних строків

Відповідно до ст. 68 ЦПК, строки, які встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями. В окре­мих випадках, цивільні процесуальні строки можуть обчислю­ватись і годинами (ст.ст. 280, 281, 284 ЦПК). Вони можуть та­кож визначатись вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (наприклад ст. 381 ЦПК).

Однак у будь-якому разі строк, як категорія темпоральна, є періодом часу, який має початок та завершення. Початком перебігу цивільного процесуального строку є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 69 ЦПК). Однак коли строк обчис­люється годинами, то початком його перебігу повинна бути

Глава 10.

фактична година, яка відповідає вчиненню дій, з якими закон пов'язує початок перебігу процесуального строку.

Щодо закінчення цивільного процесуального строку, то відповідно до ст. 70 ЦПК строк, обчислюваний роками, закін­чується у відповідні місяць і число останнього року строку. Коли ж строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Однак бувають ви­падки, коли закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має. Тоді цивільний процесуальний строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. У разі встановлення зв'язку строку із настанням певної події, яка повинна неминуче наста­ти, то він закінчується наступного дня після настання події.

Конкретним терміном завершення строку є 24 година його останнього дня. Однак велика кількість процесуальних дій на­пряму пов'язані із завершенням робочого часу, наприклад, із робочими годинами суду. В цьому випадку строк закінчується у момент закінчення останнього часу робочого дня. При цьо­му строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

Правовими наслідками пропущення цивільних процесуаль­них строків є те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Однак перебіг цивільних процесуальних строків може бути не безперервним. За певних обставин в нього можуть втрути­тись різноманітні обставини, з якими закон пов'язує його зу­пинення. Підставою для зупинення перебігу процесуальних строків відповідно до ст. 71 ЦПК є зупинення провадження у справі. Початок такого зупинення пов'язується з моментом на­стання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

В окремих випадках закон встановлює можливість понов­лення чи продовження цивільного процесуального строку (ст. 73 ЦПК). Суд поновлює або продовжує строк, встановле­ний відповідно законом або судом, за клопотанням сторони

Судові витрати 93

або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. При цьому поважність причин пропуску строку визначається виключно судом.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішується виключно судом, якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати доку­мент чи доказ. При цьому, про місце і час розгляду цього пи­тання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявле­но клопотання, про що судом постановляється ухвала.

Глава 11. СУДОВІ ВИТРАТИ

§ 1. Поняття та види судових витрат

Провадження по справі передбачає певні грошові витрати, що виникають у зв'язку з проведенням огляду на місці, експерти­зи, притягненням свідків, експертів, спеціалістів, розшуку від­повідача та іншими діями.

Метою встановлення судових витрат є застереження сторо­ни (позивача) від подання явно необгрунтованого позову, спо­нукання сторін до добровільного виконання своїх обов'язків, самостійного врегулювання правових спорів. Оплата одночас­но є і частковим відшкодуванням витрат держави на здійснен­ня правосуддя.

Відповідно до ст. 79 ЦПК до судових витрат належать:

• судовий збір;

• витрати, пов'язані з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 2 ст. 79 ЦПК). Відпо­відно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок його спла­ти і розміри, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для держав­ного мита. Останнє справляється державними органами у ви­гляді грошового збору з фізичних та юридичних осіб за вчи­нення окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. Розмір державного мита залежить від ціни позову та виду дій, що ним обкладаються.

Глава 11.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, нале­жать витрати:

— на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

— на правову допомогу;

— пов'язані з явкою до суду сторін та їх представників;

— пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів
та проведенням судових експертиз;

— пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знахо­
дження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду
справи.

Розмір витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (за винятком витрат на інформаційно-технічне забезпечення), на відміну від судового збору, залежить від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій.

Правовий режим судових витрат врегульований ст.ст. 79-89 ЦПК та іншими законодавчими та підзаконними актами.

Судовий збір

До набрання чинності закону, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, слід керуватись: Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Інструкцією про по­рядок обчислення та справляння державного мита, затвердже­ною наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15^і та іншими законодавчими актами. Державне мито справляється із:

• позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження,

• апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що
набрали законної сили, а також за видачу судами копій до­
кументів.

Розмір державного мита встановлюється у відсотковому від­ношенні до ціни позову або до неоподаткованого мінімуму до­ходів громадян (далі — НМДГ)², що діє на час сплати держав­ного мита.

Українська інвестиційна газета. — 2002. — 9 квітня.

На сьогодні податкове законодавство відмовилось від поняття "неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян", однак відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. (ВВР. — 2003. — № 37. — Ст. 308) для цілей законодавчих актів, в яких застосовується таке поняття, використовується сума у розмірі 17 гри­вень.

Судові витрати

а)

б)

Державне мито справляється в такому розмірі ставок:

- із позовних заяв — 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 НМДГ і не більше 100 НМДГ;

- зі скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, — 0,2 НМДГ;

- із позовних заяв про розірвання шлюбу — 0,5 НМДГ;

- із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу — 1 НМДГ;

- із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнани­ми у встановленому порядку безвісно відсутніми чи недієз­датними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не ме­нше трьох років — 0,2 НМДГ;

- із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших по­зовних заяв немайнового характеру (або таких, що не під­лягають оцінці) — 0,5 НМДГ;

- із заяв (скарг) у справах окремого провадження — 0,5 НМДГ; - із позовних заяв з переддоговірних спорів — 0,5 НМДГ;

- із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності:

- із позовних заяв немайнового характеру — 1 НМДГ;

- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 НМДГ — 1 відсоток ціни по­зову, але не менше 1 НМДГ;

г) - із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 НМДГ — 5 відсо­тків ціни позову;

- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10 000 НМДГ — 10 відсотків ціни позову;

- із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, — 50 відсотків ставки, що під­лягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й ска­рги, а з майнових спорів — ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

- із позовних заяв щодо захисту прав громадян на земельну частку (пай) і майновий пай — 0,1 відсотка ціни позову;

- за повторну видачу копії судового рішення, вироку, ухвали та іншої постанови суду, 0,03 НМДГ за кожний аркуш ко-

Глава 11.

пії (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про держав­не мито").

У справах наказного провадження встановлена спеціальна ставка судового збору, а саме у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка призначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження (ст. 99 ЦПК). У разі відмови у видачі судового наказу, сплачений су­довий збір не повертається, а може бути зарахований як час­тина сплати судового збору при зверненні з відповідною позов­ною заявою.

Ціна позову складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу по­зивача до відповідача і визначається за правилами, встановле­ними ст. 80 ЦПК.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка
стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його
витребування — вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх ви­
плат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх
платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі —
сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або ви­
дач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються пла­
тежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач — сукупніс­
тю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж
за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або до­
говору найму (оренди) житла — сукупністю платежів за
користування майном або житлом протягом строку, що за­
лишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три
роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що на­
лежить фізичним особам на праві приватної власності, —
дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно,
що належить юридичним особам, — не нижче його балан­
сової вартості;

Судові витрати

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних ви­мог, — загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відпо­відає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'яв­лення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягнен­ням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при ви­рішенні справи (ст. 80 ЦПК).

Поиск по сайту: