СКЛАДНІ БІЛКИ (ПРОТЕЇДИ)

Залежно від структури білки поділяють на прості (протеїни) і складні (протеїди). Останні, крім білка, містять у своїй структурі хімічно зв'язану з ним простетичну групу — небілкову частину молекули. За природою простетичної групи протеїди поділяють на ліпопротеїди, нуклеопротеїди, глікопротеїди, хромопротеїди, фосфо-протеїди та металопротеїди.

ліпопротеїди як простетичні групи містять ліпіди, нуклеопротеїди — нуклеїнові кислоти, глікопротеїди — вуглеводи, хромопротеїди — пігменти, фосфопротеїди — фосфатну кислоту, металопротеїди — метали.

Існують також складні білкові комплекси, до складу яких одночасно входять білки, ліпіди і вуглеводи, названі гліколіпопротеїдами. Вони містяться в сполучній тканині, клітинних стінках бактерій тощо.

Залежно від просторової форми молекул білки поділяють на глобулярні та фібри-лярні. Глобулярні білки мають сферичну або еліпсоїдну форму, фібрилярні — скла­даються з витягнутих ниткоподібних макромолекул, які називають протеноїдами.

Глобулярні білки (альбумін, глобулін) малостійкі до дії температури, кислот і лугів, а фібрилярні (білки волосся, нігтів, епідермісу; білки сполучної, кісткової, хрящової тканини тощо) дуже стійкі.

Глава 35

Під впливом багатьох чинників (підвищеної температури, зміни рН середови­ща, УФ- і у-випромінювання тощо) відбувається руйнування просторової форми білків при збереженні первинної структури. цей процес називається денатурацією білка (рис. 35.7).

Рис. 35.7. Денатурація білка:

а — а-опіраль; б — денатурований білок

Денатурація є здебільшого необоротним процесом і призводить до втрати біо­логічних функцій білків. Приклад теплової денатурації — «зсідання» яєчних білків при варінні яєць. При денатурації відбувається розрив водневих зв'язків, які ста­білізують просторову форму білка. Денатурований білок утрачає розчинність, уна­слідок чого первісна просторова форма його не може бути відновлена. Денатурація може спричинятися утворенням нерозчинних солей білків. це відбувається при отруєнні солями важких металів (Hg, Pb тощо). як протиотруту в таких випадках використовують білки з підвищеним вмістом кислотних груп, наприклад яєчний альбумін. Виконуючи роль конкурента, ці білки зв'язують метали з утворенням нерозчинних солей, які виводяться з організму.

Глава 36

НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ

Нуклеїновими кислотами (полінуклеотидами) називають біополімери, які здій­снюють збереження та передачу генетичної інформації в усіх живих організмах, що безпосередньо беруть участь у біосинтезі білка.

Нуклеїнові кислоти (від лат. писіеш — ядро) уперше виявив 1868 року швейцар­ський хімік йоганн Фрідріх Мішер у ядрах клітин. Пізніше аналогічні речовини було знайдено в протоплазмі клітин.

Вони входять до складу складних білків — нуклеопротеїдів, які містяться в усіх клітинах організму людини, тварин, рослин, бактерій і вірусів. Кількість нукле­їнових кислот у різних нуклеопротеїдах, крім вірусних, коливається в межах від 40 до 65%.

Поиск по сайту: