1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади пра вильно сприймати обставини, що мають значення для спра ви, або давати показання;
2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відо мості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості;
3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про об ставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виник ли під час ухвалення рішення чи вироку;
5) особи, які мають дипломатичний імунітет, — без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.
Проте немає жодних перепон щодо того, щоб свідком по справі виступала особа, яка перебуває в родинних, дружніх чи інших близьких відносинах зі сторонами. Не перешкоджає цьому і неюридична заінтересованість в результаті справи.
Закон також не передбачає для свідків вікових обмежень, проте очевидно, що питання про виклик як свідків дітей, має вирішуватись судом з врахуванням ступеня розвитку дитини та обставин справи.
Експерт — кваліфікована особа, наділена спеціальними знаннями, якій судом доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У виняткових випадках для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу"). Тому експерта, на відміну від свідка, може бути замінено іншим спеціалістом у відповідній галузі знань.
Глава 9.
Участь експерта в цивільному процесі обумовлена необхідністю дослідження питань (об'єктів) і потребує спеціальних знань.
У передбачених законом випадках експерт може відмовитися від давання висновку. За відмову від виконання покладених на нього обов'язків без поважних причин та (або) за завідомо неправдивий висновок експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом.
На практиці в процесі розгляду та вирішення цивільних справ виникають питання, які потребують застосування спеціальних знань, проте без проведення експертизи (наприклад допомога технічного характеру тощо). Саме для вирішення таких питань до участі в справі залучається спеціаліст.
Спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і залучається до участі в процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій та надання консультаційно-довідкової допомоги з питань, що потребують застосування спеціальних знань без проведення експертизи.
Участь спеціаліста в цивільному процесі можлива в двох формах. По-перше, це участь у сприянні здійсненню судом правосуддя в цивільних справах (зокрема, шляхом участі в окремих процесуальних діях, надання технічної допомоги: фотографування, складання схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). По-друге, формою може бути надання судові консультаційно-довідкової допомоги та письмових роз'яснень (висновків) щодо питань, що потребують застосування спеціальних знань (крім правових питань), коли проведення експертизи непотрібне.
Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на поставлені судом запитання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.
Спеціаліст має право: знати мету свого виклику до суду, із дозволу суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; звертати увагу суду на характерні обстави-
Інші учасники цивільного процесу
ни чи особливості доказів; на оплату виконаної роботи; на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Аналізуючи питання участі в цивільному процесі експерта і спеціаліста як форми застосування спеціальних знань, слід зазначити, що хоча між експертизою та участю спеціаліста існують спільні риси (в обох випадках застосовуються спеціальні знання, і експерт, і спеціаліст діють в межах встановленої законодавством процедури), проте ототожнювати їх не можна через такі суттєві відмінності:
1) експертом може бути особа, яка має спеціальні знання в певній галузі науки, техніки, мистецтва, пройшла відповід ну підготовку і отримала кваліфікацію експерта з певних видів експертиз та внесена до Державного реєстру атесто ваних судових експертів, тоді як для того, щоб бути спеціа лістом, достатньо володіти спеціальними знаннями та нави чками застосування технічних засобів;
2) спеціаліст залучається до участі в справі з метою сприяння судові, надання останньому технічної допомоги, тоді як ме тою діяльності експерта є встановлення фактів, що мають значення для правильного вирішення справи;
3) діяльність експерта спрямована на отримання нової інфор мації про фактичні обставини справи, а спеціаліста — на сприяння надання консультативно-довідкової та технічної допомоги при встановленні обставин справи;
4) різними є способи застосування спеціальних знань експер том та спеціалістом. Експерт здійснює спеціальне дослі дження, зміст якого — поза межами процесуальної регла ментації, а спеціаліст експертного дослідження не прово дить, він, як правило, бере участь у здійсненні судом про цесуальної дії;
5) суд може не залучати до участі в справі спеціаліста, якщо хтось із суддів володіє спеціальними знаннями (наприклад, для кваліфікованого проведення огляду доказів), тоді як ек спертиза проводиться виключно експертом.
Ще одним учасником цивільного процесу є перекладач — особа, що вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Глава 9.
Залучення перекладача завжди пов'язано з наявністю серед осіб, які беруть участь у справі, тих, які не володіють мовою судочинства. Перекладач допускається до участі в справі тільки за заявою особи, яка бере участь у справі, про що постановляється відповідна ухвала.
Перекладач має право відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, ставити запитання з метою уточнення перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом.
До кола учасників цивільного процесу введено такого суб'єкта, як особа, яка надає правову допомогу,— це фахівець у галузі права, що за законом має право на надання правової допомоги. Остання може маги форму консультацій з правових питань, роз'яснень складних юридичних категорій, допомоги при складанні чи оформленні процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, клопотань) тощо.
Особа, яка надає правову допомогу, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
На відміну від представника, особа, яка надає правову допомогу, не бере участі у справі і не здійснює представництва, вона не наділяється обсягом прав та обов'язків, які покладаються на процесуального представника. Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЦПК цей учасник цивільного процесу має тільки такі права: знайомитися з матеріалами справи; робити з них витяги; знімати копії долучених до справи документів; бути присутнім у судовому засіданні.