СТВОРЕННЯ ВИСОКИХ ПРАВОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Масштабність і глибина реформ в Україні вимагають ґрунтовного філософсько-правового осяг­нення “нового” світоглядного базису права та сутнісної реконструкції методології вітчизня­ного пра­вознавства. В свою чергу, некласична динаміка змін соціальної реальності вкупі з по­требою в перед­бачуваності результатів керова­ності ходом реформ* загострюють проблему ефективності правової реформи у всій її багато­аспектності. Такі виклики часу якісно змінюють зміст і сутність сучасних державно-правових явищ, що не може не мати наслідком перемі­щення акцентів і в змісті поняття ме­тодології юридичної науки або, так би мовити, реконфі­гу­рацію останнього** [3, с. 618]. Це відбувається через посилення тієї компоненти методоло­гії, яка ста­вить наголос на динамічному вимірі її са­мої та відповідає зростанню інтенсивності впливу сус­пільної свідомості – на відміну від факторів при­родної генези – на суспільно-пра­вові процеси. Формування методології саме в такому розумінні є засадою розробки дієвих стратегій розвитку права і держави та націлено на досягнення якіс­них змін стану і змісту остан­ніх. Саме цей під­хід, на наш погляд, дозволяє і в суспільно-право­вій сфері ввести в нау­ковий обіг термін “техно­логія” як віддзеркалення збіль­шення питомої ваги таких факторів суспільно-правового розви­тку, як розуму і науки, заснова­ній на об’єктивних знаннях, на відміну від полі­тичних інтересів чи догм.

“Технологічний” рівень деталізації знань*** означає фундаментальні теоретичні знання, що на­брали форму прикладних рецептів. Крім того, технологічний вимір знань в суспільно-політико-пра­вовій сфері передбачає досягнення нового витку спіралі пізнання: від необхідності дифере­нціації знань, що колись прийшла на зміну філо­софії як науки про все часів давньої Греції до їх інтеграції – але вже на новому рівні і у постмодерністському контексті. Саме такою масштаб­ністю відрізняється зміст сучасного прозахідного розуміння предмету філософії права – на­уки, що переживає етап ста­новлення і бурхли­вого розвитку в Україні.

Критичне мислення, наукове передбачення стають вирішально-важливими і водночас ру­тинними інструментами втілення нових ефекти­вних “технологій” у соціально-правовій сфері. В свою чергу, такі виклики часу вимагають істот­ного покращання доступу до надбань світо­вої правової думки, розширення спектру доступ­них знань про новітні інструменти і рішення, відбір і пристосування най­більш релевантних з них. Від­повідне інституційне середовище має забезпечу­вати відкритість до но­вих ідей, моде­лей, уроків, стороннього досвіду, давати макси­мальний про­стір дискусіям і полеміці. Світовий досвід новіт­нього часу довів ефективність такої інституцій­ної форми (організаційної мо­делі) як незалежні громадські організації фахівців суспі­ль­них наук у вигляді – асоціаціацій. Мережі на­ціо­нальних регіональних асоціацій фахівців ство­рюють між­народні асоціації. Саме через за­про­вадження та­кої моделі в наукове життя України та її всебічний розвиток досягатиметься, на нашу думку, повно­цінне інтегрування української нау­кової спіль­ноти до європейських і загальносвіто­вих мереж фахівців-правників, зростання потен­ціалу украї­нської науки по вирішенню нагальних проблем і прискоренню реформ в державі.

Тому в червні 2002 р. групою київських енту­зіастів (Бандура О.О., Костицький М. В., Маноха О.Є., Семенова Н.О., Чміль Б.Ф.) і була засно­вана фахова громадська організація – Всеукраїн­ська асоціація філософії права і соціальної філо­софії (ВАФПСФ). Згідно з чинним законодавст­вом її дія­льність була легалізована в Міністерс­тві юстиції України, про що свідчить запис в книзі обліку гро­мадських об’єднань, легалізм-ва­них шляхом повідомлення за № 82 від 27.08.2002 р. Задекларована мета діяльності Асоціації, або, іншими словами, її місія визна­чена як “сприяти становленню й розви­тку філо­софії права та соці­альної філософії, формуванню світоглядного ба­зису правничих та суспі­льних наук, заснованому на ідеях верховенства права, демократії та прав людини”.

ВАФПСФ започаткувала співпрацю з всесвіт­ньою мережею національних асоціацій і фахівців фі­лософії права – Міжнародною Асоціацією фі­лософії права та соціальної філософії – IVR (це загаль­новідоме скорочення походить від німець­кої абревіатури повної назви, що, в свою чергу, віддзерка­лює історію її заснування становлення, пов’язану з внеском німецьких філософів права. Проте на сьогодні жодна країна, школа чи нау­ковий напрямок не користується ніякими перева­гами, забезпе­чення рівності й плюралізму зве­дено до найвищої норми-цінності, що охороня­ються особливо ревно­стно. Тому, згідно статуту IVR, місцем її розташування вважається країна обра­ного Асамблеєю пре­зидента IVR, а офіцій­ною мовою конгресів – з практичних міркувань – об­рано англійську.

Якби IVR була би живою істотою – це був би найкращий доказ взаємозв’язку рівня інтелекту і довголіття. У всякому разі вік цієї фахової гро­мадської організації (заснована в 1909р.) зайвий раз засвідчує вічну молодість і актуальність предмету її діяльності (див. офіційний сайт IVR www.cirfid.unibo.it/ivr ). На сайті представлені також статут Асоціації (що має назву конститу­ції) та напрацювання, що не можуть не захо­п­лювати глибиною і різноманітністю, та є свід­ченням дуже прагматичного – що до осягнення сучасних соціа­льних проблем – розуміння змісту наук філософії права і соціальної філософії в світі.

На сьогодні в IVR входять 46 національних секцій (якщо взяти до уваги, що в Франції існу­ють дві секції зі статусом національних – досвід, що навряд чи заслуговує на запозичення). Зага­льне число членів IVR є близько 2500 (з ураху­ванням того, що в Болівії, Коста-Ріці, Ель Саль­вадорі, Гондурасі, Індонезії і Венесуелі поки що не ведеться поіменний облік членів національ­них секцій). Не менш, як двічі на рік публіку­ється вісник IVR, що в цьому тисячолітті змінив форму розповсюдження – з папе­рової на елект­ронну. Кожне число вісника містить новини, оголошення, повідомлення про діяльність націо­нальних секцій-членів IVR. На сайті присутні всі числа вісника, починаючи з 1996 р.

Поточні питання діяльності IVR вирішує її Виконавчий Комітет, на засіданні якого в 2002 р. в Па­рижі у відповідь на зверненням в.о. діючого президента ВАФПСФ Чміля Б.Ф. було прийнято рішення про членство ВАФПСФ в IVR на правах національної секції. Це рішення було затвер­джено на остан­ньому 21-ому світовому конгресі IVR, що відбувся в серпні 2003 р. в м. Лунд (Швеція). Відтоді члени української асоціації набули повноправного членства в IVR, а інсти­туційна рамка для розвитку співпраці українсь­ких фахівців з їх колегами з усього світу дістала свій довершений вигляд. Покла­дено початок широкому розповсюдженню по всьому світі ін­формації про здобутки українських фахі­вців і діяльність української секції в офіційному віс­нику IVR (див. новини з України в № 31 вісника на вказаному сайті), сприяючи підвищенню пре­стижу української науки і держави в цілому.

В кінці травня 2003 р. в рамках співпраці ВАФПСФ з IVR відбулась неординарна подія, що свід­чить про щирий інтерес і відкритість сві­тової спільноти фахівців до контактів з східно-європейсь­кими колегами та робить честь україн­ській науці і науковцям. З метою ознайомлення українських фа­хівців з організаційним досвідом та рівнем ро­боти IVR, надання поштовху розбудові й зростанню орга­нізаційної спроможності ВАФПСФ та розвитку її співпраці з IVR до Укра­їни здійснив візит повно­важний представ­ник сві­тової фахової спільноти галузі, президент IVR (1999-2003р.р.) Eугеніо Були­гін – науковець, професор (в недалекому минулому декан юриди­чного факультету) університету Буе­нос-Айреса з досвідом викладання в багатьох університетах обох Америк і Європи, суддею (у відста­вці) На­ціонального Апеляційного Суду Аргентини (учень і послідовник Герберта Харта). За виріша­льно важливої підтримки провідних юридичних вузів України (вказані нижче), Академії право­вих наук України та Центру порівняльного права при Міністерстві юстиції України відбулося нау­кове турне професора Булигіна, який побував в Києві, Одесі і Харкові. Українське походження проф. Бу­лигіна (народився у 1931 р. в Харкові) стало додатковим чинником успіху професійного і міжособис­тісного спілкування без мовного бар’єру.

