Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

АЛКАЛОЇДИ ГРУПИ ІНДОЛУ



Конденсована система індолу входить до складу багатьох алкалоїдів. Більшість алкалоїдів групи індолу містить два атоми Нітрогену, один із яких входить в ін-дольне ядро, а другий — знаходиться на відстані двох вуглець-вуглецевих зв'язків від а-положення індольного циклу. Найбільшу практичну цінність з цієї групи мають алкалоїди резерпін і стрихнін.

РЕЗЕРПІН

Алкалоїд резерпін міститься в коренях раувольфії зміїної (Rauwolfia serpentina), яка росте в Індії.

Резерпін — жовтуватий дрібнокристалічний порошок, малорозчинний у воді, етанолі і діетиловому етері, легкорозчинний у хлороформі та оцтовій кислоті. Резерпін має гіпотензивну дію і виявляє заспокійливу дію на центральну нервову систему. Використовується в медицині переважно для лікування гіпертонічної хвороби і психічних розладів.



Глава 33


 


СН3О

о н осн,

резерпін


 

осн,

осн,

осн,


33.8.2. СТРИХНІН

Алкалоїд стрихнін міститься в насінні тропічної росли­
ни блювотного горіха (Strychnos nux vomica). Він є складною
конденсованою багатоядерною сполукою, що складається
із семи кілець. З двох атомів Нітрогену в молекулі стрих­
ніну основні властивості має тільки атом Нітрогену в по­
ложенні 19. За участю цього атома Нітрогену стрихнін
утворює солі з кислотами. Атом Нітрогену в положенні 9
входить до складу лактамного кільця, яке під дією розчинів
лугів розмикається. 21 22

Через наявність у структурі стрихніну подвійного зв'язку /С= С\ він здатний гідруватися, знебарвлювати бромну воду і калій перманганат. Стрихнін — дуже отруйна речовина. У малих дозах він діє збудливо на центральну нервову систему, тонізує скелетну мускулатуру, м'яз серця, у великих дозах викликає судоми. У ви­гляді солі з нітратною кислотою використовується як тонізувальний засіб.


Глава 34 вУГЛеводИ

Термін «вуглеводи» запропонував 1844 року російський хімік Карл Генріхович шмідт на підставі даних елементного складу перших представників цього класу сполук, тому що було встановлено, що їх молекули складаються з атомів Карбону, Гідрогену та Оксигену, причому співвідношення атомів Гідрогену та Оксигену таке ж, як і в молекулі води [Cx(H2O)y].

Подальше вивчення будови цих сполук і відкриття речовин зі складом, який не відповідає зазначеній емпіричній формулі (метилпентоза, дезоксицукри), по­казали, що їх приналежність до «гідратів вуглецю» лише формальне, але умовна назва «вуглеводи» збереглася.

Вуглеводи (цукри, карбогідрати) — велика група природних і синтетичних сполук, що є за хімічною будовою полігідроксильними речовинами, які містять альдегідну чи кетонну групу або утворюють їх унаслідок гідролізу.

Вуглеводи (цукри) складають основну масу органічних речовин нашої плане­ти. У рослинному та тваринному світі вони поширені переважно у вигляді різних похідних і значно рідше — у вільному стані. Вуглеводи, виконуючи різні життєво важливі функції, є вихідним матеріалом для біосинтезу багатьох органічних спо­лук живих організмів.

У природі вуглеводи утворюються в результаті фотосинтезу, здійснюваного рослинами за участі карбон(IV) оксиду, води і пігментів (хлорофіл тощо), які по­глинають сонячні промені.

Для рослин одні види вуглеводів — це будівельний матеріал, який виконує опорну функцію (целюлоза), інші — джерело резервної енергії (крохмаль, інулін). Для людини і тварин вуглеводи є продуктами харчування з високою енергетичною цінністю. В організмі крохмаль, дисахариди, а в деяких випадках і целюлоза під впливом ферментів розкладаються з утворенням переважно глюкози, яка окис-нюється в тканинах до карбон(IV) оксиду і води з виділенням енергії. Надлишок глюкози перетворюється в глікоген, який запасається в печінці і м'язах. Глікоген забезпечує організм глюкозою при виконанні фізичних навантажень, а також при нестачі або відсутності їжі. Вуглеводи входять до складу гліколіпідів, глікопроте-їдів, нуклеотидів, нуклеозидів і нуклеїнових кислот, що становлять, як відомо, основу живої матерії.

Вуглеводи необхідні як сировинна база для текстильної, целюлозно-паперової, харчової, деревообробної та інших галузей промисловості.

Вуглеводи поділяють на прості і складні залежно від кількості моносахаридних одиниць, зв'язаних у молекулу.

Прості вуглеводи, або моносахариди (монози), не здатні гідролізуватися. Складні вуглеводи при гідролізі утворюють моносахариди. Складні вуглеводи, у свою чергу, хоча й умовно, поділяють на олігосахариди, що утворюють при гідролізі від двох до



Глава 34


 


Моносахариди класифікують, зважаючи на дві ознаки — характер оксогрупи (аль­дегідна або кетонна) і довжини вуглецевого ланцюга. Залежно від наявності в структурі моно­сахаридів альдегідної або кетонної групи їх поділяють на альдози і кетози. За кількістю атомів Карбону в молекулі моносаха­риди класифікують на триози 3), тетрози (C4), пентози 5), гексози 6) і т. д. Моносахариди, до складу яких входить більше шести атомів Карбону, називають вищими цукрами. Більшість природних моносахаридів є пентозами і гексозами. Зазвичай при класифікації зважають одночасно на обидві класифікаційні ознаки (альдопентоза, альдогексоза, кетопентоза, кетогексоза).




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.