Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА



 

 

25 березня 2003 року

в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відбувся круглий стіл

“Актуальні проблеми філософії права”,

організований спільно з Інститутом філософії НАН України (директор, академік НАН України М.В. Попович). У роботі круглого столу взяли участь Ака­демік-секретар відділення історії, філософії і права НАН України, академік НАН України О. С. Онище­нко, відомі вчені-юристи і філософи з Києва, Харкова, Одеси, Львова, Чернівців. Метою круглого столу було обговорення актуальних проблем розвитку в Україні філософії права як галузі науки і навчальної дисципліни. Учасники круглого столу прийняли відповідні рекомендації. Серед іншого передбачено утворити координаційну раду з дослідження акту­альних проблем

філософії права і започаткувати видання часопису

"Проблеми філософії права".

В основу цієї статті покладено вступне слово директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, академіка НАН України Ю. С. Шемшученка

при відкритті круглого столу.

 


Здійснювана нині в Україні політична ре­фо­рма вимагає глибокого філософського осмис­лення скла­дних суспільних процесів, які відбу­ваються в країні. Це стосується, зокрема, підви­щення соціа­льної ролі права у регулюванні сус­пільних відно­син. Ідеться про нові підходи до визначення самого поняття права і механізмів його ефективної реалі­зації. Для цього потрібна відповідна методологічна основа. На наш по­гляд, такою основою має стати філософія права, як синтетична наука світогляд­ного характеру.

Філософія права має давню історію. Але су­час­ний її розвиток розпочався з XVIII ст. У ХІХ ст. вагомий внесок у цю справу зробили Г. Гегель, І. Кант та інші західноєвропейські ми­слителі.

Наука філософії права була шанована і в доре­волюційній Росії. Вона викладалась у Київ­ському, Харківському, Одеському та ін­ших уні­верситетах як обов'язкова дисципліна. Проблеми цієї науки акти­вно досліджували ро­сійські й українські вчені. Серед них Я. Козельський, Л. Петражиць­кий, М. Коркунов, П. Лодій, К. Не­волін, М. Рен­нен­кампф, М. Ковалев­ський, Б. Кістяківський, М. Па­лієнко, С. Дністрянсь­кий, Ф. Тарановський, Є. Спектор­ський та інші.

За радянської влади філософії права не приді­ля­лось належної уваги. Вона отримала друге ди­хання з початком перебудови. Тепер у незалеж­ній Україні філософія права знову чи­тається у юридичних і фі­лософських вищих на­вчальних закладах. Понови­лися й теоретичні до­слідження проблем цієї науки як філософами, так і юрис­тами.

Але навколо філософії права точаться гос­трі дискусії. Поряд з її прибічниками є й такі, що вза­галі не визнають філософію права за само­стійну науку. Є проблеми у визначенні її пред­мета, зв'язку із загальною теорією держави і права тощо.

Філософію справедливо вважають квінтесенцією, рефлексією культури. Гегель писав, що "фі­лософія – це епоха, уловлювана у думці". У ході творчого самоформування людина висту­пає і як суб'єкт діяльності, і як суб'єкт соціально­сті і у ці­лому – як суб'єкт культури. Виступаючи у такій багатоаспектній якості предметом філосо­фії, лю­дина втілює для неї концентрацію куль­тури.

Юридичні та філософські науки знаходять своє поєднання у філософії права. Філософське осмис­лення права покликане реалізовувати здо­бутки фі­лософської думки, які пов'язують право з такими цінностями, як свобода, справедливість, рівність. Сучасна філософія права розглядає право з по­гляду онтологічного аналізу його мі­сця і ролі в за­гально-історичному по­ступі людс­тва. На цій основі можливе глибше розу­міння і вдосконалення, і, на­віть, перетворення, існую­чих в Україні права та пра­вової системи відпові­дно до потреб соціаль­ного по­ступу і реальних суспі­льних мож­ливос­тей. Саме віт­чизняна філо­софія права і право­знавство покликані осмис­лити такі пере­творчі процеси, зокрема процеси трансфор­мації пози­тив­ного права, перетворення у сфері юриди­чної нау­кової та практичної діяль­ності.

Філософське та правознавче розуміння права сприяють більш точному визначенню па­радигм, принципів, моделей, змісту та обсягу наукового поняття права, предмета і методів від­повідних тео­рій права. Філософія права покли­кана осмис­лювати сенс права в його цілісності й водночас ефективно­сті впливу права на людину та її роз­виток. Теорія права – це теорія загаль­ного юри­дичного предмета, її призначення має полягати як у перенесенні ре­зультатів вивчення правових явищ з філософського рі­вня на рівень конкрет­ного розкриття об'єктивної суті цих сус­пільних явищ, їхніх властивостей, вну­трішніх зв'яз­ків і суперечнсотей, так і в самостій­ному специ­фіч­ному пізнанні реа­лій правового життя. Теорія права здатна досяг­нути фундамента­льної значу­щості для людсь­кого буття, якщо буде у здійс­ненні своєї мети пов'язана з філософією права, котра вивчає правову реальність у цілому.

Філософія права визнається світоглядним, кон­цептуально-методологічним фундаментом право­знавства, що є передумовою поглиблених розро­бок його методологічних проблем. Мето­дологія право­знавства поряд з аналізом юридич­ного знання і безпосередньо правової реальності має поширюва­тися і на онтологічну проблема­тику, пов'язану з уявленнями про правову реаль­ність, які виходять за межі юридичної науки і потре­бують для пояснення методів інших наук, у тому числі й філософії.

Філософія права також покликана викону­вати функцію інтегратора знання не тільки про право, але й про людину в системі права, дола­ючи про­ти­стояння нормативістського, природно-право­вого, соціологічного та інших підходів до право­розу­міння, зокрема через використання ме­тоду додат­ковості.

Права людини, їх генезис, призначення – одна із довічних проблем історичного, соціа­льно-культур­ного розвитку людства, утвер­дження пра­вових за­сад у взаємовідносинах дер­жави та особи. Людство у процесі свого розвитку виро­било систему ціннос­тей, одним із засобів реалі­зації яких є право. Філо­софське вчення про цін­ності (аксіологія) розглядає право як соціа­льну цін­ність та благо. Найвизначні­шою цінні­стю, реалі­зувати яку покликане право, є існу­вання суспіль­ства і життя кожної окремої лю­дини. У соціаль­ному та особистому житті фун­да­мента­льну роль відіграють такі цінності: сво­бода, від­повідаль­ність, рівність, справедливість. Такі права, як право на життя, свободу, гідність, не­дото­рка­ність особи, участь у політичному житті – є необхідними умовами влаштування життя лю­дини у цивілізованому суспільстві і тому по­винні бути визнанні та захищені держа­вою.

У процесі здійснення політичної реформи в Україні не можна не бачити, що наша наука ще по­вільно впливає на розв’язання складних про­блем сучасного суспільства, на втілення в суспі­льну практику своїх рекомендацій та ви­сновків. Треба мати на увазі, що теоретико-ме­тодологічна спрямо­ваність науки полягає не лише в ефектив­ному за­стосуванні упорядкованої у мисленні су­купності філософсько-світогляд­них, загальнона­укових, спе­ціальних підходів, методів дослі­дження дер­жавно-правових явищ, не тільки у глибокому оволодінні вченням про конкретні методи та методику прави­льної орга­нізації ро­боти мис­лення, доцільного шляху нау­кового пі­знання, пошуку істини. Мето­дологія юридичної науки пе­редбачає й створення меха­нізму реалі­зації її теоре­тичних засад, нормати­вно-правових актів. Найваж­ливішою умовою фор­мування гро­мадянського сус­пільства та де­мократи­чної, соці­ально-правової держави є на­дійний захист прав і свободи людини. Мова йде про реальне ви­ко­нання обов'язку держави по відношенню до лю­дини, встановленого ст. 25 Загальної декларації прав людини, ст. 11 Міжна­родного Пакту про еко­номічні, соціальні та культу­рні права та ст. 3 Кон­ституції України.

В нашому суспільстві спостерігається гли­бо­кий розрив між конституційними нормами, що прого­лошують людський вимір права та держави та реа­льними суспільними відношеннями, ста­ном відпо­відальності держави перед людиною за свою діяль­ність (ст. 3 Конституції України).

Фактично вітчизняна юридична наука зна­чно продовжує залишатися на державно центри­стсь­ких методологічних позиціях. Декларуючи прин­цип пріоритетності інтересів людини як найвищої соці­альної цінності, наша наука не до­сліджує причини глибокої соціальної кризи та економіч­ної розбалан­сованості, погіршення со­ціального становища у суспільстві.

Необхідно домагатися відповідності дію­чого за­конодавства та юридичної практики пра­вовим принципам та цінностям, виходити за межі ста­лих вузькоюридичних форм осягнення відповід­них об'­єктів, явищ та процесів. Мусимо також подолати відставання юридичної науки від прак­тичних по­треб забезпечити розробку фун­дамен­тальних нау­кових ідей, науково обґрунтованої стратегії ре­форм, визначення критеріїв їх ефек­тивності, пов'я­заних перш за все з реаліза­цією прав і свобод гро­мадян.

Філософія права розширює рамки право­знав­ства за рахунок бачення загальної картини світу, дозво­ляє правознавцям ставити та вирішу­вати значно ширше коло питань у порівнянні з тради­ційною проблематикою. Правознавство конкре­тизує уяв­лення правової філософії про загальну картину світу, про правовий простір, про людсь­кий вимір права. При цьому потрібно долати по­милкове су­дження, коли проводиться відокрем­лення "легаль­ності", тобто сфери пра­вової, що охоплює винят­ково зовнішні, форма­льні відно­сини людей та "мо­ральності". Тобто моральної сфери, яка являє со­бою внутрішню здатність ро­зумної істоти встанов­лювати для са­мої себе уні­версальний та необхідний "категори­чний імпера­тив". Цей імператив як зага­льний моральний за­кон в решті решт поширюється і на правову сферу лише як на свою часткову спад­щину. Од­нак ця спроба пов'язати моральність з ле­гальні­стю не увінчувалася успіхом, оскільки, за спра­ведливим зауваженням російського пра­возна­вця П. Новгородцева, "коли Кант хоче представити право у зв'язку з моральністю, воно втрачає свої специфічні риси, коли ж він намага­ється підкрес­лити специфічні риси права, воно втрачає свій зв'я­зок з моральністю".

На сьогодні пріоритетними є дослідження: предмета філософії права та предмета теорії права і держави, методології філософії права та філософія права як методологічної дисципліни; історії розви­тку філософсько-правової думки в Україні; антоло­гії права; філософії прав лю­дини, онтології права; аксіології права; гносео­логії права; прикладного застосування філософії права у сучас­ному право­знавстві та державотво­ренні. Необхідно подолати вузьконормативне розуміння права як суто держав­ної законодавчої діяльності. Право є вираженням вимог справед­ливості, загальної міри (форми, но­рми), свободи і рівності.

В сучасний період вкрай важливо розви­вати міжнародну співпрацю у сфері юридичної та фі­ло­софської науки й освіти, проводити нау­ково-прак­тичні конференції, круглі столи, тема­тичні семі­нари, колоквіуми тощо. Міністерству освіти і науки України належить розглянути пи­тання про можли­вість включення філософії права до переліку обо­в'язкових навчальних дис­циплін у вищих навчаль­них закладах України, які готу­ють фахівців за спе­ціальностями "право" та "фі­лософія". Необхідно організувати підгото­вку ка­дрів вищої кваліфікації – докторів і канди­датів наук з філософії права.


Ю. С. Шемшученко




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.