На нашу думку, той факт, що науковець не з країни “розвинутої демократії” репрезентує ана­літи­чний центр світового масштабу, в основі дія­льності якого лежать “дуже західні” (у сенсі спе­ктру цін­ностей, в першу чергу плюралізму, прав людини, демократії) принципи, показує де­мокра­тичність по­будови IVR та демонструє важ­ливість і спонукає до розвитку ініціативи та ен­тузіазму, яких, на жаль, не завжди вистачає по­страдянсь­ким фахівцям, щоб зайняти достойне їх місце в світовій науці.

Українське турне проф. Булигіна включало численні зустрічі з фахівцями і участь у “круглих сто­лах” в Національній юридичній Академії України (Харків) на тему «Здобутки світової фі­лософсько-правової думки і український кон­текст», Одеській національній юридичній акаде­мії (теми “Філософ­сько-правова доктрина в су­часному світі” і “Організаційні моделі співпраці науковців в галузі філо­софії права”). Академічна частина турне завершилось проведенням і Наці­ональній Академії внутрі­шніх справ України (Київ) великої підсумковій конференції в на тему "Розвиток філософсько-право­вої думки в Укра­їні: стан, проблеми, перспективи". Тема розгля­дались у трьох аспектах – організа­ційному, предметному, освітньому – у 37 доповідях, висо­кий науковий рівень яких захопив гостя (більш докладно див.: “Право України” – 2003 р., № 9 – С. 158-159 та на сайті IVR вісник № 31, де ан­глійською перекладені назви і ім’я авторів всіх доповідей конференції).

На конференції був розповсюджений україн­сь­кий переклад конституції IVR. До речі, очіку­ється, що невдовзі цей переклад стане чи не пе­ршим пе­рекладом конституції IVR неофіційною мовою та буде розміщений на офіційному сайті IVR. (статус офіційних – з історичних причин мають англій­ська, іспанська, німецька і французька мови). Учасникам також був запропонова­ний для обгово­рення і надіслання пропозицій проект Положення ВАФПСФ, створений В’ячес­лавом Бігуном (див. далі). В найблищий час пла­нується проведення установчої конференції ВАФПСФ, в рамках якої відбудуться вибори її Правління.

Успіх конференції та завзятість її учасників ілюструється жартівливим висловлюванням го­ловую­чого конференції академіка М.В. Костицького, який, закриваючи конференцію, що три­вала на дві години довше запланованого, заува­жив, що вже й не пам’ятає, коли б навіть заклю­чні доповіді (з 37 за робочий день!) могли розра­ховувати на таку увагу одного з корифея світової на­уки та провідних представників вітчизняного правознавства. Учасники були одностайні в тому, що досвід IVR безумовно заслуговує на вивчення, запозичення і розвиток, свідчення чого стала по­дача учасниками конференції 43-ох заяв про вступ до Асоціації, які були затверджені. Безумовно, ВАФПСФ продовжує тримати ши­роко відчине­ними свої двері для но­вих членів і їх ініціатив (контактна інформація наведена ни­жче).

12-18 серпні 2003 р. в місті Лунд (Швеція) проходив черговий всесвітній конгрес IVR на тему “Право і політика – в пошуках балансу”* Докладна інформа­ція про результати конгресу і його на­працювання (з тезісами статей включно) представлена на сайті http://www.ivr2003.net/ post-congress/

До речі, приймати участь у конгресі можна було і віртуально – якщо до вказаного строку наді­слати добротні тези (цього разу обсяг був до 600 слів), то вони публікуються у матеріалах конгресу на паперових носіях, а якщо встигнути до наступного терміну, то тільки в електронному вигляді на сайті конгресу. У всякому разі, беручи до уваги існування матеріального бар’єру – пере­пони до реальної участі, віртуальна участь у кон­гресі є непоганою альтернативним шляхом як для висві­тлення своїх ідей такі встанов­лення діа­логу з колегами в інших країнах.

Для створення кожним читачем власного уяв­лення про академічну програму конгресу, в до­датку 1 наводиться переклад тем робочих груп конгресу, які були двох видів – «прості» (свої внески їх про­грам – тези статей – мав змогу на­діслати і згодом представити на конгресі кожен бажаючий, при цьому контроль якості здійсню­вався Оргкомітетом) та спеціальні робочі групи (на них могли пред­ставити доповіді тільки спе­ціально запрошені організаторами фахівці). Зви­чайно, під час проведення конгресу доступ до всіх робочих груп був вільним і відвідати кожну з них мав кожний з учасників за своїм бажанням.

Привертала увагу активна участь у конгресі (з великою питомою вагою серед загального чи­сла пленарних доповідей) юристів-практиків, особ­ливо найвищого рівня – суддів Верховних і Кон­ститу­ційних Судів Польщі, Канади, Фін­ляндії, Словаччини, Австралії, Америки.

Одним з пунктів порядку денного конгресу були перевибори керівництва IVR найвищим ор­ганом IVR – її Асамблеєю, що збиралася в один з днів конгресу. Звіт президента IVR Булигіна був затвер­джений і обраний новий склад Вико­нав­чого комітету та Президент IVR 2003-2007 рр., яким став професор Лундського універси­тету Олександр Печеник, громадянин Швеції польсь­кого (з м. Краків) походження.

Кандидатури майбутнього складу Виконав­чого комітету та інших керівних органів згідно з кон­ституцією IVR висувала Номінаційна комі­сія, яка збиралась напередодні виборів і склада­лася з пред­ставників (переважно на рівні голів) націо­нальних секцій. В.о. президента ВАФПСФ Чміль Б.Ф. письмово уповноважив свою співавтору цього матеріалу, яка приймала участь у роботі цієї комісії і може щиро засвідчити про панування по-справжньому демократичного (без флора “адміністративного ресурсу”) духу на цих зборах, також як і на загальних зборах асам­блеї, що виключає існування титулів без підґрунтя наукових заслуг і відданості справі.

Спеціальна пленарна лекція була присвячена презентації безпрецедентного проекту всесвітньо ві­домого видавництва Kluwer (www.wkap.com, www.kluweronline.com) – 11-томника з історії і теорії філософії права під загальною назвою "Трактат з правової філософії і загальної юрис­пруденції". Пе­рші 5 книг, присвячені теорії предмету в її сучасному розумінні: “онтологія і природа права, теорія нормативності, закон і суб’єктивне право, право і мораль, епістемоло­гія права, теорія інтерпретації, джерела права, пра­вове мислення, логіка та право” – побачать світ в кінці 2003 р., а наступні 6 то­мів з історії філо­софії права – у наступному році.

Загальне редагування видання здійснює про­фесор Болонського університету Энрико Паттаро (Іта­лія), в Дорадчу раду видання Норберто Баб­біо, Роналд Дворкін, Лоуренс Фрідман, Кнуд Ха­аконссен. Назви книг першого траншу є такими (в дужках наведені ім'я авторів):

Реальність, якою вона має бути, та право. (Энрико Паттаро, Болонья, Італія);

Основи права. (Хуберт Роттлеудер, Берлін, Німеччина).

Правові інститути і джерела права. (Роджер Шинер, Эдмонтон, Канада).

Правова доктрина Scientia Juris як знання про право і як джерело права. (Олександр Печеник, Лунд, Швеція).

Legal Reasoning (варіанти перекладу – пра­вове мислення або юридичний спосіб мислення або пра­вове аргументування, обґрунтовування). (Джованні Сартр, Болонья, Італія).

Перші чотири книги мають бути обсягом бли­зько 250 стор., остання – 450.

Учасники конгресу мали змогу отримати об­межену кількість купонів з істотними (втричі) зниж­ками на перший “транш” книг, проте такі знижки діяли тільки у разі надсилання замов­лення впро­довж лише трьох тижнів після кон­гресу. В Україні має з’явитися 4 набори цього видання (в Києві, Луганську, Харкові, Одесі).

Ось що сказав про конгрес Голова його Орг­комітету, Президент IVR Олександр Печеник: «Бли­зько 550 учасників зо всіх континентів, 23 пленарні доповіді, коло 75 сесій спеціальних робочих груп, 60 сесій робочих груп, більш ніж 10.000 чашек кави.

Що дав конгрес нам як дослідникам? Це складне питання, проте я би хотів наголосити на наступ­ному. Дуже різні люди мали нагоду спіл­куватися один з одним. Наприклад, прихильники мінімально-необхідних засобів для окреслення окремої юридичної проблеми могли говорити з людьми, хто по­силається на «когерентну тео­рію всього». Аналітичні філософи могли розмов­ляти з мислителями постмодернізму. Юристи могли спілкуватися з філософами. Ліберали з при­біч­никами комуни. І не останнє, дослідники з дуже різних країн могли говорити один з одним. Ви­клю­чно цікавою була ши­рока участь вчених з Східної Азії. Спілкування було справжнім, не тільки пиття кави, але спроби ро­зуміння один одного.

Успіх спеціальних робочих груп має бути та­кож зазначений. Наприклад, робочі групи з шту­чного інтелекту і права, права-і-економіки, кри­мінальної відповідальності були дуже успіш­ними, хоч ці теми і не дуже звичайні для конгре­сів IVR.

Говорячи про негативні риси, маю зазначити про мале число вчених з ісламського світу, не зва­жаючи на відмінну пленарну лекцію з іслам­ського права. Учасників з африканських країн та індійсь­кого субконтиненту було також обмаль. IVR має прийняти це до уваги у майбутньому.

З всією повагою до інтернету, електронної пошти і віртуальної реальності як такої, дозво­льте заве­ршити на тому, що людям потрібне спі­лку­вання обличчя-до-обличчя. Так побачимося знову в Гра­наді в 2005»*.

Впродовж конгресу була досягнута попередня домовленість про співпрацю з польською націо­на­льною секцією IVR (президент – суддя Верхо­вного Адміністративного Суду Польщі і декан Люблін­ського університету Лешек Лещинський) про проведення двох українсько-польських кон­ференцій – в Києві в квітні 2004 р. і в Польщі на­весні 2005 р. Попередній і діючий президенти IVR виказали свою зацікавленість приймати участь у цих заходах.

Згідно з конституцією, конгреси IVR прохо­дять раз на два роки, а перевибори керівних ор­ганів відбуваються раз на 4 роки. Тому наступ­ний конгрес, що заплановано провести в Гранаді (Іспа­нія) в 2005 році буде присвячений певному пред­мету і поточним оргпитанням. І тільки ще через два роки – в сусід­ській до нас Польщі – в Кракові в 2007 р. відбудеться конгрес з повно­цінною орга­нізаційною компо­нентою – звітом складу дію­чого Виконавчого комітету і переви­борами.

На завершення, наводимо перелік журналів для публікацій (Publication Channels), де будуть опуб­ліковані тексти доповідей всіх робочих груп кон­гресу і які, як завжди, залишаються відкри­тими для внесків фахівців зі всього світу (на це робився спе­ціальний наголос у виступі їх редак­торів на кон­гресі) і куди кожен бажаючий може надсилати свої статті, ознайомившись з умовами їх оформлення і вимогами до змісту (див. дода­ток 2). Їх адреси і відповідні матеріали – на сайті конгресу.

Новий редактор Вісника IVR Ута Биндрейтер <Uta.Bindreiter@jur.lu.se> в нещодавно розповсю­дженому повідомленні звернулась до націо­нальних секцій з пропозицією-закликом ство­рити базу електронних персональних адрес (разом з іменами їх володільців) членів націона­льних секцій та наді­слати цей список в редакцію віс­нику. Тоді кожне число вісника буде не тільки розміщуватись на сайті IVR, але і надходити безпосередньо до кожного члена IVR у вигляді персональної копії.

І, звичайно, запрошуються новини для публі­кації у віснику, що мають накопичуватись у від­пові­дальної особи в національних секціях з регі­ональних відділень і централізовано надсилатись до реда­кції (що, звичайно, не заперечує звер­нення до редактора особисто за вищевказаною адресою). До зві­тно-перевиборних зборів вико­нує обов’язки виконавчого секретаря спів-авто­рка цього матеріалу – Надія Семенова, яка про­сить всіх учасників конференції в травні 2003 р, чиї адреси змінились, чи хто став членами ВАФПСФ після її проведення і не був включе­ний в список розсилки, якомога скоріше наді­слати свою електронну адресу до офіційної елек­тронної адреси ВАФПСФ uafpsf@ukr.net або пере­свідчитись у наявності своєї адреси у списку розсилки ВАФПСФ за тел. 380-44-249-09-69 (Чміль Б.Ф.) або 380-44-244-33-94 (Н.О.) для отримання персональної електронної копії віс­ника IVR. Закликаємо також подавати інформа­цію (у вигляді коротких дайджестів про нові книги з пред­мету, що вийшли друком, про події, заходи, а також оголошення, повідом­лення, що заслуговують на увагу світової спіль­ноти) для публікації у віснику IVR. Інформація буде нако­пичуватись і від імені української сек­ції надси­латися у вісник IVR для розміщення.

Закликаємо всіх бажаючих завчасно підготу­ва­тись до конгресів в Гранаді і – особливо – в Кракові. При виникненні питань просимо не ва­гатися і звертатися за вказаними координатами.

Додаток 1

Перелік робочих груп конгресу

Невизначеність, загроза нечинності (defeasibi-lity) та балансування;

Логіка в юридичній аргументації;

Реальність, істина та знання в нормативній сфері;

Різні суспільства: багатоманітність і спільний грунт;

Легітимність судової практики;

Справедливість по відношенню до майбутніх поколінь;

Національна держава і універсальні цінності;

Теорія демократії і конституціоналізм;

Теорія легітимності;

Позитивізм, право і мораль;

Транспарентна автономія права;

Правові цінності і раціональність;

Правова філософія і окремі проблеми;

Несправедливість, влада і закон;

Організоване політичне насильство;

Нові технології для права і політики;

Фундаментальні проблеми правової філосо­фії;

Правове мислення і правознавчі проблеми;

Глобалізація і плюралізм;

Права людини і меншини.

Перелік спеціальних робочих груп конгресу

Потреба юристів-практиків в рефлективному застосуванні прикладної правової філософії;

Кримінальна відповідальність;

Правовий позитивізм після Харта і Дворкіна;

Право і об'єктивність – правовий позитивізм, критична теорія і нова волна природного права;

Правознавство і викладання права: технічне чи теоретичне?;

Право і економіка та юриспруденція;

Когнітивна наука, етика і право;

Право, мораль, політика, загроза нечинності (law, morality, politics, defeasibility);

Надання сили правовим рішенням (Stressing legal decisions)

Східно-азійська юриспруденція;

Штучний інтелект і право;

Електронне урядування і право;

Теорія когерентності право і аналогій;

Право і соціальна теорія;

Скандинавський правовий реалізм;

Матеріальне ревю конституційності законів;

Правові інституції і економічна політика;

Східно-азійська юриспруденція;

Практичні і теоретичні проблеми нормопрое­ктування. Дослідження в легиспруденції;

Політика прав людини;

Автентичні та запозичені правові цінності в пост-колоніальному світі;

Актуальність юридичної догматики;

Европейське громадянство в нових державах-членах.

Додаток 2

Перелік журналів, де можна опублікувати статті з філософії права.

Ratio Juris – An International Journal of Juris­prudence and Philosophy of Law, журнал, що пуб­ліку­ється видавництвом Blackwell Publishing ра­зом з Болонським університетом.

Beihefte of ARSP (Archiv für Rechts- und Sozialphilosophie) – офіційний орган IVR, що пу­блікується видавництвом Franz Steiner Verlag.

Rechtstheorie (Zeitschrift für Logik und Ju­ristische Methodenlehre, Rechtsinformatik, Kom­munikationsforschung, Normen- und Handlung­stheorie, Soziologie und Philosophie des Rechts), жур­нал, що публікується видавництвом Duncker & Humblot.

Список літератури

1. Семенова Н. Філософсько-правовий наго­лос – 2001: Плюралізм і право // Філософська ду­мка. – 2001. – № 4.

2. Семенова Н. ХХ Всесвітній кон­грес Міжна­родної асоціації філософії права та соціа­льної філософії // Право України. – 2002. – № 3.

3. Юридична енциклопедія. Т. 3. – Київ: „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, Київ, 2001.

Н. А. Семенова, Б. Ф. Чмиль

Поиск по сайту: