у листі до полтавського полковника, що Мазепа — «измен-ник, богоотступник, вор...для собственной своей тщетной славы для того в Украину призвал, дабы поработить сей малороссийский народ...». Цікаво, що схожа характеристи-ка образу І. Мазепи є в інших енциклопедичних виданнях, наприклад, у «Большой Советской Энциклопедии» (1974 p.) сказано: «Вынашивая националистические идеи о самосто-ятельности Украины и отторжение её от России, Мазепа вёл тайные переговоры с польским королём С. Лещинским, а затем — со шведским королём Карлом XII. Во время Север-ной войны 1700 — 21 гг. Мазепа открыто перешёл на сторону Карла XII». Як бачимо, тут гетьман I. Мазепа описаний не тільки як зрадник, а як хитрий і підступний «правитель», який діє проти російського царату. Подібну інформацію наводять в «Українській радянській енциклопедії» (1981 p.): «Будучи гетьманом, проводив кріпосницьку політику, не-щадно придушував виступи народних мас проти соціаль-ного гноблення...»; «Зрадницькі наміри Мазепи спробува-ли викрити генеральний суддя В. Кочубей і полтавський полковник І. Іскра.»; «Українські буржуазні націоналісти намагалися виправдати зрадництво Мазепи і, всупереч іс-торичній правді, зобразити його борцем за свободу Украї-ни. Подібні намагання дістають гідну відсіч в українській радянській історіографії». Петро І оголосив його «зрадни-ком» і наказав російській та українській церкві виклясти його ім / я. Відтоді російська пропаганда та історіографія по-над 250 років робила усе, щоб очорнити ім'я великого укра-їнського патріота й державного діяча.
За часів Радянського союзу тільки такі речі можна було писати, зокрема, замовчувати та стирати пам'ять народу на користь владі. Адже тоді не було свободи слова: журналісти, науковці, дослідники мали оприлюднювати свої досліджен-ня лише в рамках дозволеного, а до архівів годі було дібра-тись. Зараз, у роки незалежної України, архівні документи відкривають нам замовчувану довгими роками правду, яка
3 1 4
Дрило І. Б.
Була заборонена не тільки простим людям, але й багатьом вченим. А за свою цікавість до історії — правдивої — репре-совані та виселені з етнічної території України.
Сучасна історіографія, можна сказати, «просунулась» вперед, бо аж тепер людям стала доступною правдива ін-формація про причини, які спонукали гетьмана І. Мазепу перейти на бік Карла XII. «Не для своєї особистої корис-ті, але для добра нашої батьківщини України і для всього запорозького війська я прийняв допомогу ніведського коро-ля», — говориться у складеній ним святочній заяві. Це під-тверджує й найголовніша стаття договору між І. Мазепою і Карлом XII: «Все те, що було признане як колишня влас-ність українського народу, буде передане або збережене для українського князівства». І все ж це була спроба, ще один крок, до найзаповітнішої мети — незалежної України. Вар-то лише вчитатися в слова І. Мазепи: «Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не за-побігає? Такий народ неключимістю своєю подобиться воіс-тину нетямущим тваринам, од усіх народів зневаженим».
У сучасних енциклопедичних виданнях про І. Мазе-пу вже говорять як про борця за вільну українську держа-ву. В «Енциклопедії українознавства» І. Мазепа «великий діяч української державности...»; «...у царині внутрішньої політики Мазепа підніс на високий щабель українське господарство, зокрема промисловість, дбав про розвиток української науки, зокрема, історії, освіти (перетворення Києво -Могилянської Колегії на Академію 1694 р., засну-вання Чернігівського Колегіуму 1700 р. тощо) та культури, особливо літератури і мистецтва (особливо архітектури і малярства), що його Мазепа був великим і щедрим мецена-том». Як бачимо, відомості про постать І. Мазепи значно від-різняються від тих, що були в радянські часи. «Доба Мазепи
— це час економічного, політичного, духовного, культурно-го відродження України після Руїни. Заслуга гетьмана тут безперечна», — так повідомляє «Повна ілюстрована енци-клопедія школяра» (2006 р.).