Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

БаГатОяДернІ арени З ІЗОЛЬОВаними БенЗенОВими ЦиКЛами






До амінопохідних трифенілметану нале­жать також барвники — малахітовий зелений і кристалічний фіолетовий:

(СН3)2К

Й(СН3)2

малахітовий зелений

с\


(СН3)2К
Мозес ГОМБЕРГ (1866-1947) Американський хімік. Член Націо­нальної академії наук США. Засновник хімії вільних радикалів. Уперше одержав (1897) тетрафенілме-тан. Відкрив (1900) існування вільних радикалів. Вивчав також металорга-нічні сполуки. Спільно зі своїм учнем В. Бахманом розробив спосіб конден­сації двох арильних радикалів з утво­ренням похідних дифенілу (реакція Гомберга). Створив перший удалий антифриз для автомобілів. Президент Американського хіміч­ного товариства (1931).

Й(СН3)2

СІ

К(СН3)2

кристалічний фіолетовий

Малахітовий зелений використовують для фарбування тканин (бавовни, вовни, шовку) у зелений колір, а кристалічний фіолето­вий — переважно як кислотно-основний ін­дикатор для титрування у водних і неводних середовищах. У водному середовищі він має

два переходи забарвлення: в інтервалах pН = 0...1,0 жовте забарвлення переходить у зелене, а при pН = 1,0...2,6 — зелене переходить у фіолетове.

Представником гідроксипохідних трифенілметану є фенолфталеїн. Одержують його конденсацією фенолу з фталевим ангідридом у присутності концентрованої сульфатної кислоти. Унаслідок реакції утворюється безбарвна (лактонна) форма фенолфталеїну:


НО


О

фталевий ангідрид


ОН

Н24 (конц.); 130 °С


 

НО

ОН

фенолфталеїн (безбарвна форма)


Фенолфталеїн — біла кристалічна речовина (т. пл. 259—263°С), практично не­розчинний у воді, добре розчиняється в етанолі. Фенолфталеїн використовують



Глава 16


в аналітичній практиці як кислотно-основний індикатор. У кислому і нейтраль­ному середовищах він перебуває в безбарвній лактонній формі, у лужному середо­вищі (при pН = 8,2... 10,0) набуває малиново-червоного забарвлення внаслідок утворення хіноїдної структури:



НО


ОН


2НС1


 


фенолфталеїн (безбарвна форма)


фенолфталеїн (форма з малиново-червоним забарвленням)


У сильнолужному середовищі (рН > 12) малиново-червоне забарвлення фе­нолфталеїну зникає внаслідок утворення солі бензоїдної структури:




 


 


фенолфталеїн (форма з малиново-червоним забарвленням)


безбарвна форма


Фенолфталеїн використовують у медицині як проносний засіб при хронічних запорах (пурген).


Глава 17 НЕБЕНЗОЇДНІ АРОМАТИЧНІ СПОЛУКИ

як уже зазначалося, критерієм ароматичності сполуки є наявність у її структурі плоского циклу, що має замкнену кон'юговану систему, яка містить (4n+2) я-електронів. цим вимогам задовольняє ряд сполук, які не містять у сво­єму складі бензенових циклів. Найважливішими представниками небензоїдних ароматичних систем є циклопентадієніл-аніон, циклогептатриєніл-катіон (тропілій-катіон) та біциклічний вуглеводень азулен.

 

 

не—сн // \\ НС СН нс=сн Н( .^сн СН
ттр ртт ні + н< ТТ| ( У
н ^~СН ГІ<  
циклопентадієніл-аніон циклогептатриєніл-катіон;   азулен
6 ті-електронів (л = 1) тропішй-катіон 6 я-електронів (л = 1) ті-електронів (л = 2]

ЦИКЛОПЕНТАДІЄНІЛАНІОН

При взаємодії 1,3-циклопентадієну з металічним натрієм у киплячому ксилені активна метиленова група відщеплює протон, утворюючи циклопентадієнілнатрій, який містить ароматичний циклопентадієніл-аніон:


не—сн // \\ не сн X н н 1,3 -пиклопентадієн

не—сн

// \\

НС _ СН

Н

циклопентадієнілнатрій

У циклопентадієніл-аніоні всі п'ять атомів Карбону знаходяться в sp2 -гіб­ридизації. На п'ятьох р-орбіталях розміщаються шість p-електронів (чотири елек­трони двох я-зв'язків і два електрони аніонного центру) (рис. 17.1).

Унаслідок перекривання p-орбіталей утворюється замкнена я-електронна хмара, яка має ароматичний секстет електронів. При цьому негативний заряд ані­онного центру рівномірно розподіляється поміж п'ятьма атомами Карбону.

Ароматичні властивості циклопентадієніл-аніона підтверджуються його здат­ністю вступати в реакції електрофільного заміщення (сульфування, азосполучен-ня), а також утворювати стійкі я-комплекси з катіонами двовалентних металів



Глава 17



Н

— Н

5/з2-гібридизований атом Карбону


Рис. 17.1. Схема утворення ароматичної системи циклопентадієніл-аніона

групи Феруму (Ферум, Кобальт, Нікол). При взаємодії циклопентадієнілнатрію із солями Феруму(II) утворюється фероцен (дициклопентадієнілферум):


вигляд зверху

фероцен

Фероцен — представник групи металорганічних сполук, які отримали загальну назву «металоцени».

Методом рентгеноструктурного аналізу встановлено, що циклопентадієніль-ні аніони у фероцені розміщені один над одним у двох паралельних площинах, між якими розташований атом Феруму. Така будова, яка нагадує намазане мас­ло між двома скибками хліба в бутерброді, отримала назву «сендвічевої струк­тури» (від англ. sandwich — бутерброд).

Молекула фероцену — це я-комплекс, який утво­рюється внаслідок перекривання зв'язуючих я-МО двох циклопентадієніл-аніонів з вакантними АО ка­тіона Феруму.

СОСЖа

Фероцен — типова ароматична сполука. Він стій­кий до нагрівання і каталітичного гідрування, вступає в реакції електрофільного заміщення — алкілювання та ацилювання за Фріделем—Крафтсом, сульфування. У техніці фероцен використовують як антидето­натор і термічно стійкий теплоносій. Похідна феро­цену — фероцерон — застосовується в медицині для лікування залізодефіцитних анемій.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.