Інші концепції розладів

До різних варіантів моделі хвороби для психічних розладів можна додати ще три, принципово інші, точки зору: психічні відхилення як екстремальна вираженість окремих психічних процесів і функцій, психічні відхилення як вираз неадекватних або порушених процесів в соціальних системах і психічні розлади як наслідок затримки природного процесу зростання. На перший погляд, акцентуються різні причини. Проте навіть для соматичних хвороб все більше признається роль психічних і соціальних умов разом з умовами біологічними, і такі розширені биопсихосоциальные моделі хвороби (Engel, 1979, 1980; Mechanic, 1986) завжди враховували, що при виникненні і підтримці внутрішнього дефекту всі ці причини діють разом.

Альтернативні концепції не припускає наявність такого дефекту, принаймні дефекту в самому індивідові. Тим самим відкидається модель хвороби зі всіма її особовими і іншими аспектами.

Різні точки зору не обов'язково є взаємовиключними. Не всі психічні розлади однакові, ймовірно, вони розрізняються не тільки причинами і умовами, але і локалізацією дефекту — якщо вже взагалі заходить мова про дефект.

Дефект може лежати у фізичній сфері, скажемо в нервовій системі. Відповідні психічні розлади можна тоді розуміти як следствия соматичних хвороб.

Дефект може спочатку знаходитися в психічній сфері, у вигляді придбаного в процесі навчення «помилкового програмування». Помилки в процесах, що переробляють інформацію і регулюючих поведінку, можна принципово довести в психологічному дослідженні, а в медицині досліджуються відповідні особливості нейронної і біохімічної передачі інформації, скажімо, зрушення в роботі нейротрансмітерів. В цьому випадку відхилення поведінки можна рівним чином описати і як «помилки програми», і як «помилки в неврологічно-біохімічній передачі інформації»; дефект лежить, так би мовити, в software і може бути описаний і проаналізований і як психологічний, і як медичний. Поняття «Порушення поведінки» було б цілком доречним для таких «помилкових програмувань». Якщо розуміти такі порушення програм тільки як тимчасові реакції на надмірні вимоги системи, то поняття «Реакція на кризу» або «дезадаптація» представляються дуже точними.

Коли про поведінку говорять, що воно неадекватне, неадаптивне, порушене або таке, що відхиляється, виною тому не обов'язкове помилкове програмування. Іноді все навколишнє середовище, регулююче поведінку, слід було б назвати невідповідною, невигідною, порушеною або хворобливою. У приклад можна привести соціальну поведінку, адаптовану до норм якоїсь екстремальної соціальної підгрупи (скажімо, молодіжного угрупування), адаптацію до порушеної сім'ї або адекватне реагування на екстремальне ситуативне підкріплення (недолік або надлишок), наприклад в умовах госпіталізації. У всіх цих випадках може мати місце така поведінка, яку «нормальне» соціальне оточення назве «ненормальною» і такою, що «потребує зміни», притому що в індивідові відсутній який би то не було дефект; тут було б доречно використовувати поняття поведінка, що відхиляється.

Таким чином, можна виділити різні типи психічних розладів. У основі спостережуваних відхилень від норми лежать розлади, розташовані в різних площинах усередині і поза індивідом: порушення в організмі і нервовій системі, порушення психіки — тобто програми, які переробляють інформацію і регулюють поведінку, а також лежачі в їх основі процеси біохімічної передачі інформації, — або порушення в навколишньому середовищі. У багатьох випадках порушення різного типу поєднуються, оскільки кожне з них надає дію на поведінку і таким чином може вплинути на інше порушення, за рахунок наявності внутрішніх і зовнішніх зв'язків. «Психічний розлад» бажано розглядати як головне поняття, яке охоплює різні види розладів, включаючи хвороби у вузькому сенсі цього слова. Відповідно до цього система класифікації Американської психіатричної асоціації називається «Довідник по діагностиці і статистиці психічних розладів» (mental disorders), а не психічних хвороб (deseases) (див. розділ 6).

Література

Atrops, A. & Sachse, R. (1994). Vermeiden psychosomatische Klienten die Klдrung eigener Motive? Eine empirische Untersuchung mit Hilfe des Fokussing. In M. Behr, U. Esser, F. Petermann, R. Sachse & R. Tausch (Hrsg.), Jahrbuch fьr Personenzentrierte Psychologie und Psychotherapie (Bd. 4, S. 41-59). Salzburg: Otto Mьller.

