Хвороба, погане самопочуття, роль хворого

Наочна область клінічної психології — так само, як і психіатрії — дуже багатогранна, і її нелегко визначити. У буденному лексиконі є безліч понять, які прийнято вживати для характеристики незбагненної і дивної поведінки деяких людей: смішний, нервовий, дивний, затиснутий, навіжений, такий, що звихнувся, зрушений, нервовохворий, дурень, ідіот, недоумкуватий, психічнохворий, схиблений, божевільний і багато інших.

У буденному вживанні ці поняття не є синонімами. Згідно дослідженням Штумме (Stumme, 1975), вони виявляють в приведеній послідовності посилювання психічного відхилення. Непрофесіоналам було запропоновано оцінити незначні психічні розлади (наприклад, неврози) на підставі їх описів в деяких історіях хвороб, і ці відхилення були розцінені ними як ще цілком допустимі варіанти нормальної поведінки. Щось подібне можна сказати і про фізичні «симптоми». Поняття «хвороба» використовується для характеристики тільки таких станів, які вже не виглядають нормальними, а тому потребують особливого пояснення. Це можуть бути вже помітні або тривожні зміни в самопочутті (в першу чергу болі), в поведінці і працездатності якоїсь людини, які не характерні для нього зазвичай. У нормі вони могли б виникнути, скажімо, унаслідок перенапруження або удару долі — наприклад, глибока печаль після втрати близької людини. Використовуючи поняття «хвороба», ми пояснюємо такі зміни: вони є наслідком яких-небудь (передбачуваних) змін в самій людині, як правило, в його організмі. Це відповідає суб'єктивному враженню людини, яка і сама називає себе хворим. Точніше позначення цього суб'єктивного стану — погане самопочуття; хворобою ж можна назвати те, що індивід «має насправді», а саме конкретна зміна в нім самому.

Окрім психологічного («погане самопочуття») і тілесно-біологічного аспектів («хвороба») існує ще соціальний аспект: поведінка хворого («хвора поведінка»), що змінилася, стає очевидною для тих, що оточують і тим самим воно перетворюється на соціальне явище. Наскільки ці зміни здаються з боку дійсним слідством «не можу», а не «не хочу» — настільки даний індивід розглядається як хворий, відповідно так з ним і звертаються: йому виявляють співчуття і надають допомогу, він майже повністю звільняється від своїх звичайних завдань, а також від обов'язкового дотримання правил соціальної поведінки. Та зате він має і нові обов'язки: він повинен берегти себе, прагнути видужати, а з цією метою відвідувати лікаря і виконувати всі його вказівки. Соціолог Парсонс (Parsons, 1967) назвав цю систему змінених очікувань «роль хворого», яка приписується хворій людині.

Таким чином, те, що позначається в німецькій мові поняттям «хворий» або «хвороба», містить в собі три різні перспективи: (1) якийсь змінений (біологічно) стан індивіда, його тіла або частини тіла, (2) переживання з приводу якоїсь збитковості і нездужання або (3) приписана роль, пов'язана з особливими вимогами і привілеями.

Те ж саме можна сказати і про поняття здоров'я. Здоров'я розуміється перш за все як відсутність хвороби, отже, відсутність відхилень в біологічних структурах або процесах в організмі. Ягода (Jahoda, 1958) в цьому сенсі пішов набагато далі, спробувавши дати позитивне визначення mental health (психічне здоров'я). Відповідно до цього ВІЗ визначає здоров'я як «стан повного благополуччя — фізичного, душевного і соціального». Проте це поняття швидше є протилежністю поняттю «Погане самопочуття» — тобто воно визначає «хороше самопочуття». Згідно Парсонсу (Parsons, 1976. S. 71), здоров'я можна зрештою «...определить як полягання оптимальної працездатності індивіда в сенсі ефективного виконання ролей і завдань, відповідних його соціальному статусу». Таким чином, здоровою є працездатна людина, яка оптимально відповідає «нормальним» ролевим очікуванням і який в змозі справитися з повсякденними вимогами (Becker, 1995), внаслідок чого немає потреби приписувати йому особливу роль хворого. Здоров'я, отже, теж можна розглядати виходячи з трьох різних перспектив: здоров'я, хороше самопочуття, роль здорового.

Поиск по сайту: