При кополімеризації вінілпіролідону, акриламіду і етилакрилату добувають біороз-чинний полімер для очних лікарських плівок, який забезпечує тривалу дію лікарських речовин (пролонгуючий ефект).
Пролін(2-піролідинкарбонова кислота) і оксипролін (4-гідрокси-2-піролідинкарбонова кислота) — це а-амінокислоти гетероциклічного ряду, в яких спільний а-амінокислотний фрагмент —NH—CH(COOH)— включений у піролідиновий цикл.
Ганс Эйген ФІШЕР (1881-1945)
Німецький хімік-органік і біохімік. Основні дослідження присвячені хімії піролу та його похідних. Вивчав пі-рольні пігменти, які входять до складу крові, жовчі і які містяться в зелених рослинах. Здійснив синтез порфірину (1927) і білірубіну (1931), установив будову хлорофілів а(1939) і (3 (1940). Синтезував (1929) гемін і довів, що в його складі — білок глобін і ферумо-вмісний комплекс гемін.
Лауреат Нобелівської премії (1930).
НО.
соон
соон
пролін
оксипролш
Пролін має один асиметричний атом Карбону і тому існує у вигляді двох оптично активних ізомерів і одного рацемата. Окси-пролін містить два хіральних центри, а отже, може існувати у вигляді двох пар енантіоме-рів і двох рацематів. L-Пролін і L-оксипролін входять до складу білків. Особливо багатий ними колаген.
Порфін— кристалічна речовина темно-червоного кольору. За хімічною структурою є макроциклічною кон'югованою системою, яка складається з піроль-ного (III), піролінового (I) і двох ізопірольних (II, IV) ядер, зв'язаних між собою метиновими групами =CH—.
Порфін — ароматична сполука. Він має плоску будову молекули, містить замкнену кон'юговану систему з кількістю я-електро-нів, рівною 26 (11 я-зв'язківідвіпаринеподілених електронів при атомах Нітрогену), що відповідає правилу Гюккеля (4n + 2, n = 6). Похідні порфіну отримали загальну назву «порфірини». У вигляді комплексів з металами порфірини входять до складу таких важливих природних сполук, як гемоглобін і хлорофіл. Гемоглобін — барвна речовина крові, що міститься в еритроцитах. це складний білок — хромопротеїд, який складається з білка глобіну та забарвленої в червоний колір небілкової частини — гему. За хімічною структурою гем є комплексом порфіну з Fe(II). При кислотному гідролізі гемоглобіну вільний гем легко окисню-ється на повітрі з утворенням геміну, що має ту ж структуру, що і гем, але містить Fe(III).
У 1929 році німецький вчений Ганс ейген Фішер установив будову геміну і здійснив його синтез.