Bastine, R. (1984). Klinische Psychologie (Bd. 1). Stuttgart: Kohlhammer.

Becker, P. (1982). Psychologie der seelischen Gesundheit. Bd. 1. Theorien, Modelle, Diagnostik. Gцttingen: Hogrefe.

Becker, P. (1995). Seelische Gesundheit und Verhaltenskontrolle. Gцttingen: Hogrefe.

Bopp, J. (1980). Antipsychiatrie. Theorien, Therapien, Politik. Frankfurt: Syndikat.

Brandtstдdter, J. (1982). Kern- und Leitbegriffe psychologischer Prдvention. In J. Brandtstдdter & A. von Eye (Hrsg.), Psychologische Prдvention (S. 81-115). Bern: Huber.

Bьnte-Ludwig, C. (1984). Gestalttherapie - Integrative Therapie. Leben heiЯt Wachsen. In H. Petzold (Hrsg.), Wege zu Menschen (Bd. 1, S. 217-307). Paderborn: Jungfermann.

Degkwitz, R., Hoffmann, S. D. & Kindt, H. (1982). Psychisch krank. Einfьhrung in die Psychiatrie fьr das klinische Studium. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Engel, G. L. (1979). Die Notwendigkeit eines neuen medizinischen Modells: Eine Herausforderung der Biomedizin. In H. Keupp (Hrsg.), Normalitдt und Abweichung (S. 63-85). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Engel, G. L. (1980). The clinical application of the biopsychosocial model. American Journal of Psychiatry, 137, 535-544.

Eysenck, H. J. & Rachman, S. (1967). Neurosen — Ursachen und Heilmethoden. Berlin: VEB Deutscher Verlag der Wissenschaften.

Fabrega, H. & Manning, P. (1979). Krankheit, Kranksein und abweichende Karrieren. In H. Keupp (Hrsg.), Normalitдt und Abweichung (S. 213-239). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Finke, J. (1994). Die Krankheitslehre der Gesprдchspsychotherapie. In M. Behr, U. Esser, F. Petermann, R. Sachse & R. Tausch (Hrsg.), Jahrbuch fьr Personenzentrierte Psychologie und Psychotherapie (Bd. 4, S. 9-29). Salzburg: Otto Mьller.

Franke, A. (1990). Gesundheit — ein Begriff im Spektrum der Wertsysteme. Praxis der Klinischen Verhaltensmedizin und Rehabilitation, 12, 313-320.

Hдfner, H. (1981). Der Krankheitsbegriff in der Psychiatrie. In R. Degkwitz & H. Siedow (Hrsg.), Standorte der Psychiatrie. Bd. 2. Zum umstrittenen psychiatrischen Krankheitsbegriff (S. 16-54). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Hoffmann, L. (1982). Grundlagen der Familientherapie. Hamburg: ISKO-Press.

Hofstдtter, P. (1957). Psychologie. Frankfurt: Fischer.

Hufeland, C. W. (1795, Neudruck, 1975). Begriff und Wesen der Krankheit. Neudruck in K. E. Rothschuh (Hrsg.), Was ist Krankheit? (S. 19-23). Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft.

Jahoda, M. (1958). Current concepts of positive mental health. New York: Basic Books.

Keupp, H. (1972). Psychische Stцrungen ab abweichendes Verhalten. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Keupp, H. (1979). Psychische Krankheit als hergestellte Wirklichkeit — eine Grenzbestimmung des Etikettierungsparadigmas. In H. Keupp (Hrsg.), Normalitдt und Abweichung (S. 199-212). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Kieser, D. G. (1817, Neudruck, 1975). Gesundheit und Krankheit. Neudruck in K. E. Rothschuh (Hrsg.), Was ist Krankheit (S. 24-29). Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft.

Kiesler, D. J. (1982). Interpersonal theory for personality and psychotherapy. In J. C. Anchin & D. J. Kiesler (Eds.), Handbook of interpersonal psychotherapy (pp. 3-24). New York: Pergamon.

Kuhn, T. S. (1972). Die Struktur wissenschaftlicher Revolutionen. Frankfurt: Suhrkamp.

Lutz, R. & Mark, N. (1995). Zur Gesundheit bei Kranken. In R. Lutz & N. Mark (Hrsg.), Wie gesund sind Kranke? (S. 11-24). Gцttingen: Verlag fьr Angewandte Psychologie.

Mechanic, D. (1986). Role of social factors in health and well being: Biopsychosocial model from а social perspective. Integrative Psychiatry, 4, 2-11.

Menninger, K. (1946). The human mind. New York.

Muck, M. (1974). Krankheit, Konflikt und das Konzept der Psychoanalyse. In M. Muck, K. Schrцter, R. Klьwer u. а. (Hrsg.), Informationen ьber Psychoanalyse. Theoretische, therapeutische und interdisziplinдre Aspekte (S. 10-36). Frankfurt: Suhrkamp.

Mьnsterberg, H. (1912). Psychologie und Pathologie. Zeitschrift for Pathopsychologie, 1, 50-66.

Parsons, T. (1967). Definition von Gesundheit und Krankheit im Lichte der Wertbegriffe und der sozialen Struktur Amerikas. In A. Mitscherlich, T. Brocher, O. von Mering & K. Horn (Hrsg.), Der Kranke in der modernen Gesellschaft (S. 57-87). Kцln: Kiepenheuer & Witsch.

Pearls, F. S. (1969). Gestalt therapy verbatim. Lafayette: Real People Press (Deutsch: Fliegel, S., Stuttgart: Klett, 1974).

Rogers, C. R. (1951). Client-centered therapy. Boston: Houghton Mifflin (Deutsch: Die klientenbezogene Gesprдchstherapie. Mьnchen: Kindler, 1973).

Rothschuh, K. E. (Hrsg.). (1975). Was ist Krankheit? Erscheinung, Erklдrung, Sinngebung. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft.

Rothschuh, K. E. (1976). Krankheit. In J. Ritter (Hrsg.), Historisches Wцrterbuch der Philosophie (Bd. 4; S. 1184-1190). Basel: Schwabe.

Sachse, R. (1995). Der psychosomatische Patient in der Praxis. Grundlage einer effektiven Therapie mit «schwierigen» Klienten. Stuttgart: Kohlhammer.

Sarbin, T. R. (1979). Der wissenschaftliche Status der Krankheitsmetapher fьr psychische Stцrungen. In H. Keupp (Hrsg.), Normalitдt und Abweichung (S. 23-46). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Scheff, T. J. (1972). Die Rolle des psychisch Kranken und die Dynamik psychischer Stцrungen: Ein Bezugsrahmen fьr die Forschung. In H. Keupp (Hrsg.), Der Krankheitsmythos in der Psychopathologie (S. 136-156). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Schorr, A. (1995). Gesundheit und Krankheit: Zwei Begriffe mit getrennter Historie? In R. Lutz & N. Mark (Hrsg.), Wie gesund sind Kranke? (S. 53-69). Gцttingen: Verlag fьr Angewandte Psychologie.

Schulte, D. (1996). Therapieplanung. Gцttingen: Hogrefe.

Speierer, G.-W. (1994). Die Inkongurenzdynamik bei Neurosen mit vorrangiger Angstsymptomatik als Voraussetzung der Indikation der Gesprдchspsychotherapie. In M. Behr, U. Esser, F. Petermann, R. Sachse & R. Tausch (Hrsg.), Jahrbuch fьr Personenzentrierte Psychologie und Psychotherapie (Bd. 4, S. 30-40). Salzburg: Otto Mьller.

Srole, L. & Langner, T. S. (1974). Sozioцkonomische Statusgruppen: Ihr Verteilungsmuster psychischer Gesundheit. In H. Keupp (Hrsg.), Verhaltensstцrungen und Sozialstruktur (S. 66-90). Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Storz, D. (1976). Politische Psychiatrie I—III. Psychologie heute, 3, Heft 8, 13-19; Heft 9, 42-55; Heft 10, 52-58.

Stumme, W. (1975). Psychische Erkrankungen — Im Urteil der Bevцlkerung. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Sullivan, H. S. (1953). The interpersonal theory of psychiatry. New York: Norton.

Szasz, T. S. (1960). The myth of mental illness. American Psychologist, 15, 113-118.

Ullmann, L. P. & Krasner (1969). A psychological approach to abnormal behavior. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall.

Zilboorg, G. & Henry, G. W. (1941). A history of medical psychology. New York: Norton.

Поиск по сайту: